Історичний контекст
Мексиканська культура сформувалась у результаті переплетення культур корінних народ та іспанців, пояснюють у дослідженні. Перші заклали культурне підґрунтя, другі прийшли на ці території в XVI столітті та запровадили ієрархію на основі рас, примусову працю, принесли власну релігію та освіту.
Колоніальна політика продовжилась й після здобуття Мексикою незалежності у 1821 році. XIX та XX століття стали періодом революцій. Зрештою, у 1929 році до одноосібної влади прийшла Інституційно-революційна партія (ІРП), яка трималась десятиліття – до 2000-х років. За цей час ІРП та організована злочинність замість протистояти, почали неформально співіснувати одне з одним.
Новообраний у 2006 році президент Феліпе Кальде розпочав «війну з наркокартелями», що призвела до гуманітарної кризи. Масові зникнення людей, примусове переміщення корінних спільнот та фемініциди (умисні вбивства жінок через їхню стать) – наслідки нарковійни, які існують й сьогодні.
Культурна рефлексія
Нині у мексиканській культурні знаходять відображення чутливі теми неоколоніалізму, внутрішньої колонізації корінних народів, расизму, екологічних проблем, зумовлених розвиненим криміналітетом, та зникнення людей.
Історії матерів, яким через неефективне правосуддя доводиться самостійно шукати зниклих дітей, все частіше стають сюжетами для кінематографу та візуального мистецтва.
Варто врахувати
Виклик для мексиканців на міжнародному рівні – національні стереотипи. Уявлення іноземців про ледачість, хаотичність, алкоголізм, агресивність цього народу, а також очікування фольклоризації від мексиканського мистецтва контрастують із реальністю, діляться мексиканські респонденти.
Водночас Україна може працювати з пʼятьма актуальними культурними напрямами для Мексики, зазначають у дослідженні.
Перший – муралізм – монументальний живопис, який став частиною мексиканської ідентичності. Він зіставляється з переосмисленням українського монументального мистецтва сьогодні.
Другий – ставлення мексиканців до смерті. Для України культура колективного горювання та ритуального вшанування памʼяті може стати прикладом суспільного осмислення втрат. Однак йдеться не про поверхневе використання декорацій до Дня мертвих, а глибоке дослідження цієї культури. Інакше – такі дії матимуть негативний ефект, застерігають авторки дослідження.
Третій – феміністичні практики. Для Мексики це не лише боротьба з гендерною нерівністю, а й можливість висловитися антиколоніальним, корінним та квір-голосам. Саме ця точка дотику є найбільш органічною для України, де жінки в мистецтві та активізмі дедалі більше заявляють про себе у воєнному і постколоніальному контекстах, вважають дослідниці.
Четвертий – поезія та мови корінних народів. Науатль, сапотецька, майя юкатекська, отома – ці та інші корінні мови відносно нещодавно здобули писемність та репрезентують сучасну корінну мексиканську літературу. Для корінних мексиканців, як і українців, мова не лише засіб спілкування, а й питання власного існування.
Останній – народне мистецтво та ремесла. Кераміка, текстиль, маски для мексиканців –не просто декорації, а спосіб показати ідентичність. Українське народне мистецтво відтворює культурну памʼять та традиції. Тому можливий діалог на рівні цих збережених традицій.
Українська (не)присутність у Мексиці
Над культурною присутністю ефективно працюють Українсько-мексиканський культурний центр, який ініціює культурні проєкти, та Посольство України в Мексиці, під чиїм патронатом відбувається низка ініціатив, оцінюють дослідниці.
Йдеться про обʼєднувальні культурні заходи, національні стенди на «Ярмарку культур країн-друзів» та Міжнародному ярмарку «Feria de todos los Santos», програму заходів навколо проєкту «На лінії фронту. Українське мистецтво, 2013-2019 роки», покази українського кіно та проведення Днів української культури в університетах країни.
Серед інших подій – участь українських письменників у Ґвадалахарському книжковому ярмарку – одному з найбільших та найвпливовіших культурних заходів Латинської Америки – у 2023 році (за інформаційного партнерства) та у 2024-2025 роках (з ініціативи Українського інституту).
Проте, таких інституцій бракує – натомість роль «неформальних послів» перебирають на себе окремі митці та культурні діячі, звертають увагу дослідниці.
Перешкоди vs вікно можливостей для України
На політичні та культурні відносини між Україною та Мексикою значно впливають проросійські симпатії, йдеться в дослідженні. Основна їхня причина – спільна антипатія Мексики та Росії до США, яка формувалася впродовж історії та зберігається досі. Водночас мексиканці не знають про радянські злочини та колоніальну російську політику щодо України.
На цей історичний контекст накладається висока інформаційна присутність Росії в Мексиці – здебільшого через російські медіа «RT en Español» та «Sputnik Mundo», які працюють на латиноамериканську авдиторію. Проте, російські наративи не є абсолютно дієвими, адже 60% мексиканців мають негативне ставлення до Владіміра Путіна, тоді як позитивно його оцінюють близько 20%, наголошують у дослідженні.
Інша перешкода – ототожнення України з образом проблемної Східної Європи, де, на думку мексиканців, панують авторитаризм, патріархат та обмежують права людей.
Україна може співпрацювати з Мексикою через гострі суспільні теми, близьким обидвом державам. Колективна травма, боротьба за мовну та культурну ідентичності, пошуки зниклих та феміністичні практики можуть стати полем для діалогу. Важливо, щоб цей діалог відбувався системно за інституційної підтримки, зауважують дослідниці. Вони також пропонують:
- розробити програму присутності на ключових мексиканських фестивалях (таких як: Ambulante, DocsMX, FICUNAM, Гвадалахарський книжковий ярмарок і FIC Morelia);
- запустити програму мистецьких резиденцій і перекладів;
- сприяти і заохочувати співпрацю між українським та мексиканським громадським сектором у сфері культури та захисту прав людини;
- інвестувати в іспанськомовну цифрову присутність;
-
діяти в поточному вікні можливостей – на тлі стриманості чинної політичної адміністрації Мексики у співпраці з Росією, відкритості до культурних реформ та демократичної самоорганізації мексиканського суспільства.
Люди фотографують явище «сходження Кукулькана» на піраміді мая «Ель-Кастільйо» (також відомій як Храм Кукулькана) у Чичен-Іці, Мексика, 21 березня 2026 року. Це явище, що відбувається під час рівнодення, створює на сходах піраміди тіні, які нагадують змію.