Для чого відкривають рекрут-центри
Рекрутингова команда 24 ОМБр імені короля Данила працює з лютого. Поступово рухалася, аби відкрити й фізичне представництво. Що зробила 10 квітня у Львові.
«Центр потрібен, щоб могли людину побачити, за потреби — показати себе. Це не окремий канал залучення, а скоріше додатковий фактор у прийнятті рішення кандидатами. Щоб людині було зручно й комфортно, не було цього підвального донбаського вайбу, а натомість цивільний офіс», — пояснює Василь Дзеса, рекрутер 24 бригади.
«Показати себе» стосується й армійських предметів: у центрі можна наочно познайомитися з екіпіруванням, яке видає бригада своїм бійцям.
«Бо деякі люди взагалі основ не розуміють і думають, що їм треба броніки й усе інше купувати», — зазначає представник центру.
Що такий міф досі поширений серед цивільних, які взагалі не мали стосунку до армії, погоджується і Юлія Євдокимова, представниця відділу зв'язків з громадськістю Центру рекрутингу Сил спеціальних операцій ЗСУ, який запрацював 18 травня в Києві.
«Такі часто переживають, що треба їхати в учебку, а для цього знайти 100 тисяч гривень. Питаємо: “Навіщо?” — “Треба одягтися, взутися, купити бронік, каску”. Доводиться пояснювати, що є базове забезпечення. Ми не можемо заборонити купувати дорогі берці, але ви точно отримаєте хороші. Плюс ми, як ССО, маємо додаткове екіпірування. А максимум, що треба в навчальний центр, — спортивний костюм, кросівки, кілька футболок, шкарпеток, білизну й засоби гігієни, усім іншим кандидати будуть забезпечені», — каже працівниця центру.
Другий популярний міф — після отримання відношення й походу в ТЦК та СП людина наступного ж дня опиняється в посадці.
«Це в 99,9 % кажуть люди, які не були дотичні до війська і в яких ніхто з оточення не служить. Цей наратив активно розганяють росіяни. Бо такого не відбувається. Обов'язково БЗВП (базова загальновійськова підготовка). А далі — підготовка за спеціальністю і злагодження вже в підрозділі та за фахом у навчальних центрах ССО. Без підготовки людину просто не пустять на виконання завдань. На це є конкретна заборона», — розповідає Юлія.
А про потрапляння інформації в ТЦК додає: «Поки людина не каже “готовий/а оформитися у військо”, ніхто ніяких даних нікуди не передає. Людина отримує відношення, а з ним уже сама йде в ТЦК».
Стосовно підготовки побутує ще один міф: навчання за кордоном — брехня.
«Але це (навчання за кордоном. — LB.ua) досить поширена історія. Навчальні курси абсолютно різноманітні, програми, що пропонують партнери, також цікаві. Наші інструктори здебільшого теж викладають на базах, щоб полегшити розуміння матеріалу через мовний бар'єр», — зазначає представниця центру ССО.
У Третій окремій штурмовій бригаді вважають, що мати фізичний центр доцільніше, ніж просто гарячу лінію.
«Багато питань краще вирішувати, сидячи навпроти людини й дивлячись на її документи. Бо навіть маючи на руках обліковий документ, люди не завжди знають, як тлумачити, що там написано. Так само проводити співбесіду наживо краще, щоб розуміти, чи підходить людина нам, і щоб людина розуміла, чи підходимо ми їй», — пояснює Русин, керівник київського рекрутингового центру ІІІ ОШБр.
Що відбувається, коли людина звертається до рекрутингової команди
На початковому етапі представники бригади з’ясовують анкетні дані потенційного кандидата: вік, освіту. Якщо людина претендує на конкретну вакансію, на основі співбесіди можуть скласти резюме й відправити внутрішньому замовнику, який і сформував запит на фахівця. Якщо щось потрібно — уточнюють.
Після співбесід від підрозділу надходить рішення щодо кандидата. У разі позитивного рекрут отримує відношення, з яким іде до ТЦК. Так запускається процедура потрапляння спеціаліста до війська.
