Декриміналізація першого випадку СЗЧ і дезертирства
Наразі військовослужбовців, які втекли зі служби, можуть притягнути до відповідальності за двома статтями Кримінального кодексу України:
- 407-ма стаття (самовільне залишення частини — СЗЧ) передбачає як покарання позбавлення волі на строк від 5 до 10 років;
- 408-ма стаття (дезертирство) — від 5 до 12 років;
Важлива різниця. СЗЧ — це тимчасове залишення місця служби більш ніж на три доби (72 години) без дозволу командира або без поважних причин.
Натомість дезертирством вважають залишення частини з наміром не повертатися на службу.
На початку осені на закритому засіданні Комітету парламенту з національної безпеки та оборони за участю представників Міноборони й Генштабу пролунала цифра: у Силах оборони понад 80 тисяч випадків СЗЧ і дезертирства, розповіли LB.ua члени комітету. Офіс Генпрокурора на запит військового адвоката Романа Лихачова підтвердив, що станом на вересень 2024 року від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україні відкрили майже 90 тисяч проваджень через СЗЧ і дезертирство. Найбільше — у Донецькій області.
Згідно з даними Офісу Генпрокурора, з січня 2022 року до вересня 2024 року відкрили 59 606 кримінальних проваджень щодо СЗЧ (ст. 407 Кримінального кодексу). При цьому до суду скерували лише 4 698. А закрили 2 592.
Водночас як зазначив член оборонного комітету Вадим Івченко («Батьківщина»), на засіданнях військове командування озвучувало й іншу статистику: до 20 % добровільно повертаються у в/ч після першого випадку СЗЧ.
За інформацією головного сержанта 93 ОМБр «Холодний Яр» Івана Буряка, позивний Сірий, який служить майже три роки, у бригаду добровільно повертається до 10 % таких військовослужбовців.
«Причини СЗЧ різні. Якщо на початку повномасштабного вторгнення це був переважно страх перед виконанням бойових завдань чи внаслідок них. То зараз це величезна втома військових», — розповів Іван Буряк LB.ua.
Аби дати шанс тим, хто залишив частини вперше, наприкінці серпня Верховна Рада декриміналізувала такі випадки. Депутати ухвалили зміни до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України й інших законодавчих актів.
Автори закону на чолі з головою правоохоронного комітету Сергієм Іонушасом («Слуга народу») мотивували необхідність ухвалити його тим, що лише впродовж січня-квітня цього року органи досудового розслідування та прокуратури зареєстрували 10 584 кримінальних провадження за статтею 407 Кримінального кодексу України (СЗЧ) і 7 306 за статтею 408 (дезертирство).
Нардепи запропонували: сезечешник чи дезертир у разі першого такого порушення може добровільно заявити слідчому чи прокурору про намір повернутися до в/ч або місця служби. А командир в/ч має надати письмову згоду на проходження військової служби. Після цього військовий має прибути в частину впродовж трьох діб (72 годин).
Додатковий бонус — можливість обрати, куди повертатися: у попередню частину чи в іншу. Однак теж виключно за згодою командира частини, з якої втік, і командира частини, яка мала б прийняти.
Один такий військовий на правах анонімності підтвердив LB.ua, що його без традиційної для армії бюрократичної тяганини перевели за бажанням до іншої роти тієї ж в/ч.
«Потрапив я на полігон БЗВП (базова загальна військова підготовка) після призову через ТЦК. Навіть 35 днів БЗВП не витримав. Плигати в окопи в касці, бронику, з автоматом, ще й рюкзаком, повним пляшок з піском, не просто важко. Морально теж. Тому переодягнувся по "гражданці", пройшов через ліс 5 км, сів на маршрутку та поїхав додому, — розповів LB.ua 27-річний військовий. — У Чернігові пробув приблизно півтора місяця, аж поки не спалився на перевірці документів. Так повернувся на БЗВП у ту саму частину. Якихось утисків від командира, ротного чи хлопців з намету не було. Єдине — старшина спитав: якщо плануєш знову йти, то краще кажи, щоб ми не видавали знову екіпірування й майно. Перевели в іншу роту, поки що знову проходжу підготовку. Обіцяють, що строк не дадуть».
