У березні 2022 року ми отримали першу інформацію про примусове вивезення дітей до Російської Федерації. Як реагував на це світ тоді і що змінилося зараз?
У березні 2022 року вся країна опинилася перед безпрецедентним безпековим викликом, коли перші повідомлення про примусове вивезення дітей вглиб окупації, а потім до Російської Федерації почали надходити з різних куточків країни, не лише з Маріуполя. Головним завданням було документувати кожен такий випадок і збирати максимальну кількість інформації про дітей, які піддаються примусовому переміщенню. Паралельно із зусиллями з організації гуманітарних коридорів вже 17 березня 2022 року держава запустила роботу Національного інформаційного бюро, а також гарячої лінії. Будь-хто міг повідомити про зникнення цивільного чи військовослужбовця. Вже через декілька днів стало зрозуміло, що росіяни масово переміщують дітей. При цьому Російська Федерація всіляко перешкоджала роботі гуманітарних евакуаційних коридорів, колони з цивільними обстрілювалися. На фільтраційних пунктах дітей розлучали з батьками.
З того часу ми пройшли довгий шлях. Задокументовані близько 20 тисяч випадків депортації та примусового переміщення дітей. Започаткована Президентом України Володимиром Зеленським ініціатива Bring Kids Back UA об’єднала зусилля державних органів, міжнародних партнерів та громадськості для пошуку та повернення цих дітей. Сьогодні ми працюємо спільно та системно: документуємо випадки депортацій, використовуємо новітні технології для пошуку дітей, повертаємо дітей використовуючи всі можливі способи, зокрема зусилля посередників та неурядових організацій. Проводимо міжнародні інформаційні та адвокаційні кампанії. Важливо, що ми реінтегруємо дітей, які повертаються додому.
Ви сказали, що з початку повномасштабного вторгнення Російська Федерація депортувала та перемістила близько 20 тисяч українських дітей. Що нового ми дізнались з Єльського звіту?
Це третій звіт, який представляє Гуманітарна дослідницька лабораторія Єлю з питань воєнних злочинів проти українських дітей. Перший звіт стосувався розбудови мережі таборів та місць утримання дітей на території Російської Федерації. Тоді дослідники ідентифікували щонайменше 6000 українських дітей та 43 місця їх утримання від тимчасово окупованого Криму до Сибіру. У другому звіті аналізували ситуацію із таборами “перевиховання”, в які під виглядом літнього відпочинку, вивозили українських дітей до Республіки Білорусь. І третій звіт, який було опубліковано вчора, стосується ідентифікації та відстеження дітей з України, які зазнали депортації, усиновлення та влаштування в прийомні сім'ї російських громадян. В звіті йдеться про щонайменше 314 дітей, поміщених до програм усиновлення. Ці дії були узгоджені російським урядом після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року. Автори зазначають, що це лише та інформація, яку вдалось зафіксувати через публікацію інформації про дітей в одній з трьох федеральних баз усиновлення. Кількість дітей, які можуть бути усиновлені та влаштовані до російських родин, значно більша.
Які докази, викладені в звіті, найважливіші?
Звіт демонструє чіткі зв'язки між депортаціями дітей і державними структурами РФ, що вказує на їхню системність. Це не тимчасова “евакуація” чи порятунок. Наша задача показати це світу. Це є свідома політика депортації дітей та перевиховання їх у росіян. Російська Держдума змінювала законодавство для того, щоб спростити отримання громадянства для українських дітей, що передувало їх усиновленню. Більш того, російським ноу-хау стало законодавство, що унормувало позбавлення українського громадянства. Це рішення можуть прийняти за дитину абсолютно чужі люди – керівник школи чи лікарні, де перебуває дитина. Україна такі рішення не визнає, але для хлопців та дівчат, які знаходяться під тиском російської пропаганди, це означає тектонічні зміни. Вони втрачають звʼязок із країною, а документи українського зразка вилучаються та знищуються.
Ці та інші дії ставлять на меті викорінення національної ідентичності у дорослих дітей. Маленькі ж діти одразу виховуються як російські громадяни, та позбавлені права знати про своє походження та отримати шанс на возʼєднання із рідними в Україні.
В новому звіті викладені не лише факти про примусову паспортизацію та влаштування дітей до російських родин, а й досліджено місця, в яких ці діти перебувають. Дітей вивезли щонайменше у 21 регіон Росії, де їх розміщували з громадянами Росії або поміщали в спеціальні установи, а також заносили до російських баз даних для подальшого влаштування дітей.
Наскільки важливо сьогодні говорити про депортацію та примусове переміщення, адже ще у 2023 році Влодимир Путін та його уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова отримали ордери на арешт від Міжнародного кримінального суду?
Ордери на арешт є важливими для встановлення подальшої справедливості. Однак ордер на арешт – це ще не вирок. Українські слідчі щоденно працюють над розслідуванням справи, що стосується депортації та примусового переміщення українських дітей. В рамках ініціативи Bring Kids Back UA створено Центр захисту прав дитини для фіксації воєнних злочинів проти дітей. Таку роботу ведуть і закордонні колеги, зокрема Міжнародний кримінальний суд. Новий звіт викриває нові факти і відповідальність ще щонайменше пʼятьох російських високопосадовців, щодо яких є достатньо доказів для видачі нових ордерів на арешт. Ці докази допомагають Україні аргументовано виступати перед міжнародною спільнотою та добиватися справедливості.
