Отче, як виникла традиція Адвенту і чи змінилося вона до нашого часу?
Адвент — час приготування до Різдва Христового. Раніше цей період тривав 40 днів, подібно як Великий піст перед Пасхою. Але згодом Адвент скоротили до чотирьох тижнів. Зауважу, що християни почали урочисто святкувати Різдво лише в III–IV століттях, значно пізніше, ніж Пасху. Тобто досить довго дозрівали до підкреслення важливості цієї події. Тож під час Адвенту ми, християни, очікуємо на подію, яка змінила весь світ — Різдво Христове.
Раніше Адвент супроводжувався досить суворим постом й іншими аскетичними практиками, але потім ці правила змінилися. Сьогодні є гарне й суттєве окреслення Адвенту — радісне очікування народження Ісуса Христа. Церква спонукає вірян більше зосередитися на духовному сенсі Адвенту. З обмежень у їжі залишилися тільки піст без м’яса по п’ятницях. І на Вігілійну вечерю (Святвечір) традиційно на наших теренах ми не споживаємо м’ясних страв, хоча це і не є вимогою. Натомість стараємося присвятити більше часу духовним приготуванням. А для цього варто стишити музику, більше часу присвятити читанню духовної літератури, Святого Писання, піти на літургію до храму й узяти участь, наприклад, у Роратній Божій службі.
Рорати — це особливі, дуже гарні служби, які відбуваються тільки в час Адвенту. Розкажіть про них докладніше.
Роратні служби Божі присвячені Діві Марії. Назва ця виникла від слів із книги пророка Ісаї (45, 8), які співають під час Євхаристії: «Спустіть (Rorate — лат.) з висот росу, небеса, хмари хай проллються Праведним». Рорати починаються дуже рано, ще затемна, тож віряни стоять на службі Божій зі свічками, ліхтарями. А закінчуються вони вже на світанку, коли сонячне світло наповнює церкву. І це дуже гарний знак. Ми наслідуємо Діву Марію, яка очікувала на народження Дитятка і знала, що він буде Спасителем світу. Ми ділимо цю радість очікування з Марією. І що цікаво, в Адвент на літургії ми не співаємо радісний гімн «Слава во вишніх Богу», але співаємо його під час Рорат.
А ще в період Адвенту співають прекрасні церковні гімни. Про що вони?
Про очікування. Християнин — це людина, яка очікує пришестя Ісуса Христа. Кожної Божої служби ми молимося: «Проголошуємо смерть Твою, Господи Ісусе, сповідуємо Твоє воскресіння і очікуємо Твого пришестя в славі». І гімни, які співаємо в цей час, розповідають, що ми очікуємо на прихід Христа, і це робить нас сильнішими, радіснішими і спонукає йти вперед.
Неодмінним атрибутом Адвенту є вінок з чотирма свічками, часто різних кольорів. Що вони символізують?
Ця традиція доволі нова. Вона з’явилася в західній церкві приблизно 150 років тому. Спочатку поширилася у протестантських спільнотах, а згодом прижилася в Католицькій церкві. У першу неділю Адвенту запалюють одну свічку, у другу — дві і так далі. Ця традиція символізує спільноту християн, які очікують приходу Спасителя, який відкупив усіх нас — людей різних націй, народів, поколінь.
Вінок сплітають з гілок ялинки, інших хвойних, вічнозелених дерев. Зелений колір — це символ надії. Щодо кольорів свічок, то вони можуть відрізнятися в різних регіонах. У деяких країнах усі свічки червоні, у деяких — білі, трапляються навіть сині. В Україні також можна зустріти свічки різних кольорів, але переважно ставлять три свічки фіолетового кольору, а одну рожевого. Її запалюють у третю неділю Адвенту, яку називають Gaudete — Неділя радості. І це означає, що Спаситель уже близько, а в променях сонця розчиняється фіолетовий колір, перетворюючись на рожевий.
Наскільки знаю, змінюються також кольори облачення священників під час літургій. В Адвент вони служать у фіолетових шатах і тільки в Неділю радості — в рожевому…
Так, рожевий колір взагалі тільки двічі на рік використовують у літургії — у неділю Gaudete (третя неділя Адвенту) і Laetare (четверту неділю Великого посту). Цей світлий, теплий колір символізує наближення великої, радісної події, яка змінила історію людства.
Уже не вперше українці проводитимуть Адвент і зустрічатимуть Різдво в умовах війни. Це впливає на відзначення і переживання цього періоду?
Звичайно, впливає. Ми так само сідаємо за стіл з родиною на Святвечір, так само ділимося хлібом-оплатком і вітаємо один одного, потім йдемо на Пастирку, тобто на Божу службу з настанням ночі. Хоч літургія така сама, так само читаємо фрагмент Євангелія про народження Ісуса Христа, але життєві обставини, в яких ми живемо останні майже три роки, звісно, інші.
Розуміємо, якими цінними є речі, які вважали буденними, коли не було війни, повітряних тривог, обстрілів, коли рідні були поруч. А що переживають ті, в кого рідні далеко за кордоном чи на війні, у шпиталі або, на жаль, не повернулися з фронту… І можливо, ми більше молимося в цей час і благаємо Бога, щоб настав мир.
Як не змарнувати час Адвенту, не згаяти його в щоденній метушні, а провести з користю?
Не всі справи треба робити одразу. Пам’ятаймо, що є речі важливі, а є другорядні. Варто зупинитися і знайти час для себе, для родини, для Бога, більше часу присвятити роздумам і молитві. І головне, щоб у пошуках подарунків, приготуванні Вігілійного столу й між усіма іншими справами ми не забули про народження Ісуса Христа — найважливішу подію, до якої готуємося в Адвент.