Расово-етнічний контекст
Попри усталене уявлення про три групи в країні: португальську, африканську й корінну — усе значно складніше, пояснюють у дослідженні. Найбільшу частку населення, за даними 2022 року, становлять пардо (45,3 %) — бразильці змішаного походження, далі нащадки європейців (43,5 %), афро-бразильці (10,2 %), корінне населення (0,6 %) й азійці (0,4 %).
Хибним є стереотип про мирне співіснування цих груп, зазначають у дослідженні. Насправді в Бразилії актуальна проблема дискримінації за расовою ознакою. Про це свідчать відповідні терміни. Уже згадане поняття «пардо» виникло в часи колоніалізму. Його використовували здебільшого на адресу людей зі світлішою шкірою. Також є поняття «прето». Воно позначає осіб африканського походження з темнішою шкірою та асоціюється з рабством. Але обидві групи часто обʼєднують з чорношкірими, що стирає історичний досвід кожної.
Водночас у бразильців немає сильного обурення колоніальним минулим (хоч рух за захист прав і культурних традицій корінних народів існує), а португальська спадщина для них предмет гордості (але теж не без суперечок), зауважують у дослідженні.
У минулому, окрім португальців, на ці території прибули мігранти з інших країн, серед яких були й українці. Ця діаспора сприяла появі різних товариств й організацій ще з XIX століття, а деякі українці та їхні нащадки залишили Бразилії культурний спадок (йдеться про письменницю Віру Вовк, архітектора Грегорі Варшавчика, режисера Гектора Бабенка й інших).
Травми
Теми расової та економічної нерівностей, колоніалізму, військової диктатури (почалась у 1964 році внаслідок військового перевороту Умберту Кастелу Бранку і, незважаючи на кількаразову зміну президентів, тривала до правління Жозе Коста Сарней у 1985 році), сучасного іноземного впливу США та Європи є чутливими для бразильців.
Культурні особливості
Боротьба за рівність, права корінних народів й екологія позначаються на сучасній літературі бразильців. Такі твори звучать на поетичних вечорах — сарау, їх публікують незалежні видання. Водночас є проблема низької культури читання через обмежений доступ до освіти, визнають респонденти.
Іншим способом соціального висловлення в Бразилії є стритарт. Графіті часом розповідають те, про що мовчать музеї, діляться респонденти. Однак візуальне мистецтво ними не вичерпується. Нині бразильські митці працюють у жанрах живопису, скульптури, фотографії, відеоарту, перформансу й інсталяції.
Сильна сторона Бразилії — музика, здебільшого результат африканських впливів. Самба, босанова, фанк й інші жанри є культурною візитівкою країни у світі. Якщо додати до них бібоп (джазовий стиль, що розвинувся у США в 1940-х), то отримаємо бразильський джаз.
Також популярна електронна музика, яка дозволяє Бразилії інтегруватися в міжнародне поле.
Перформативне мистецтво в Бразилії — це не лише театри, а й танець, що посідає особливе місце. Йдеться не про один стиль, а їхню множинність. Самба і фрево належать до спадщини ЮНЕСКО. Також різним регіонам притаманні макарату, карімбо, пасінью (швидкісний вуличний танець), форо, бумба-мей-бой та інші. Деякі з них не просто рухи, а театральні дійства з ритуалами, міфологією або навіть ляльковим театром, пишуть у дослідженні.
Ця танцювальна культура перетворюється на карнавали. Їх проводять у різних містах і штатах, а тому вони мають різні тематики й коріння.
Серед автентичних кіножанрів бразильців — чанчада й теленовела. Перший — музичні комедії, які виникли в 1930-х, із зародженням кінематографу . Другий — мелодраматичні серіали, що стали популярними в 1980-х. Вони формують імідж Бразилії, вважають респонденти. Водночас теленовели порушують теми корупції, домашнього насильства, расизму й прав ЛГБТК+ спільноти й інші.
Сучасне бразильське кіно різноманітне та сміливе як ніколи, стверджують у дослідженні. У цій сфері Бразилія конкурує зі США, голлівудські проєкти яких домінують у світі.
Барʼєри для України
Україна для Бразилії маловідома, пояснюють у дослідженні. Знання бразильців поверхові й зазвичай обмежені резонансними подіями, як-от: Чорнобильська катастрофа, війна з Росією. Остання хоч і привернула увагу, але сприймають її через призму ставлення до США як ворога.
Україну бразильці асоціюють з холодним кліматом, близькістю до Росії та вирощуванням пшениці, зазначають у дослідженні. Багато хто досі сприймає її як частину Росії. Натомість більш обізнані люди — радше нішева історія, коментують респонденти.
Українську культуру популяризують у Парані — штаті з українською діаспорою. Там розвинені традиційні ремесла, як-от писанкарство, згадує респондент.
Щодо академічного життя — деякі університети Парани поширюють українську мову й культуру. З 2022 року тут також діє програма інтеграції українських науковців. Утім цей вплив усе одно локальний, наголошують у дослідженні.
Як працювати?
Головне завдання для культурної дипломатії в Бразилії — зробити Україну помітною. Країна має розробити довгострокову стратегію з постійними культурними ініціативами, пропонують у дослідженні. Серед можливостей — організація Року України в Бразилії, участь у культурних подіях на кшталт Бієнале в Сан-Паулу, Міжнародного кінофестивалю в Ріо-де-Жанейро й інших, співпраця з українською діаспорою тощо.
Також варто посилити цифрову присутність України через співпрацю з бразильськими медіа та створення поругаломовного контенту, колаборації в цифрових проєктах — від міжнародних концертів до телешоу.
Музику вважають найміцнішим культурним містком. Адже бразильці зацікавлені як у традиційних жанрах, так і в сучасних. Тож доречна співпраця українських музикантів з бразильськими оркестрами й музичними фестивалями.
Інший перетин — візуальне мистецтво, зокрема, вуличне мистецтво й мурали, до яких можна залучити українських митців.
Ставку можна робити й на українські традиційні ремесла. Адже вони можуть зацікавити бразильців у південно-східних регіонах, а більш нішеві формати в Амазонії та в північних штатах (у містах Ріо-де-Жанейро й Сан-Паулу) допоможуть боротися з браком знань про Україну.
Серед освітніх проєктів рекомендують партнерства між університетами країн; ініціювати взаємне вивчення мов: бразильцями української і навпаки. А інвестиція в переклади української літератури португальською та видання українських творів у Бразилії може зміцнити літературні звʼязки.
Діалог з бразильцями варто будувати на культурних паралелях колоніалізму, ролі корінних народів Бразилії, формах культурного самовираження.
Аби сформувати наратив української ідентичності в Бразилії, доцільно запустити пілотний проєкт з українським брендом у форматі Українського культурного сезону в Бразилії або серії подій з чіткою айдентикою та диджитал-кампанією, пишуть у дослідженні.
