По балтійському напрямку – новий добовий рекорд. За добу Україна відвантажує по противнику в середньому 250+ машин, на піку видаючи далеко за 500. Частина з них – пастки, хибні цілі та декої, частина – різні технологічні хитрощі на кшталт дронів, що стартують із морських безпілотників, та повітряних куль, які заносять БПЛА далеко в тил.
10 жовтня 2026 року рій із приблизно 100 ударних БПЛА завдав точкових ударів по критичній інфраструктурі Ростовської області, викликавши параліч ключового транспортного вузла. Головним результатом стало пряме ураження розвідного залізничного моста на перегоні Ростов-Батайськ. Це стратегічна магістраль, через яку йде основне постачання Південного угруповання військ РФ та окупаційних контингентів. Унаслідок пошкодження конструкції рух потягів було повністю зупинено в обох напрямках, що заблокувало десятки військових і вантажних ешелонів до 6 годин.
Мости валити важко, так – багато про це писав. Але ось охороняти їх треба сильно, як і ЦОД, заводи ВПК, хімічні виробництва, а Трішкин каптан не гумовий. Щоб відбити рій, росіянам потрібно ставити десятки ЗРГК «Панцир» і сотні кулеметних точок навколо кожного НПЗ, заводу та мосту. А це неможливо. Епоха «об'єктової ППО» померла. У війні дешевих роїв виживає лише той, у кого є добре підготовлені мобільні вогневі групи, дешеві масові перехоплювачі-дрони та тотальна перевага в РЕБ у точці інтересу, якої в них на величезній території немає і бути не може.
У рамках тієї ж атаки повторного і масованого удару зазнав Новошахтинський завод нафтопродуктів у Залізничному районі Ростова – один із ключових постачальників палива для російської армії на Півдні. Влучання в нафтоналивні резервуари та технологічні установки перевалки викликало масштабну пожежу, через яку в трьох районах міста ввели режим НС. Вартість згорілих запасів світлих нафтопродуктів і ремонтних робіт оцінюється щонайменше в $30-40 млн. Додатково в акваторії Азова були уражені два комерційні судна, що використовувалися для логістичних потреб. Це завдало технологічного удару по каботажних перевезеннях, вивівши з ладу корабельне обладнання вартістю близько до $5-8 млн.
18 жовтня 2026 року відбувся наймасштабніший наліт на Петербург і Ленінградську область за всю історію війни – у нальоті брали участь від 120 до 145 БПЛА. Попри щільний шар ППО (С-400 і «Панцир-С1»), рій пробив захист другої столиці РФ. Вибухи та пожежу зафіксували на території Петербурзького нафтового термінала – найбільшого російського вузла перевалки нафтопродуктів на Балтиці. Втрата резервуарів, уповільнення експорту та пошкодження насосних станцій обійшлися власникам і бюджету в $25-35 млн. Паралельно удар припав на об'єкти енергетичної інфраструктури в районі селища Яніно, що викликало віялові відключення електроенергії в промислових зонах.
Найболючішим технологічним ударом по Пітеру стало пряме влучання в дата-центр компанії VK (ВКонтакте) у Ленінградській області. Знищення серверного обладнання, систем охолодження та резервних накопичувачів завдало не лише прямої фінансової шкоди (близько $15-20 млн за високотехнологічне залізо в умовах жорстких санкцій, яке не часто переживає жорстоку пожежу і гасіння), а й викликало масштабні збої в роботі російських цифрових сервісів. До того ж один із дронів пошкодив конструкції вантового моста через Корабельний фарватер. Через загрозу повторних атак аеропорт Пулково повністю закривали на кілька годин (режим «Килим»), що призвело до затримки десятків рейсів і збитків авіакомпаній на понад $5 млн.
Читайте такожВідкриття скриньки Пандори
Сумарний економічний і технологічний збиток від цих двох операцій перевищує $100 млн. Однак головна стратегічна шкода для РФ полягає у витраті дефіцитних зенітних ракет: на відбиття цих двох роїв російські розрахунки витратили десятки ракет комплексів С-300/С-400 і «Панцир-С1», вильотів авіації (де година роботи одного борта – це квартира в обласному центрі) та ресурсу мобільних вогневих груп.
Що означають для РФ ці удари?
Усі байки про демілітаризацію в результаті їхньої стратегічної кампанії по Україні йдуть услід за розповідями про зірвану «Іскандерами» мобілізацію, стратегічне розгортання, перекидання західної зброї, мости й тотальний блекаут. Що там, десь місяць тому, всі соціальні мережі кипіли, що росіяни обрушать нам усі мости, і ми не можемо постачати Лівобережжя – ну і скільки в штуках обрушили?
Якщо у 2024-2025 роках наліт у 20-30 дронів вважався великим, то в жовтні 2026-го стандартним стає залп у 100-150 БПЛА на один операційний напрямок. При цьому зняти ППО з фронту вони не можуть — наша авіація жива, і ми можемо західними дронами та гексакоптерами добряче розколупати передній край і тактичний тил.
По-друге, у нас достатньо валових дронів для дій на глибині 1000+ кілометрів, щоб прорвати не саму слабку ППО на планеті і домогтися десятків влучань у стратегічні цілі. Додаткові баки, повітряні кулі, різні матки-носії для старту дають можливість швидко наростити удари і на півдні, і на півночі, перевантажуючи канальність. Ми розтягуємо ЗРК між фронтом, Москвою і життєво важливими для кремлівського режиму портами, НПЗ та заводами, тримаємо їх розмазаними по всьому протяжному ТВД.
Наліт на Пітер із закриттям аеропорту «Пулково», палаючими терміналами і падінням уламків у житлових зонах завдає колосального удару по лояльності еліти та населення. Балтійський регіон завжди вважався безпечним тилом. А це вже третій наліт такого масштабу – палаюча Вугільна гавань, криголам ФСБ, що приліг відпочити, пожежі на верфі. Точно-точно все йде за планом, і печеніги з Рюриками – це найважливіше у 2026 році?
Влучання в дата-центр VK – це сигнал про те, що під ударом перебуває не лише залізниця, а й контрольований державою чебурнет та системи управління. Нагадую: навіть якщо американці та Тайвань продадуть нове залізо, черги на поставки розписані до 2028 року.
Коли дата-центр VK (бізнес братів Ковальчуків та Кірієнка) або приватний нафтотермінал згорають дотла, бо армія не змогла їх захистити, соціальний контракт тріщить по швах. Власники бізнесів розуміють: держава може прикрити бункери керівництва та великі заводи, але приватний капітал кинутий напризволяще. Це породжує прихований саботаж, недовіру до Генштабу і фрагментацію еліт. Вони починають розуміти, що війна стає для їхніх капіталів токсичною математично. Та й заради чого, заради руїн Попасної та прогнилих тролейбусів в Донецьку?
Раніше правила гри диктувала РФ: «Ми можемо бити по енергетиці Києва, а ви відповідати не можете». Зараз Україна довела здатність до асиметричної ескалації. Включно з цілями у «другій столиці» РФ. Цієї зими не буде просто, Росія накопичувала ракети та експерементує, масштабуючи минулорічний тиск на столицю. Але однозначно буде складно не тільки нам.
