«За ці роки сторона звинувачення не змінювала стратегії, але нині в них криза ― бракує навіть прихованих свідків»
Якою зараз є ситуація із засіданнями у справах проти кримських татар у Криму?
Ми вважаємо всі ці процеси політично мотивованими, на нашу думку, вони повинні бути публічними. Кожен кримський татарин намагається сприяти тому, щоб до них була прикута увага: слідкує за засіданнями, читає новини, обговорює це в спільноті. Влада намагається цю публічність задушити. Раніше це погано вдавалося, але через карантин перелік інструментів розширився, хоча суть не змінилася. Раніше на людей, що приходили до судів, психологічно тиснули, фотографували їх, але не затримували. Тепер же почалися затримання, що суперечать позиції ЄСПЛ щодо суспільного інтересу. Людей почали витискати з території суду в Криму.
Процеси щодо продовження запобіжних заходів відбуваються в районних судах, більш серйозні ― у Ростові-на-Дону, іноді паралельно в Кримському гарнізонному воєнному суді через відеозв’язок. Люди приходять під будівлю КГВС, щоб стати слухачами, але через карантин їх не пускають усередину. Цей суд орендує приміщення з тісним подвір’ям в університету за корпусами, тож треба пройти ще й охорону навчального закладу. Після минулорічної акції на підтримку Червоногвардійської групи пропускати перестали. Посилалися на карантин і запобігання перестрілкам в університеті. Навіть процедура допуску свідків від сторони захисту стала дуже складною, а потрапити в суд, щоб подати в канцелярію скаргу чи заяву, практично неможливо. Та люди продовжили збиратися перед територією університету, де цього місяця (йдеться про жовтень. - Ред.) їх почали затримувати.
Якою є стратегія звинувачення в російських судах? Чи можна узагальнити дії російської системи судочинства та її методи?
За ці роки сторона звинувачення не змінювала стратегії, але нині в них криза ― бракує навіть прихованих свідків. Спершу це були люди, хоча б знайомі з обвинуваченими. А потім приховані свідки почали кочувати зі справи в справу, до тих, кого не знають узагалі. Наприклад, колишній громадянин Латвії, якого ми називаємо «Костя Латиш». Він був свідком у Першій бахчисарайській групі, у Другій, у Третій, у П’ятій, і не здивуюся, якщо буде в Четвертій. Також він свідок у Другій сімферопольській групі. Його голос змінюють, дані приховують, але він шепелявить. Щойно каже «ваша честь», ми легко його впізнаємо. Уже сміємося з цього. Він жив у Бахчисараї і там справді міг з кимось перетинатися, але нікого із сімферопольської знати не міг. Манера оповіді його і решти прихованих свідків завжди однакова, вони не можуть описати деталі інтер’єру мечеті, куди нібито ходили щотижня. Вони готуються, вивчають кількість вікон і колір стін мечеті, але все одно не знають деталей.
Терміни покарання стали довшими через «пакет Ярової» (нібито антитерористичні закони в Росії, що обмежують права людини. ― Ред.). Червоногвардійську групу звинувачували тільки в участі в терористичній організації, наступні ― ще й у спробі захоплення влади і повалення конституційного ладу в РФ.
У неформальному спілкуванні слідчі висловлюють розуміння, що такі довгі терміни абсолютно не обґрунтовані. Але в усіх підхід «я просто гвинтик, я нічого не можу зробити». Насправді коли один гвинтик об’єднується з іншими, то таки може. Наприклад, після «Кримської солідарності» в Росії з’явилася «Батьківська солідарність» ― тепер родичі затриманих намагаються виступити єдиним фронтом. А правозахисники, наприклад з «Меморіалу», заявили, що Хізб-ут Тахрір не є терористичною організацією і у 2003-му її не можна було вносити до Єдиного федерального списку терористичних організацій одним пакетом з, наприклад, Талібаном. Аналіз і критика цього підходу почалися саме після кримських справ.
На противагу цьому на чому будується стратегія захисту?
У нас є доволі простий алгоритм, що базується на контраргументації. Основа звинувачення ― аудіозаписи. Ми замовляємо незалежну фоноскопічну експертизу, що визначає, чи справді це голос певної людини. Також можемо дізнатися, чи був монтаж ― наприклад, як у Ялтинській справі проти Арсена Джепарова, де нібито відповідь про присягу Хізб-ут Тахрір змонтували з його підтвердження служби в армії. Зазвичай суд має також свій висновок, але експертизу для них проводить структурний підрозділ ФСБ. Виконати її може, наприклад, вибухотехнік. Тоді ми заявляємо, що організація не є незалежною, а експерт ― некомпетентний.
