Американка Аліса Лю була першою спортсменкою в історії фігурного катання, яка виконала четверний лутц під час міжнародних змагань ISU Junior Grand Prix у США 2019 року. На той час Алісі було лише чотирнадцять років. До Аліси Лю четверний стрибок — сальхов — виконувала також японська фігуристка Мікі Андо 2002 року. Після неї ніхто не наважувався на квад.
Виконання будь-якого четверного стрибка тоді було неймовірним досягненням для фігуристок. Спортсменки пробували виконувати квади, але майже не заявляли їх у програмах, оскільки вони надскладні.
Мікі Андо закінчила спортивну карʼєру у 2013 році. Алісі Лю зараз 16 років, і вона з 2020 року не намагалася показати четверний стрибок. Якийсь час спортсменка відновлювалася після травми стегна. Крім того, за останні два роки Аліса підросла на кілька сантиметрів - і крутити квади стало набагато важче.
«Треба бути психічно жорсткою і дещо нерозсудливою, аби виконувати цей стрибок. Раніше я теж могла його робити, але зараз ні, і мені з цим окей», — коментувала Лю для The New York Times.
Однак на Олімпійських іграх-2022 в Пекіні було вже дванадцять спортсменок, здатних на квад. Нині отримати медаль на міжнародних змаганнях без четверного стрибка вкрай важко.
До Олімпійських ігор у Пекіні видання The New York Times підготувало детальний аналіз того, як за останні три роки змінилося фігурне катання. На візуалізаціях NYT видно, що четверні стрибки і потрійні акселі з 2005 року були нормою серед фігуристів-призерів на світових чемпіонатах та Олімпійських іграх. Водночас кількість потрійних акселів серед фігуристок-призерок на тих самих змаганнях тривалий час можна було порахувати на пальцях. А квад масово зʼявився лише у 2018 році, коли його на змаганнях виконала 13-річна росіянка Олександра Трусова.
Також журналісти The New York Times проаналізували вік спортсменок, що здатні виконувати квади на міжнародних змаганнях. Найбільше четверних стрибків крутили дівчата віком 14-15 років. У 16 та 17 років вдалі квади були тільки в росіянок Олександри Трусової та Анни Щербакової (тренуються в одній команді Етері Тутберідзе). Також такий стрибок вдалося виконати на міжнародних змаганнях Єлизаветі Турсинбаєвій з Казахстану у 19 років (також тренувалася в команді Тутберідзе).
Для того, щоб здійснити потрійний стрибок, фігуристка має досягнути швидкості 4,5 обертів за секунду. Щоб виконати квад, спортсменка повинна підстрибнути приблизно на 50 сантиметрів, перебувати в повітрі щонайбільше 64 сотих секунди і крутитися зі швидкістю 5,5 обертів на секунду. Такі розрахунки наводить колишній професор біомеханіки Університету Делаверу Джим Річардс.
«Уміння виконувати квад великою мірою залежить від фізичних якостей. Російські спортсменки худі, а що вони худіші, то швидше можуть крутитися», — вважає Джим Річардс.
Однак поки під час змагань коментатори та глядачі захоплюються виступами російських дівчаток, журналісти неодноразово вже звертали увагу на те, що з великою ймовірністю в наступних сезонах юних генійок на льоду більше ніхто не побачить.
По-перше, що старшою стає спортсменка, то складніше їй стрибати. Доки фігуристка мініатюрна, вона може стрибати четверні, а далі свою справу робить пубертат. Великою мірою завдяки мініатюрній тілобудові Олександра Трусова і Єлизавета Турсинбаєва все ще можуть крутити квади. З віком треба напрацьовувати нову техніку виконання складних елементів, що може зайняти роки. Набагато простіше знайти нових дівчаток, принаймні у випадку Росії.
