Сутички на Банковій і зачистка вулиці беркутівцями. Що розповідали потерпілі в судах
1 грудня 2013-го частина протестувальників пішли з Майдану на Банкову, до Адміністрації президента Януковича. Там певний час відбувалися протистояння із силами Внутрішніх військ.
«Міліціонери виставили в перший ряд 18–19-річних солдатів Внутрішніх військ. Позаду них стояли інші підрозділи, зокрема «Беркут», які кидали світлошумові гранати. Було таке враження, що саме в цьому й мета: солдати Внутрішніх військ — вони були без засобів захисту, просто у формі — стояли тривалий час, зчепивши руки; потім їм дали щити. Було незрозуміло, чому такі молоді люди там. Їм було страшно, а за ними стояли добре підготовлені силовики. Було видно, що за цими шеренгами — міліцейські керівники, але вони на це дивилися спокійно. Ніби все так і мало бути», — розповідав Юрій Бутусов. У 2021 році його допитали як потерпілого у справі командира батальйону харківського «Беркуту» Владислава Лукаша.
В одному вироку в справі про побиття людей 1 грудня написано, що з 14:00 до 16:00 у сутичках з міліцією брали участь 50–60 осіб. Після 16:00 частина почала покидати Банкову, а незначна кількість (близько 20) залишилася.
«Учасники мирної акції протесту — свідки протиправних дій, побоюючись за особисту безпеку й очікуючи на законні дії працівників правоохоронних органів щодо припинення правопорушень і затримання правопорушників, перемістилися ближче до вул. Інститутської в м. Києві, на відстань 80–100 метрів від вказаних осіб і шеренг працівників міліції та Внутрішніх військ МВС України, які перекривали рух на територію Адміністрації президента України», — йдеться в тексті рішення суду.
«На Банкову заїхав трактор. Частина людей були агресивно налаштовані до правоохоронців. Але інші протестувальники створили кордон, який відділяв солдатів Внутрішніх військ від цих агресивних хлопців. Пам’ятаю, як політики залізли на трактор і ще щось кричали, закликали людей відійти», — розповідав у суді Володимир Томащук.
«З початком сутінок ставало небезпечніше. Літало каміння з різних сторін. Правоохоронці кидали димові шашки. Було важко дивитися, пекли очі. Почали літати фаєри. Потім відбулися рухи в шерензі Внутрішніх військ. Мені здалось, було прийняте рішення замінити солдатів на інших. Вони відійшли, а їм на зміну прийшли беркутівці. Я розвернувся в бік Інститутської й отримав дуже різкий удар у голову, — розказав Томащук і продовжив:
— У мить обличчя залило кров’ю. Одногрупник Влад Красінський провів мене до швидкої. Вона стояла на початку Банкової. У швидкій було ще двоє поранених: дівчина-журналістка з травмованою ногою та хлопець, якому побили голову. Я не бачив, хто мене вдарив. Але це однозначно хтось із правоохоронців, бо саме вони стояли за мною».
Після того, як швидка зачинила двері, щоб везти потерпілих у лікарню, до неї добігли правоохоронці. Володимир розповідав, що по авто швидкої били якимись предметами, ніби дубинками. Від цих ударів машину хитало в різні боки.
«Беркут» і ВВ жорстоко зачистили вулицю Банкову — з газом, світлошумовими гранатами, кийками. Без розбору жорстоко били мирних протестувальників і журналістів. Хтось урятувався. Когось затримали.
Затриманих (щонайменше дев'ятьох) розмістили на прилеглій території АП і продовжили бити. Навіть лежачих. Зі зв’язаними руками.
«Вони [беркутівці] мене попід руки завели на майданчик перед Адміністрацією президента, поклали обличчям на землю. Десь через пів години, підійшли троє з їх числа й почали обшукувати. А потім, певно, розізлившись, що нічого не знайшли, почали мене бити. Після ударів по голові я вже навіть не дуже пам’ятаю, що було далі.
