Три правила для виходу з карантину
Інфекціоністка та медична експертка Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) Катерина Булавінова говорить, що сам по собі карантин не є символом безпеки.
“Його призначення - розтягнути в часі інфікування, аби лікарні могли впоратися з напливом реально важких пацієнтів, - говорить Катерина. - Безпека полягає не в карантині, а в дотриманні простих правил. Перше - соціальна дистанція. Друге - миття рук. Третє - не з’являтися нікуди, якщо ти маєш хоч якісь симптоми респіраторного захворювання: кашель, нежить, температуру, навіть просто першіння в горлі. А якщо ніяк не можна не з’явитися, то з’явитися в масці. Якщо люди не з груп ризику будуть дотримуватися цих правил, я думаю, вони можуть повертатися до свого звичайного життя”.
З групами ризику, підкреслює експертка, все складніше: “Їм потрібно змінювати свій стиль життя - максимально зменшувати кількість контактів. Серед груп ризику є люди дуже соціально активні, їм нудно, вони починають придумуваати, за чим сходити в магазин - наприклад, за більш пухирчастими огірками, бо ті огірки, як вже є в холодильнику, не достатньо пухирчасті. Їм треба організувати цікаве дозвілля на свіжому повітрі і без соціальних контактів”.
На питання, чи безпечно користуватися громадським транспортом, Катерина відповідає, що залежить від обставин: “Якщо в метро вільно, як зараз, то можна там їздити спокійно. А якщо людей наб’ється, як оселедців у бочку, то не можна”.
“Що потрібно робити людям? Дотримуватися дистанції, носити маски, мити руки, зменшити кількість контактів і час перебування в закритих приміщеннях, - говорить інфекціоніст, екс-голова Центру громадського здоров’я Володимир Курпіта. - Більше перебувати на свіжому повітрі, більше гуляти в парках і скверах, особливо, якщо сонячна погода. Це все, що ми можемо зробити, решта буде від лукавого”.
“Ми не відміняємо карантин, ми говоримо про його послаблення. І в умовах послаблення залишаються три головні речі: дистанція, чисті руки і маски в громадських місцях”, - каже лікар-інфекціоніст Федір Лапій. Він працює в інфекційному відділенні Київської дитячої лікарні №1 на Богатирській, яка є опорною по коронавірусу. За його словами, дітей в їх відділенні зараз небагато - лише двоє-троє.
“Ми маємо дотримуватися дистанції самі і вимагати цього від інших, - говорить Федір Лапій. - В офісах та на підприємствах, за дотриманнями правил має стежити керівництво, бо їм не вигідно, щоб зараз почала зростати захворюваність і все знову закрилося. Те саме стосується власників закладів торгівлі і харчування: якщо не хочете, щоб обмеження повернулися, в ваших інтересах подбати про своїх відвідувачів і забезпечити свій заклад санітайзерами, одноразовими рушниками і масками для персоналу. Це вже навіть маркетинговий хід”.
“Основна рекомендація зараз — уникати скупчення людей, - говорить епідеміолог Роман Родина, завідувач відділу епіднагляду за інфекційними хворобами Центру громадського здоров’я МОЗ України. - Тому що чим більше скупчення людей - тим більше контактів і тим більше ризик зараження. Звісно, в місцях скупчення людей треба обов’язково вдягати маску. Ще один обов’язковий пункт - частіше мити руки з милом, і не просто мити, а мити по правилах, не менше ніж 20 сек. І користуватися антисептиком, якщо немає можливості помити руки”.
Епідеміолог каже: за дотримання вимог можна безпечно користуватися громадським транспортом або відвідувати крамниці тощо: “Не треба боятися, але все ж таки пересторога має бути. На сайті МОЗ є рекомендації, я закликаю всіх їх дотримуватися, це не складно. Тому що зараз існує небезпека зараження, інфіковані в нас є. Ми бачимо, що зменшується кількість нових виявлених випадків, але це не означає, що вона не може знову почати зростати”.
Отже, дистанція, чисті руки і маски - три кити, на яких ми маємо виплисти з карантину. Хоча в питанні масок думки традиційно розходяться. Катерина Булавінова наголошує на тому, що носити їх безглуздо.
“Щодо масок - по-перше, якщо ми хочемо, аби маски захищали від COVID, то це мають бути специфічні респіратори. Якщо ви не медпрацівник і не маєте симптомів захворювання, я взагалі не розумію, навіщо вам маска. Тим більше я не розумію, навіщо потрібні ці вимоги витягати з кишені маску та одягати її брудними руками перед тим, як кудись зайти. Це навпаки підвищує ризик зараження. І це абсолютно безглузді дії, а безглузді дії містять в собі велику небезпеку. Вони укорінюють в свідомості людей безглузді практики, а все безглузде - небезпечне”.
