«Росіяни хочуть швидких результатів, вони хочуть піару – і це робить їх неефективними»
Олег Базар: Власне зараз, коли ми записуємо це інтерв’ю, у Києві триває повітряна тривога, знову щось до нас летить. Ти недавно назвав масований ракетний удар по Україні «найбільшою ІПСО, щоб озлобити мешканців України, без серйозних наслідків». Але наслідки доволі серйозні: третина енергетичної інфраструктури пошкоджена.
Вони вдарили, але прилетіло в ціль близько третини (ракет. – LB.ua). Ви ж бачили ТЕЦ узагалі у своєму житті? Це величезна територія. Ми всі розуміємо, що деякі ракети ще спуфились, тобто їм давали хибні координати, якось відводили. Тобто так, вони падали на території ТЕС, створювали пожежі, але не всі пошкодження були настільки критичними.
О.Б.: Питання в іншому: вони зможуть повторювати це регулярно, саме так, як росіяни погрожують?
Ні. Кожна ракета – це спецоперація. Треба мати дані радіорозвідки, супутникові дані, потрібно розуміти, на яких висотах, де і як вона буде проходити, де включиться РЕБ, що може щось впіймати і триангулювати. Маршрут, який вона проходить, доволі великий. Але коли ти просто вивалюєш отак десятки ракет…
О.Б.: Навіть більше, сотню…
Так, десь під сотню було. І в цей час уся країна цими парасольками ППО та РЕБ мацає, шукає, літачки в небі перехоплюють. Тобто ефективність цього (ракетного удару. – LB.ua) нижча. Так би в них прилітало дві з трьох, а прилітає одна з трьох. Тобто це неефективно. І цілі були неефективні, і результат.
Олександр Рудоманов: Ти кажеш, що кожна ракета – це спецоперація. Чи реально її організувати за два дні? Адже західні медіа припускали, а деякі наші підхоплювали, що це відповідь Росії за Кримський міст.
Ні. Росіяни і раніше промацували таку можливість – вони вже били по ТЕЦ, по якихось енергетичних вузлах. І аналізували результат. І результат якось їх мотивував зробити це масово. Тобто вони до цього готувалися. Причому це не був якийсь секрет Полішинеля: усі розуміли, що нам будуть валити ТЕЦ. Єдине, чого не знали рускі, то це те, що їм бахнуть Кримський міст на день народження Путіна.
«Залужний – великий шмат позитиву, і це при тому, що він доволі жорстка людина»
О.Р.: Росіяни пишуть, що такі атаки – це стиль нового командувача їхніх військ на фронті генерала Суровікіна.
Коли Суровікін прийшов, ця операція знищення нашої енергосистеми вже планувалася. Росіяни такі: «Вау, молодець, «генерал Армагеддон». Наступного дня з’явилося світло – і вони: «Як так?» Тобто ця людина навіть не має стосунку до операції, але вона вже за неї винна. І коли його будуть знімати за два-три тижні, йому це скажуть. Якби вони запланували якісь речі, які не мали б швидкого результату, але дозволили б якось вирівнювати ситуацію на фронті, оце було б для нас погано. Але вони хочуть швидких результатів, вони хочуть піару, вони дивляться, як реагує народ у Росії – і це робить їх неефективними. І це дуже класно.
Вони не вірять у солдата, для них солдат – це бидло, для них є генерали, полковники, піар, воєнкори, телеканал «Звезда» і оця совкова система, яку ми перебороли. Коли Муженко був у Генеральному штабі, він із солдатами за руку вітався і на «ви». «Товариш солдат, як у вас справи?» – це фраза Муженка. Ви ніколи такого від російського генерала не почуєте. Залужний – великий шмат позитиву, і це при тому, що він доволі жорстка людина й дуже добре розуміє, де потрібно натиснути, а де можна просто розслабитись і бути своїм. Він не грає, у нього це зсередини.
О.Б.: Традиційно, коли ми готуємося до інтерв’ю, то просимо читачів на Facebook пропонувати запитання. Одне з них стосувалося совковості в армії, яку, як ти сказав, ми перебороли. Отож запитання: «Масово бачив абсолютно безтолкових комбатів, начальників штабів. Совкові маразматики, що повилазили переіндексувати собі пенсію. Невже за вісім років війни мало молодих офіцерів на ключові посади виростили?»
Знаєте про метод Парето?
