Відновлені атаки росіян на українську електроенергетичну інфраструктуру цієї зими посилили увагу до неспроможності Міністерства енергетики України захистити найважливіші енергетичні об’єкти країни поблизу атомних електростанцій, пише Associated Press із посиланням на нинішніх та колишніх українських чиновників.
Видання зазначає, що попри попередження, які лунали протягом року, що ці об’єкти вразливі для потенційних атак з боку Росії, Міністерство енергетики не змогло швидко відреагувати.
Два роки російських обстрілів української енергосистеми призвели до того, що Україна залежить від атомної енергетики для виробництва більше ніж половини електроенергії. Особливо вразливими є незахищені атомні розподільні станції, розташовані за периметром трьох діючих атомних станцій, які мають вирішальне значення для передачі енергії від реакторів до решти країни.
“Розподільчі електростанції, які обслуговують маршрути електрики від атомних електростанцій, є життєво важливим компонентом ядерної енергетичної інфраструктури України – живлять будинки, школи, лікарні та іншу критичну цивільну інфраструктуру. Враховуючи значну залежність України від ядерної енергії, військові атаки на ці розподільні станції будуть руйнівними, серйозно вплинуть на життя цивільного населення та підірвуть стійкість енергетичної мережі”, – сказала Марсі Р. Фаулер, керівник відділу досліджень і аналізу Open Nuclear Network, програми американської неурядової організації PAX sapiens, спрямованої на зменшення ядерного ризику.
Лише восени, після того як українські спецслужби попередили про потенційні удари Росії по ядерних розподільних станціях, було вжито заходів для початку будівництва захисту – надто пізно у випадку атаки, кажуть аналітики.
“Якщо дві (атомні електростанції) будуть уражені, ми втратимо постачання мінімум на 30-36 годин, і буде величезне обмеження на постачання енергії щонайменше на три тижні, у найкращому випадку”, – сказав Олександр Харченко, експерт української енергетики.
За його словами, на транспортування та встановлення нового обладнання знадобиться від трьох до п’яти тижнів, що є жахливим сценарієм для народу України в холодні зимові місяці.
Ще більше занепокоєння викликає те, що ці атомні розподільчі станції також виконують другу важливу функцію: постачають електроенергію на атомні станції з зовнішньої мережі, яка необхідна для охолодження їхніх реакторів і відпрацьованого палива. Ядерне агентство ООН неодноразово попереджало, що збій потенційно може призвести до катастрофи.
І хоча українські АЕС мають резервні системи аварійного живлення, вони “призначені для надання тимчасової підтримки”, каже Фаулер. “Без функціонуючих розподільних пристроїв одних лише резервних систем було б недостатньо для підтримки роботи або запобігання ризикам безпеки під час тривалого відключення”.
Українські нардепи вказали на неспроможність захистити ці об’єкти в резолюції, у якій закликали до відставки міністра енергетики Германа Галущенка минулого місяця. Список скарг, де серед іншого засуджують Галущенка за ймовірну систематичну корупцію та неналежний нагляд за енергетичним сектором, ще мають розглянути в парламенті.
Російські атаки в листопаді та грудні були небезпечно близькі до атомних електростанцій країни, спричинивши зниження виробництва електроенергії на п’яти з дев’яти діючих реакторів. Атаки не вразили атомні розподільні станції, але були надзвичайно близько.
Завдання будівництва захисту підстанцій електропередач, як атомних, так і неатомних, покладено на державні та приватні компанії під керівництвом Міненерго.
Було замовлено три рівні укріплень: мішки з піском, потім цементні барикади, здатні протистояти атакам безпілотників, і – найдорожчий і найменш закінчений рівень – укріплені залізом і сталлю конструкції.
Після урядової постанови в липні 2023 року багато державних енергетичних компаній одразу почали укладати контракти на будівництво фортифікаційних споруд першого та другого рівня для своїх найважливіших енергетичних об’єктів. Навесні 2024 року уряд повторив терміновий заклик виконати роботу.
Але атомні електростанції, які перебувають у веденні української державної атомної компанії «Енергоатом», не видавали контракти на будівництво другого рівня бетонних укріплень до цієї осені. На той час державна енергетична компанія «Укренерго», яка управляє високовольтними підстанціями, які передають енергію від ядерних реакторів до мережі, вже завершила будівництво 90% з 43 об’єктів.
Згідно з документами, з якими ознайомилося AP, тендерний процес щодо двох АЕС — у Хмельницькій та Миколаївській — почався лише на початку жовтня. Тендер на Рівненську АЕС був ще пізніше, наприкінці листопада.
Очікується, що будівництво завершиться не раніше 2026 року, йдеться в контрактних документах.
Занепокоєння з приводу затримок неодноразово висловлювалося під час закритих зустрічей і листів, надісланих енергетичним чиновникам протягом останнього року, повідомили AP троє нинішніх і колишніх урядовців на умовах анонімності, щоб обговорити затягування з боку Міністерства енергетики.
«Ми кілька разів офіційно писали в Міністерство енергетики про цю проблему протягом останніх 12-14 місяців», — сказав Володимир Кудрицький, колишній голова «Укренерго», якого у вересні звільнили з посади і звинуватили в незахищеності енергетичної інфраструктури. Це рішення широко критикували як політично вмотивоване.
Міністр енергетики Галущенко запевнив, що ситуація під контролем, і визначив пріоритетність інших проєктів, зокрема лобіювання схвалення парламентом будівництва дорогих ядерних реакторів, будівництво яких займає до десяти років.
Західним партнерам України також неодноразово казали, що «вся» критична інфраструктура захищена, за словами двох західних дипломатів, які знають про фінансову допомогу Заходу енергетичному сектору країни, які говорили на умовах анонімності, щоб обговорити це питання.
Галущенко, Міненерго та Енергоатом не відповіли на запити AP про коментарі.