ГоловнаСуспільствоНаука і релігія

Як змінювалась релігійність українців з 2000 року. Короткий переказ великого дослідження Центру Разумкова

Центр Разумкова щороку організовує круглий стіл «Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин». І перед кожним проводить спеціалізоване опитування про релігію. І так уже 20 років поспіль. Одні й ті самі питання. З року в рік.

Це дає чудову можливість простежити, як змінювалися процеси в динаміці. Соціологи вам підтвердять, що для будь-яких висновків важливо мати однакові формулювання запитань. Лише тоді можна порівнювати цифри. Центр Разумкова таку опцію забезпечує.

Фото: EPA/UPG

Це унікальне за своєю глибиною дослідження, яке не має рівних на пострадянському просторі. Без жартів. Релігійна ситуація в Україні добре вивчена саме завдяки таким опитуванням. І раптом ви захочете прочитати щось таке про Росію, Білорусь, Молдову чи Казахстан – вам просто не вдасться. Бо такого рівня даних ніхто не має.

Цього разу вони опублікували не тільки кількісні, але й якісні дані – врізки з фокус-груп. Представлені дані дають чудову можливість не тільки для аналізу і, як наслідок, розуміння ситуації, але й, звичайно, обережно дозволяють прогнозувати розвиток релігійної ситуації в Україні.

Якою є віра українців? Від чого вона залежить? Чи підтримують громадяни ідею державної церкви? А викладання релігії в школах? За які провини готові підтримати заборону церков, і хто з українських релігійних лідерів уперше в історії обігнав у рейтингу довіри папу римського? Про це все у спеціальному матеріалі LB.ua.

Фото: Lb.ua

Із 12 по 19 листопада 2021 р. в усіх контрольованих урядом регіонах України загалом опитали 2018 респондентів віком від 18 років. Дослідження є репрезентативним, а теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Окрім того, цього разу також провели 5 фокус-груп загальною чисельністю 46 осіб, характеристики яких репрезентують населення України.

Релігійний портрет України

Частка віруючих в Україні за останні 20 років дещо зросла і, схоже, досягла межі. Це те, що соціологи релігії називають релігійним максимумом. Україна його сягнула 2014 р. на фоні глибинних суспільних потрясінь: утечі президента, розстрілу Небесної сотні, анексії Криму та початку війни на Донбасі. Тоді віруючими себе назвали рекордні 76% громадян. Пізніше цей показник пішов на спад до свого звичайного рівня 66-68%. Тобто дві третини населення України є віруючими.

Для порівняння: у 2000 р. віруючими себе називали 57,8%. Зростання віруючих відбулося передусім за рахунок скорочення частки тих, хто вагається між вірою та невір’ям. На початку століття таких було 22,5%, а зараз лише 13%. Майже не змінився рівень переконаних атеїстів – у районі 3,5-4%. До них ще треба додати плюс-мінус 5% невіруючих.

Фото: EPA/UPG

Традиційно вищою є релігійність на заході країни. Причому вона стабілізувалася ще 20 років тому. Тих, хто вважає себе віруючим, тут 87,9% (2000 р.) і 87,1% (2021 р.). А от південь і схід дещо підросли – з 48% до 60%. Підтягнувся і центр – з 54 до 63%. І, знову ж таки, зростання більшою мірою відбулося за рахунок тих, хто не визначився раніше.

Чітка та недвозначна динаміка всіх 20 років досліджень дозволяє виокремити декілька стійких кореляцій. У середньому що старша людина, то вона релігійніша. Жінки більше схильні до віри, ніж чоловіки. Серед містян і людей з вищою освітою рівень віруючих менший, аніж серед селян і людей зі спеціальною або без освіти взагалі. І це не просто мої припущення – це спостереження, доведені масивом даних опитувань за останні двадцять років. Хоча самі респонденти переважно не вбачають кореляції між вірою та рівнем освіти.

Близько половини українців відвідують богослужіння, і це та цифра, яка майже не змінилася з 2000 року. Найактивнішими в цьому є вірні УГКЦ – 93,3%, далі йде УПЦ МП – 76,8%, ПЦУ ­– 66,9%. Загалом же 15,6% українців ходять до церкви раз на тиждень або частіше, ще 18% – раз на місяць і 34,6% – лишень по великих святах. Активніше ходять на заході, старші люди та греко-католики. Рідше ходять на півдні, молоді люди та в ПЦУ.