«Буває, ще до висновку контактуємо людину з підрозділом. І так вона вже має контактну особу. І це важливо для обох сторін, бо підрозділи переживають за кожного — їм потрібні комплектація та фахові люди, а людина розуміє, що має вже когось знайомого в підрозділі, за кого можна триматися», — пояснює Юлія, представниця центру ССО.
Їхня команда, каже, за потреби допомагає рекрутам з проходженням ВЛК.
«По суті, ми починаємо вести людину з першої розмови. І так до етапу підрозділу, але якщо потрібна консультація юриста, ми підключаємось і допомагаємо», — додає представниця центру.
Рекрутингова команда 24 ОМБр підтримує зв’язок з рекрутом до шести місяців, відколи той заступає на свою посаду в бригаді.
«Маємо переконатися, щоб не було ніяких сюрпризів ні в бригаді, ні з людиною. Це ще наш інтерес — контролювати якісних кандидатів, яких ми постачаємо. Запитуємо і самого військовослужбовця, як йому служиться, і спілкуємося з командирами, як людина справляється, щоб розуміти, чи правильно оцінили її, чи треба щось виправити в майбутніх відборах», — пояснює Василь, представник центру.
Якщо людина подається на бойову посаду, у Третій штурмовій разом з рекомендаційним листом вона отримує запрошення на допідготовку. Зокрема, якщо не має попереднього досвіду служби.
«Близько чотирьох тижнів хлопці й дівчата проходять тренування в Києві. Це до того, як вони потраплять у навчальний центр. Так людина тренується, вживається в колектив, знайомиться з військовими порядками, а у вільний час проходить ТЦК, ВЛК», — уточнює Русин.
У рекрут-центрах Міноборони після співбесіди формують анкету кандидата з урахуванням його побажань і шукають йому відповідну військову частину. Так рекрут отримує контакт представника в частині, може поспілкуватися з ним, і якщо обох усе влаштовує — формують рекомендаційний лист. Після візиту до ТЦК та СП із цим листом людину мобілізують, вона проходить ВЛК, базову підготовку в навчальному центрі й одержує посаду у військовій частині.
«Рекрутер раз на тиждень до моменту переходу у військову частину зв’язується з рекрутом. Якщо є якісь проблеми, він повідомляє про це — і проблеми вирішують», — запевняють у Міноборони.
З якими запитами звертаються і які посади шукають
Звернення із загальними питаннями про службу складають лише незначну частку, зазначають представники рекрут-центрів. Близько 90 % — це звернення або як відгук на конкретну вакансію, або з пропозицією для конкретної спеціальності.
«Таких у першу чергу цікавить практична сторона — як я потраплю до вас. Це вже якщо людина ухвалила рішення і знає, куди хоче рухатися. Бувають звернення на кшталт «Я водій з категоріями такими-то, що у вас є для цього?». Це вже звужує рамки пошуку. Або «Я айтівець, що у вас є для мене?». Це, до речі, досить популярний запит. І люди в основному вже розуміють, що це напрямок БпЛА, РЕБ, РЕР», — каже Василь, представник центру 24 ОМБр.
У ССО таким людям, крім роботизованих систем, також радять звернути увагу на посади, пов’язані зі зв’язком.
«Бо зв'язок на початку вторгнення і зараз — це дві дуже різні речі. З'явилися нові системи, із цивільного життя в армію прийшло більше оновлень, тому й спеціалістів потрібно відповідно більше», — тлумачить представниця центру.
Саме оператор БпЛА та фахівець з роботи з роботизованими системами — серед найпопулярніших запитів. Але не лише.
«Водіїв зараз дуже багато, а також різних дрібних посад, наприклад, хіміки подавалися на РХБЗ. Треба розуміти, що бригада — це величезний організм, який потребує обслуговування», — зауважує Василь.
У Третій штурмовій перші місця за популярністю — штурмовик і медик.
