Навчання
На майданчику, де тренують навички пошуку людини на відкритій місцевості, працюють по декілька чоловік - господар із собакою і статисти, що грають роль того, кого треба шукати. Вони на відстані займають позу потерпілого - сидячи або лежачи - собака бачить у них м’ячик (заохочення) і радісно мчить до статиста. Щоб отримати від нього іграшку - треба погавкати. Винагорода дістається за найвдаліший голос - достатньо гучний і впевнений, без скавуління.
"Статист для собаки цікавіший, ніж провідник, бо господар тільки заважає - тримає її на повідці. А у статиста м’ячик або ласощі, він дає винагороду за виконану роботу. І біля статиста собака дає голос, а гавкіт для них - це теж заохочення, бо так собаки проявляють свої емоції", - пояснює Максим Патьоха, начальник відділення підготовки службових собак навчального кінологічного центру.
Від віку собаки залежить рівень навантаження, тривалість занять і їхній вигляд. Незмінне тільки одне правило - тварині повинно бути весело і цікаво. На поле виводять 5-місячну дівчинку породи бігль. Вона радісно біжить у натовп інструкторів і журналістів, тягне повідець у різні сторони, з усіма хоче привітатися. Від неї ніхто не вимагає сісти, слухатися і грати в пошуки постраждалого, її проводять по майданчику, дають усе обнюхати, підійти, куди цікаво. Це частина її соціалізації.
"Потрібно, щоб цуценя засвоїло, що люди - це добре, що нічого поганого від них не буде. Тому заняття для них короткі, по 4-5 хвилин, і дуже позитивні. Також ми роздаємо всім присутнім на майданчику ласощі, щоб вони пригощали цуценя", - розповідає Патьоха.
Перед біглем тренувалися дві німецькі вівчарки, сестри однорічного віку. Вони ще не мали робочих завдань, поки що тільки вчаться - працюють уже зі статистом. За ними виходить 8-річна малінуа (бельгійська вівчарка). Вона вже досвідчена рятувальниця, тому і тренування ускладнені на уважність і збільшену відстань.
Тривалість навчання залежить від самої тварини - комусь вдається швидше засвоїти навички і отримувати робочі завдання, комусь - повільніше.
"Кожна собака по-різному працює, немає такого, щоб усі під одну лінійку. Усі собаки різні, як і люди, тому до кожної шукаємо підхід", - зазначає Максим.
У нього з дружиною, яка теж працює в центрі, на двох чотири собаки. День його починається з прогулянки з вихованцями.
"На прогулянці важливо зрозуміти, в якому стані собака, чи виспалась, десь могла лапку підвернути, десь трішки погано почувається. У такому разі в собаки вихідний", - зазначає Максим.
Далі кожен кінолог складає для своїх підопічних план тренування на день.
"Досвідчені собаки займаються двічі на день: якщо пошук відпрацьовуємо - то більше часу, якщо слухняність - менше. Наприклад, команду "сидіти" відпрацьовуємо маленькими кроками, поки собака не засвоїть", - пояснює Максим.
Плюс кожен собака має спеціалізацію: хтось уміє шукати людей на відкритій місцевості, хтось - у будівлі під завалами, хтось навчений знаходити вибухівку.
"На техногенному завалі людина може перебувати під уламками, тому там собака працює тільки носом", - пояснює Максим.
Тренують у їхньому центрі й таких чотирилапих спеціалістів: на території полігону є триповерхова споруда - імпровізований торговельний центр з підвальною системою, в який буцімто влучив снаряд. Усередині купа будівельного сміття та предметів різних за формою і розміром, щоб собака вчився шукати за різних обставин.
"Ми тренуємо собак на пошук різних людей - жінок, чоловіків, літніх, дітей. Тварина повинна бути пристосована до різних обставин. Плюс зруйновані будівлі - це додаткові запахи. Люди проводять під завалами по 24 години, ця ситуація сильно відрізняється від тієї, коли потерпілі перебувають зовні", - пояснює Алоїз Балог, президент Міжнародної організації з підготовки пошуково-рятувальних собак (IRO).
Він зі своїм заступником і двома експертами-кінологами вперше приїхав в Україну на спільні тренування з українськими колегами.