Фото: facebook/Українська Греко-Католицька Церква - Ukrainian Greek Catholic Church

Конфесійні відтінки

Частка православних усі двадцять років зберігалася на рівні близько 2/3, з коливаннями від 60% (2021 р.) до 70,6% (2013 р.). Другою за чисельністю конфесією є греко-католики. Їхня частка в середньому дорівнює 8%, з коливаннями в межах від 5,7% (2013 р.) до 9,6% (2020 р.). До речі, частка греко-католиків, за опитуванням, збігається з їхньою часткою в релігійній інфраструктурі України – теж у районі 8-9%. Від пів до півтора відсотка римо-католиків, що зіставно з їхньою часткою серед усіх парафій по країні.

У межах 1-2% завжди фігурують протестанти. Однак їхня церковна мережа сягає третини всіх громад, а отже, вони чомусь потрапляють у «позарадарні» зони соціологів. Однак в опитувальнику є ще графа «просто християни», до якої щороку себе відносять близько 8% людей. І мені здається, що це більшою, якщо не виключною, мірою якраз і є протестанти. Тож можна сміливо «віддавати» їм відсотків з 10 релігійної мапи. Під протестантами я маю на увазі баптистів, п’ятдесятників, харизматів, адвентистів, лютеран та угорських реформатів на Закарпатті. У межах до пів відсотка перебувають юдеї, мусульмани, буддисти та язичники. З мусульманами ситуація погіршилася через анексію Криму та окупацію Донбасу, де було дуже багато кримських татар. Так, у 2013 р. на півдні фіксували 4,2% мусульман, а от уже після анексії – лише 0,5%.

Фото: Сергей Нужненко

Церковна конкуренція

Поступово збільшується кількість прихильників ПЦУ – за останній рік на 4,1%, а от зменшення вірян УПЦ МП – історичний тренд. Кожного року, починаючи з 2010 р., стає все менше людей, які асоціюють себе саме з цією церквою. Падіння з 23,6% у 2010 р. до 12,1% у 2021 році. Причому збільшення ПЦУ відбувається не стільки за рахунок УПЦ МП, скільки за рахунок «просто православних», яких стало менше за той самий рік на 4,9%. Цікаво, що на півдні різко впала кількість прихильників ПЦУ – з 22,8% до 14,1%, що дорівнює показникам УПЦ МП. Хоча ще рік тому розрив був у три рази – 22,8 проти 7,1%. Натомість на сході навпаки – показники ПЦУ різко зросли, і вона там уперше обійшла УПЦ МП – 19,9% проти 16,1%.

Кожен п’ятий українець декларує належність до певної релігійної громади. Частка таких вища на заході (39,7%) і нижча на півдні (6,3%). 2/3 греко-католиків (68%) належать до конкретної громади, натомість у православних ці цифри менші: трохи більше третини в УПЦ МП (36,1%) та чверть у ПЦУ (25,8%). Тобто у православних більш «абстрактні віряни», які можуть не належати до конкретних громад, на відміну від греко-католиків.

Фото: LB.ua

У ПЦУ й УГКЦ молодший вірянин, натомість в УПЦ МП близько 40% – це люди 60+. Гендерний баланс перших двох церков майже однаковий і наближається до загальнонаціонального. Натомість у середовищі УПЦ МП 2/3 вірян – це жінки, лише 1/3 припадає на чоловіків.

Рівень довіри до інституту Церкви в Україні за 20 років майже не змінився і становить 63,5%. Баланс довіри/недовіри в ієрархів розподілився так. Уперше митрополит Епіфаній (+35%) зміг обійняти найвище місце в рейтингу довіри, посунувши багаторічного лідера – папу Франциска (+27,6%). Далі йде архієпископ Святослав (Шевчук) (+23,1%), патріарх Варфоломій (+17,9%) та почесний патріарх Філарет (+14,5%). Замикають список представники Московського патріархату митрополит Онуфрій (+5%) і патріарх Кирило (-22,4%).

Фото: facebook/Митрополит Епіфаній

Релігія та нація

Для українців не притаманний зв’язок релігії з національністю. Майже 80% стверджують, що для того, щоб вважати себе українцем, не обов’язково належати до певної релігії чи церкви. Це, до речі, унікальний феномен серед усіх інших країн, де більшість належить до православ’я. Так, у 2017 р. американський Pew Research Centre опублікував велике опитування про релігію країн Центральної та Східної Європи. У ньому ми теж фігурували як ті, для кого такий зв’язок не є важливим. Тоді як в інших країнах поширений цей зв’язок: «русский – значит православный», «справжній грузин/грек має бути православним», «справжній вірменин ходить до Вірменської церкви» і так далі.