— У художній гімнастиці були випадки, коли пубертат відтягували штучно, — розповідає спортивна журналістка Катерина Макаревська. — Гімнасткам давали спеціальні препарати, які блокували початок менструального циклу. Плюс у них був такий режим, коли спортсменки мало їли, мало пили, мали маленьку масу тіла. Коли є затримка розвитку тіла, затримується і пубертат. У деяких гімнасток менструація починалася вже після 20 років, уже після завершення карʼєри. Поки що таких історій у фігурному катанні не було, але методи і тенденції дуже подібні.
По-друге, тіло не всесильне. Особливо в підліток. Щоб тринадцятирічна дівчинка могла крутити четверні стрибки, необхідно багато важкої практики. Годинами кататися і по кілька разів протягом тренувань стрибати навіть потрійні акселі неймовірно виснажливо для юного організму. І тут на допомогу російським спортсменкам приходить допінг.
У 2019 році фігуристка Анастасія Шаботова у прямому ефірі на своїй сторінці в Instagram відповідала на запитання підписників і заявила: «Як виступати стабільно? Випити допінг і виступати стабільно. Чи пʼють у «Хрустальному»? Звісно, пʼють». «Хрустальний» — це ковзанка в Москві, де тренуються фігуристки школи «Самбо-70», зокрема росіянки, які виступали на Олімпіаді-2022. Через скандал Шаботовій довелося змінити школу — нині вона тренується в Києві і навіть представляла Україну на Олімпійських іграх у Пекіні.
Спортивні експерти вважають, що після допінгового скандалу у 2016-2018 роках Росія шукала замінник мельдонію. Як продемонструвала історія з фігуристкою Камілою Валієвою, знайшла триматозодин — препарат, схожий за дією на мельдоній. Триматозодин покращує роботу серця та обіг кисню в крові. Навряд чи сам по собі препарат сприяє якості катання, але може робити організм витривалішим до складних фігур і стрибків. Відповідно, це дозволяє спортсменкам більше тренуватися і швидше опановувати четверний стрибок, без якого нині вже майже неможливо отримати золото на змаганнях.
— Хто вживає допінг — це інсайдерські моменти, які знають тільки самі фігуристи та фігуристки, — каже Катерина Макаревська. — Питання в тому, в якій кількості і наскільки дозволеними є препарати. Проблеми з допінг-пробами переважно є в росіянок, юних зірочок, які швидко злітають і так само досить швидко падають. Навряд чи історія з Валієвою унікальна, а відтак виникають запитання, чи дійсно можливо так стрибати лише за рахунок фізики і тренувань? Як інші медалістки досягали успіху?
На жаль, поки що система негласно заохочує спортсменок гнатися за небезпечними елементами ціною фізичного і психічного здоровʼя. Будь-який четверний стрибок на міжнародних змаганнях буде вдвічі вище оцінюватися за потрійний. Різницю в балах видно навіть між призовими місцями на Олімпіаді. Відрив між першим і другим місцем становить пару балів, тоді як бронзова призерка японка Каорі Сакамото відстає більш ніж на двадцять балів.
Крім того, є певний дисбаланс у підрахунку балів за кожен окремий критерій оцінки. Наприклад, часто оцінки за хореографію, артистизм, володіння ковзаном ніби навмисно підганяються під бали за техніку, а так бути не мало б. У цьому питанні впливовість школи і тренера інколи мають більше значення, ніж якість катання.
— Уже давно пропонують підвищити вік доступу до дорослих змагань, але цього мало, — вважає Катерина Макаревська. — Слід переосмислити підхід до системи оцінювання. Вона могла б працювати в такому вигляді, як є зараз, якби судді керувалися тими правилами, що є. Усі фігуристки вчаться за певними критеріями, що є хорошим катанням, а що - поганим. Не потрібно виставляти бали авансом чи підтягувати загальну оцінку просто за те, що на дорослих змаганнях виступає маленька дівчинка. Якби судді дотримувалися чітких критеріїв і справедливо оцінювали фігуристок за їхні вміння, то проблеми не було б узагалі. Але так поки що не виходить.