Тим часом в українському інформаційному просторі тривають дискусії навколо випадку сексуального насильства над 14-річною дівчиною на Закарпатті. Здебільшого українців обурює рішення Воловецького районного суду. Хоча, крім нього, цей кейс показав загальну неадаптованість нашої правової системи до розгляду таких чутливих справ, як випадки сексуального насильства, зокрема, де зловмисники і жертви є неповнолітніми.
Тепер ця справа має шанс на нове закінчення: Офіс Генерального прокурора вже повідомив про наміри оскаржити вирок, а правозахисники запропонували родині потерпілої допомогу із захистом. Та є одне "але". Цілком імовірно, що проходити різні не надто приємні етапи судового розслідування дівчинці доведеться ще не раз.
Допомогти зменшити ризик травматизації неповнолітніх жертв і свідків злочинів можуть законопроєкти “Про юстицію, дружню до дитини”, №№ 5617 і 5618, які пропонують системно змінити підхід до захисту прав дітей у кримінальному процесі. Оскільки законопроєкти були підготовлені та ініційовані урядом (пройшли всі можливі кола обговорення), серйозного опору їхньому ухваленню не мало б бути, адже тема захисту прав дітей не є політичною.
Однак майже два роки ці ініціативи не рухалися, попри обов’язок комітету розглянути подані законопроєкти протягом 30 днів.
Зовсім нещодавно з’ясувалося, що парламентський комітет правової політики, очолюваний Денисом Масловим (“Слуга Народу”), який є головним для базового законопроєкту № 5617, узагалі вирішив повернути його уряду на доопрацювання. Виявляється, позиція лише одного депутата може на роки відкласти зміни, необхідність яких укотре ілюструють останні справи з насильством щодо неповнолітніх. Пояснюємо, що такого важливого є в цих двох законопроєктах і чим би вони допомогли не тільки в кейсах закарпатських зґвалтувань, а й у сотнях подібних випадків по всій Україні.
Юстиція, дружня до дитини
Стандарти child-friendly justice можуть звучати як щось нове для української правової системи, хоча впроваджуються у світі вже доволі давно. Для прикладу, Рада Європи просуває їх ще з 2010 року. Законопроєкти № 5617 і № 5618 орієнтуються саме на європейську практику. Вони були напрацьовані в межах Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх, до складу якої увійшли урядовці, представники органів правопорядку, судді, міжнародні та українські неурядові організації, які працюють у сфері захисту прав дитини. Тепер вони застрягли на рівні парламентських комітетів. Чого ж позбавлені українські діти внаслідок зволікання депутатів?
По-перше, законопроєкти передбачають використання нових методик опитування дитини, яка стала жертвою або свідком злочину. Будуть враховуватись індивідуально-психологічні властивості неповнолітніх жертв і свідків. Зокрема, ставити питання таким особам потрібно через психолога, який підбирає коректні формулювання та визначає, чи готова дитина відповідати на них у цей момент («Зелена кімната», «Барнахус» та інші методики, коли представники органів юстиції не спілкуються з дитиною безпосередньо, а лише через фахівця).
По-друге, зменшується кількість безпосередніх допитів дитини, відповідно зменшуються ризики її повторної травматизації. Зокрема, замість повторного виклику і допиту потерпілих у судовому засіданні передбачається відтворення відеозапису допиту, зробленого під час досудового слідства.
По-третє, законопроєкти “Про юстицію, дружню до дитини” передбачають навчання всіх фахівців, які працюватимуть з дітьми в контакті або конфлікті з законом. А це дуже довгий перелік: поліцейські, дізнавачі, слідчі, прокурори, соціальні працівники, медіатори, персонал органів пробації і т.д. Усі ці люди проходитимуть спеціальне навчання, яке дозволить їм ліпше розуміти дитячу психіку та особливості роботи з вразливими категоріями на зразок жертв сексуального насилля.
Не вперше і не востаннє
Поки тривали суперечки навколо цієї історії, з’явилася ще одна новина про зґвалтування неповнолітньої. 12-річна дівчинка сама звернулася до органів правопорядку, коли побачила новини про сексуальне насильство на Закарпатті. Перш ніж ця історія завершиться покаранням її кривдників і психологічною реабілітацією (в ідеалі), на дівчинку чекає серія допитів під час досудового слідства та безпосередньо в суді. Їй доведеться кілька разів у деталях переповісти, яким саме чином над нею здійснювали насилля. Ця ситуація добре ілюструє, що випадки зґвалтувань на Закарпатті — крапля в морі насильницьких злочинів, жертвами яких є діти. А найменше, що можна зробити зараз, це принаймні ухвалити № 5617 / № 5618, зупинити травматизацію і не завдати шкоди жертвам у процесі пошуку справедливості для них. Комітет з правової політики повинен переглянути це рішення, якщо тільки не хоче ділити відповідальність за шкоду, заподіяну великій кількості дітей – жертв насилля по всій Україні.