О.Р.: Так, 80/20. (80 відсотків наслідків спричинені 20 відсотками причин. – LB.ua).
Він працює завжди. У нас просто совком називають неефективність. У нас не було багато років навчання, якихось лідерських курсів для командирів. І люди, які колись отримали погони… От приходить (у межах мобілізації. – LB.ua) майор – «Ось посада майорська, давай». Але він – дуб-дерево. І це не тому, що він совковий, він просто довбойоб. Його просто не можна пускати керувати людьми. У нас дійсно немає системи, яка могла б швидко фільтрувати, викидати цих людей і замінювати. Але це не тому, що ми хочемо, щоб у нас була така система, а тому що довбойобів багато. От і все. У Росії їх ще більше, тому ми виграємо.
О.Р.: Повернімося до обстрілів інфраструктури. СБУ постійно затримує коригувальників на місцях. Навіщо вони потрібні? У нас же практично вся інфраструктура з радянських часів.
Ви були, наприклад, на ТЕЦ?
О.Б.: Так. Це величезні махіни.
Тобто потрібно розуміти, куди саме влучати, у які координати. Оце і є питання, яким займаються коригувальники. Скажу як людина, базу якої теж розвалювали ракетами: це дійсно роблять наші деякі співвітчизники. Причому рівень інтелекту там просто пиздець.
О.Р.: Ти з ними спілкувався?
Я спілкувався з людьми, які їх брали.
О.Б.: Яка в них мотивація? Тому що вони за Росію чи тому що 500 гривень?
Розумієте, є люди, які самі ніколи нічого не мали і в них немає ніяких перспектив узагалі. Тобто вони не полетять у Таїланд, у них не буде німецького автомобіля, вони не куплять собі іншу квартиру. І такими людьми дуже легко маніпулювати ідейно. Оцим «ми – рускі, з нами Бог», «велика імперія», «розвалили Союз»… Люди, які мають 8-бітний мозок, такою пропагандою дуже класно програмуються.
О.Р.: А як ти оцінюєш, з військової точки зору, оці прильоти по інфраструктурі?
Так це ж тероризм. Усі розуміють, і на Заході теж, що Росія, навіть з її невичерпними ресурсами, не зможе воювати більше ніж рік. Тобто якщо вони вже Т-62 почали гнати сюди, то що потім? На Т-34 сюди будуть їхати?
О.Р.: Але він стріляє…
Він повинен стріляти у форматі того театру бойових дій, у якому він застосовується. А застосовується він у театрі бойових дій, у який зараз заходять баражувальні боєприпаси, «джавеліни» та інше.
Тому воно стріляє, але треба розуміти, що людина, яка має стріляти – теж не смертник. Ну він же не дебіл, щоб лізти в танк і розуміти, що в нього шансів у бою вистояти немає ніяких.
«Шахеди» в нашому театрі бойових дій неефективні. Але тероризувати мирні міста – так»
О.Б.: Ще одна історія, яка зараз усіх непокоїть, – іранські дрони. Ти писав на Facebook, що це не дуже ефективна історія, на відміну від російських «кубів» і «ланцетів». А що з «шахедами» не так? Ну, літають же, вибухають.
Росіяни взяли ці «шахеди» і політали декілька днів по фронту. Результат цих польотів – у нас є два «мохаджери» (іранський розвідувальний БпЛА. – LB.ua), декілька «шахедів». Ми їх розібрали, побачили, як воно працює, і все. І після цього на фронті вони вже не літають. Там літають «куби», «ланцети», а «шахеди» вже не літають. Тобто вони в нашому театрі бойових дій неефективні. Але тероризувати мирні міста – так.
Але навіщо? Росія чого цим добилася? Що нам пообіцяли більше ППО? То ми ППО не «шахеди» будемо збивати, а будемо збивати «калібри» та Х-101, які коштують по 6-11 мільйонів за ракету. Коли в нас щось там на полі бою виходить чи не виходить, це світ не дуже турбує. Коли в нас розвалюють п’ятиповерхівку і витягують звідти дитину, то це світ дуже спонукає нам дати ще щось.
О.Б.: Рішення Сергія Притули – зібрати кошти на українські дрони-камікадзе RAM II – це правильна ідея?