Принципова норма ухваленого закону — на час перебування військового у статусі СЗЧ чи дезертира військову службу для них зупиняють. Тобто про жодні виплати мова не йде, стажу не нараховують. Військову службу зупиняють у день, коли начальник відповідного органу управління Військової служби правопорядку (ВСП) у ЗСУ подає повідомлення про те, що військовослужбовець вчинив кримінальне правопорушення.
Відновлюють таку військову службу в разі вироку суду як службове обмеження, арешт з відбуттям на гауптвахті або тримання в дисциплінарному батальйоні. І також для тих, кого за рішенням суду взагалі звільнять від відбування покарання з випробуванням чи без нього.
Без припинення військової служби для СЗЧ і дезертирів
На початку жовтня народні депутати пішли ще далі в пом’якшенні відповідальності для сезечешників, дезертирів і тих, хто добровільно здався в полон. Верховна Рада ухвалила в першому читанні проєкт, яким пропонують узагалі не зупиняти військової служби для цих категорій військових під час ВС.
Автори проєкту на чолі з головою оборонного комітету Олександром Завітневичем («Слуга народу») мотивували цю законодавчу ініціативу тим, що наразі командири в/ч уповноважені продовжувати військову службу та дію контракту, поновлювати виплати грошового, продовольчого, речового, інших видів забезпечення тільки на підставі відповідних процесуальних документів слідчих і судових органів.
«Жодної зради немає. Ми просто скорочуємо процес поновлення. Адже очікувати на такі рішення [колишні сезечешники й дезертири] можуть місяцями без грошового й іншого забезпечення. Уявіть: людина після першого разу повернулася, сидить уже в окопі й без зарплатні. Яка тут мотивація?» — сказав LB.ua член оборонного комітету Роман Костенко («Голос»).
Згідно з проєктом, не пізніше ніж через 72 години командир (начальник) письмово має звернутися до ВСП й органу досудового слідства й повідомити про повернення таких військових до в/ч чи місць проходження служби. І головне — ухвалити рішення поновити виплати грошового і здійснити продовольче, речове, інші види забезпечення.
Розпочаті кримінальні провадження не будуть підставою для відмови таким військовослужбовцям і для дії їхнього контракту.
Роман Костенко наголосив, що не зупиняти військову службу запропонували не народні депутати, а Генштаб.
«Цей проєкт є фактичним узаконенням дезертирства», — переконана Ірина Геращенко («Європейська солідарність»). Вона та її колеги з фракції не голосували за нього.
«Законопроєкт має величезні корупційні ризики. Уявіть собі, що дезертиру фактично будуть нараховувати забезпечення на період його відсутності в частині», — зазначила вона.
Водночас Роман Костенко запевнив, що про жодні виплати на час перебування «у бігах» не йдеться. Бо таких військових автоматично позбавляють виплат після оповіщення про факт СЗЧ і дезертирства.
Хоча його колега по оборонному комітету Вадим Івченко розповів: якщо військову службу не зупинятимуть, як пропонують у першій редакції, то мінімальні виплати все ж можливі.
Тим паче, що є й інший бік медалі. Кілька військових з різних підрозділів Сил оборони розповіли LB.ua, що командири місяцями не повідомляють про факти СЗЧ.
«У першу чергу покарають самого командира за погану роботу з підлеглими. Багато сезечешників — це службові перевірки, догани і т. п. Тому командири не повідомляють, а такі кадри спокійно гуляють із зарплатами й безкарно», — сказав один співрозмовник LB.ua.
У підсумку цифри про особовий склад у командування на папері одні, а реальність — геть інша, розповів молодший офіцер підрозділу Сухопутних військ. За його словами, через це завдання нарізають із розрахунку на сто осіб, а виконують його в кращому разі силами двадцяти-тридцяти людей.
Наради в комітеті й пошук балансу
У комітеті тривають дискусії зі ЗСУ, з ГШ і Міноборони щодо остаточної редакції проєкту закону.
Олександр Завітневич підтвердив, що його комітет провів додаткову нараду з представниками бригад, ГШ, ВСП, з командуванням Сухопутних військ ЗСУ.
