Як християнство трактує багатство – це благословення, кара, гріх чи випробування?
Християнство, коли ми говоримо в контексті біблійному, не засуджує сам факт багатства. Гріхом є не майно, а пристрасть до нього. Те, чим володіє людина, не має запанувати над її серцем і розумом. Апостол Павло, наприклад, каже у посланні до Тимофія (1 Тим. 6:10): «Бо корінь усього лихого – то грошолюбство». Зло – не просто мати гроші, а любити їх, обожнювати, ставити на п'єдестал своїх цінностей. На першому місці має бути Господь, потім рідні, потім здоров'я, а вже потім – матеріальне забезпечення. Проблема не в грошах, а в тому, що вони можуть стати ідолом для людини. Заповідь Господня говорить, щоб ми не створювали собі ідолів. А часто люди у погоні за грошима роблять їх ідолом і заради збагачення йдуть на різні гріхи.
Чи можуть гроші бути благословенням? Можуть, якщо людина використовує їх на добро. Скажімо, заможних людей Біблія знає дуже багато: Авраам, Іов, Давид, Соломон. Але, скажімо, Давид, маючи фінансову можливість, почав будувати храм, власне, закінчив будівництво його син Соломон. І це показує, що заможні люди можуть витрачати кошти на добро, не прив'язуючись до них. Чи можуть гроші бути випробуванням? Гроші можуть спокушати гординею і жадібністю. Гординя – це той перший гріх, яким сатана був спокушений, на який він піддався, який він проявив. І він відтоді хоче, щоб кожен мав цей гріх. Часто люди, які отримують великі гроші, стають гордовитими, жадібними, їм стає всього замало. Людина відходить від Бога, і тоді грошолюбство перетворюється у «корінь усього лихого» для цієї людини. Чи можуть гроші бути карою? Якщо вони стають тою ширмою, що закриває серце людини від Бога, то людина сама себе карає.
Отче, ви згадали старозавітних персонажів, які були заможними людьми. А якщо говорити про Новий Завіт? Наприклад, Йосиф, котрий подбав про похорон Ісуса, домовився, щоб йому віддали тіло, поховав його в своїй гробниці. Якби не він, що робила б бідна Мати з кількома жінками, які разом з нею стояли під хрестом? Очевидно, Йосиф був впливовим і заможним чоловіком, але ж яким достойним…
Йосиф Аримафейський був заможною людиною і таємним учнем Христа, який любив свого вчителя. Він дає дуже добрий приклад. Бо багато людей можуть споглядати на горе Богородиці, на горе інших людей, як от сьогодні – горе матерів, які втрачають своїх синів, жінок, які втрачають своїх чоловіків, діти – батьків, батьки – дітей на фронті. Можна просто бути осторонь і співчувати, а можна реально допомогти. Знаєте, грошима рани не загоїш, але можна проявити людяність, допомагаючи, можливо, у тих випадках, де люди вже опустили руки. Тут справа не лише в матеріальній допомозі. Я схильний вважати, що гроші – це ключі, якими можна відімкнути багато дверей. Йосиф саме так і вчинив.
І нам так треба жити. Тобто не прив'язуватися до матеріального, навіть якщо Господь нам благословляє, щоб ми цим володіли. І пам’ятати, що багатство на цій землі є своєрідним лакмусовим папірцем того, чи може ввійти людина у Царство Боже чи ні.
В історії про верблюда і вушко голки читаємо, що це важко…
Ту відому історію багато хто сприймає в неправильному контексті. Пригадаймо: багатий юнак приступає до Ісуса Христа і каже: «Що мені зробити, аби увійти в Царство Боже?» Господь йому каже дотримуватися відомих заповідей, які були тоді у Богом вибраного народу: «Не вбий, не кради, не чужолож, шануй батька і матір». Ну, тобто звичайні вказівки, заповіді Господні, яких кожна людина повинна дотримуватися. Але юнак був трохи хитрим, і Господь бачив його серце. Він каже: «Всього цього я з дитинства свого дотримував». Тоді Ісус питає: «А як ти можеш бути впевнений, що ти ніколи не згрішив? Нема людини, щоб жила і не згрішила». І побачивши його нахабство, Господь каже: «То роздай все майно, яке маєш, повертайся і йди слідом за мною». Цей чоловік, звичайно, не хотів цього робити, тому він змовчав. У Біблії йдеться, що він не промовив більше жодного слова. І тоді Господь промовляє: «Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже» (Матвія 19:24). Часто люди трактують цю фразу самого Ісуса Христа дослівно. Але якщо ми звернемося до часу, коли це говорив Ісус Христос, до аудиторії, якій це говорив Ісус Христос і до місця, де це відбувалося, то «вушко голки» сприйматимемо по-іншому.
