Пане Віталію, чому на підготовку перших виборів після завершення воєнного стану буде потрібно щонайменше шість місяців?
Закон передбачає один місяць після скасування або припинення воєнного стану для наступних виборчих циклів і процесів. Центральна виборча комісія, пропонуючи шестимісячний термін, виходила з того, що необхідно буде розв’язати багато організаційних питань. Які стосуються не тільки ЦВК, а й інших органів влади, зокрема Міністерства закордонних справ, органів місцевого самоврядування тощо. Політичні партії повинні будуть відновити роботу, наповнити свої квоти у виборчих комісіях тощо. Потрібно підготувати нову нормативно-правову базу, забезпечити технічні можливості комісій, відновити юрисдикцію державних органів на звільнених територіях. Ці процеси потребують багато часу й ресурсів, бо виклики нестандартні. Тому для ЦВК що більше часу мине між припиненням воєнного стану і першими повоєнними виборами, то краще.
Водночас, поки немає спеціального законодавства, яке регулює повоєнні вибори, ми не можемо прогнозувати, що ще потрібно буде зробити органам влади, щоб організувати ці вибори як слід.
В умовах, коли вибори в Україні неможливі, ЦВК досліджує міжнародний контекст та іноземні практики. Нещодавно комісія представила Концепцію щодо протидії іноземному втручанню у вибори в Україні. Наскільки значними будуть ці загрози для повоєнних виборів і чи необхідна взаємодія різних органів влади, щоб якісно реагувати на них?
FIMI (Foreign Information Manipulation and Interference, зовнішні інформаційні впливи й маніпуляції) — не нове і не суто українське явище. Останнім часом в умовах глобалізації ці впливи стають помітнішими, й багато країн їх зазнавали в різних формах. ЦВК приділяє цій проблемі багато уваги. Пропозиції Центральної виборчої комісії — це рамковий документ, що враховує наш мандат і повноваження, — а вони не настільки широкі, щоб протидіяти зовнішньому втручанню самотужки. Концепція окреслює стратегію. Я розглядав би це питання ширше: зовнішнє втручання не лише у виборчий процес, а й у демократичні процеси в Україні загалом. Але для цього, звичайно, мандату комісії недостатньо. Протидія таким втручанням вимагає роботи на рівні державної влади і водночас залученості всього суспільства.
Який орган має координувати всеохопний моніторинг інфопростору для виявлення зовнішніх диверсій? Це може бути спільним завданням кількох інституцій?
Ми запропонували, щоб цим займалась міжвідомча координаційна група, до якої би входили всі зацікавлені відомства і представники громадянського суспільства, адже протидія зовнішньому втручанню — не питання лише держави. І перша ланка, яка повинна протидіяти іноземним інформаційним впливам, — громадянин, який має критичне мислення. Група формувала б методологію протидії зовнішнім втручанням і мала б повноваження, що дозволяють ефективно їм протидіяти. Розширення повноважень групи має бути предметом обговорення і, можливо, імплементації на рівні законодавства щодо кожного конкретного органу. Якщо йдеться про зовнішнє втручання, яке стосується грошей, то можна залучати Національне агентство з питань запобігання корупції. Якщо йдеться про інформаційну складову, — Національну раду з питань телебачення і радіомовлення. Звичайно, мають бути долучені правоохоронні органи. Коло цих суб'єктів можна розширювати.
Читайте такожПерші повоєнні вибори: як голосуватимуть військові? Інтерв’ю з Романом Лозинським
Ми бачили, як Молдові й Румунії вдалося зупинити масштабні дезінформаційно-маніпуляційні втручання зовнішніх дієвців у виборчі процеси, які відбувалися в інтересах Росії. У цих заходах разом з органами адміністрування виборів скоординовано діяла низка державних органів, зокрема правопорядку та національної безпеки. Чи має ЦВК достатньо ресурсів, щоб мобілізувати й координувати інші органи влади, правоохоронні органи для вироблення і втілення ефективної стратегії протидії зовнішньому втручанню?
У Румунії та Молдові протидія спрацювала саме тому, що вся система державних органів працювала належним чином і вчасно зреагувала, щоб побороти наслідки зовнішнього втручання.