Цікавим є також нове питання в анкеті – «з якою спільнотою ви себе насамперед ідентифікуєте?». Дві третини відповіли «з громадянами України», ще близько чверті обрали фактор регіону чи міста. І тут цікаві розподіли по групах. Загальнонаціональна ідентичність більш притаманна молоді (74,2%), аніж пенсіонерам (64,7%); західнякам (79%), аніж східнякам (59,3%) чи південним (60,8%); вірянам ПЦУ (80,1%) та УГКЦ (75,7%), аніж УПЦ МП (59,3%). Натомість в останніх доволі відчутна регіональна ідентичність – 33,5%, яка також вища у категорій 60+, мешканців сходу (27,8%) та півдня (30,9%). З чого можна зробити обережний висновок, що значна частина УПЦ МП припадає на аполітичних літніх мешканців сходу та півдня.

Фото: Lb.ua

Також на 10% збільшилась кількість тих, хто вважає, що церква повинна бути національно орієнтованою, проте все одно лишаються 44,5%, які так не вважають. За орієнтацію церкви на націю половина на заході і лише чверть на півдні, по 54% в ПЦУ й УГКЦ.

Церква і держава

Більше половини українців не підтримують ідею державної церкви. При цьому 9,1% вважають, що церкви мають будуватися за кошти державного бюджету, ще 4,8% – за рахунок місцевих бюджетів. За 20 років зросла частка тих, хто вважає відокремлення церкви від держави передумовою демократії: з 36,4% у 2000 р. до 49,3% у 2021 році.

40% позитивно сприймають залучення церков до світських, державних заходів (молитви, освячення, благословення). Негативно ставляться лише 17,5%, а третині байдуже. Хоча коли політики публічно демонструють свою релігійність, то це вже обурює 30,8% людей, хоча підтримують такі дії 30,1% громадян.

Митрополит Епіфаній під час освячення майданчика під будівництво кафедрального собору ПЦУ у Сєвєродонецьку
Фото: Укрінформ
Митрополит Епіфаній під час освячення майданчика під будівництво кафедрального собору ПЦУ у Сєвєродонецьку

За ці 20 років зменшилась кількість прихильників викладання релігії в школах. Якщо раніше проти такої ідеї було лише 31%, то зараз 43,4%. Раніше допускали викладання у формі факультативів 38,4%, а зараз 33%. За обов’язкове викладання раніше виступали 20,6%, зараз – лише 13,9%.

47% допускають, що в окремих випадках допустимо заборонити діяльність церкви судом. Серед факторів, які дозволяють заборону, громадяни виділяють такі: має характер тоталітарної секти (66,8%), практикує жорстокі обряди (65,3%), проповідує людиноненависницькі ідеї (58,7%), закликає до насильства (50,2%), підтримує політику країни-агресора (38,1%), порушує закони (37,4%), обмежує вірян у правах (30,4%).

Цікаво, що віряни УПЦ МП найменше підтримали пункт про підтримку політики країни-агресора – лише 14,7% на тлі 54,4% у ПЦУ та 45,5% в УГКЦ. Понад половина респондентів (53,4%) вважають, що в Україні є церкви, які треба заборонити.

Фото: EPA/UPG

Цифровізація та зміни

Церкви, як і інші організації, доволі важко переживають періоди закриття внаслідок локдауну. Так от, 10,2% заявили, що брали участь у релігійних відправах через інтернет. Більш модерновими тут виявилися мешканці заходу – кожен 4-й брав участь, але кожен 5-й вважає це неприпустимим. Натомість на півдні лише 5,4% брали участь й аж 59,2% вважають це неприпустимим. Майже 40% греко-католиків дивилися службу Божу в трансляції і не вважають це злочином. Натомість найбільш скептично до цього ставляться в УПЦ МП – 42,6% проти.

Загалом же по Україні 38,6% підтримують упровадження нових технологій у релігійне життя. Таких більше на заході та менше на сході. Хоча для великої частки населення ця тема є байдужою.

Більш ніж половина (59,1%) тих, хто ходить до церкви, вважають, що нічого змінювати не треба. Цікаво, що найменше скорочень богослужінь хочуть в УПЦ МП, у якій у середньому богослужіння тривають найдовше. За даними фокус-груп, навіть деякі греко-католики хотіли б ще скоротити службу Божу, хоча в них вона і так доволі нетривала. Окрім того, з відповідей у фокус-групах видно, що людям хочеться лавок у церквах, вони відверто кажуть, що через довгі стояння думають не про службу Божу, а про ноги та спину.

Фото: EPA/UPG

Причому за лавки виступають і найконсервативніші віряни УПЦ МП. Тож перший, хто офіційно проголосить встановлення лавок у церквах своєї юрисдикції, збере «вершки переходів».

Дмитро ГорєвойДмитро Горєвой, журналіст, магістр релігієзнавства
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram