Будь-яка інформація без вироку суду недостовірна?
Згідно з статтею 227 «Право на спростування» проєкту 14057, недостовірною вважатиметься будь-яка інформація, яка порушує презумпцію невинуватості, доки вину особи не доведено обвинувальним вироком суду.
Депутати також пропонують закріпити норми про те, що «оціночні судження не підлягають спростуванню або доведенню їх достовірності».
Але при цьому вони мають намір дозволити стягувати компенсацію за оціночні судження.
«Якщо вони (оціночні судження — LB.ua) висловлені у формі, що принижує гідність, честь, репутацію, на особу, яка їх поширила, може бути покладено обов’язок щодо компенсації моральної шкоди», — йдеться у законопроєкті.
Згідно зі змінами, особи також зможуть вимагати видалення або блокування інформації про себе, якщо вона «неакутальна» чи «втратила суспільний інтерес»:
«Фізична особа може вимагати від володільця та/або розпорядника персональних даних вилучення, знищення інформації про себе із загальнодоступних джерел, а від операторів пошукових систем — припинення видачі посилань на таку інформацію за її іменем, якщо така інформація є недостовірною, неактуальною, неповною, отримана, зберігається, обробляється неправомірно або втратила суспільний інтерес, а її подальше поширення завдає шкоди особистим правам такої особи».
“Превентивна цензура”
У разі ухвалення закону можна буде заборонити оприлюднювати інформацію, яка не підтверджена вироком суду.
Прямо закріплюється право органів влади або осіб, згаданих у публікаціях, вимагати попередньої заборони поширення небажаної інформації до її появи у ЗМІ чи соцмережах.
На практиці це буде означати, що органи влади або особи, котрі вважають, що їх «особисті права» порушуються, зможуть звернутися до суду або профільного органу ще до публікації матеріалу із вимогою заборонити його розповсюдження.
Онлайн-ресурси, соціальні мережі та медіа можуть отримувати приписи щодо блокування чи вилучення ще не опублікованого або тільки завантаженого контенту.
Також проєкт розширює право особи на спростування інформації, на «примирення сторін» та «вибачення» за розповсюдження недостовірної інформації. Про це все більш детально трохи далі.
Реакція журналістів
Редакція Bihus.info заявила, що новий проєкт ЦК пропонує автоматично визнавати недостовірною інформацію, яку не закріплено у судовому вироку, а також дозволити карати за суб’єктивну думку.
«Цього разу в меню — блокування можливості розповісти вам про чиїсь схеми до вироку суду, компенсації «моральної шкоди» за оціночні судження (це коли комусь не сподобалося, як ви про нього говорите, навіть якщо з фактами все ок), а ще видалення «неактуальних» матеріалів – щоправда, хто визначатиме їхню актуальність, взагалі незрозуміло», — зазначила редакція Bihus.info.
В русі “ЧЕСНО” попередили, що закон може зашкодити проведенню журналістських розслідувань і вдарить по праву громадян на правду.
“Спроби обмежити роботу журналістів фактично означають запровадження цензури”, — наголосили в “ЧЕСНО”.
В Інституті масової інформації (ІМІ) окремо зазначили, що законопроєкт справді розширює можливість цензури, тобто можливість заборонити публікацію ще до оприлюднення
За оцінкою експертів ІМІ, це класичний приклад prior restraint (попереднє обмеження свободи слова або цензура. — LB.ua), який створює загрозу порушення ст. 10 Конвенції з прав людини.
Зокрема, проєкт ЦК з метою реагування на «порушення особистих прав» пропонує блокування доступу до матеріалу (наприклад, блокування сторінки онлайн-медіа).
Це може призвести до надмірного тиску на медіа з метою видалення контенту, а також до зростання самоцензури й зловживань судовими процесами з боку посадовців чи корпорацій, переконані в ІМІ.
«Такі вимоги мають містити гарантії пропорційності, бути вузькотаргетованими, і це має бути крайнім заходом: пріоритет має віддаватися демократичнішим альтернативам — заходам досудового врегулювання», — зазначив Володимир Зеленчук, юрист ІМІ.