ЦВК не має достатньо повноважень, щоб координувати такі дії. Однак ми не стоїмо осторонь і намагаємося, виходячи з повноважень, які маємо, працювати забезпеченням цієї взаємодії. Наприклад, нещодавно підписали меморандуми з Центром протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони та Національною радою з питань телебачення і радіомовлення. Ці документи мають посилити нашу взаємодію, щоб у майбутньому ми змогли вийти на злагоджений механізм протидії зовнішнім інформаційним впливам.
Робота в цьому напрямку стосується й фінансування виборчих кампаній, політичних проєктів тощо. Це здебільшого повноваження НАЗК, правоохоронних органів, але ЦВК теж, напевно, буде дотична до цих процесів.
Розвиток ЦВК вимагає значних ресурсів для технологічної трансформації, посилення кібербезпеки, навчання й участі в міжнародних обмінах. Як це питання вирішується з огляду на обмежені можливості держбюджету? Раніше значну частину таких активностей фінансували з грантів USAID, а тепер їх немає. Чи має ЦВК підтримку іноземних донорів?
Бюджет зараз не дозволяє нам розвиватися у бажаному напрямку. Це природно, адже в нас воєнний стан, і пріоритет номер один — забезпечення оборонних потреб.
І все ж Центральна виборча комісія працює над залученням коштів міжнародної технічної допомоги. Поки що нам це більш-менш вдається, навіть попри те, що раніше велика частка надходила від USAID, який підтримував саме цю сферу.
Є багато донорів із інших країн, які допомагають Україні в розвитку демократичних процесів і підтримують посилення інституційної спроможності ЦВК. Хтось допомагає нам із закупівлями, хтось — з інформаційним забезпеченням. Низка організацій, які працювали з нами раніше, залишилися. Представництво Ради Європи і Міжнародна фундація виборчих систем теж допомагають.
Застосування штучного інтелекту в багатьох країнах уже впливає на якість підготовки й адміністрування виборів. Водночас ШІ є потужним інструментом дезінформації і маніпулювання. Чи вивчає ЦВК можливості застосування ШІ у роботі та протидії спробам втручання у вибори?
Цей інструмент має дві сторони. З одного боку, якщо його використовувати з правильною метою, він оптимізовує багато процесів і дозволяє зекономити час. З іншого боку, його використання з недоброю метою може призвести до руйнівних наслідків, зокрема до втрати довіри до державних інституцій.
Ми досліджуємо цей сектор. Проводимо навчання, зокрема для нашого секретаріату, щоб розуміти, як працює ШІ, як його можна використовувати, як реагувати на його використання. Проводимо загальний аудит, щоб у майбутньому розуміти, з чим ми можемо зіткнутися і як на це реагувати. Ми не маємо чітких настанов щодо використання штучного інтелекту у нашій роботі, але, як і будь-яка людина в сучасному світі, ми ці інструменти використовуємо.
Читайте такожБалотування дипломатів, сіра зона окупованих територій і м’яка люстрація. Якими будуть вибори для українців за кордоном
Якість і відповідність перших повоєнних виборів демократичним стандартам слід розглядати як елемент національної безпеки. Для нашої держави і суспільства буде критично важливим, хто їх оцінюватиме. Наскільки серйозним є ризик, що на рівні з міжнародними місіями з підтвердженою репутацією (ОБСЄ/БДІПЛ, Канади, ЄС) будуть спроби інвазії фейкових місій спостерігачів, щоб делегітимізувати процес? Що робить ЦВК, аби цьому запобігти?
На багатьох зустрічах, зокрема з міжнародними партнерами, ми віддавна обговорюємо проблему використання інституту спостереження за виборами як однієї з форм зовнішнього втручання у демократичні процеси. Це складне питання, тому що треба розуміти межу між легітимним спостереженням і нелегітимним спостереженням, а вона досить тонка.
Ми не раз були свідками того, як Росія використовує інститут міжнародних спостерігачів, щоб легітимізувати процеси, які не мають нічого спільного ні з демократією, ні з легітимністю, ні з законністю. Я маю на увазі і псевдореферендуми, і проведення «виборів» на окупованих територіях України, коли псевдоспостерігачі легітимізували їхні результати і розповідали, що все відбувалося законно й відповідно до міжнародних стандартів. Такого не має бути.
