Зброя на експорт та спільне виробництво
Основною мотивацією відкрити ринок української зброї для країн-партнерів називають як поповнення бюджету для масштабування сектору, так і для нових розробок. Адже всередині країни грошей недостатньо аби викупити те, що можуть виготовити виробники.
“Наприклад, морські дрони можуть бути експортовані одні з перших, бо їм не так багато роботи залишилося в Чорному морі, не так багато з російського флоту залишилося на ходу. Наші дрони вже заявили, що вони ефективні і Велика Британія, як морська країна, може бути зацікавлена в них”, — зазначив Олександр Камишін, радник президента України зі стратегічних питань.
Велика Британія і справді зацікавлена у співпраці з українськими компаніями оборонної сфери. Йдеться і про локалізацію виробництва за кордоном. Енді Старт, керівник директорату з питань озброєння Міністерства оборони Великої Британії, вважає, що їхній уряд таким чином може допомагати українським компаніям продавати товари по всьому світу.
“Наша урядова політика полягає в тому, що ми підтримуємо компанії, які створюють робочі місця у Великій Британії. Нам подобається ідея зі спільним виробництвом. Уже є 35 українських компаній, які мають активи у Великій Британії”, — заявив Старт.
Він додав, що виробництво озброєння між країнами має працювати, як одне ціле. Що відповідає принципам ініціативи "Build in and Build With Ukraine".
“Щоб розробити якнайкращі технології. І тоді ми переважатимемо ті країни, які нам загрожують і це нас убезпечить”, — зазначив представник британського Міноборони.
На однозначності підтримки України та зацікавленості у співпраці наголосив і Андреас Флом, державний секретар Міністерства оборони Королівства Норвегія. Він нагадав про виділення на оборонну промисловість України 8,5 млрд доларів у 2025 році і стільки ж заплановано на наступний рік.
“Ми фокусуємося на таких основних сферах: закуповуємо напряму в українській індустрії і хочемо встановити стратегічну співпрацю між норвезькими та українськими представниками промисловості, тож прокладаємо шлях для норвезьких компаній і їхніх довготривалих зв'язків з Україною”, — заявив Флом.
Норвегія, каже, також зацікавлена, аби певні українські компанії розгорнули своє виробництво у них в країні.
Окремо Флом наголосив, що кожна європейська країна має вкладатися в цю співпрацю.
“Є багато механізмів, але зрештою все впирається в кошти. Зараз настав час виділяти кошти від кожної країни. Ми це робимо з боку Норвегії”, — зазначив норвезький урядовець.
Згодом стало відомо, що Україна та Норвегія запускають спільну програму підтримки стартапів у сфері безпілотних систем, кібербезпеки та оборонних інновацій. На що остання виділила 10 млн євро.
Єва Гагволл, директорка національного озброєння Шведського управління оборонних матеріалів (FMV) вважає, що європейські країни мають переглянути власні стандарти і вимоги до закупівлі озброєння.
“Ми розуміємо, що Україна має досвід, ви знаєте, що працює. Боюся ми (країни Європи) застосовуємо підхід, який вже не є валідним, який ускладнює роботу нашої промисловості, зменшує спроможності”, — наголосила Гагволл.
Налагодження співпраці між підприємствами, на її думку, має практичний характер.
“Якщо ми замовляємо спільну конфігурацію, то тоді наша техніка буде взаємозамісною і нам буде легше замовляти запчастини, витрачати кошти рентабельно та й компанії працюватимуть рентабельно”, — додала представниця Швеції.
Подібну думку про зміну підходів до закупівлі висловив і Максим Макарчук, керівник з розвитку портфоліо Brave1.
“Закупівлі мають бути відкриті для український компаній. Окремі країни повинні прийняти їх, як надавачів послуг і це означає, що їм потрібно змінити свої світоглядні налаштування. З якоїсь причини багато європейських країн досі вважають, що вони можуть закуповувати якесь озброєння на 5-10-12 років уперед. Але як сказали мої колеги, ці цикли і зміни (на фронті) відбуваються весь час. Тож не можна щось купити на роки, потрібна гнучка система закупівель, яка буде адаптивна”, — поділився Макарчук.
Україна вже напрацювала інфраструктуру для контролю над експортом озброєння, зазначає Олег Цільвік, т.в.о. голови Державної служби експортного контролю України.
“Наша інфраструктура практично ідентична європейській, тож уже готова починати своє функціонування”, — зазначив він.
Рішення про те, якій компанії надавати дозвіл для продажу товарів за кордон, каже, ухвалюватимуть Міністерство оборони України спільно зі Службою безпеки та іншими розвідвідомствами.
“Зараз ми також готуємо навчальну програму (для користування системою) і вже маємо багато реєстрацій від компаній, які хочуть отримати статус суб’єкту міжнародного обміну товарами. Також ми запускаємо електронну систему ліцензування і вже маємо досвід надання реєстрації”, — пояснив Цільвік.
Стейсі Каммінгс, генеральна менеджерка Агентства НАТО з підтримки та постачання (NSPA) каже, що в їхній системі з конкурсних закупівель ще до повномасштабного вторгнення Росії були зареєстровані 78 українських компаній. Втім, за ці роки не вдавалося співпрацювати зі зрозумілих причин.
“Я хочу це змінити. Щоб українські компанії оновили свої реєстраційні дані, щоб доєднувалися до торгів. У нас є певна бюрократія, тому так, з нами працювати нелегко. Є відповідна перевірка, стандарти, вимоги. Але ви також можете співпрацювати з союзними компаніями і разом подаватися (на участь у конкурсах)”, — пояснила Каммінгс.
Тим часом Україна з партнерами уже готують експортно-імпортні платформи в Європі та США.
За словами Дениса Шмигаля, міністра оборони України, загалом у межах ініціатив «Build with Ukraine» та «Build in Ukraine» вже налагоджена співпраця з понад 25 іноземними компаніями. Ще сім нових угод у межах «Build with Ukraine» планують укласти до кінця року.
Взаємодія із військовими та потреби фронту
У сучасній війні не існує єдиного рішення, яке буде вирішальним на полі бою. Це постійний процес досліджень і оновлень, вважає Віталій Колесніченко, засновник компанії Airlogix, що виготовляє розвідувальні крила.
“Сьогодні не існує поняття “остаточний продукт”. Розробка — це тривалий процес, який постійно повторюється і основа для всього — це постійні відгуки із фронту. Тому потрібні центри підтримки чи групи для роботи зі зворотнім зв’язком із передової”, — наголосив він перед іноземними та вітчизняними виробниками зброї.
Василь Дубовий, аеророзвідник, наголошує, що російсько-українська війна — це не лише війна на виснаження, це війна адаптації обох сторін.
“Які почали багато циклів еволюції озброєння від маленьких покращень до абсолютно нових систем. Важливо думати не лише про продукт та ринок. Треба думати про функції засобів і яким чином ви можете підтримувати їх у війні сьогодення”, — звернувся він до учасників.
Максим Макарчук з Brave1 вважає, що необхідно запровадити нову культуру, за якою інженери щодня працюватимуть разом із військовими, щоб зрозуміти кожну зміну на полі бою.
“Кілька років тому виробництво визначало роботу військових, зараз навпаки поле бою визначає роботу промисловості. Ситуація змінюється щодня”, — пояснив він.
Підхід для покращення взаємодії військові-виробник Україна застосовує з початку року шляхом часткової децентралізації закупівель на бригаду, зазначає Павло Паліса, заступник керівника Офісу Президента.
“На початку року орієнтовний місячний бюджет для на бригаду становив приблизно 2,1 млрд грн на місяць. Станом на зараз він виріс до 4,3 млрд грн на місяць. Розширено також номенклатуру засобів, які можна закуповувати”, — зазначив Паліса.
Такий підхід, на його думку, важливий, адже жоден командир не буде купувати речі, які він не може використати на полі бою.
“Відповідно це змушує виробника постійно тримати руку на пульсі, розвивати засоби ураження. Противник дуже швидко вчиться. А діалог між виробником і командиром у рази зменшує час реакції на вдосконалення засобів. Тому найефективнішим двигуном прогресу буде прямий діалог між тим, хто виробляє і тим, хто застосовує”, — підсумував заступник керівника ОП.
Штучний інтелект та розвиток технологій
“Ми працюємо над впровадженням штучного інтелекту. Це наступний рівень. У повітрі, на землі, в програмному забезпеченні. Це майбутній геймченджер. І це не таке вже далеке майбутнє”, — заявив під час форуму Денис Шмигаль, міністр оборони України.
Ерік Шмідт, мільярдер та колишній виконавчий директор Google, який займається виробництвом дронів, переконаний, що те, що відбувається в Україні, назавжди змінило розуміння національної безпеки.
“У Європі вже літають (російські) дрони і немає дієвого захисту. Якби таке відбулося у США — у нас теж немає дієвих заходів, щоб захиститися. Зараз відбувається нове розуміння оборони. Але багато країн досі діє по-старому в підходах у оборонній сфері”, — сказав Шмідт.
На його думку, майбутню оборонну архітектуру складатимуть сенсори, датчики, розвідувальна діяльність, штучний інтелект і дрони.
“У війнах майбутнього бої будуть керуватися комп’ютерами. Людина даватиме задачу комп’ютеру створити оптимальний план під конкретну операцію нападу і для підсилення використовуватиме технології. В арміях є ті, хто вважає, що людина це може краще зробити. Але повірте, комп’ютери, використовуючи ШІ, здатні робити це краще. Важливо, щоб західні країни винайшли цю технологію і керували нею. Бо я переживаю, що Росія цього досягне першою”, — наголосив Шмідт.
Те, що розробляється в Україні, він назвав майбутнім повністю всіх систем ППО.
“Якщо ви в оборонному бізнесі, я хочу щоб ви думали про конфлікт, у якому ефективне стримування настільки значне, що жодна сторона не може напасти на іншу, бо в обох сторін є алгоритми, які можуть масштабуватися. Із часом ситуація з дронами переросте в складні системи і військові стратегії розроблятимуться у симуляціях”, — зазначив Шмідт.
Тим часом, Єва Гагволл, директорка національного озброєння Шведського управління оборонних матеріалів (FMV), додала:
“Треба також сфокусуватися на тому, щоб не складати яйця в один кошик (маючи на увазі дрони). Тому важливе питання, яке треба ставити собі — що наступне після дронів? Це складне питання. Який наступний виклик постане перед нами?”.