Колоніальне минуле
До XVI століття на території сучасної Аргентини проживали різні корінні народи, пояснюють у дослідженні. У XVI столітті сюди прибули іспанці, які розпочали колоніальну політику. Попри це корінним мешканцям вдавалося зберігати власні традиції, звичаї, мови й вірування. У результаті корінні та європейська культури переплелися.
XIX і XX століття для Аргентини стали періодом масової імміграції. Сюди прибували з Італії, Іспанії, Німеччини, Польщі, України, Близького Сходу й інших регіонів — кожна культура вносила свої корективи.
Однак питання колоніалізму в Аргентині менш політизоване, ніж в інших країнах Латинської Америки, уточнюють у дослідженні. Іспанію сприймають (хоч і не всі) радше як основного міжнародного партнера, а не колишнього завойовника.
Як і в інших країнах цього регіону, тут є антиамериканські настрої (хоч і не надто гострі), звертають увагу в дослідженні.
Кожен регіон — окрема культура
Унікальність аргентинської культури полягає в її різноманітності, наголошують у дослідженні. Адже Аргентина — велика федеративна держава, де кожен регіон зберігає і розвиває власні традиції та звичаї.
Провінції на північному заході тяжіють до індіанських культур. Північ Аргентини перейняла святкову латиноамериканську атмосферу Бразилії. А от культура Півдня сформована корінними народами мапуче й гаучо — аргентинськими кочівниками-скотарями.
На противагу цим провінціям столичний регіон Буенос-Айрес був торговельним портом й осередком мігрантів. Тому тут поєдналися історичні європейські впливи й локальні традиції, зазначають у дослідженні.
Портрет
Незважаючи на таке культурне різноманітніття, аргентинці відзначаються єдністю. Ідеться про тісні стосунки з друзями та родиною, традиції спільного чаювання мате (тонізуючий напій із сухих гілок і листя падуба парагвайського) й приготування асадо (традиційна страва зі смаженого мʼяса в Аргентині). Водночас вони гостинні й відкриті до новачків і змін загалом.
Окремим захопленням аргентинців є футбол, адже збірна Аргентини серед найсильніших у світі. За наведеними даними, 90 % населення країни вважають себе вболівальниками футбольної команди.
Колективні травми
Ключові історичні травми досі впливають на суспільну свідомість, зауважують у дослідженні.
Найдавніша з них — завоювання пустелі 1878–1885 років. Тоді аргентинський уряд захопив території Патагонії та пампи (південноамериканські рівнини, що вкривають аргентинські провінції, де проживали корінні народи). Наслідками цієї військової кампанії стали масові депортації, втрати земель й ідентичності корінного населення.
Наступна травма — перонізм — ідеологія та рух, що поєднує соціальний популізм, економічний націоналізм й акцентує на правах робітничого класу. Його заснував президент Аргентини Хуан Домінго Перон у 1940-х роках, а до 2019 року його послідовники керували країною сукупно 42 роки. І нині цей рух розколює суспільство: одні вбачають у ньому соціальну підтримку та націоналізм, інші — авторитаризм, економічні кризи та популізм.
Найболючіша тема для аргентинців — військова диктатура 1976–1983 років (також відома як Процес національної реорганізації), пишуть у дослідженні. Цей період розпочався внаслідок військового перевороту на чолі з офіцером Хорхе Віделою: хунта скинула з президентського крісла Ісабель Мартінес — дружину-вдову вже згаданого Хуана Домінго Перона. Протягом наступних років у країні панував державний тероризм, викрадали й катували людей, придушували інакодумство, незаконно усиновлювали дітей, підкреслюють у дослідженні. Ці події відображені в аргентинському кінематографі.
Інша історична травма — війна за Мальвінські (Фолклендські) острови між Аргентиною та Великою Британією 1982 року (формально війну не оголошували). Тоді хунта намагалася згуртувати націю через зовнішній конфлікт, пояснюють у дослідженні. Утім перемогла Британія, а Аргентина втратила 649 людей.