Багато авторитетних організацій, зокрема ПАРЄ, інституції Ради Європи та інші засуджують такі прояви, за що ми їм безмежно вдячні.
Нещодавно була зустріч із послами ОБСЄ, на якій йшлося про це. Вони розуміють проблему, зокрема й те, що навіть під егідою авторитетних організацій можуть зайти громадяни, які не матимуть на меті легітимного спостереження, а натомість прагнутимуть у різних проявах завдати шкоди легітимності процесів, щоб поставити результати виборів під сумнів.
Межа між легітимним і нелегітимним спостереженням досить тонка. Підхід багатьох європейських держав полягає в тому, щоб більш пильно придивлятися до людей, яких залучають до міжнародних місій спостереження. Я вважаю, що це один із перших кроків, який може бути запобіжником від нелегітимного спостереження.
У контексті України цього, можливо, мало. У своїх законодавчих пропозиціях ми також про це говорили. Варто думати про запобіжники, щоб уможливити скасування реєстрації офіційних спостерігачів, коли будуть виявлені випадки псевдоспостереження. Це комплексна проблема, яка потребує більшої уваги, законодавчої бази й організаційного втілення.
Чи буде ЦВК збирати інформацію про попередній досвід роботи спостерігачів, їхні зв'язки з Росією, участь у псевдореферендумах і псевдовиборах на окупованих територіях України, Грузії, Молдови?
Остаточне рішення буде за ЦВК, але процес збору інформації і перевірки буде відбуватися, я сподіваюся, у тісній взаємодії з правоохоронними органами та з використанням ресурсів міжнародних організацій. Сподіваюся, що таких випадків в Україні не буде, а інструментарій, який ми маємо сьогодні, дозволить уникнути втручання у внутрішні справи.
Якою може бути вартість повоєнних виборів національного рівня? Ваш колега, заступник голови ЦВК Сергій Дубовик, казав, що на їхню підготовку і проведення може бути потрібно 20 мільярдів гривень. Що впливатиме на калькуляцію і що слід зробити заздалегідь, щоб потім можна було вчасно планувати фінансування?
Перше, що потрібно зараз, — це мати остаточну законодавчу базу і розуміння того, на основі яких правил ці вибори мають відбуватися. Другий момент — питання, коли будуть проведені вибори, тому що остаточні руйнівні наслідки агресії Росії на сьогодні ніхто не може оцінити, а від цього багато що залежить. Це два чинники, які впливають на остаточну калькуляцію суми, необхідної для проведення виборів в Україні.
Читайте такожДержсекретар МЗС Олександр Карасевич: «Треба 1000 дільниць і десятки мільйонів доларів, щоб українці проголосували за кордоном»
Коли йдеться про законодавчу складову виборів народних депутатів, постає питання виборчої системи. Від цього залежить, якою буде необхідна кількість бюлетенів і яких саме. Також на вартість виборів впливатиме те, чи ухвалять на законодавчому рівні рішення про створення додаткових виборчих дільниць в Україні й за її межами. Якщо ухвалять, вартість зростатиме. Потрібно буде перераховувати суми, зокрема для оплати праці членів виборчих комісій. Усі питання, що лежать у законодавчому полі, не дозволяють нам сьогодні сказати, якою конкретно буде необхідна сума.
Слід враховувати, що вже тепер у нас є зруйнована виборча інфраструктура, а скільки ще зруйнують росіяни, ми не знаємо. Крім приміщень, є ще комунікаційна складова виборчої інфраструктури, матеріально-технічне забезпечення виборчих комісій. Поки що ми можемо робити тільки дуже абстрактні розрахунки.
У попередні роки ЦВК не раз заявляла про неприпустимість і нелегітимність псевдореферендумів та псевдовиборів на окупованих територіях. У Росії восени пройдуть вибори. Що робитиме ЦВК, щоб заявити про нелегітимність їхнього проведення на окупованих територіях України і тримати цю тему у фокусі уваги міжнародних партнерів?
Ми готуємо документ, який відобразить нашу позицію й міститиме заклик до компетентних органів, щоб вони зі свого боку довели до відома наших міжнародних партнерів тезу про нелегітимність проведення цих виборів.