Далі ― комплексні або окремі експертизи психологів, лінгвістів і релігієзнавців, які провело слідство. Ми робимо на них рецензію, додаємо рішення інших спеціалістів. Наприклад, кажемо, що лінгвістка Олена Хазімуліна з Башкирського державного педагогічного університету імені Акмулли, яка є експерткою в багатьох справах у судах проти кримських татар, упереджено ставиться до Хізб-ут Тахрір. Це помітно з її сторінок у соцмережах. А у висновку вона може написати, що фраза «я пішов на намаз» ― насправді «я пішов у ХАМАС». Ми з цим абсурдом живемо вже кілька років.
Проти прихованих свідків ми висуваємо власних. Наприклад, у справі Третьої бахчисарайської групи свідків обвинувачення було двоє, а захисту ― 58. Вони давали позитивні характеристики і заперечували, що підсудні когось вербували.
Відтак переходимо до того, що рішення про внесення Хізб-ут Тахрір до списку терористичних організацій від 2003 року в межах цивільного судочинства взагалі не може бути преюдицією для рішення в кримінальних справах. Крім того, його винесли з порушеннями: організації не мали своїх представників, різняться між собою, підстав для зарахування їх в один ряд немає. Закон, на основі якого ухвалили рішення, уже не чинний, а новий - «Про протидію тероризму» - з ним не збігається. До того ж у матеріалах справи цього рішення немає, його не опублікував жоден державний портал чи орган РФ, його немає в системі «Консультант+». Нам сказали, що працівник ФСБ провів оперативно-розшукові заходи щодо Верховного суду РФ і так отримав це рішення ― але ж нібито обшук і вилучення документів місцевим оперативником ВС суперечить закону! У Верховному суді надати це рішення нам відмовляються. Боротися складно, але ми стараємося.
Також ми кажемо, що в СБУ не визнавали Хізб-ут Тахрір терористичною організацією, терористичні акти вони не вчиняли, про це маємо і висновок Шостого відділу ФСБ. Офіційний секретар Хізб-ут Тахрір підтверджує, що на території СНД організація не має мети встановити халіфат, ведуть тільки просвітницьку роботу. Логіка слідства в тому, що спроба захоплення влади організацією відбувається в три етапи: збільшення кількості прихильників, розширення їхньої кількості до 50% населення і вже тоді захоплення влади. У Росії 50% ― це близько 70 мільйонів людей. Але навіть приховані свідки кажуть, що ніхто нікого не вербує!
Також ми викликаємо перекладачів. По-перше, це дає додатковий час, бо без перекладачів справи рухаються швидше. По-друге, через стрес навіть ті, хто добре знає російську, будуть краще послуговуватися кримськотатарською, тож так їм можна більш чітко пояснити перебіг суду.
Скільки підзахисних ви зараз маєте і в яких групах?
Близько десяти. Айдер Саледінов зараз відбуває покарання в башкирській колонії, отримав 12 років. Правозахисника Сервера Мустафаєва, колишнього координатора «Кримської солідарності», засудили до 14 років колонії суворого режиму за розмови в мечеті про любов заради Всевишнього. Він сказав, що не можна не любити людей, але можна не любити їхні вчинки, що суперечать ісламу.
Наймолодшому Іскандеру Абдулганієву був 21 рік під час затримання Червоногвардійської групи. Його засудили до 12 років колонії суворого режиму. Той самий термін отримав Амет Сулейманов, наразі він під домашнім арештом, поки вирок не набув чинності. Його, по суті, відправили помирати ― 12 років арешту із серйозними хворобами він може не пережити. На записах з мечеті його голосу немає.
Айдера Кадирова засудили за справу про «недонесення» ― фішка, яку ми отримали з «пакетом Ярової». Також я захищала Ернеста Ібрагімова, Сейрана Хайредінова, Руслана Сулейманова і, разом з колегою, Зекірію Муратова.
“Працівники поліції зазвичай хочуть швидко зі всім впоратися і відзвітувати, але ми позбавляємо їх такої можливості, щоб вони рідше практикували затримання”
Як відбуваються затримання перед судами?