У нас є компанія «Укрспецсистемс», яка виробляє літачки PD-2 (розвідувальні БпЛА. – LB.ua). Вони непогано себе показали, пройшли вже деякий шлях модернізації, їх допилювали під цей театр бойових дій. І саме ця компанія також робить RAM ІІ. Тобто навіть якщо щось зараз не працює, є полігон для того, щоби зробити зброю, яка буде працювати попри російські РЕБ і ППО. У це треба інвестувати.
Наше Міноборони часів Тарана (міністр оборони у 2019-2021 роках. – LB.ua) саботувало всі ці ідеї просто на корені. Укрспецсистемс бігав і з «Терміналом» (комплекс, що складається з розвідувального БпЛА PD-2, ударного дрона-камікадзе RAM II та сучасної системи управління. – LB.ua), і з тими самими RAM II. Ну це ж класно, давайте зробимо.
О.Б.: Тарану не подобалися дрони.
Був навіть мем, не бачили? «Так, рядовий, план такий: ви берете три "бехи", два підрозділи, вриваєтесь у ту посадку, зав’язується бій. Далі ви стрибаєте в їхні окопи, орієнтуєтесь, де знаходиться противник і їх резерви, після чого займаєте оборону і коригуєте арту. Якщо противник буде поруч з вами, то коригуєте на себе». – «А може, краще дронами?» – «Дрони для підарів!» Оце Таран. Це людина, яка зовсім не розуміла нинішнього театру бойових дій.
Коли ми будували в Пісках систему відеонагляду, Міністерство оборони саботувало це. У підсумку ми зі спонсорами пішли в Укрспецсистемс, купили в них сервер з «Терміналом» – це програма, яка дозволяла, скажімо так, збирати інформацію по лінії фронту з камер, з будь-яких апаратів вводу інформації.
О.Б.: Це дуже крута історія.
У нас були настільки програшні позиції (у Пісках. – LB.ua), що кожна людина, яка буде висовуватися в амбразуру, мала шанс спіймати кулю в обличчя. Ми збудували систему, розставили камери по лінії батальйону, і в нас у кожному окопі сиділа людина з сигаретою і з кавою – мишкою камеру вліво, камеру вправо, щось призумила, подивилася. І в нас втрати зовсім упали.
Є такий Юрій Голик (координатор «Великого будівництва». – LB.ua), він про цю історію почув, прийшов і сказав: «Слухай, а чому це в нас не стоїть по всій лінії? Це ж рішення, яке на поверхні». Я кажу: «Юро, щоб ти розумів: у нас тепловізійних камер немає. Тобто в нас люди в ГШ не розуміють, що в добі є день і ніч, що ми воюємо по ночах. Тобто тільки сутінки – і все, в нас камери нічого не бачать». Хоча в масштабах держави це копійки.
Коли про це дізнався Кубраков (міністр інфраструктури. – LB.ua), який не мав до систем відеонагляду жодного стосунку, вони почали шукали гроші, задовбували всіх своїх знайомих, але казали: «Хлопці, давайте робити».
І я вважаю, що якби ми фортифікували всю лінію, у нас усе було б на початок війни зав’язано і вся інформація, яка стікалась, була б консолідована в якихось центрах прийняття рішень, нам було б набагато простіше займати оборону.
«Якщо Білорусь кинеться сюди – це буде кінець Лукашенка»
О.Б.: Ти казав, що тобі подобається те, що відбувається в Росії. Генералів міняють, Кадиров віддає накази Міністерству оборони, його помічники лякають студентів… Але якихось серйозних внутрішніх процесів, які нам допомогли б, немає.
І не почнуться. Не вірю. Я вважаю, що росіяни – це нація рабів, і вже сталося все, що могло статися, щоб вони прозріли. Тобто немає з ким домовлятися, розмовляти, нічого чекати від них…
Я не вірю, що українці – це нація героїв, спартанців, космодесанту. Ми просто потрапили в таку ситуацію, коли були вимушені ставати ефективними. І мені дуже імпонує, що в Росії немає таких процесів. Тому що якби вони там були – з їхніми грошима, з їхніми можливостями – нам було б дуже важко.
О.Б.: Тобто роботи над помилками вони не роблять?
Ні. Вони просто взяли, замінили в борделі ліжка, сказали: «Це точно востаннє, тепер ми будемо казати правду» – і продовжили пиздіти. Це так гарно.