Велику увагу ми завжди приділяємо питанню міжнародного спостереження на таких псевдовиборах. Ми закликаємо, щоб організації не надсилали місії спостереження й не легітимізували ці процеси. Авторитетні й демократичні місії не мають спостерігати за тим, як на окупованих суверенних українських територіях проводять фейкові вибори.
Крім того, коли йдеться про запровадження санкцій щодо людей, причетних до організації цих псевдовиборів, ми також виходимо з заявами і звертаємося до правоохоронних органів. Ми намагаємося підсвітити ці проблеми, не залишитися осторонь, адже це питання прав людини. Проведення Росією псевдовиборів на українських територіях із залученням українських громадян — це паплюження виборчих прав.
Останнім часом Росія не запрошує місії ОБСЄ/БДІПЛ до себе в країну для спостереження за виборами. Однак раніше ця місія, хоч і не надсилала своїх спостерігачів на окуповані території України, у своїх звітах враховувала ці регіони під час підрахунку кількості виборців, округів тощо. Якщо на псевдовибори на окуповані території України запрошуватимуть міжнародні спостережні місії, що, на вашу думку, вони мали б відображати у своїх звітах?
Якщо певна держава проводить на території іншої суверенної держави якісь заходи, які називає виборами, силоміць залучаючи до цих заходів громадян іншої держави і враховуючи потім ці голоси й ці території під час формування протоколів та остаточних результатів, — це речі, про які точно треба говорити. Спостережним місіям потрібно не включати ці цифри у звіти, а говорити про те, що так не повинно бути.
Я не знаю, чи буде Росія в майбутньому запрошувати міжнародні місії спостереження, але вважаю, що повинна бути спільна позиція із засудженням псевдовиборів. Легітимізація таких процесів небажана не тільки для України, а й для всього демократичного світу.
Яку комунікаційну стратегію вибудовує ЦВК, щоб мобілізувати виборців для оновлення й уточнення своїх даних у Державному реєстрі виборців, зважаючи на масову міграцію за час повномасштабного вторгнення? Чи це відтерміновується до офіційного старту підготовки до повоєнних виборів?
У зв'язку з війною маємо багато як внутрішніх переселенців, так і людей, які виїхали за кордон і не живуть в Україні. Природно, першим пріоритетом для таких людей не є питання оновлення даних у Державному реєстрі виборців для участі в майбутніх виборах — незалежно від того, коли вони відбудуться.
Центральна виборча комісія ухвалила комунікаційну стратегію для перших постійних виборів. Її складовими, зокрема, є інформаційне забезпечення залученості наших громадян до виборчого процесу як всередині країни, так і за її межами, а також форми комунікації з ними. Ба більше, ми працюємо з громадами, які перебувають за кордоном. Під час візитів у різні країни порушуємо питання залученості українців за кордоном до майбутньої комунікації: як громадяни можуть бути включені до списку виборців, яку заяву мають подати тощо.
Серйозним викликом буде саме непоінформованість громадян про те, як вони можуть скористатися своїми виборчими правами і які в них є можливості. Ми приділяємо цьому велику увагу. Зокрема, завдяки нашим міжнародним партнерам ми розробляємо проєкти, щоб громадяни розуміли, як їм долучатися до майбутніх виборів.
Читайте такожСергій Дубовик: «4,5 мільйона виборців за кордоном і 104 дільниці в консульствах. Цю мережу треба збільшити вдесятеро»
У дорожніх картах із євроінтеграції в частині виборів і сталості демократичних інститутів є багато заходів, що мають бути втілені до кінця 2026 року. ЦВК дотримається цих дедлайнів?
У блоках, де Центральна виборча комісія є головним виконавцем, ми рухаємося до фіналізації заходів, передбачених на 2026 рік. Безумовно, ми не говоримо лише про наш окремий кластер «Вибори», а й про ширшу рамку, яка стосується політичних партій, фінансування, медіа у виборчих кампаніях. Насправді цей процес активізувався раніше. Зараз відповідальні виконавці намагаються хоча б у якійсь формі показати результат. Ми періодично звітуємо щодо нашої дорожньої карти перед Європейською комісією.
Речі, в яких є поступ, справді видно. Виникає багато труднощів: частково — через політичну волю, частково — через часові рамки, частково — через ресурсні обмеження. Це не дозволяє відразу досягти цілей у межах дедлайнів, які на сьогодні закладені в дорожніх картах. Утім, я оптиміст, бо розумію, що в нас завжди, коли вже підходить до дедлайну, активізуються процеси у будь-якій сфері, і результат усе-таки досягається.
