Почнімо від початку: отче Георгію, для чого Церква встановила піст і яка від нього користь вірянам?
Піст — це давня релігійна традиція. Він є майже в усіх релігіях, зокрема в християнстві. Сучасною мовою це певна аскетична практика, яка допомагає людині контролювати власні бажання, пристрасті і, що важливо для нас сьогодні, вчить свідомо обмежувати себе. Тобто піст — це свідоме самообмеження. А якщо настає час, коли ми втрачаємо ті чи інші можливості, опиняємося в тих чи інших скрутних ситуаціях, піст — це та практика, яка нас готує до цього.
Коли ми зараз бачимо людей, які не можуть зупинитися у споживанні чи займаються марнотратством замість того, щоб донатити, то розуміємо, що ці люди не мають, зокрема, досвіду посту й не вміють себе свідомо обмежувати під час війни.
Чи змінюються з часом вимоги до посту? Церква стала поблажливішою до своїх вірян у цьому сенсі?
Треба розділяти загальні правила, церковні рекомендації і особисту практику. У певний період, коли більшість суспільства і, зокрема, правителі були християнами, церква встановлювала правила посту для всіх вірян. Із розвитком суспільства, розвитком релігійної плюральності церква зайняла рекомендаційну позицію, тобто вона радить певну форму посту, а вірянин чи особа, яка, можливо, тільки наближається до церкви, бере собі церковну практику за зразок, радиться зі священником і обирає вже конкретну форму посту для себе.
І йдеться не тільки про харчування – хтось практикує інформаційний піст, обмежуючи перегляд соцмереж чи телебачення, чи споживацький піст, відмовляючись від шопінгу. Ці форми не прописані в правилах чи церковних уставах, але сучасна людина дуже потребує і такого посту.
Згадую своїх знайомих з УПЦ МП, які постяться просто відчайдушно, в них постійно під рукою календарики, де розписано, що тут рибу не можна, тут олію… Їхній піст виснажливий і, як на мене, надмірно зосереджений на раціоні. Невже він миліший Богові?
В основі посту, про який ви кажете, — чернечі практики. І коли ви бачите календарі із суворими вимогами до харчування, то це скоріше монастирська практика, запозичена з уставів тих чи інших монастирів і перейшла в церковні устави. Іноді на ці практики починають орієнтуватися люди, які живуть не монастирським, дуже регламентованим життям, а життям сучасного світу. Комусь вдається так постувати, а в когось виникають проблеми, особливо, якщо вони змушують до такого посту дітей. Я знаю людей, які нині дуже шкодують, що були надмірно суворими до своїх дітей і намагалися організму, який росте, давати непомірні навантаження. Загальна практика все ж таки передбачає індивідуальний, розумний підхід. Треба зважати і на своє здоров'я, і на власні пристрасті. Бо якщо людині легко відмовлятися від їжі, а важко від соціальних мереж, то питання, що буде справжнім постом: обмежити використання гаджетів чи не їсти м’яса?
Вважаєте корисним, коли люди на час посту виходять із фейсбуку чи з інстаграму?
Я не за повну заборону чи повну відмову від чогось, наприклад, соцмереж, а за вміння впоратися зі своєю пристрастю. Треба бути незалежним від гаджетів, від вживання лайливих слів чи від ігор. Тож піст корисний тоді, коли це не бездумна зміна раціону, а осмислений крок.
У мене є подруга, яка дуже любить каву і шоколад, а в піст вона відмовляється від них. Така в неї традиція. Я теж люблю каву, але я продовжую її пити в піст і не вважаю, що це якась проблема. Ще знаю людей, які на час посту відмовляються від алкоголю. Якщо людина поститься давно і свідомо, то вона творчо підходить до нього. Як каже апостол Павло, «все мені дозволено, але не все корисно; все мені дозволено, але ніщо не повинно володіти мною». Церква має на меті не вирвати людину з життя, а зробити її вільною, як би парадоксально це не звучало. Тож піст — це про звільнення!
Пригадую, як на початку повномасштабного вторгнення, коли наближався Великий піст, предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній практично звільнив від посту свою паству. Це був виправданий крок?