Ще одним дуже проблемним моментом законопроєкту, за оцінками ІМІ, є розширення права на спростування та права на відповідь у медіа.
Тобто будь-яка згадка в медіа про особу означає, що ця особа має право на відповідь, якщо, на думку особи, у публікації порушено її «особисті права». Водночас ця особа може навіть не бути названа прямо — досить, «щоб з інформації можна було встановити конкретну особу або щоб вона включалася до кола осіб, яких стосується інформація». Право на відповідь пропонується незалежно від провини поширювача й навіть незалежно від достовірності інформації, що зачепила особисте право.
«Це, безсумнівно, знищить редакційний контроль, професійні стандарти журналістики й перетворить медіа просто на підставки для мікрофонів, які будуть зобов’язані надати ефір будь-кому, хто був згаданий навіть побіжно і непрямо, але хто вважатиме, що згадка в медіа порушує його чи її «особисті права». І цей будь-хто отримає можливість нав’язувати свою версію подій навіть щодо достовірного матеріалу. Це становить величезні загрози для свободи слова і журналістики як професії загалом», — застерегла директорка ІМІ Оксана Романюк.
Голова Комітету з питань свободи слова, один із авторів законопроєкту Ярослав Юрчишин (“Голос”) після критичних зауважень медійників відкликав свій підпис під ним.
«Як тільки були публічно озвучені критичні норми, я повідомив про це Русланові Стефанчуку, і він погодився на зустріч з критиками проєкту», — наголосив нардеп.
Заперечення спікера
Спікер Руслан Стефанчук у відповідь заявив, що законопроєкт — не про медіа, а про розширення особистих прав кожної людини.
За його словами, чинна редакція ст. 277 ЦКУ вже передбачає, що «спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила».
Та згідно зі статтею 43 Закону України «Про медіа», суб’єкт у сфері медіа має право відмовити в поширенні спростування або відповіді.
«Тому нових обов’язків для медіа тут немає», — переконанував спікер.
Заборони розслідувати корупцію до вироку суду також не буде.
Презумпція невинуватості закріплена в частині першій статті 62 Конституції України. Разом з тим, дотримання презумпції невинуватості жодним чином не унеможливлює розслідування корупції до вироку суду. Йдеться лише про те, що особу не слід називати винною, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Щодо можливості судів забороняти поширенню інформації до її публікації, блокувати сайти та вилучати наклади, то, за словами спікера, відповідна стаття існує в ЦКУ вже 23 роки.
Зміни, що пропонуються, лише уточнюють сучасні канали поширення інформації (веб-сайти, сторінки у соціальних мережах, канали месенджерів, відеохостинги, інші веб-ресурси).
«Право на відповідь, незалежно від достовірності інформації» існує вже зараз (у чинній редакції статті 277 ЦКУ та статті 43 Закону України «Про медіа»).
«І це не право на «спростування», а лише право висловити власну точку зору», — наголошує Стефанчук.
«Право на забуття», на його думку, не призведе до вилучення важливих журналістських матеріалів і воно обумовлено євроінтеграційними зобов’язаннями України.
Щодо оціночних суджень, які принижують гідність, честь, репутацію, особи та обовʼязок щодо компенсації моральної шкоди, то цей обовʼязок існує вже 23 роки (ст. 23 та 280 ЦКУ, Закон «Про інформацію»), додав Руслан Стефанчук.
Оцінки юристів
Андрій Івченко, адвокат Ario Law Firm переконаний, що проєкт № 14057 є спробою розширити правила захисту честі, гідності й репутації у цифрову добу.
«Ідея, на перший погляд, правильна: дати людині інструменти проти неправди в інтернеті, коли будь-який пост чи відео може завдати серйозної шкоди. І ці зміни назріли давно», — каже юрист.
Разом з тим, якщо закон ухвалять у нинішній редакції, ним можуть скористатися не лише ті, кого безпідставно оббрехали, а й публічні діячі, які просто хочуть «прибрати» незручні журналістські розслідування, визнав адвокат.