І цей «генерал Армагеддон» теж піде зі своєї посади. І вони знайдуть якогось іншого цапа-відбувайла. Нас це влаштовує…
...перші два тижні (війни. – LB.ua) були такими, що я змирився з думкою, що загину. Тому що загинув мій комбат, загинуло багато людей, про яких я думав, що вони не загинуть, що ми будемо старими херами сидіти десь на річці, смажити біфштекси і розмовляти про те, як ми воювали. А вони взяли і загинули. І я зрозумів, що, мабуть, і я загину. Тобто що все неочевидно: росіяни під Києвом, ми ведемо бої в Мощуні... А коли зараз я бачу, куди ми йдемо і куди вони йдуть, це дуже мотивує мене. Тобто я розумію, що вони вже програли, що це просто агонія, просто їх треба добити найбільш жорстоко. І все.
О.Б.: На що вони розраховують? Що зимою всі замерзнуть – і ми, і європейці – та скажуть: ок, давайте домовлятися?
Я не знаю їхніх планів і не буду недооцінювати ворога – думаю, що там є якась кількість здравих людей, які щось планують доволі здраво, вони мають розвіддані, якось розуміють кількість сил і засобів. Але також я розумію, що в нас уже декілька батарей HIMARS, які обвалюють їхню логістику, причому дуже ефективно. Тому їхня логістика завжди буде розйобана. Якщо логістика буде розйобана, то вони заходять у дуже важку зиму. Якщо вони заходять у дуже важку зиму, то їм потрібно мати дуже багато всього: перший, другий, третій ешелони, резерв, щоб виконувати наступальні операції. Це неможливо. Це не тому, що вони – довбойоби, це вже просто в рамках військової науки неможливо. І тому, я думаю, якісь плани є, але вони всі підуть по пизді.
О.Р.: А якщо білоруська армія вступить у війну?
То ми їх теж відпиздимо. Я не хочу ставати Олегом Ждановим, який «знає», як думає Лукашенко і що для нього є червоними лініями, а що – ні, але я просто розумію: якщо Білорусь кинеться сюди – це буде кінець Лукашенка. Ми зробимо таку криваву баню, що білоруси винесуть Лукашенка вперед ногами. Лукашенко це прекрасно знає. Але тут треба розуміти, що в нього зараз ситуація, коли він сидить то на піках вигострених, то на альтернативному варіанті. І незрозуміло, на який варіант його посадить Путін.
«Не кожна людина, яка зі снайперською гвинтівкою ходить, є снайпером»
О.Б.: Зараз кажуть, що у нас війна артилерії, тому снайпери на фронті не дуже актуальні. Навіть Притула нам в інтерв’ю казав, що зараз вони перестали закупляти засоби для снайпінгу, тому що нема потреби. Це так чи ні?
Снайпер – це людина, яка полює на людей. І не кожна людина, яка зі снайперською гвинтівкою ходить, займає посаду (снайпера. – LB.ua), є снайпером. Не кожна дійсно вбивала людей і мала оцього внутрішнього звіра, який його штовхає. День-другий повзати по посадках, побачити ціль, потім один день, другий почекати, на третій знову побачити цю людину, зрозуміти систему і вже на сьомий день таки його вполювати. І такий: «Блін, це краще, ніж оргазм».
Таких людей не так багато. Колись на Маріупольському напрямку прийшло перехоплення про одинадцять «перехватів». Тобто це одинадцять «денеерівців», яких убили снайпери. І ми такі: «О, шість – це ми, причому всі підтверджені, два – це «азовці» Хвата, один – того батальйону і двоє – цивільних, які приїжджали і працювали з підрозділами дуже ефективно. А знаєте, скільки в цьому секторі людей були снайперами?
О.Б.: Скільки?
Близько трьохсот. А працювали буквально декілька людей. Я бачив багато людей, які кажуть: «Зараз війна арти, ви що, там ще й заміновано…» І я бачив хлопців, які просто на все плювали, йшли, брали кулеметника і виносили по чотири-п’ять людей просто за добу чи дві. І я знаю, що там же були підрозділи, які за чотири місяці не вполювали жодного.
До речі, зараз на фронті працює гвинтівка «Володар обрію», і нею працює снайпер. Це гвинтівка, яка не має аналогів, дистанція прямого пострілу – три кілометри. Куля 50 калібру, тобто 12,7 мм, яка виходить з гільзи калібру 14,5. Це ну просто якась така вундерваффе вархамерівського стилю. Таку кулю не стримає жоден бронежилет, а навіть якщо й стримає, то людина за бронеплитою просто стане медузою. І люди з цією унікальною гвинтівкою ходять, убивають успішно, і їм ніщо не заважає. От як так?
