Що обіцяє військово-політичне керівництво
Ще до оголошення Міністерством оборони про нові контракти на початку вересня розповів Павло Паліса, заступник керівника Офісу Президента. За його словами, програму розробляють на основі контрактів «18-24», які запустили в лютому 2025 року.
Ефект від контракту для тих, хто ще не досягнув призовного віку, Паліса оцінив позитивно.
«Я спілкувався з трьома командирами бригад, які спрямували зусилля на рекрутинг “18-24”, і вони задоволені. Дуже цінують за ефективність, здатність після підготовки, тренувань виконувати спектр певних задач», — сказав заступник керівника ОП в інтерв’ю Суспільному.
Представлені Міноборони контракти можна буде підписати на різний термін, починаючи від року до десяти.
Денис Шмигаль наголошує, що можна буде обрати і місце служби, і посаду. Втім окремо зазначено, що це лише «в рамках визначеного переліку дефіцитних посад». Без уточнень.
Що обіцяють про відстрочку
Це один з головних моментів, на якому наголошує військово-політичне керівництво, представляючи нові контракти, — бодай якась ясність у термінах служби.
Мова про відстрочку від мобілізації на 12 місяців по закінченню контракту. Але лише для тих, хто підпише його на термін від двох років. Для однорічного контракту відстрочка не діятиме.
До слова, зараз у війську теж існує можливість піти зі строкового контракту по завершенню для тих, хто підписав його уже під час повномасштабного вторгнення. Але без відстрочки. Колишнього контрактника можуть одразу мобілізувати.
Та відстрочка на рік — це не зовсім про чіткі терміни служби, які хоче бачити частина військовослужбовців, що воюють уже не перший рік і воліють, аби їх замінили. Але судячи і з ситуації з мобілізацією, і з заяви президента в липні цього року про те, що демобілізація буде після перемоги, схоже, це максимум, який влада може запропонувати.
«Щоб пообіцяти людям демобілізацію, відпочинок і ще якісь речі, треба розуміти механізм, як це виконати. Зараз і Генеральний штаб, і Міністерство оборони проводять оцінку наших спроможностей. І як би нам не хотілося, цієї можливості [провести демобілізацію] немає. У цей контракт закладено кінцеві терміни служби. Ми намагаємося вирішити це питання, щоб не нашкодити обороноздатності», — наголосив Паліса.
Та не всі військові сприймають таку пропозицію як полегшення. Адже щоб піти на відпочинок на рік, їм доведеться ще мінімум два роки відслужити за новим контрактом, який запрацює в найкращому разі на початку 2026-го. Інших механізмів для тих, хто служить роками, ні в Кабміні, ні в Офісі Президента не озвучували.
Як і не озвучували, що буде з тими, хто не побажає підписувати контракт. Тому почасти анонсовану програму сприймають більше як чергові «бонуси» для новобранців. Так свого часу казали і про запуск рекрутингу напряму в бригади. Мовляв, що довше зволікаєш з рішенням долучитися до оборони, то привабливіші умови отримуєш.
Зазначимо, що, за даними опитувань, відсутність термінів служби серед основних причин, які демотивують військовозобов’язаних мобілізуватися.
З бажанням підписати контракт є ще одна пересторога: мовляв, контракт зобов’язує після закінчення війни залишатися у війську. Тоді як мобілізованим можна буде звільнитися в першу ж чергу.
Подібну думку висловлював і Антон Муравейник, керівник Центру ініціатив «Повернись живим», відповідаючи на запитання, що краще — мобілізація чи контракт.
«Суто з юридичної точки зору контракт вигідніший, бо він дає вищу гарантію потрапити за відношенням у ту бригаду, з якою домовився. Також це певні доплати: підйомні, іпотека на житло від держави. Є можливість отримати частково компенсацію за оренду житла. Також прийнято вважати, що контрактників більш завзято просувають по службі і відправляють на різні навчання, бо якщо контракт безстроковий, то контрактник усе одно пізніше покине армію. Тому, скоріш за все, ви будете трохи довше перебувати в ЗСУ, але є в рази більше можливостей потрапити за відношенням. У цьому головна перевага», — вважає Муравейник.
Тож, імовірно, нові контракти з відстрочками тут можуть позитивно вплинути на мотивацію вже мобілізованих укладати новий договір з державою.
Що із грошовим забезпеченням
Новими контрактами хочуть частково закрити ще одне давно назріле питання — низькі зарплати військовослужбовців. Нині мінімальне грошове забезпечення становить близько 20 тис. грн. Плюс доплати, зважаючи на район роботи і тривалість бойового розпорядження.
У новій програмі обіцяють стартове грошове забезпечення в розмірі 50–60 тис. грн, повідомив Володимир Зеленський. Відштовхуючись від такої цифри, дипломати і міністерства мають шукати кошти, додав президент.
Схоже, що на вищі зарплати планують залучити гроші партнерів. До слова, у жовтні вперше від початку повномасштабного вторгнення Європейська комісія дозволила коштом ЄС фінансувати оборонні видатки України, серед яких і зарплата військових.
Крім грошового забезпечення, планують і доплати за виконання операцій — на кшталт чинних бойових. Як їх розраховуватимуть і про які суми йдеться, ще не озвучували. Єдине, що відомо — вони теж мають бути вищими, ніж зараз.