…У мене внаслідок побиттів були поламані ребра, забиті око й голова. Усі їхні удари були прицільні: по голові та корпусу», — свідчив під час допиту в суді потерпілий Владислав Загоровко.
Як саме робили це, можна побачити на відео, яке вдалося зняти Володимиру Тищенку перед Адміністрацією президента. За його словами, коли силовики пішли у наступ, він якраз допомагав пораненому — так і опинився в тилу беркутівців. Тищенко вдав, буцім міліціонер у цивільному, і відзняв, як лупцювали майданівців.
3 грудня в Шевченківському суді дев'ятьом затриманим обрали запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою за підозрою в організації масових заворушень. Так з’явився термін «в’язні Банкової».
Потерпілий Олександр Остащенко — з тих відомих «в’язнів Банкової». 1 грудня 2013 року він приїхав на Майдан, звідти піднявся на Банкову. Зайшов у дворик Будинку письменників. Коли в суді досліджували відео слідчого експерименту за його участю, він розповідав:
«Я бачив дві хвилі проходження "Беркуту". Після першої сюди [двір Будинку письменників] забігли три міліціонери. Нас там було 5–6 чоловік. Ми підняли руки, сказали, що ми не несемо ніякої небезпеки, у нас мирна демонстрація. Нас не чіпали. Міліціонери пішли в бік Адміністрації президента.
Потім була друга хвиля. Я теж був тут, у дворику. Сюди знову забігла міліція. Уже ніхто нічого не питав. Відразу били кийками, ногами, руками по голові, по тілу, по чому завгодно. Мене скрутили двоє чоловік і вивели. Ми пройшли повз шеренгу “Беркуту”. Потім мене кинули в коло між правоохоронцями і сказали: "Избивайте его!". І тут почалось. Правоохоронці били кийками, руками, ногами — абсолютно всім, чим можна було. У мене все тіло було синє. Не було місця, куди мене не били. Я думаю, що це був “Беркут”».
«Далі вони почали фотографуватися з нами. Потім підійшли якісь люди і почали записувати наші особисті дані. Хтось викликав швидку. Приїхали лікарі, почали нас оглядати. Сказали, що забирають нас у лікарню швидкої допомоги. У машині нас було 4–5 осіб і ще десь стільки беркутівців», — пригадав Олександр Остащенко на слідчому експерименті.
Кого засудили за побиття протестувальників?
Заочний вирок і штраф — це вироки двом правоохоронцям.
5 грудня 2022 року суддя Печерського суду Віта Бортницька ухвалила вирок у справі беркутівця Ігоря Садовниченка щодо побиття 1 грудня 2013 року на вулиці Банковій
Ігор Садовниченко — молодший інспектор автослужби відділення №1 автотранспортного взводу харківського «Беркуту». З 2015 переховується від слідства в Росії. Тому суд розглядав справу в спеціальному (заочному) судовому провадженні.
Суд призначив йому покарання — 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки. Вирок набрав законної сили.
Разом з іншим невстановленим працівником «Беркуту» Садовниченко завдав близько шести ударів гумовим кийком ПР-73 й ногою по різних частинах тіла, зокрема по голові, потерпілому Загоровку, руки якого були за спиною в кайданках, установив суд. І визнав Садовниченка винуватим у перевищенні службових повноважень, коли той виконував явно злочинний наказ, вдаючись до насильства, болісних і образливих особистої гідності потерпілого дій.
Також у рішенні суду зазначено, що наказ звільнити силою територію Банкової, із застосуванням спеціальних засобів і заходів фізичного впливу, наказав начальник управління громадської безпеки ГУ МВС України в м. Києві. Він саме перебував на тій вулиці, поблизу будинків №№ 5–7.