Причому це абсолютно українська розробка, такого калібру до України не існувало, і її розробила людина, яка є дуже гарним снайпером.
«Усі розуміли, що коли настане час героїв, повилізають у простір негерої, скажімо так»
О.Р.: У квітні ти був нагороджений орденом «За мужність». Чи можеш розповісти, за що саме?
Ні. Скажімо так, ця історія вже є в інтернеті, про неї знято якийсь ролик. Нас дуже бомбило, тому що люди, які виконували цю роботу, там не вказані і навіть не всі були нагороджені. Ну, але зробили і зробили. Це мало тоді дуже значний вплив на оборону в Київській області. Київ устояв, ми вважаємо, що ми недарма народилися на цей світ.
О.Б.: Читачі просили спитати, чи є хоча б чернетки продовження книги? (Олександр – автор книги «Хроніки гібридної війни». – LB.ua).
Ні. Я, мабуть, напишу, тому що вже бачу певні тенденції. Усі розуміли, що коли настане час героїв, повилізають у простір негерої, скажімо так. Тобто є люди, які дійсно гарно розуміють те, що зараз відбувається на фронті, не ляпають того, що не потрібно, коректно й об’єктивно висловлюються, але в переглядах не вони, а Жданов.
І коли в ефірі герой Поворознюк (бізнесмен-аграрій, президент ФК «Інгулець», став популярним медіаперсонажем під час війни. – LB.ua), а не той самий Сухаревський (полковник Вадим Сухаревський – командир 59 окремої мотопіхотної бригади, Герой України. – LB.ua)… Чи інші, які робили такі речі… І коли ми бачимо, що замість них на екрані якийсь бандос, який сам не добрався до передової, сформував собі якесь ОПГ і зараз корчить із себе патріота на крові тих, хто реально воює, то я розумію, що краще напишу книгу.
О.Б.: Ще запитання з Facebook: яка вундерваффе з Заходу здатна пришвидшити наш контрнаступ і чи існує в принципі така зброя?
Коли ми будемо мати вдосталь ATACMS, які зможуть проривати оборону ППО, щоб знищити ескадрилью десь за Воронежем? А якщо ми зможемо в’їбати по Бельбеку (військовий аеродром у Криму, де базуються бомбардувальники. – LB.ua)? Якщо ми зможемо дотягуватись не просто до якихось тактичних цілей, а до оперативних, до стратегічних, це вже буде вказувати, що ми з Росією стали на один рівень. І все те, що вони багато років апгрейдили та із совка збирали, ми просто починаємо множити на нуль. Ця війна – це війна дронів, артилерії та ракет. З дронами зрозуміло, з артилерією теж якось, а ось ракети… У нас немає ще ракет, якими ми могли б вражати цілі далеко. «Томагавки» зовсім було б добре.
О.Б.: Запитання від Івана Костенка (морський піхотинець, історик, відомий блогер. – LB.ua). Чи можеш дати оцінку та назвати можливі причини, чому у нас з 2014 року так і не був збудований завод для виготовлення боєприпасів хоча б до стрілецької зброї?
Думаю, це тому, що в нас деякі люди – просто кончені довбойоби, яких потрібно посадити за те, що вони знизили обороноздатність, бо гралися в тему, як би з цього наварити собі на карман. І якщо ці люди не сядуть, це буде дуже погано. Після цієї війни, думаю, повинні бути викладені карти на стіл. Бо якщо ми вже після цієї війни цього не зробимо, то я тоді не знаю, хто ми. Терпіли.
О.Р.: І останнє, традиційне питання. Що особисто для тебе буде перемогою у війні?
Ядерне роззброєння Росії. Я хочу, щоби ці мразоти, якийсь російський опозиціонер Навальний, наприклад, питав: «А что нам есть?» І йому відповідали: «Ешь ракеты, блядь! Ядерные, сука». Отак от. Я хочу, щоби в Росії їжа була в обмін на ядерну зброю. А ні – здохніть там усі, суки. Ваші три покоління – підараси, четверте теж буде підарасами. Або ви через голод, приниження і роззброєння пройдете і станете нацією, або здохнете всі. І от коли питання буде розглядатись у такому форматі, тоді це буде перемогою. Тому що поки Росія – ядерна держава, яка погрожує світу, – це не перемога.