Вулиця В’ячеслава Чорновола перекрита більш як сотнею карет швидкої допомоги, автівками ДСНС, спецтехнікою. Волонтери, прості кияни скупчуються довкола трьох входів медзакладу літерою П. Центральні ворота слугують заїздом забирати сміття. Упродовж пів години завантажена уламками вантажівка щонайменше двічі виїжджає з території Охматдиту. Безперебійне пересування організовують військові та поліцейські.
Поряд з воротами стоїть зігнувшись чоловік. Він постійно пропонує допомогу й нервово палить цигарки, одну за одною.
«Я місцевий. На щастя, ми пережили ракетну атаку, вікна вціліли, — зауважує Сергій. — Приїхав на власній машині, щоб відвезти постраждалих в інші лікарні. Якщо цього не потрібно, носитиму воду, копатиму — все, що скажуть».
З якийсь час він іде до волонтерів, носить воду, медикаменти, підгузки, їжу. Таких, як Сергій, не порахувати — їх тисячі й тисячі. Процес нагадує мурашник, де кожен робить своє. Менш ніж за годину біля трьох входів складають тонни води.
Один пакет несе дівчина в медичній формі. Це медсестра Охматдиту, яку вивели за межі лікарні після оголошення повітряної тривоги. У потоці людей назад поки що не пропускають, тому вона вирішила допомогти ззовні.
«Одразу після ракетного удару ми згуртувалися, щоб розпочати розбір уламків, каміння. Зараз на території лікарні працюють рятувальники та військові, а ми виконуємо роботу тут. Від вибуху постраждала основна будівля Охматдиту: вікна вилетіли, а в іншому корпусі — біда. Люди залишилися під завалами, тому потрібно оперативно розбирати уламки. Дітей вивезли в інші лікарні», — пояснює Єлизавета.
Аж раптом біля воріт скупчуються люди в пікселі — це парамедики, приїхали допомагати пораненим від ракетного вибуху. За 10 років війни досвіду вистачає. Планують змінити побратимів, які вже працюють усередині.
З лікарні виходить група рятувальників: вони змучені, обличчя червоні, волосся мокре, з налиплим пилом від уламків. На хвилину здається, люди ледь не оплесками зустрічають їх. Хлопці відступають убік, починають знімати костюми — уніформа настільки прилипла до тіла, що самотужки зробити це неможливо.
«Працювати важко, адже на вулиці спека, але зволікати не можна. Під завалами можуть бути люди, діти… Зараз трішки відпочинемо й повертатимемося», — спокійно каже один рятувальник.
За дві години люди остаточно налагоджують процес: вишиковуються в ланцюг, передають з рук у руки все необхідне. З лікарні тим часом виводять постраждалого чоловіка. Судячи з усього, у нього травмована нога.
«Легких поранених ми евакуюємо самотужки, а важких — одразу на операційний стіл або в карету швидкої допомоги», — пояснює лікар.
На території Охматдиту свій штаб. Волонтери наповнюють столики водою, енергетиками, їжею та медикаментами. У натовпі помітно українську блогерку Дашу Квіткову. Вона з усіма розбирає продукти, заспокоює всіх, хто до неї підходить.
«Як можна сидіти вдома, коли така трагедія з людьми, з дітьми. Цим дітям ми допомагаємо разом з моєю аудиторією, тому зараз ми тут. Українці — це найсильніша нація. Жоден йобнутий сусід нас не зупинить і не зламає», — експресивно пояснює Квіткова.
Людський мурашник вирує. Ось чоловіки вирізають з ДСП форми під вибиті вікна, група молодиків несе ноші та милиці, жінки роздають рятувальникам канапки й супи…
Найбільше скупчення — біля обваленого корпусу. Там люди збирають уламки на купу, щоб потім перемістити її в кузов вантажівки. Руйнування катастрофічні — російська ракета знищила кутову частину будівлі. Поруч понівечені автомобілі. На капоті однієї — іграшковий динозаврик. Хоч би його власник був живий…
З корпусу вивозять на каталці хлопця. Чи поранений він, не видно, але стан очевидно важкий. Лікарі доправляють його до карети швидкої, частина їхніх колег із заплаканими очима стоять уздовж будівлі — проводжають.
«Ми повинні завжди бути у формі, але такі дні вибивають з колії. Важко, коли діти, які борються з усіх сил проти страшних хвороб, страждають від російських обстрілів. Це несправедливо», — тихо каже одна медсестра.
Що довше рятувальники розбирають завали, то дужче темніє повітря. За словами речника ДСНС у Києві Павла Петрова, досі не варто виключати, що під завалами можуть бути діти…
Усередині лікарні світла немає — будівлю освітлюють лише сонячні промені. Коридорами бігають волонтери, виносять уцілілі меблі й залишки вікон. Вони працюють уже понад шість годин, а фінішу не видно.
Станом на 21:30 аварійно-рятувальні роботи тривають, інформує МВС.
***
Київська міська військова адміністрація увечері повідомила, що в результаті російської атаки на столицю 8 липня загинули 27 осіб, зокрема три дитини. Постраждали 82 людини. 9 липня в столиці оголосили днем жалоби.