«Журналісти викривають чиновника у можливій корупційній схемі. Та пишуть: «Посадовець винний у розкраданні». За новими нормами цей чиновник може сказати: «Де вирок суду? Ви не мали права так писати». А відтак вимагати спростування такої інформації. З урахуванням красномовності журналістів та використання ними висловів для привернення уваги читачів, такі нововедення, змусять прискіпливо перевіряти інформацію перед її публікуванням та навіть частково ускладнити проведення резонансних розслідувань», — сказав Андрій Івченко.
Право на відповідь, можливість вибачень як форми компенсації є сучасними підходами, додав адвокат, проте є небезпека, що недобросовісні гравці можуть використати ці норми як зброю проти свободи слова.
Своєю чергою Сергій Заянчуковський, адвокат, радник адвокатського об’єднання LESHCHENKO & PARTNERS у коментарі LB.ua наголосив, що стаття про недостовірність інформації є, по суті, повторенням того, що суди всіх інстанцій вже багато років визнають у своїх рішеннях.
«Тобто ця норма не додає нічого нового, а просто фіксує усталену практику», — сказав адвокат.
Так само презумпція невинуватості закріплена в Конституції ще з 1996 року, і суди вже давно послідовно вказують, що звинувачення людини у злочині без вироку автоматично тягне обов’язок спростувати таку інформацію.
«Іншими словами, законопроєкт знову ж таки лише підтверджує вже існуючу правову позицію», — наголосив Заянчуковський.
Він підкреслив: ніхто не забороняє журналістам писати, що «вироку ще немає, але факти можуть свідчити про можливу причетність особи до злочину», за умови, що це подано не як доведений факт.
Отже, навіть у разі ухвалення законопроєкту в нинішній редакції якісні журналістські розслідування не зникнуть. «Але водночас очевидно, що формулювання окремих положень потребують більш ретельного доопрацювання, щоб уникнути непорозумінь і зайвих конфліктів із суспільством», — додав Заянчуковський.
Адвокат, керуючий партнер ЮК Winner Ігор Ясько впевнений, що проєкт 14057 справді становить суттєву загрозу для журналістських розслідувань і права громадян на доступ до суспільно важливої інформації.
Серед ключових ризиків він називає:
- автоматичне визнання інформації недостовірною, якщо вона не підкріплена обвинувальним вироком суду, навіть якщо йдеться про факти, які ще не були розглянуті у суді або розслідування триває;
- відповідальність за суб’єктивну думку: законопроєкт дозволяє вимагати компенсації не лише за неправдиві твердження, а навіть за критичний тон чи негативну оцінку, яка може не подобатись фігуранту розслідування;
- «право на забуття» суттєво розширює підстави для примусового видалення інформації на вимогу особи — якщо, наприклад, вважається, що матеріал втратив суспільний інтерес. Це дає посадовцям та впливовим особам додаткові інструменти для контролю над власною репутацією та обмеження критики;
- запровадження превентивної (попередньої) цензури: розширюються можливості блокування або заборони матеріалів ще до їх публікації, що порушує базові стандарти свободи слова й концепції журналістики. Новий механізм превентивної цензури суперечить ст. 15 Конституції, яка прямо забороняє будь-яку цензуру в Україні. Таким чином, превентивна цензура діятиме через нові процесуальні статті, що дасть владним органам і приватним особам інструменти для блокування та заборони ще не опублікованих матеріалів на часто розмитих підставах;
- розширення підстав для отримання моральної шкоди: навіть за суб’єктивні оцінки чи негативні думки, без наявності прямих образ або свідомо неправдивої інформації.
«Ключова проблема — закон фактично зменшує простір для незалежної критики, розкриття корупції, зловживань чи інших суспільно важливих фактів. Замість захисту лише від свідомо недостовірних відомостей пропонується створити універсальний механізм тиску на розслідувачів і редакції», — заявив Ігор Ясько.