«Плюс надбавки, підвищені бойові виплати, бонус за підписання контракту, який збільшується залежно від терміну контакту», — кажуть у Міноборони.
Додатково планують доплачувати за дефіцитні спеціальності, але тут теж без уточнень.
Також не деталізують, що буде з тими, хто не підписуватиме контракт — залишиться їхня зарплата на нинішньому рівні чи зросте також.
Те, що гроші можуть стати додатковою мотивацією піти у військо, припустив у вересні Тарас Чмут, директор фонду «Повернись живим».
«Треба переконати партнерів давати мобілізованим гроші. Як це робить Росія. Великі гроші — 200 тис. на місяць, наприклад. Очевидно, має бути система градації. Людина на полі бою має отримувати і пів мільйона. Гроші можуть бути одним з факторів, які можуть виграти час — рік-два, за які ми мали б вирівняти роботу системно», — пояснив Чмут в інтерв’ю на ютуб-каналі PRESSING.
Чи вирішать усе ж проблему з людьми у війську відстрочки і вищі зарплати
«Краще, ніж нічого. Це вже певна перспектива», — коментує LB.ua історію з відстрочками на рік Ігор Луценко, військовослужбовець, співзасновник Центру підтримки аеророзвідки.
Але річ не в термінах, вважає він.
«Головне, щоб під цими анонсованими контрактами була якась реальна база. Щоб це не виявилося потім обманом. Тому що без запровадження в Україні мобілізаційної політики — не бусифікаційної, не випадковий налов людей, котрі через два дні тікають з армії — а саме мобілізації людей, щоб вони могли служити під керівництвом нормальних командирів, з їхнім нормальним застосуванням. Без цього через два роки ми побачимо ту саму ситуацію, що й зараз, а то й з меншою кількістю людей, і ніхто нас тоді не відпустить», — вважає Луценко.
На думку військового, тут питання не в контракті чи мобілізації, а лише в тому, чи буде ким замінити тих, хто вже воює.
«У принципі, якщо зараз нормально впровадити мобілізаційну політику, можна через рік відпустити тих, хто воює, наприклад, чотири роки, а на той момент буде п’ять. Бо хто витримає в цій не найінтелектуальнішій системі п’ять років? Це дуже специфічні люди мають бути. Але з таким сусідом нам все одно треба буде велика і дуже сильна фахова армія», — додав Луценко.
Сьогодні ж з мобілізацією історія така, що фактично заявлені 30 тис. мобілізованих щомісяця не відповідають реальному поповненню бойових підрозділів.
«Ми говоримо, що мобілізовуємо 30 тисяч, але не кажемо, що з ними відбувається далі і скільки з них потрапляє в бойові частини. Є гіпотеза, що з цих 30 тисяч у частини доходить третина. Тобто десять тисяч. А де ж ще двадцять? А виявляється, що на шляху між ТЦК і бойовою частиною в учорашнього мобілізованого є п’ятеро дітей чи інша законна причина для відстрочки. В іншого — відкрита форма туберкульозу, стільки хронічних хвороб, що його треба списувати. Далі він падає на госпіталь і так рік сидить. Хтось у СЗЧ, когось ніхто не хоче забирати, бо є ряд інших причин. Когось треба ставити на тилову посаду, а вони вже заповнені людьми», — пояснював Тарас Чмут у вже згаданому інтерв’ю.
А втім, неналагоджена мобілізація — це не лише про нестачу людей на місцях. Це також і про розпорошення державних грошей, яких і так бракує.
Володимир (Шаміль) Шередега, який нині служить у ТЦК, в інтерв’ю «Характеру» розповів про один з численних випадків:
«Мобілізований два дні ходив на заняття в навчальному центрі, у нього стався серцевий напад, в історії хвороб він уже має інфаркт, але на це не звернули увагу. Поїхав в Інститут Амосова, там зробили першу операцію, відпустка по здоров'ю, зробили другу, поступово оформили інвалідність, непридатність. І це все продовжувалося пів року. Пів року людина провела в армії, отримувала зарплату, її безоплатно полікували, оформили документи — і людина звільнилася з армії. Це дуже гуманно зі сторони держави. Та я думаю, недоцільно так витрачати гроші».
На його думку, це наслідок відсутності будь-якого механізму контролю за якістю виконаного плану мобілізації, про який звітують ТЦК та СП. А також відповідальності за недоцільне використання ресурсів держави.
Тарас Чмут зазначав: «Великий пласт людей у Силах оборони загублені в системі. Вони обліковані, але якби їх там завтра не стало, то системі стало б легше з погляду коштів, операційного навантаження і реального обліку. То, може, нам треба менше мобілізовувати, але якісніше? Який може бути дивний висновок, якщо трохи заглибитися в тему».
***
Як розповів Роман Костенко, народний депутат, член комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, він уже бачив законопроєкт про нові контракти.
І переконаний: у проєкті є декілька спірних положень, які слід доопрацювати. Але що це за положення, не уточнив.
«Я думаю, найближчим часом документ зареєструють у парламенті, ми з ним попрацюємо і дуже багато позитивних норм у нього додамо», — сказав він.