У Міноборони на питання про роботу їхніх рекрут-центрів відповіли, що немає вакансії, на яку не було б жодного відгуку.
«Громадяни цікавляться як бойовими спеціальностями, так і позиціями логістики та забезпечення. Стрільці, водії, медики, кухарі, ремонтники, логісти, оператори різних видів озброєння та військової техніки, зв'язківці та ребівці, оператори дронів — на всі ці вакансії є великий запит», — пояснили LB.ua.
Звертаються до рекрутингових команд і жінки, хоча, звісно, рідше.
«Дівчата, які звертаються, чітко розуміють, що вони хочуть. Зазвичай це медикині, психологи, бухгалтери, декотрі прагнуть стати оператором у групі, по суті, стрілець, але специфіка роботи інша. Є операторки БпЛА, які закінчили курс і мають не один десяток годин нальотів. У бойові йдуть менше. Як і з чоловіками, у принципі. Але завдяки нашій роботі, думаю, ситуація покращуватиметься, бо зникатиме цей страх, що людина прийде і її одразу вб’ють», — зазначає Юлія, представниця центру ССО.
Також є значний запит від тих, хто вже служить, — на переведення. До Третьої штурмової, наприклад, надходить не менш ніж 400 заявок на місяць. Утім тут головне — погодження від безпосереднього командира, який має вирішити, чи відпускає він свого бійця. Тільки в такому разі можуть починати процедуру переміщення.
Юлія зазначає, що в них цей процес непростий і тривалий — мінімум три інстанції погодження.
«Але в нас між підрозділами є взаємодія. І якщо по-людськи звернутися, то можливі переводи спеціалістів туди, де вони можуть бути більш корисними. Взаємодія між підрозділами має бути не тільки на лінії зіткнення, а й у комплектуванні й інших сферах, бо ми всі робимо одну справу», — зауважує представниця центру.
Усі співрозмовники LB.ua погоджуються — після 18 травня, з набуттям чинності мобілізаційних змін, зацікавленість у рекрутингу відчутно зросла.
«Навіть за два тижні до того, як почав діяти закон, було відчутне збільшення інтересу людей. Якщо раніше в першу чергу ми працювали з тими, хто подавався на спеціалізовані вакансії, то пішов спалах уже й робітничих спеціальностей: водії, дизелісти, майстри-мотористи. За відчуттями, кандидатів стало вдвічі, а то й втричі більше», — резюмує Василь, представник центру 24 ОМБр.
У Третій штурмовій відзначають, що кількість звернень від чоловіків мобілізаційного віку зросла десь на 30–40 %. Звертаються і ті, хто ще не одержував повістки, і ті, хто вже має її.
«Якщо без повістки прийшов, то можемо вибрати для нього той чи інший ТЦК, а якщо з — то трохи складніше», — зазначає Русин.
У Міноборони кажуть: кількість запитів по регіонах збільшилась, хоч і нерівномірно, але вважають, що впливає також і розширення мережі центрів по країні.
Загалом по цифрах від Міноборони картина за три місяці така: 7 784 контакти, 2 382 людини на різних етапах рекрутингу (з них 357 жінок), 212 осіб уже у війську.
У ССО зазначають, що систематично проводили набір бійців і до відкриття фізичного рекрутингового центру, але зараз робота масштабніша, адже й охочих стати до лав ССО побільшало.
Наприклад, 15 % кандидатів, які звернулися до центру за останній місяць, уже проходять базову підготовку, інші поки що на стадії опрацювання — це співбесіда, спілкування з командирами підрозділів, підготовка документів.
У 24 ОМБр кілька десятків бійців уже закінчили навчання і служать, кілька сотень — на етапі навчальних центрів.
Третя штурмова називає цифри за понад два роки, оскільки добровольців вони набирали ледь не з перших днів повномасштабного вторгнення. Отже, відтоді до них прийшло понад три тисячі осіб.
То чи працюють відношення?