11 жовтня призначили апеляцію в справі Червоногвардійської групи. Слухачів у суд не пустили, хоча наше клопотання про допуск задовольнили. Саме засідання відклали через відсутність перекладеної моєї скарги. У цей час перед судом затримали 15 людей, і ми з колегами поїхали у відділок поліції. Там почалося кіно, інакше не скажеш.
Затримані вимагали перекладача, я пояснювала поліції, що їхні дії суперечать законам і логіці, показувала задоволене судом клопотання. Врешті, вирішили притягнути всіх до адміністративної відповідальності за порушення карантинних норм. Хоча люди були в масках і тримали дистанцію. Ми були у відділку до 3:15, провели там 14 годин. Стаття адміністративна, але арештна, тому всіх мусили відправити до спецприймальника до рішення суду. Коли брали пояснення в 71-річного Решата Емірусеїнова, йому стало зле. Я знала, що в нього хворе серце, запропонувала викликати швидку. У поліції злякалися відповідальності за наслідки і відпустили його додому, взявши зобов’язання з’явитися наступного дня в суді. Це буває дуже нечасто. Відпустили ще п’ятьох людей похилого віку, вони і журналісти Ділявер Меметов і Решат Параламов отримали вирок за статтею КпАП РФ 29.9.9. Ніхто з них від суду не тікав ― наступного дня прийшли з пакетиками на випадок арешту. Отримали вирок за статтею КпАП РФ 20.6.1 за порушення карантину.
А що відбувалося 25 жовтня?
Людей затримали під час оголошення вироку Червоногвардійській групі. Для багатьох моїх співвітчизників оголошення вироку є ключовим засіданням, бо це вважають вироком кожному з нас, усьому народу. Особливо боляче сприймають звинувачення за розмови в мечетях.
У суді на прохання допустити родичів сказали, що залу для відеоконференції немає, а представник гарнізонного суду взагалі сказав, що перед будівлею нікого. Я зазначила, що там «смуга перешкод», а в окремому залі нема потреби, бо й тут достатньо місця. У цей момент отримала повідомлення, що знову затримують людей, й емоційно сказала, що розцінюю все це як погоджену акцію з переведення суду в закритий режим. За цим спостерігали дипломати. Оголосили перерву, після якої суд допустив 5 родичів. На той момент усіх вже затримали і відвезли у відділок. Засідання перенесли через хворобу Абдулганієва. А справи затриманих слухачів розглядали різні судді, і когось визнали винним і зобов’язали виплатити штраф, а когось виправдали.
Яким було останнє затримання 29 жовтня (розмова відбувалася до затримань 1 листопада. ― Ред.)?
Я підходила до суду перед засіданням у справі Червоногвардійської групи, іще в провулку поруч побачила поліцію, яка зазвичай стоїть біля воріт університету. Мене відмовилися пропустити, вимагали документи, та після перепалки вдалося пройти. Після оголошення вироку виявилося, що 32 людей затримали і повезли в Київський і Центральний відділки поліції. Серед них було двоє журналістів, яких відпустили через наявність редакційного завдання. На 16 людей, яких я супроводжувала, почали тиснути, вимагали безпідставно пройти медичне свідчення, а за відмову погрожували арештною статтею КпАП РФ 6.9.1. Тим, хто погодиться, обіцяли тільки штраф за статтею КпАП РФ 20.2 (частина 5). Усі відмовилися. Врешті, правоохоронці почали огляд, шукаючи білі жилетки з акції. Дві знайшли, починають описувати ― а на ній нічого, ані фотографій, ані написів. Я не стрималася і почала сміятися, і навіть поліція почала сміятися з цього. Жилетки вилучили.
Поки ми чекали на перекладача, який не зміг нічого перекласти і виявився другом правоохоронця, я читала всім вголос книжку «Ніколи не здавайся», про Черчилля. Її як подарунок попросили передати Серверу Мустафаєву, і я читаю її в перерві між судовими засіданнями. Наприкінці розділу була фраза, виголошена 29 жовтня 1941 року: «Ніколи не здавайся. Ніколи, ніколи, ніколи». Тоді п’ятьох відпустили без протоколу, бо не знайшли їх на відео, решта отримали статтю КпАП РФ 20.2 (ч. 5). На такій самій акції в Ростові-на-Дону не затримали нікого. Працівники поліції зазвичай хочуть швидко зі всім розібратися, але ми позбавляємо їх такої можливості, щоб вони рідше практикували затримання. Тож ми вийшли з відділку о 21:00, провівши там 11 годин, і на вузькій вулиці вже зібралося близько сотні людей. Їм через рупор знову погрожували затриманням. Люди не злякалися, не прискорили крок. Це, напевно, сміливість, що межує з безумством. Але в цьому парадокс кримських татар ― на зміну одним прийдуть інші.