Сучасні богослови пояснюють, що «вушком голки» називали маленьку браму біля Єрусалимських воріт. Великі ворота на ніч замикалися для того, щоб розбійники або небажані гості не могли увійти в Єрусалим. Але для купців, для подорожніх, для тих, хто блукав пустелею і затримався до того часу, поки закрилася брама велика, були маленькі ворота, які й називали «вушком голки». Людині було легко пройти крізь малі ворота, але верблюд – худоба вперта, і треба було докласти чимало зусиль, щоб він туди увійшов. Але це не було неможливо. Це цілком реально, коли ми говоримо про «вушко голки» не в прямому розумінні, а в контексті, який напевно мав на увазі Ісус Христос.
Є ще одне пояснення щодо «вушка голки». Грецькою мовою дуже схожа транслітерація слів «верблюд» і «нитка»? Часто нитки робили з верблюжого волосу, який достатньо міцний, але загрубий, щоб увійти в вушко голки. Тож це було складно, але все рівно можливо. І нам сьогодні треба більше вивчати Біблію, аби зрозуміти, що насправді говорить Господь. Бо далі Христос дає відповідь: «Бо у людей це неможливо, та Богові все можливо». Бідність не означає, що ми будемо в Царстві Божому, а багатство не означає, що Царство Боже для нас закрите. Усе від того, яке в нас серце. Є в писанні дуже гарна цитата «де скарб ваш, там буде й серце ваше». Якщо наш скарб біля Ісуса, якщо наш скарб віра – то ми будемо з Господом.
А нагадайте негативних біблійних персонажів, які не впоралися зі спокусами і погрузли зі своїм багатством в гріхах.
Згадаймо історію про багача і Лазаря. У цій притчі багач навіть імені не має. Сам Ісус наводить нам приклад, що багатий чоловік любив бенкетувати, жив розкішним життям, але використовував багатство лише для себе, для свого шлунку, для свого задоволення. В його особі Ісус показує усіх багатіїв, всіх негативних персонажів, які неправильно використовували гроші. А Лазар – це простий чоловік, який бажає насититися хоча би крихтами, які падають зі столу багача. І ось Лазар помирає і багач помирає, але один опиняється біля лона Авраама, а інший – в пеклі. Далі один бачить іншого і хоче бодай палець у холодній воді вмочити. Але це неможливо. Тоді багатий чоловік просить: «То нехай він піде до моїх братів і скаже їм, щоб вони навернулися, бо вони не знають, що на них чекає». І йому відповідають, що вони мали достатньо інформації, щоб це зрозуміти: Бог дав нам церкву, дав нам Писання, дав нам провідників, які показують нам, що є добре, а що зле. І Лазар потрапив до Царства Небесного не тому, що був убогим, а тому, що був щирим серцем, а багатий не тому в пеклі, що мав гроші, а тому, що недобре використовував своє багатство.
Справді, важливо, як людина користується багатством. А як щодо того, яким чином отримано гроші? Бо ж часто стикаємося з багатіями, які нажили статки явно не важкою працею, а наприклад, корупцією чи іншим кримінальним шляхом.
Якщо говорити про важку і не важку працю, то й не важкою працею можна легально собі заробити на життя. Наприклад, тим, що працюють в IT-сфері, не треба важко фізично працювати, а задіювати свої інтелектуальні здібності. Але це чесно зароблені гроші. Водночас нечесні статки – це завжди гріх. Церква вчить нас, що неправедне майно потребує покаяння і відшкодування. Інакше воно стане причиною осуду. Навіть якщо диявол спокусив людину взяти чуже, людина має покаятися, віддати чуже і жити добрим життям. Корупція, привласнення чужого, великі й легкі гроші можуть зробити людину в моменті щасливою. Але, повірте, в контексті вічності – це велика біда і великий гріх.
А якщо людина бере гроші в нечесних заможних людей, які дуже часто є так би мовити благодійниками, чи вона відповідальна за це?
Насправді такі люди дуже рідко є благодійниками. Але є такі, що думають, мовляв, вони трошки пожертвують і це покриє їхні гріхи. Але я мушу розчарувати: це далеко не покриває гріхів. Благодійність від корупції, від зла – це не є щиро. Якщо людина жертвує крадені гроші, це не є справжня благодать, це не є справжня благодійність. Благодійність – це коли ти жертвуєш на церкву чи на дитячий будинок свої чесно зароблені кошти. Згадаймо, як Ісуса Христа продав Юда за 30 срібняків. Він потім прийшов повернути ті гроші, але вже було запізно. Це були брудні гроші. Святі отці кажуть: «Бог не приймає жертви від неправди». Брати таку допомогу – велика небезпека, бо можна стати співучасником гріха. Одна річ, коли людина не знає, звідки ці кошти. Але буває так, що ми знаємо звідки і знаємо, чому людина це робить, і погоджуємося. Християнська позиція така: приймати тільки чисте і чесне.
Як вчинити, якщо виявиться, що допомога надійшла від нечесної людини? Наприклад, якщо волонтери привезли на фронт авто, а потім стало відомо, що кошти могли мати кримінальне походження? Повернути?
Ми не можемо прочитати думки людини, яка хоче допомогти чи волонтерам, чи захисникам безпосередньо, чи будинкам для сиріт чи самотніх стареньких, чи парафії, чи церкві загалом. Ми не можемо зазирнути в серце цієї людини. А можливо, у цей момент вона проживає велике розкаяння за вчинене? Вона, наприклад, зараз може приступати до причастя, до сповіді, працювати з духівником, може сьогодні реально проходити свою Голгофу в житті або страждати у прямому значенні цього слова через біль і хворобу. У Біблії зустрічаємо, як люди каялися і роздавали все майно тим, кому були винні, навіть учетверо більше. То може і зараз людина жертвує, бо кається? А якщо це допомога фронту, то тут взагалі нема про що говорити. Не засуджувати треба, а покладатися на Бога, нехай діється його воля. А та людина, що жертвує, перед Богом буде відповідати, чи зробила вона це щиро, чи зробила вона це праведно, чи зробила вона це правильно. Господь їй суддя.
Чи можна молитися, щоб Господь послав людині побільше грошей і всякого багатства?
Молитися можна про все, тому що молитва – це спілкування з Богом. Але важливо просити мудро. Християнин молиться не про гроші, а про те, щоб Господь дав достаток і здатність правильно ним розпоряджатися. Є різниця між «Господи, дай мені грошей» і «дай мені достаток для життя». Бо іноді достатком є не власне гроші, а родюча земля, яка буде людину годувати, сім'я, в якій усі здорові, не витрачаються кошти на ліки, де всі живуть у благодаті. Навіть якщо людина має гроші, вона повинна молитися, щоб Господь дав їй розум і мудрість правильно ними розпоряджатися.
Ісус Христос нас учив молитися: «Хліб наш насущний дай нам сьогодні» (Матвія 6:11). І тут йдеться не тільки про звичайну буханку хліба, а загалом про достаток. Мене якось спитали: «Отче Юліан, я молюся до Господа Бога кожного дня: «Боже, дай мені грошей». Чи правильно я роблю?» Я кажу: «Ні, неправильно. Тому що ви працюєте в тій сфері, де треба просити добрих клієнтів, а ті люди, якщо на те буде Божа воля, користуватимуться вашими послугами, і ви будете мати достаток, і людям буде користь. Тобто просіть у Бога добрих людей, просіть у Бога здоров'я і забезпечення, а все інше додасться вам». Каже Господь: «Шукайте найперше Царства Божого і правди його, все інше дасться вам».
Чи хоче Бог, щоб ми були багатими? Може, йому більше подобаються бідні люди?
Бог не хоче, щоб ми були багаті або бідні. Бог насамперед хоче, щоб ми були спасенними. Він може дати комусь багатство, а комусь убогість. Але все це для нашого блага. Бог бачить будь-яке життя у часі і просторі. Він бачить, що комусь матеріальне багатство піде на шкоду. Але він точно хоче, щоб ми здобули справжнє багатство: віру, любов, вічне життя з Богом, мудрість, здоров'я. Христос каже: «Не збирайте собі скарбів на землі, але збирайте скарби на небі». (Матвія 6:19-20). Він не говорить «не будьте багатими на землі», а каже «не збирайте собі скарбів». Він не проти, щоб ми мали одяг і їжу, будинок, автомобіль, можливість кудись поїхати, дати добру освіту дітям. Бог казав обраному народові, що веде до землі родючої, де течуть мед та молоко, тобто до багатої землі. Тож говорити, що Бог хоче бачити людей убогими – абсолютно неправильно. У Царстві Божому ніхто не буде бідним. І Господь хоче, щоб ми правильно це розуміли і подбали про багатство у вічності вже тут, на землі.