Це був час, коли не працювали магазини, ми ділилися їжею, годували тих, хто нічого не мав. Було зовсім не до того, щоб вибирати, що їсти — треба було сконцентруватися на будівництві блокпостів чи оборонних споруд біля Києва. Потім ситуація стабілізувалася, але є регіони в країні, які під постійними обстрілами, де відбувається евакуація, хлопці й далі на передовій воюють, хтось перебуває в шпиталі. Ті, що їдуть за кордон чи з-за кордону, тривалий час у дорозі й інколи не мають можливості вибирати їжу. Або вимушені переселенці: якщо їх приймає якась родина, вони ж не ставитимуть умови, що ось я це їм, а це ні. Тож вибір їжі далеко не на першому місці. Військові не обирають, що їсти — їдять, що їм готують, бо треба відновлювати сили. Але навіть на передовій піст можна використати, щоб, скажімо, не лихословити або позбутися ігроманії, яка нині є великою проблемою у війську.
Чи треба обмежувати себе в естетичному задоволенні, розвагах — не слухати музику, не ходити на концерти й у кіно?
Думаю, важливо на цей час змінити якість розважального контенту. Наприклад, я перестаю вмикати в авто музику, а слухаю аудіокнижки. Але й музика буває різною — у піст вона може бути більш смислово наповненою. Це стосується й фільмів, вистав — добре, якщо це глибокі речі, які дають поживу для душі, для розуму. Водночас у піст відбувається багато дитячих свят, ми вчимо колядки, готуємося до різдвяних вертепів, намагаємося принести дітям радість. Тому суворої заборони навіть на веселі заходи в цей піст немає. Але очевидно, що людина, яка постить, не має ходити на танці в клуби.
Чи можна одружуватися, хрестити дітей у піст?
Зараз складні часи, і церква не забороняє одружуватися. Але таїнство вінчання в піст не звершується. Хіба що дозволено заручини. А щодо хрещення — немає жодних обмежень. Щоправда, варто святковий стіл після хрещення підготувати відповідно до традиції посту.
А щодо статевих стосунків у час посту?
Апостол Павло дає таку пораду подружнім парам: не ухиляйтеся один від одного, хіба що за взаємною згодою, заради вправ у пості й молитві. Це означає, що утримання від подружніх стосунків має базуватися на взаємній згоді, тобто якщо хтось один вирішив, що він хоче постувати, а іншому це не подобається чи призводить до конфліктів у родині, то головним має бути лад у сім'ї та любов у подружжі. Піст не має стати причиною руйнування шлюбу.
Є категорії вірян, яких церква без умов звільняє від посту?
Церква традиційно робить послаблення для хворих, літніх людей, вагітних, тих, хто подорожує, тих, хто на важких роботах — тобто тих, кому життєві обставини чи здоров'я не дозволяють у повноті дотримуватися традицій посту. Але навіть за таких обставин можна знайти інші відповідні до ситуації форми посту.
Як зрозуміти, що ми правильно провели цей передріздвяний час і добре підготувалися до зустрічі Різдва?
Період Різдвяного посту — це й День святого Миколая, інші свята, які наближають до Різдва і які дуже люблять діти. Тож це час на добрі справи, благодійність, турботу про дітей. Це той час, коли люди зменшують свою зацікавленість виключно земними справами, а додають до свого життя духовний, вічний вимір.
Вдалий піст — коли людина може сказати, що доброго вона зробила за ці 40 днів, чого вона навчилася, що зуміла подолати в собі.
Ми готуємося до Різдва, коли Бог стає людиною, реальністю, яка входить у цей світ, і мені здається, що це найкращий час для втілення наших мрій і добрих справ, які не соромно принести як подарунок Богові. Христос казав: якщо ви когось напоїли, нагодували, одягнули, прихистили, відвідали в лікарні чи у в'язниці — це ви зробили мені. Також він казав: ви мої учні, бо любите один одного, бо ви єдині, як я з Отцем. Різдво, або Боговтілення — це час для великого, вічного, доброго, час для любові і взаємної допомоги. І про це треба не тільки говорити, це треба втілювати в життя.
І тоді ми зустрінемо Різдво не тільки з подарунками один одному, а й з подарунками Тому, чий день народження будемо відзначати.
