Сім’я Козирів і односельчани
"Красень, мама-красуня, доня, татусь", – показує журналістам "Громадського" фото сім'ї Козирів Ольга, подруга дружини полеглого бійця.
Як розповіли односельчани, до повномасштабного вторгнення Андрій і Денис Козирі перебували в Польщі. У перші дні після 24 лютого 2022 року повернулися в Україну та пішли до військкомату. Після навчань їх відправили до Попасної.
За декілька днів у бою батько отримав смертельне поранення в шию. Син продовжував служити, доки в червні 2023 року не звільнився за станом здоров'я. Переїхав у рідне село, одружився.
Зібравши необхідні документи, ініціював повернення тіла батька, щоб перепоховати поряд з домом.
На похорон Андрія Козиря прийшло близько 60 односельчан. Серед яких уся його сім’я - батьки, дружина Аліна, донька Ліза, син Денис та невістка Ніна з матір’ю.
20-річна Ніна працювала лаборантом у Харківській гуманітарно-педагогічній академії. Незабаром вона мала відзначати свій 21-й день народження.
"Я могла б і можу писати про цю світлу і добру людину вічно... Але хочу сказати одне – Ніна була донором крові, тож вона продовжить жити не лише в наших серцях, а і в інших", – поділилася її подруга Катерина Літвін, пише УП.Життя.
Також попрощатися прийшов брат військовослужбовця з родиною – донькою, сином та онуком. А далекий родич Андрія Козиря Валерій втратив тут свою 36-річну доньку та її чоловіка.
"Краще б я помер. Боже, ти не можеш мене так карати. Залишити батька і забрати дітей", — цитує Валерія Reuters.
Сам чоловік не був на поминках через роботу – на четвер випала його зміна. Тепер 61-річний Валерій залишився з трьома онуками: 10, 15 і 17 років.
Росіяни вбили також знайомих і друзів родини Козирів – молоду сімейну пару, у яких залишилось двоє маленьких дітей, трьох місцевих педагогів.
"Одною ракетою поховали все село. У кожній хаті тепер буде стояти не один гроб, а одразу п'ять, три... У нас залишилися одиниці тут. Нема нікого. Все село там, і боюся йти туди дивитися, в ту сторону", – поділилася Ольга, подруга Аліни Козир, пише "Громадське".
Місцевий житель Олександр Муховатий втратив у цій трагедії маму, брата і невістку. У момент вибуху був удома. Зателефонував рідним – слухавки ніхто, крім племінника, не взяв. Той повідомив, що трапилося і що інші члени родини під завалами.
"Я ще не розумію, що сталося і як усе буде. Я не можу ще в це повірити, ще не доходить", – розповів чоловік "Суспільному".
41-річний Євген Пирожок і двоє його братів втратили маму і тата. Наразі вони не знають, коли зможуть поховати тіла батьків, адже їх досі оглядають слідчі у Харкові. Та могили готують, щоб похоронити поруч.
"На одній вулиці, де жили наші батьки, ми втратили 18 людей. З одного боку сусідів не стало, а з іншого боку не стало жінки", – розповів Євген Reuters.
Умисні удари росіян по похоронах військовослужбовців
Випадок у селі Гроза не перший, коли російські ракети поцілили по церемонії прощання із загиблими українськими бійцями. 4 липня 2023 року росіяни вдарили по місту Первомайський на Харківщині.
Поруч з місцем влучання ракети проводжали в останню путь бійця спецпідрозділу ГУР "Кракен" і 3 ОШБр Олега Фадєєнка. Від прильоту "Іскандера" 43 людини отримали поранення, зокрема 12 дітей.
"Росіяни, говорити про вашу честь, про ваші якісь моральні цінності ми вже давно забули, тому що їх немає. Але коли ви стріляєте по точці прощання із загиблим бійцем, який з честю відстоював українські землі – це не те що ницо, вам немає прощення. За нами тільки помста. Помста за всіх загиблих", – звернувся тоді у відео керівник спецпідрозділу ГУР МОУ "Кракер" Сергій Величко (Чілі).
За декілька днів до того росіяни обстріляли з артилерії цвинтар на території Білопільської громади, Сумщина. Якраз прощалися з 33-річним бійцем Сергієм Попиком. Він загинув на Бахмутському напрямку. Унаслідок обстрілу ніхто не постраждав.
У грудні 2022 року росіяни вдарили з мінометів по Зноб-Новгородській громаді на Сумщині, коли місцеві віддавали останню шану загиблому захиснику. Тоді нарахували 10 розривів мін. Росіяни обстріляли подвір'я та дорогу біля будинку покійного. Люди встигли сховатися в укриття.
***
У Міністерстві внутрішніх справ припускають, що прямий удар по кафе в селі Гроза міг скоординувати хтось місцевий. Односельчани сім'ї Козирів теж вважають, що росіяни відпрацювали за точними координатами. Зараз слідство розробляє цю версію.
Гуманітарна координаторка ООН в Україні Деніз Браун нагадала, що навмисне спрямування ударів по цивільних особах або цивільних об’єктах є воєнним злочином, як і навмисне застосування непропорційних ударів.
За відомостями Харківської ОВА, ракетний удар по селищу Гроза став наймасовішим за кількістю загиблих на території області з початку повномасштабного вторгнення.