«Ключова мета законопроєкту — щоб особа, яка вчинила СЗЧ, повернулася у стрій, а вже потім ставилося питання звільнення від кримінальної відповідальності», — заявив він.
Роман Костенко анонсував, що до другого читання норму про неприпинення служби взагалі можуть прибрати. «Але саму процедуру поновлення треба спростити», — вважає він.
Також дискусійна, за його словами, норма про обов'язок (а не право) командира впродовж 72 годин поновити забезпечення для тих, хто повернувся.
«Наразі прописано, що командир зобов'язаний це зробити. Не виключено, що це також змінимо», — додав Роман Костенко.
Його колега по безпековому комітету Ірина Фріз («Європейська солідарність») розповіла LB.ua, що військові висловлювали незгоду з чинною редакцією проєкту.
«Зараз це справді легалізація дезертирства. Командири бригад на двох засіданнях комітету достатньо жорстко коментували можливі наслідки, а також уже наявні від першого закону про звільнення від кримінальної відповідальності. Тому побачимо, що врешті вдасться зліпити з цього законопроєкту, аби це не створювало загроз для ЗСУ», — сказала вона.
Сезечешникам створюють умови повернутися. Але факт втечі без наслідків неприпустимий
Молодший лейтенант Олександр (Мадяр) Матяш, який ще у 2015–2016 роках воював проти росіян, а після повномасштабного вторгнення знову пішов захищати країну, переконаний, що закони про декриміналізацію СЗЧ і дезертирства зі швидким поновленням усіх виплат і пільг не розв'яжуть проблеми.
«Це подвійні стандарти: хтось по дев'ять місяців на нулі, а хтось може бігати й повертатися. На мій погляд, ті, хто вчинив такі правопорушення на військовій службі, мають нести відповідальність… Пом’якшувати відповідальність за СЗЧ — це фактичний дозвіл людям покидати в/ч безкарно», — категорично сказав офіцер у коментарі LB.ua.
«Холодноярець» Іван Буряк також погодився, що зараховувати стаж на час втечі однозначно неприпустимо.
«Має бути реальна градація військовослужбовців — тих, хто жодного разу не пішов у СЗЧ, і тих, хто повернувся… Бо я третій рік сиджу на війні. У мене теж діти, сім'я. У мене теж проблеми. Однак я собі цього не дозволив. І воно мене десь теж ображає, коли хтось може піти собі на пів року, посидіти вдома, а потім повернутися, ніби нічого не бувало. Якщо ще й без кримінальної відповідальності не припиняти військову службу, то посиплються всі! Особливо тепер, коли всі змучені та злі», — попередив військовий.
Водночас очевидна потреба в людях на фронті, зазначив він. Тому в 93 ОМБр уже запустили проєкт повернення сезечешників, але з конкретною градацією та подальшою спеціалізацією.
«Ми телефонуємо сезечешникам. А до кого не можемо додзвонитися, то відправили їм листи. У нас це відбувається максимально демократично. Ми запрошуємо їх повернутися до нашої частини на співбесіду, щоб потім потрапити не в резервні батальйони. Бо зараз діє розпорядження про направлення всіх сезечешників до таких резервних батальйонів і навчальних центрів», — розповів Іван Буряк.
У бригаді створили комісію із сержантів: двічі на тиждень вона проводить засідання та співбесіди з тими, хто повернувся після першого правопорушення.
«Ми вивчаємо причини СЗЧ, звертаємо увагу на стан здоров'я і все таке інше. Якщо ми залишаємо такого військового, то далі він живе військовим життям, слухає лекції в нашому таборі. Є можливість упродовж трьох днів обрати спеціальність. Згодом ми їх презентуємо іншим підрозділам, але тільки на колективну зброю: FPV, артилерію, протитанкові засоби. Не в піхотинці», — розповів він.
У той самий час Іван Буряк категоричний: ще більше пом'якшувати відповідальність до її фактичної відсутності буде великою помилкою. Оскільки останнім часом утікачі кажуть таке: «Якщо інші пішли, повернулися, чому мені не можна?».
Сержант 93-ї зазначив, що проблем додала гучна історія з публічним СЗЧ військовослужбовця 56 бригади Сергія Гнєзділова.
«Те, що він вчинив, принижує військовослужбовців», — упевнений Сірий.