"Ми приїхали сюди поділитися досвідом, своїми спостереженнями - щось відзначити, щось підказати. Ми відвідуємо різні країни: від Південної Америки до Таїланду і так передаємо досвід і обмінюємося ним. Можливо, тут ми теж побачимо щось нове і передамо його далі", - додає керівник IRO.
У цих хвостатих спеціалістів таке саме завдання, як і в колег на відкритій місцевості: виявити людину і гавкати, допоки не прийде господар.
"До тренування цуценя береться після закінчення карантину й отримання всіх вакцин. Орієнтовно 4-6 місяців щоденного навчання, щоб собака могла почати працювати в умовах техногенного завалу. Тобто тварині має бути вже не менш ніж рік. Плюс вона має пройти всі тести - мотиваційні та на стресостійкість", - пояснює Дмитро Кудашкін, начальник навчального кінологічного центру.
Його вихованець уже похилого віку, допрацьовує до заслуженої пенсії. Він - собака-детектор, навчений шукати вибухівку.
"Після 24 лютого ми працювали на території Ромнів, бо зросла кількість випадків анонімних дзвінків про замінування будівель і територій. А загалом наш основний штат мінно-пошукових собак залучали для роботи на території Сумської області - це Охтирка, Тростянець, який був окупований. Там залишилося багато вибухонебезпечних предметів, і собаки наші там дуже плідно попрацювали", - ділиться Дмитро.
Робота
Собаки-рятувальники розуміють, де тренування, а де вже робота з реальним пошуком. Усе завдяки спеціальним ритуалам. Під час занять це гра, з командами і м’ячиками. Під час реального пошуку атмосфера інша, і собака це відчуває, каже Максим.
"Коли приїжджаємо на місце, ми опитуємо свідків, відпускаємо собак із повідців і взагалі нічого не кажемо їм. І подібні тренування проводимо - людина сідає в лісі чи в полі, а навчені собаки гуляють без повідця. І в той час, коли собака відчуває запах у лісі - вона знає, що це запах людини, хоч він у кожного різний. Вона біжить за запахом, знаходить схованого статиста, гавкає й отримує за це нагороду", - розповідає Максим.
Два місяці тому вони з вихованицею врятували літню жінку, яка вийшла з дому опівночі і зникла.
"Ми шукали її цілий день, не знайшли. Наступного дня знову виїхали. Пішли відпрацьовувати вже наступний сектор (територію пошуку розбивають на сектори. - LB.ua). Дощ періщив неймовірний, не допомагали ні дощовики, ні гумові чоботи. Я проминув перехрестя, але дивлюся - собака затрималася в іншому місці. Підходжу, а там у грязюці капець, як з'ясувалося, тієї бабусі. За 10 хвилин у цьому напрямку ми знайшли й саму бабусю. Вона більш ніж добу пролежала під дощем, але була жива. З нею пішов її собака - маленький дворняжка. І він залишався біля неї, охороняв її і зігрівав, не давав нікому підійти", - розповів Максим.
Буває й таке, що не вдається знайти людину. Собаки-рятувальники не всесильні, та й це не серіал "Комісар Рекс". У такому випадку тварині все одно влаштовують можливість отримати результат - тренування на місці зі статистом. Усе для того, щоб для собаки робота завжди закінчувалася позитивом.
- Вони задоволені своїм життям? - запитую в Максима.
- Звісно, це для них рай! Вони роблять те, що їм цікаво, і регулярно мають фізичне та розумове навантаження, - запевняє він. - Ми намагаємося створити такі умови, щоб собака хотіла працювати, бо від примусу нічого не буде. Тварину потрібно відчувати і шукати до неї підхід.
До 2013 року команда кінологічного центру брала участь у чемпіонаті світу серед пошуково-рятувальних собак. У 2012 році змагання відбулися на території тренувального полігону в Ромнах. Тоді Україна виборола перше місце. Наступного року чемпіонат проходив у Нідерландах, наші взяли третє місце. Та з початком російського вторгнення в Україну пріоритети центру змінилися.
Зараз вихованці центру навчаються і працюють для порятунку живих людей, утім через повномасштабне вторгнення і масовані ракетні удари з боку Росії навчальну програму планують розширити і для пошуку загиблих. Для цього залучатимуть і європейських колег.