Що це за люди?
Одні прізвища відомі українськиій аудиторії, це Леонід Пасічник та Денис Пушилін, очільники так званих “ЛНР” та “ДНР”. Пасічник ще й член Вищої ради політичної партії “Єдіная Росія”. Елеонора Федоренко, радниця голови так званої “ДНР” та “уповноважена з прав дитини в ДНР”. Анна Кузнєцова, заступниця секретаря Генеральної ради партії “Єдина Росія”, заступниця голови Держдуми. А також Сергій Кравцов, міністр освіти Російської Федерації. Все це не випадкові люди, саме вони є частиною злочинної архітектури по вивезенню дітей, викориненню їх української ідентичності, політичної індоктринації та влаштуванню до російських родин.
Чи причетний безпосередньо до цих злочинів Путін?
Путін керує їх реалізацією. У звіті зафіксовано, що повітряно-космічні сили Росії та літаки під безпосереднім контролем адміністрації президента Путіна перевезли кілька груп дітей з України на військово-транспортних літаках під прапором Російської Федерації для розміщення в сім'ях громадян Росії. Це було у 2022 році.
Як Україна може використати звіт Єльського університету?
Ми в першу чергу вдячні дослідникам Гуманітарної дослідницької лабораторії при Єльському університеті за постійну увагу до теми депортації та примусового переміщення українських дітей і професійність, з якою вони підходять до джерел інформації. Факти, викладені в цьому звіті, є верифікованими та можуть слугувати додатковими доказами для слідства, як українського, так і міжнародного. Експерти передають інформацію, яку вони знайшли під час підготовки звіту слідчим, в нашому випадку це Офіс Генерального прокурора України, і це вагома допомога для нас. Великий обʼєм даних, який було зібрано з відкритих джерел і користуючись альтернативними джерелами інформації додається до існуючих матеріалів справи. То ж перше, як ми можемо використовувати ці дані – це слідство. І воно повинно призвести до покарання винних, і унеможливити злочин депортації у майбутньому.
Друге - звіт допомагає нам ще раз привернути увагу до проблеми та посилити тиск на Росію – від дипломатичного тиску до публічних інформаційних та адвокаційних кампаній. Ми також можемо діяти через механізми ООН. 4 грудня ми презентуємо результати звіту під час тематичного засідання Ради Безпеки ООН. Ми безпосередньо можемо представити країнам-членам Радбезу чергові докази російських воєнних злочинів не лише проти українських дітей, а проти нашого майбутнього.
Що Україна очікує від засідання Ради Безпеки ООН? Які ключові меседжі Ви хотіли б донести до міжнародної спільноти?
Ми щоденно повинні нагадувати світу про свою боротьбу. Не лише на полі бою, а й про те, що боремося за повернення кожного українця додому. Важливо повернути до Україну кожну дитину, без додаткових умов.
Завдяки дипломатичним зусиллям України Російська Федерація - перша країна-постійний член Ради Безпеки ООН, яка увійшла у “список ганьби” за порушення прав українських дітей. Попри шалений спротив, країні вдалось надати беззаперечні підтвердження воєнних злочинів. Щороку генсек ООН робить доповідь перед Радбезом про дітей і збройні конфлікти в світі. У 2023 році російські збройні сили потрапили до такого списку ганьби, а їх очільник – отримав ордер на арешт від Міжнародного кримінального суду.
Ми будемо продовжувати збирати інформацію та інформувати міжнародну спільноту про злочини Росії. І важливо робити це на майданчику ООН, де все ще існує зачарованість російською політикою в сфері міжнародної безпеки.
Яка ситуація зараз із міжнародною підтримкою України з повернення депортованих дітей?
Важливо, що Україна не одна в цій боротьбі. Засідання Ради Безпеки ООН ініціювали США. Ініціатива Bring Kids Back UA активно співпрацює з урядами, міжнародними організаціями та експертами, щоб інформувати партнерів про ситуацію та повертати дітей додому. Міжнародна коаліція країн за повернення українських дітей налічує 41 члена та 4 спостерігачів. Коло учасників постійно розширюється.
На міністерській конференції в Монреалі, присвяченій людському виміру, до нас приєдналися представники 70 країн та міжнародних організацій. Учасники прийняли спільне Комюніке, частиною якого стали “Монреальські забовʼязання” щодо пошуку та повернення депортованих та примусово переміщених дітей, впровадження програм реінтеграції після повернення.
Катар, Ватикан та Південна Африка виступлять посередниками у переговорах щодо повернення українських дітей. Також Катар та Литва забезпечуватимуть безпечний транзит дітей додому. Ця група країн може бути розширена в подальшому.
Крім цього, буде створена група країн, до складу якої увійде Аргентина, Естонія, Канада та Хорватія для пошуку дітей на території Росії та тимчасово окупованих територіях. Група тісно співпрацюватиме з Україною для збору детальної інформації про місця утримання українських громадян, включно з дітьми, що були насильно переміщенні або залишаються в полоні.
Це приклад того, як партнерство може бути ефективним у вирішенні складної проблеми.