Сьогодні згадка островів як Фолклендських у міжнародному контексті для Аргентини неприйнятна (бо держава визнає назву Мальвінські острови), акцентують у дослідженні. Водночас аргентинці переосмислюють війну — з наративу героїзму до безвідповідальності військового керівництва, яке відправило недосвідчених солдатів у нерівний бій.
Російська присутність в Аргентині
У минулому в кіно та літературі Аргентини була значно присутня радянська культура, яка ідеалізувала образ СРСР, стверджують у дослідженні.
Зараз Росія має вплив в Аргентині через такі структури, як Росспівробітництво і Фонд «Русский мир». Російський дім у Буенос-Айресі проводить виставки, кінопокази й фестивалі, аби просувати російську культуру й наративи, серед яких — героїзація СРСР і виправдання російських агресивних дій.
Росія робить це й через освітні програми. Зокрема, створює мережі випускників російських університетів, які допомагають поширювати проросійські наративи. РФ залучає до цього і місцевих: лідерів громадських думок, студентів і діаспору.
Сприйняття повномасштабного вторгнення Росії в Україну
Про України в Аргентині мало знали до 2022 року, йдеться в дослідженні. Та після повномасштабного вторгнення Росії Україна стала невід’ємною частиною політичного дискурсу Аргентини.
Тоді Аргентина засудила російське вторгнення й надавала гуманітарну допомогу Україні. Проукраїнську позицію має й нинішній президент Аргентини Хавʼєр Мілей, який обіймає посаду з 2023 року. На суспільному рівні аргентинці здебільшого чітко розрізняють Росію як агресора, а Україну — як жертву нападу.
Утім є й проросійські настрої серед окремих лівих груп. Вони сприймають російсько-українську війну як протистояння США й Росії (де РФ протистоїть західному імеріалізму). Проте навіть у них вторгнення Росії викликало певний дисонанс, зауважують у дослідженні.
Українська культурна (не)присутність
Сьогодні аргентинці усвідомлюють, що українська й російська культури різні, коментують респонденти. Водночас знання про Україну залишаються обмеженими. Проблема, зокрема, у відсутності джерел знань, адже навіть українські книжки в Аргентині важко знайти, зізнається респондент.
Серед інших перешкод — тяжіння аргентинців до культур Західної Європи, США та Азії, які затьмарюють культуру Східної Європи. Водночас в Аргентині зростає зацікавлення сучасним українським кінематографом. Цьому певним чином посприяла його присутність на міжнародних фестивалях.
Українська культура поширюється через музику, традиційні танці, фестивалі та релігійні практики. У цьому активно допомагає українська діаспора. Зокрема, її зусиллями переклали деякі українські книжки й виходять українські радіопрограми іспанською мовою. Деякі ініціативи діаспора організовує у співпраці з посольством України.
Утім ця діяльність стикається з барʼєрами: немає постійного фінансування, державної програми і власного культурного центру підтримки. Натомість культурний обмін значно залежить від особистих контактів і можливостей локальних українських ініціатив знайти фінансування, вказують у дослідженні.
Що робити?
Для культурної дипломатії Україні варто розробити стратегію за участю посольства України, інституцій і діаспори, відкрити представництво Українського інституту в Буенос-Айресі, рекомендують у дослідженні.
Україну варто репрезентувати як сучасну європейську державу з демократичними цінностями, сучасним мистецтвом, кінематографом і перформативними практиками. Однак без протиставлення російській культурі — аби уникнути неоднозначної реакції аргентинців, застерігають у дослідженні.
Також можна вести культурно-спортивний діалог через футбол. Ідеться про спортивні заходи, турніри, майстер-класи й залучення відомих українських футболістів.
У рамках культурних ініціатив доречно залучати українських митців і авторів; регулярно перекладати й видавати українську літературу іспанською мовою; проводити дні української культури та спільні з аргентинцями фестивалі, пропонують у дослідженні.
Щодо видів мистецтва — можна спиратися на музику, танці й візуальні проєкти.
У чутливій для Аргентини темі Мальвінських (Фолклендських) островів Україна має посилатися на міжнародне право, резолюції ООН і визнавати важливість деколонізації, якщо вона не суперечить територіальній цілісності держав, зауважують у дослідженні.
Серед інших порад: посилення української присутності в академічному, цифровому й регіональному просторах.