А ще у 2016 році Печерський суд засудив за службову недбалість колишнього інспектора управління громадської безпеки столичної міліції Дмитра Сергу: він не зупинив побиття активіста Майдану — його лупцювали працівники «Беркуту». Серзі призначили 6800 грн штрафу й заборонили працювати в правоохоронних органах протягом трьох років. Через п’ять місяців його звільнили від покарання на підставі Закону «Про амністію в 2016 році».
Кого з обвинувачених можуть звільнити від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності?
Звільнити від відповідальності можуть Олега Мариненка, ексначальника управління громбезпеки ГУ МВС у Києві. Його обвинувачують у перевищенні службових повноважень, перешкоджанні проведенню мітингів під час масових акцій протесту 1.12.2013 р.
Це загальна справа за двома епізодами — 1.12.2013 і 30.11.2013. Щодо 30 листопада, крім Мариненка, обвинуваченими є заступники командира київського «Беркуту» Андрій Дидюк і Микола Тягнирядно й командири 3-ї та 4-ї рот Євген Антонов і Юрій Шевченко.
Зараз судовий розгляд у Шевченківському суді на стадії дослідження доказів сторони обвинувачення. Обвинувальний акт передали до суду ще у 2015 році.
Також може уникнути відповідальності Владислав Лукаш, командир батальйону харківського «Беркуту». Його обвинувачують у перевищенні влади й службових повноважень, що призвело до тяжких наслідків (протистояння 01.12.2013 на вулиці Банковій (67 потерпілих) і події під час мирної ходи 18.02.2014 в Кріпосному провулку та на вулиці Інститутській (107 потерпілих).
Обвинувальний акт у справі передали до суду у 2016 році. Зараз Дарницький суд продовжує допит потерпілих і досліджує докази. Засідання транслюють онлайн на сайті «Судова влада України».
Також можуть уникнути відповідальності:
— Денис Пустовий, заступник командира спецроти «Беркуту» Київської області, обвинувачений у службовій недбалості, що спричинила тяжкі наслідки — тяжкі тілесні ушкодження (втрата зору).
Обвинувальний акт передали до суду у 2016 році. Після відставки судді Юрія Зубця у 2021 році справу Пустового почали слухати спочатку. Судовий розгляд у Подільському суді на стадії дослідження доказів сторони обвинувачення;
— екссуддя Шевченківського суду Світлана Гайдук, обвинувачена в незаконному застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно трьох учасників мирної акції протесту на вулиці Банковій у Києві та перешкоджанні мирним зібранням. Обвинувальний акт передали до суду у 2023 році. Справа в Печерському суді на стадії підготовчого провадження.
Раніше LB.ua писав, як Вища рада юстиції (ВРЮ) розглядала питання її звільнення у зв'язку з порушенням присяги у справі Загоровка.
Що означає закінчення строків давності для притягнення до відповідальності?
Згідно з Кримінальним кодексом, термін давності, щоб притягнути до кримінальної відповідальності за тяжкі злочини, становить 10 років.
Після цього строку обвинувачений може подати до суду відповідне клопотання. Тоді суд закриває розгляд справи за нереабілітуючими обставинами. Тобто не виправдовує підсудного. Але й не виносить рішення, що його вину довели.
Якщо ж обвинувачений хоче довести, що не винен у вчиненні злочину, хоче реабілітуватися, то суд продовжує розгляд справи і виносить вирок. Він може бути як виправдувальним, так і обвинувальним. У другому варіанті суд звільняє людину від покарання.
Це не стосується справ, які розглядають за спеціальною процедурою (заочно). У них строків давності не рахують, поки людина в розшуку.
ЄСПЛ розглянув справу раніше, ніж український суд першої інстанції
21 січня 2021 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення, яким визнав, що 1 грудня 2013 року Україна порушила гарантовані у ст. 3 («Заборона катування») та в п. 1 ст. 5 («Право на свободу та особисту недоторканність») Конвенції права заявників Геннадія Черевка і Владислава Загоровка.