Садочки: вести чи ні?
Важливе і складне питання для батьків - чи вести дитину в садочок (принаймні, для тих батьків, які так-сяк працюють віддалено з дітьми на голові). Психологічний ресурс багатьох родин вже вичерпано, тим не менше, чимало з них збираються триматися далі і не повертати дітей в садочки. Наприклад, в групі мого сина 15 дітей, але ходити влітку до садка буде лише 4.
Якщо робота не дистанційна, виборати не доводиться. “Ми не можемо вічно тримати дітей вдома, бо батькам потрібно на роботу. Але все ж таки, якщо є можливість, краще дитину в садочок не відправляти, - говорить Федір Лапій. - Це буде корисно і для сім’ї в плані убезпечення від інфекції, для тих родин, які не можуть не вести дитину в садок. Бо це зменшить кількість дітей в групі”.
Катерина Булавінова вважає, що відвідування садочків для дітей є цілком безпечним: “Діти не є групою ризику по COVID-19. єдине, що нас має турбувати - в якій родині вони живуть. Якщо в родині є людина з групи ризику, то тоді звісно варто остерігатися того, щоб дитина не «принесла» вірус в родину”.
“Дуже важливо, щоб діти якомога більше часу проводили на вулиці, - говорить Катерина. - Будь-яка вірусна інфекція, включно з COVID, це історія про задушне повітря через відсутність наскрізного провітрювання. Тому що саме в таких умовах найкраще передається вірус. Батьки мають вимагати від менеджмента садочка провітрювати приміщення і організувати роботу так, аби діти перебували якомога більше часу на вулиці. Ще одне питання - етичне: якщо в садочку є персонал віком 60-65 років, наскільки етично допускати їх на роботу під час спалаху, і що менеджмент збирається з цим робити? Що буде, якщо хтось з них захворіє або навіть помре?“
На думку експертки, ковідна історія - це дуже хороша можливість змінити правила між батьками і дитячим садочком.
Володимир Курпіта також вважає, що дітей вести в садочок безпечно: “В дитячих групах в садочках завжди відбувається перемішування вірусів. Ймовірно, так буде й з коронавірусом. А для дітей в цьому нічого страшного немає. Оскільки діти, які хворіють, все ж таки переносять захворювання легше. З самого початку говорили, що питання не в дітях, питання в тому, щоб вони не принесли вірус додому. Якщо в родині є родичі старшого віку, то бажано обмежити їх контакти з дітьми”.
Федір Лапій каже: уряд має добре підготуватися до нового навчального року і протягом літа придумати, яким чином можна зменшити кількість дітей у садочкових групах та у шкільних класах. Саме таким шляхом сьогодні ідуть країни Європи. Наприклад, кількість дітей в групі у садочках Данії не може перевищувати 6 дітей, аналогічне обмеження вирішила ввести Італія, де скоро також відкриються дитячі садочки.
Загалом рекомендації українського МОЗ схожі на нові правила для садочків в Європі: вихователі мають бути в масках, заборонені м’які іграшки, килими і тканинні рушники. В групах має бути рідке мило та антисептики, кожні дві години дезінфікуються поверхні. Крім того, дітям будуть вимірювати температуру на вулиці, при вході на територію. Дітей з ознаками ГРВІ в садочки не прийматимуть.
Друга хвиля і другий карантин
Наскільки доцільним був двомісячний локдаун, ми, мабуть, не дізнаємося вже ніколи. Проте з тим, що тривати далі він не міг, погоджуються всі.
“Якщо ми виходимо з підходів класичної епідеміології, то обмежувальні заходи накладаються на якусь територію до того часу, поки на цій території циркулює вірус. В нас вірус циркулює всюди. Тому з точки зору епідеміології послабляти заходи не можна. Але далі вмикаються соціальні та економічні чинники, - говорить Володимир Курпіта. - Дотримання обмежувальних заходів це завжди дорого. Руйнується економіка, немає податків, в тому числі і на охорону здоров’я. І невідомо, від чого люди будуть помирати більше - від самої епідемії чи від хронічних хвороб”.
На його думку, великого сплеску захворюваності не було саме завдяки обмежувальним заходам.
“Зараз Україна перейшла від стратегії стримування до стратегії формування колективного імунітету, - говорить Курпіта. - Іншого виходу немає”.
“Колективний імунітет - це не стратегія, це фатум, - говорить Катерина Булавінова. - Так чи інакше, всі люди перазаразяться і перехворіють, наше завдання - до появи вакцини і ефективної терапії - максимально уберегти групи ризику і порушувати питання якості медичної допомоги, яку отримують ці люди”.