На четвертий квартал заплановане виконання вимоги щодо забезпечення роботи Державного реєстру та електронних сервісів з урахуванням безпекових чинників і вимог щодо кіберзахисту. На якому етапі виконання цього завдання?
Ми поділили його на три етапи і зараз намагаємося фіналізувати третій. Це стало реальним, зокрема, завдяки міжнародним партнерам, які допомогли нам із закупівлями послуг і обладнання для Державного реєстру виборців. Завершимо до кінця 2026 року.
Чи планує Центральна виборча комісія заходи для верифікації Державного реєстру виборців, щоб наблизити його дані до реальності? Хоча це не передбачено в євроінтеграційних вимогах, актуальність даних впливатиме на те, наскільки участь громадян у виборах буде репрезентативною.
Верифікація залежить не тільки від ЦВК чи органів ведення реєстру, а й від громадян, які повинні актуалізувати свої дані в реєстрі. Суспільство, напевно, не зрозуміє, якщо ми зараз почнемо широку інформаційну кампанію з цього приводу. Постане питання про пріоритети, а зараз це передусім обороноздатність і національна безпека. Такі заходи будуть необхідні, але, напевно, це питання буде відтерміноване.
Державний реєстр виборців працює повною мірою. Ми вимушено зупинили його роботу через російську агресію й відновили її в січні 2026 року. Працюємо над подальшим технологічним вдосконаленням системи. Періодично Держреєстр оновлюється, в цьому процесі немає збою. Безумовно, не всі дані для періодичного оновлення можуть потрапляти до реєстру, оскільки є окуповані території, де державні органи не можуть зібрати інформацію. Це велика проблема, і її потрібно буде розв’язувати, зокрема за допомогою інформаційних кампаній.
У Дорожній карті з питань функціонування демократичних інституцій на IV квартал 2026 року також є вимога визначення на законодавчому рівні єдиного незалежного наглядового органу, який має контролювати фінансові звіти про надходження і використання коштів виборчими фондами на всіх етапах кампанії. Який державний орган може цим займатись?
Це питання законодавчого врегулювання — розмежування повноважень, наділення ширшими повноваженнями одного органу. У тривалій дискусії учасники дійшли згоди, що це має бути Національна агенція запобігання корупції, а не ЦВК. Це виправдано і правильно, оскільки інструментів, які є у НАЗК, ЦВК не має. НАЗК може перевіряти рахунки, надходження коштів тощо. ЦВК не має цих спроможностей, це не властиво їй як органу адміністрування виборів. Я сподіваюся, що за результатами численних обговорень, які вже відбулися, законодавчих пропозицій із цього приводу та інших напрацювань громадського сектору парламент візьме до уваги це питання, і до дедлайну, закладеного в Дорожній карті, ми матимемо результат.
Читайте такожОльга Айвазовська: «Засуджений за державну зраду може балотуватися в президенти. Мені від цього стає страшно»
Чого, на вашу думку, органи влади не повинні допустити під час перших повоєнних виборів? Як відрізнити помилки від зловживань?
Передусім ідеться про довіру до виборчого процесу. Якщо громадяни України і міжнародна спільнота будуть довіряти процесу і результату, то, напевно, жодна свідома чи несвідома помилка не завадить легітимності. Якщо ми говоримо про те, як відрізнити помилку від свідомого зловживання, то, безумовно, перш за все слід зважати на мету. На перших повоєнних виборах буде багато процедурних речей, які відбуватимуться не ідеально, але це не буде зумисно.
Що ж до спроб вплинути на результати, змінити їх, вплинути на волю виборця, то такого не слід допускати. Це питання не лише до ЦВК, а й до політичних партій, інших державних органів, громадянського суспільства, кожного громадянина і громадянки.
На сьогодні, хоча виборів немає, ЦВК готується дати відповіді на питання, які в майбутньому постануть перед Україною. Розуміючи глибину відповідальності й суспільний запит на справедливість майбутніх виборів, ми готуємось до викликів і вже сьогодні намагаємось захистити демократію, яка згодом буде в нашій країні.