Тут можна почути абсолютно протилежні думки: хтось каже, що на початку історії з рекрутингом відношення працювали, а далі система почала боротися. Плани мобілізації ТКЦ потрібно виконувати, тому людей стали скеровувати не в ту частину, яка дали відношення, а в ті, які слід поповнити згідно з планами. Інші, навпаки, стверджують, що на початку був хаос, а далі процес ставав зрозумілішим.
«Насправді і ті, і ті мають рацію. На початку не було такого напливу людей і можна було в одиничних випадках проводити певні експерименти з відношеннями. Зараз уже людей більше і система пробує створити певні правила, процедури, згідно з якими це повинно відбуватися. Тобто ми бачимо сприяння в цьому, є певні директиви і т. д.», — зазначає Василь, представник центру 24 ОМБр.
З директивами історія така, що їх можуть оновлювати ледь не щомісяця. Наприклад, через декілька днів після початку підготовки цього тексту стало відомо, що правила рекрутингу змінили і частково полегшає з тим, щоб люди потрапляли туди, куди треба.
Як пояснили LB.ua власні джерела, для підписантів контракту алгоритм рекрутингу незмінний: рекомендаційний лист, ТЦК, ВЛК, навчальний центр. Для мобілізованих — військкомат перед навчальним центром направлятиме людину в спеціальний підрозділ, уже звідти — на БЗВП або ж на підготовку в межах самого підрозділу. Після навчання за рекомендаційним листом людина потрапить в обрану бригаду. Так її ніби бронюють перед навчальним центром. І це, по ідеї, має перешкодити забрати людину в інші бригади. Дотичні до процедури рекрутингу дивляться на ці зміни оптимістично.
«З іншої сторони, є попит на людей, бо всі бригади кинулися набирати людей і починаються певні конфлікти. У навчальний центр, наприклад, може приїхати якась бригада, яка має право набирати певних людей, і пробує брати тих, хто вже мав би йти до нас. Тут мусимо включатися, домовлятися, щоб залишити людину. Саме тому, незважаючи на директиви, якщо в бригаді є рекрутинг, то хтось повинен відповідати за роботу з новобранцями — спілкуватися, допомагати, стежити. Адже ніхто не скасовує людської помилки, як і людської тупості», — зауважує Василь.
Тему рекрутингу влучно описав керівник аналітичного відділу фонду «Повернись живим» Антон Муравейник.
«Фактично в нас рекрутинг зійшовся на перетині двох кіл — бажання людей і потреби армії. Зійшлося воно на бойових бригадах: з лютого існує непублічний перелік бригад, пріоритетних на доукомплектування, щомісяця він оновлюється. Але кожен рекрутер бригади має вам сказати, чи вони пріоритетні. Це означає, якщо ви отримуєте рекомендаційний лист у таку бригаду, то вірогідність того, що ви потрапите туди, куди домовилися, дуже висока. Особливо, якщо це буде відношення на контракт», — пояснив він в ефірі 150-ї Фронтової поплави.
Щоб відношення працювали, рекрутингова команда Сил спеціальних операцій окремо співпрацює з деякими ТЦК та СП.
«Якщо взяти загалом, то завдяки підтримці й співпраці з ТЦК ми вдало проводимо рекрутингову кампанію. Бувають певні нюанси, які доводиться контролювати. Та в будь-якому разі людині приємно, коли про неї турбуються, питають, як справи і чи не потрібна допомога», — розповідає представниця центру ССО.
Третя штурмова теж має перелік ТЦК, з якими співпрацює і куди скеровує, якщо рекрут прийшов до неї ще без повістки. Крім того — свої навчальні центри. Водночас у бригаді підтверджують, що контракт дає вищу гарантію, що відношення спрацює.
