На порталі «Діти війни» станом на 28 грудня зафіксована цифра у 13 876 депортовані дитини. На жаль, точна статистика навряд можлива з огляду на ситуацію. Водночас, за різними російськими даними, РФ перемістила з України на власну територію більш ніж 600 тисяч дітей.
Частина з цих дітей – сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, та діти, які залишилися без нагляду батьків.
Депортація таких дітей – особливе явище, яке потребує особливої уваги з кількох причин.
Перш за все, у цьому випадку питання кваліфікації їх переміщення на територію іншої країни як саме депортації не викликає жодного сумніву.
По-друге, виглядає так, що депортація дітей під час повномасштабного вторгнення, а також численні випадки передачі таких дітей у російські родини із подальшим усиновленням – завчасно спланована акція.
Тут може йтися про ознаки найстрашнішого злочину – геноциду, тобто цілеспрямованих дій на знищення народу чи його частини. Однією із таких кваліфікуючих дій є насильницька передача дітей з однієї групи іншій групі.
Тож, хронологія подій наступна:
24 квітня 2019 року президент РФ Владімір Путін підписує указ про набуття в спрощеному порядку громадянства РФ певними категоріям осіб. В документі мова йде про громадян України з так званих «ДНР» та «ЛНР».
18 лютого 2022 року маріонеткові керівники так званих «Л/ДНР» підписують “наказ про евакуацію” місцевого населення в РФ і починають вивозити людей. Одними з перших були депортовані під виглядом "евакуації" саме інтернати, які знаходяться на окупованих територіях. Наприклад, 20 лютого в Ростов-на-Дону привезли 74 малюка з луганського Будинку дитини.
5 березня 2022 року у РФ підписаний указ про дозвіл на в'їзд з територій так званих «Л/ДНР» за будь-якими наявним документам. З'являються випадки вилучення дітей російськими військовими та колаборантами, зокрема поліцейськими, з сімей, які вважаються "неблагонадійними", а також під час проходження процедури "фільтрації". Продовжується примусова депортація сиротинців та інтернатів, без урахування того, чи мають діти батьків або опікунів. Дітей вивозять як на територію безпосередньо РФ, так і на територію окупованого Криму.
30 травня 2022 року Путін підписує зміни до указу від 2019 року про спрощений порядок набуття громадянства.
"Встановити, що діти-сироти та діти, які залишились без опіки батьків, неповносправні особи, які є громадянами ДНР, ЛНР чи України, набувають громадянство РФ у спрощеному порядку", – йдеться в цьому документі.
Починається пропагандистська кампанія, щоб заохотити росіян усиновлювати депортованих з території України дітей. Виходить серіал "Дитинство. Повернення" про викрадення українських дітей під виглядом усиновлення росіянами. Щоб стимулювати росіян до всиновлення, їм пропонують "одноразову виплату материнського капіталу та державну допомогу".
До кінця вересня 2022 року проходять найбільші хвилі депортації дітей. Утім, слід зауважити, що вже за кілька місяців після початку масового усиновлення під впливом пропаганди, росіяни починають так само масово повертати дітей у притулки. Одна із найпоширеніших причин – стан здоров'я, бо діти, викрадені і вивезені під час війни, зокрема з інтернатів, часто потребують особливої уваги.
За даними аналітичного звіту “Примусова депортація дітей в РФ”, який підготували “Східна правозахисна група” та “Інститут стратегічних досліджень та безпеки”, росіяни ухвалюють рішення організувати додаткові заходи із сегрегації дітей за ознакою стану здоров'я. Під час презентації звіту було згадано і про те, що мають місце випадки, коли російські "прийомні батьки" після всиновлення змінюють дітям не тільки громадянство, а і особисті дані: імена та прізвища. Іноді це відбувається без згоди дитини, навіть якщо вона вже у достатньо свідомому віці, тобто досягла 14 років і має брати участь у оформленні паспорта.
В жовтні 2022 року починається диспансеризація викрадених дітей перед відправленням в РФ. Росією виділяється на це чимало грошей. Вже нові групи дітей складаються тільки з тих, що під час диспансеризації виявились здоровими. Всіх інших дітей росіяни залишають на окупованих, зокрема небезпечних територіях, що спростовує заяви про "евакуацію".
Також росіяни активно використовують дітей для пропаганди, наприклад, у тому ж серіалі "Дитинство. Повернення".
Українських дітей депортують та примусово вивозять ще й під приводом лікування або відпочинку. Так, член Запорізької окупаційної адміністрації Володимир Рогов 26 жовтня повідомив, що лише цього року понад 500 дітей з Енергодару поїхали на «відпочинок» до Євпаторії, Криму та Анапи Краснодарського краю. Рогов також стверджував, що діти отримали «нові знання» в рамках «освітньої програми». Призначений Росією губернатор Севастополя Михайло Развожаєв так само стверджував, що діти з окупованого Херсона та Енергодару брали участь в «екскурсіях» у Севастополі.
Почали з'являтись заяви російських посадовців, що дітей, яких маркують "проблемними", відправлятимуть у спецтабори для "перевиховання". Наприклад, очільник Чечні Рамзан Кадиров заявив, що в Чечню прибули 200 «важких підлітків» із різних регіонів Росії, зокрема з так званих «ДНР» і «ЛНР» — там із ними проводитимуть профілактичні роботи «з метою військово-патріотичного виховання».
Країна-агресор свідомо вживає всіх можливих заходів, щоб стерти ідентичність депортованих дітей та унеможливити їх національну самоідентифікацію як українців в майбутньому.
Якщо дитина вже у достатньо свідомому віці, аби пам'ятати себе, для неї є надія на повернення додому. Нещодавно приклад такої волі став відомий завдяки омбудсману Дмитру Лубінцю, коли 16-річний Сергій, якого після захоплення його різного населеного пункту поблизу Маріуполя росіяни вивезли спочатку в Донецьк, а потім і в РФ, повернувся в Україну.
Дитячий омбудсман РФ Марія Львова-Бєлова після депортації Сергія вирішила його долю на користь усиновлення в російську сім’ю. На щастя, Сергій знайшов спосіб сконтактувати із волонтерами та повернутись додому. Якщо ж мова йде про маленьких дітей, то надії на їх і повернення додому обмаль.
Частина з них так і не дізнається правду про себе як і те, що з ними сталось.
Як би складно це не було, українська влада і суспільство має робити все можливе, аби виявляти і документувати випадки депортації дітей, а також повертати їх додому. Важливим є розслідування і покарання усіх причетних до вчинення цього страшного злочину.