Який ефект для кримських татар мають ці затримання та постійні репресії?
Репресії спрямовані на залякування. Так, багато хто боїться, але, на мій погляд, що сильніші репресії, то більша незгода з ними і її прояви. Це стосується не тільки кримських татар. Українці на півострові бояться себе проявляти, але відкриваються в особистих розмовах, коли впевнені, що їх не здадуть.
Я не дуже часто спілкуюся з людьми з-поза правозахисного чи активістського кола, але, судячи із соцмереж, люди помічають, як змінюється життя ― наприклад, погіршується якість медичних послуг, зростають ціни.
Як масові затримання перед судами доповнюють масові обшуки? Чи це зміна стратегії?
Адміністративні справи не замінять кримінальні. Це роблять різні структури. Кримінальними займається ФСБ, адміністративними ― МВС. Але це частина тенденції в загальній політиці щодо кримських татар.
Також є спроби інформаційної противаги «Кримській солідарності». Наприклад, на телеканалі «Крым 1» вийшла програма «Адвокат диявола» про Еміля Курбедінова. Але їхня аудиторія значно менша, ніж у «Кримської солідарності». Тому силовики в Криму намагаються її знищити. Під час затримань журналістів, наприклад Ділявера Меметова, силовики вказують і на їхню професійну діяльність.
“У системі є ті, що себе виправдовують, а є ті, що виправдовуються за свої дії”
Чи є тиск на адвокатів?
Напевно, у нас до цього вже імунітет. У Еміля Курбедінова були обшуки, його арештовували. З абсурдного ― вимога роздягнутися догола до Едема Семедляєва після його затримання 25 жовтня, щоб перевірити, чи є на тілі заборонені символи. Проти мене була окрема ухвала, бо я нібито порушила регламент, але Адвокатська палата порушень не побачила.
Коли ми в аргументації використовуємо Четверту Женевську конвенцію і резолюції міжнародних організацій щодо Криму, нас погрожують притягнути до відповідальності через нібито заклики до порушення територіальної цілісності Росії.
Як працюють кримськотатарські громадські захисники?
Їх близько 20. Щоб бути в судах, вони кидають основну роботу, тому активних не так багато. Але їхній рівень настільки високий, ніби вони мають юридичну освіту ― самі можуть писати апеляційні скарги, регулярно підвищують кваліфікацію, переглядають судову практику, слухають науковців. Їхня робота безцінна і знімає великий пласт роботи з нас, адвокатів. Вони можуть бути захисниками в адміністративних провадженнях, а у кримінальних бути разом з адвокатом. Поки що таке право ми надаємо близьким родичам, але і в цьому нам відмовляють ― нібито через відсутність у них освіти, юридичної практики чи наявність дітей. Нещодавнє рішення ВС РФ визнає такі безпідставні відмови причиною для скасування рішення суду. Тому ми плануємо розвивати цей напрямок.
А скільки адвокатів працюють над справами?
Спершу був тільки Еміль Курбедінов. Адвокатів було дуже мало, але після масових затримань 27 березня 2019 року відгукнулося багато спеціалістів. На кожного підсудного з 25 ми мали адвоката. Зараз адвокатів трохи менше, але є група готових братися за ці справи.
Ви згадували, що в особистих розмовах силовики й правоохоронці можуть визнавати абсурдність ситуації. Як часто ви зустрічаєтеся з таким ставленням?
Що довше ми працюємо, то більше в особистих розмовах з людським аспектом. Люди перестали боятися говорити про несправедливість вироків кримським татарам. У системі є ті, що себе виправдовують, а є ті, що виправдовуються за свої дії. Решта адвокатів теж це помічають.
Думаю, вони теж слідкують за тим, що відбувається, і роблять власні висновки. Складно сказати, чи може це на щось вплинути. Але для мене показовим був арешт уже покійного Сервера Караметова, дідуся, який поклав початок одиночним пікетам у Криму, йому належить гасло «Наші діти ― не терористи». Його доставили в поліцію, і там працював один кримський татарин. Дідусь сказав йому, що бути на цій посаді зараз неправильно. Поліціянт звільнився. Це зміна однієї людини. І я думаю, їх більше.