«За контрактом як працювало, так і працює, а з мобілізацією є моменти, тому що є бронювання мобілізованих через командування Сухопутних військ. З мобілізованими є відбір чисельний, а є поіменний. І буває так, що якась бригада зазнала критичних втрат й отримує припис на швидкий відбір для поповнення. У таких випадках вони можуть приїхати в навчальний центр і забрати стільки людей, скільки їм треба. Ми за своїх намагаємося боротися, але іноді, в 5–10 % буквально, не вдається. Насправді багато залежить від людини. Якщо людина категорично проти йти в іншу бригаду, то її ніхто й не забере. Треба розуміти, що в навчальних центрах відбувається конкуренція і бригади можуть переманювати людей. Тож ми своїх людей чітко інструктуємо, що робити, якщо виникає така ситуація», — пояснює Русин.
***
У 24 ОМБр пояснюють усе вищу популярність рекрутингу двома моментами: перший — людина в основному розуміє, куди потрапить.
«Був випадок, коли кандидат і його потенційний командир були обоє саме у Львові — зустрілися й поспілкувалися. До нього він і мобілізувався. У навчальних центрах десь за два тижні до завершення до людей доходить, що вони йдуть в армію і братимуть участь у бойових діях, відтак у них росте нервозність, через це бувають конфлікти. А з рекрутингом людина спокійніша, навіть коли вона йде на бойові спеціальності», — зазначає Василь.
Другий момент — це можливість застосувати свої знання й уміння, що також знижує рівень стресу для рекрута.
У Силах спеціальних операцій певні, що передбачуваність дозволяє краще адаптуватися до армійських умов.
«Цивільних ми перевіряли на базі наших полків “Рейнджер”. Ти з ними спілкуєшся і чуєш, як вони розмовляють по-одному, а потім з'їздили на БЗВП — і вже з'являється військовий сленг. Кажуть, “та я вже сотку пройшов” (ВОС-100). А коли ще й з'їздять на навчання за фахом, то там уже такі матьорі рекси. Буває, командири розповідають: “Та йому вже те цивільне життя не треба, він пройшов один-другий курс і хоче бути сержантом, проявляє лідерські якості, хоче вчитися”. А тими, хто тільки прийшов (вони вже для них молодняк), починають опікуватися, пояснювати, як усе влаштовано. І це тільки чотири місяці минуло з моменту, як людина призвалася», — сміється Юлія, представниця центру ССО.
Усі співрозмовники зауважують, що багато залежить від умотивованості людини.
«Це, напевно, найважливіше для будь-яких командирів. У такому разі готові розглядати навіть кандидатів, які сильно не вписуються в поставлені вимоги», — зазначає Василь.
Юлія додає, що важливо не просто зайти на посаду, а й проявити себе, як і в будь-якій роботі.
Тим часом Третя штурмова працює з мотивацією по-своєму — нещодавно соцмережі облетіли фото зі стендом бригади на фестивалі сучасної попкультури FANCON. Там людям розповідали про бригаду, які є вакансії, показували безпілотні роботизовані системи. Людей, кажуть, підходило багато, пробували керувати дронами, стріляти з автомата в симуляторі. Зокрема, питали, що робити, якщо вручать повістку.
«Це середовище української молоді, ще й геймерів. Можна розповідати, що молодь така-сяка, а можна йти і працювати з ними. І ми обираємо не шлях критикувати. Тому більшість наших рекрутів-добровольців — це люди до 30 років. Часто приходять і 17-річні, кажуть, що чекають 18 років, питають чи можна пройти вже зараз якісь тести», — додає Русин.
А тим, кому вже виповнилося 25, дають загальну пораду — не відкладати з рішенням про військо й шукати собі бригаду.
«Є багато історій, коли чоловіки проходять співбесіду й називають нереальні цифри, що їм потрібно ще два-три місяці зібратися, а потім ми витягуємо їх із блокпостів у західних областях. Наприклад, нещодавно вдалося витягнути з Чернівецької області людину, яку вже забирали в НЦ. Ми казали йому не виїжджати на цей період за межі Києва, а він вирішив відпочити з дружиною. І так поїхав би в рандомну бригаду. Тож людям 25 + треба вже приймати доросле рішення, якщо немає відповідних сімейних обставин», — резюмує Русин.