«Я не політик (не представляю інституцію) і можу говорити досить відверто. Для мене 2025-й — важкий рік, четвертий рік війни. Зараз ми обговорюємо якісь дрібниці — про передачу 4 % (ПДФО у бюджет. — Ред.) з регіонів чи навпаки, обговорюємо корупцію, але забуваємо найголовніший контекст: Україна бореться за виживання.
Таке я вже колись переживав. Свого часу в Луганську теж був депутатом міської ради, обговорював щось із кимось, боровся з корупцією, будував будинки, підприємства, шахти. І раптом виявляється, що немає моєї країни: ні з відсотками, ні з корупціонерами, ні з мером Кравченком, ні з губернатором, нікого немає. Тому що прийшли інші люди і позбавили нас усього.
Підсумовуючи цей рік, дуже хочу, щоб у дріб'язковій політичній боротьбі за потоки, репутацію, можливо, навіть за важливі речі ми не забули про головне — не втратити країну, Дніпро, Харків. На фоні некерованості і втрати довіри суспільства до уряду хто, вибачте, буде за цю країну воювати?» — звернувся Ігор Ліскі.
Сьогоднішня ситуація нагадує йому події 1918 року.
«Хто читав спогади гетьмана Скоропадського. Наш північний сусід розгортає ту саму ситуацію, що і 100 років тому: внутрішня боротьба, один гетьман змінює іншого, один проти одного воює, врешті-решт прийшли червоні батальйони, винесли всіх. І де всі? Де Симон Петлюра й українці, які так боролися за українську мову? Нікого немає», — зауважив бізнесмен.
Тому кожне рішення, додав він, має ухвалюватися з огляду на те, чи наближає воно нас до перемоги.
При цьому Ігор Ліскі назвав виваженою і правильно прокомунікованою роботу антикорупційних органів.
«Таке відчуття, що це найдоросліший орган у цій країні. Так сміливо, так конкретно боротися з корупцією, при цьому отримувати підтримку суспільства і не поламати повністю державну інституцію... Тому що можна ж було знести все. Прокомунікувати так, щоб потім тут були руїни», — вважає бізнесмен.
Так само обдумано, на його погляд, мають поводити себе і парламент, коаліція, президент і решта державних органів.
«Потім розберемося, хто переможе на виборах. Яка різниця, зрештою, якщо це все одно буде українець. Інакше будуть інші хлопці, і ніхто з вас, повірте, не зможе тут жити. Я це гарантую. Ті, хто в Луганську, думали, що пересидять, «яка різниця», — усі або в могилі, або на підвалі, або десь ще гірше», — розповів Ігор Ліскі.
З позитивного — якщо ми вистоїмо і переможемо, житимемо в абсолютно іншій країні, тому що вона реально трансформується, упевнений бізнесмен.
«Тільки уявіть: у серпні країна створила революцію і відстояла головне право суспільства — мати чесну, некорумповану владу. При цьому нікого не побили, влада почула, антикорупційні органи не перетворили це на якийсь політичний піар чи розправу, а по-дорослому пішли далі робити свої справи. Це ж реальний прогрес. У нас що не революція — то все гірше і гірше, а зараз це великий успіх.
Я дуже хочу, щоб більше ніхто ніколи на високому рівні навіть не подумував створювати таку зухвалу корупцію, такого рівня. Щоб це було щеплення на покоління. Я дуже хотів би, щоб розмова про економіку ніколи не скочувалась в історію, кому це вигідно, хто за цим стоїть, хто порішає. Тому що це жах, коли український бізнесмен боїться навіть подумати працювати з бюджетом або брати участь у постачаннях Міністерству оборони в розпал війни. Ми ж не довіряємо своїй країні настільки, що не можемо довірити своєму менеджеру (якого обрали, щоб він нами керував) купити в нас щось, що ми постачаємо», — відзначив Ігор Ліскі.
Та зараз, вважає він, Україна повинна продемонструвати партнерам єдиний козир, який має, — єдність.
«Наша єдність — єдині наші карти, яких ніхто ніколи не брав до уваги, вірячи, що українці ніколи не об’єднаються. Якщо ми об’єднаємося і відстоїмо на фронті свої кордони — це буде головний аргумент, ми виборемо достойні умови миру, перебудуємо інституції, переживемо нові демократичні вибори. І раптом, озирнувшись, зрозуміємо, що живемо у кращій країні», — зауважив бізнесмен.
Та перед тим, спрогнозував Ліскі, нас очікують ще 10–11 місяців справжнього випробування.
«Усе зводиться до осені наступного року. В Америці будуть вибори (у Сенат. — Ред.), і Трамп дуже хоче до цих виборів закінчити війну і повісити собі медаль. І, в принципі, частина американської виборчої політики буде щодо війни в Україні.
Друга історія — ворог має економічного ресурсу на 9–11 місяців активної війни. Тому вони і пришвидшуються — щоб або максимально нас колапснути, віджати, що зможуть, або домовитися з американськими партнерами, щоб зламати Україну разом з Європою, натягнути нам на вуха цю мирну угоду.
Щоб не було ні того, ні іншого, потрібно об'єднатися навколо головної мети — вистояти. Тому що єдиний козир, який ми можемо пред’явити — що Україна об'єднана, спроможна воювати, відстоювати свій суверенітет, незалежність і ухвалювати рішення щодо свого майбутнього як доросла нація. Вибороти право сидіти за столом і вирішувати свою долю», — вважає Ігор Ліскі.