Федір Лапій говорить, що суворі карантинні заходи були потрібні, адже країна, як і весь світ, стикнулися з раніше невідомим вірусом
“Україна не є переможцем у боротьбі з COVID-19, вона лише виграла перший раунд в цій боротьбі. Якщо порівняти з Білоруссю або, наприклад, Італією. Але є певні моменти, які стосуються досвіду: армія повинна бути в боєготовності, і для цього вона мусить тренуватися. Карантин - це свого роду тренування для того, щоб люди зрозуміли основні інструменти, - вважає Федір Лапій. - Зараз українцям вже не соромно вдягнути маску, навіть якщо інші цього не роблять”.
Експерти сходяться на тому, що зняття жорстких обмежень швидше за все не призведе до різкого зростання захворюваності.
“Ми прораховуємо різні варіанти, - говорить Роман Родина. - Якщо захворюваність почне зростати і перетне відмітку більш ніж 12 випадків на 100 тис. населення в регіоні за останні 7 днів, то в цьому регіоні буде знову введений більш жорсткий карантин. Втім, за дотримання всіх вимог збільшення захворюваності не повинне відбутися”.
Володимир Курпіта прогнозує на літо перманентну захворюваність в тих самих межах, що і сьогодні: “Починається літо, і чітко доведено, що сонячне проміння та вітер скорочують термін зберігання вірусу на поверхнях. Крім того, влітку люди не знаходяться довго в приміщеннях, і це теж добре. Це буде частково компенсувати можливе підвищення захворюваності. Хоча з точки зору епідеміології після зняття жорстких обмежень захворюваність має зростати, і вона, мабуть, зросте. Але завдяки погодним умовам наслідки послаблення карантину будуть не такі суттєві”.
За словами Федора Лапія, певне загартування країна вже пройшла: “Якщо продовжувати повторювати, наголошувати на правилах, я думаю, що влітку ми будемо мати карантинні канікули. І в нас є час підготуватися до осені”.
Підготуватися до осені - тобто, підготуватися до другої хвилі коронавірусу. ВООЗ вважає, що вона може співпасти з хвилею захворюваності на сезонний грип. Зазвичай це грудень-лютий. Федір Лапій також говорить про те, що ймовірність повернення коронавірусу восени-взимку - 90%.
Чи буде друга хвиля супроводжуватися новим локдауном - поки сказати важко.
“Можливо, якщо буде різке зростання захворюваності і смертності, - говорить Володимир Курпіта. - Чи воно буде - залежить від дуже багатьох чинників: як зміниться вірус, яка буде осінь, яка буде зима, наскільки друга хвиля співпаде з сезоном захворюваності. Але якщо захворюваність буде на тому рівні, який був на початку травня (український пік - LB.ua), я сумніваюся, що уряд запровадить суворий карантин знову. Дуже важко вдруге продати людям ту саму ідею”.
Щодо появи вакцини, експерти сходяться на думці, що навряд вона з’явиться цього року.
***
Наостанок великого тексту, який пропагує соціальну ізоляцію, не можемо не зазначити, що саме вона значною мірою є причиною пригніченого психологічного стану, в якому з початку цієї коронавірусної історії опинилися люди. До речі, в Європі педагоги вже починають висловлюватися проти впровадження соціальної дистанції в навчальних закладах - адже вірус вірусом, а починати вчити дітей відмовлятися від соціальної взаємодії це значить перекреслити все, чому їх вчили раніше.
“Людина як соціальна тварина вперше стикнулася з обставинами, які можна назвати як “людина людині вірус”, - говорить соціальний психолог Олег Покальчук. - В той час як вся система виховання, комунікації була побудована на протилежному. Багато десятиліть нас вчили, що взаємодія з іншими людьми є ключем до процвітання, розвитку та прогресу. Тепер з’ясувалося, що все це становить приховану загрозу без будь-яких очевидних попередніх умов. Мабуть, те, що відбулося з людьми, можна назвати масовою фрустрацією”.
"Кожен залишився фактично наодинці з собою, а від себе не сховаєшся. Звідси - відчуття приреченості, яку свідомість інтерпретує як втому".
“Але різні “виживальники”, мізантропи і соціопати, до речі, ніякого соціального дискомфорту не відчули, хіба що були трохи розчаровані відсутністю зомбі”, - додає Покальчук.
Багатьох стан пригніченості “накрив” саме в останній тиждень, хоча послаблення обмежень ніби мало викликати надію.
“Під час карантину був збуджуючий процес спротиву, - каже Покальчук. - А потім з’ясувалося, що війну по суті програно - ми досі не знаємо, що це за вірус, звідки він взявся і що нам з ним робити. Це все дуже схоже на нашу новітню військову історію. Ми втратили людей і території, а нам розповідають, що дали могутній відпір і перемогли ворога. Це викликає деморалізуючий ефект. Єдина втіха - що вірус виявився не таким вже й смертельним, як нас переконували”.