За що триває боротьба?
- Замість імені російського імперського генерала Синельникова відроджується колоритна назва історичної місцевості Ріднопілля (постанова 12081);
- Місту Павлоград, що назване на честь імператора Павла І, повертається козацька назва Матвіїв (від поселення Матвіївка, яке існувало до ліквідації Запорізької Січі — це постанова 12082);
- Замість безликої, беззмістовної радянської ідеологічної назви Южноукраїнськ (місто — плавильний котел для радянських людей) повертається прекрасна козацька назва фортеці Гард (постанова 12083), натомість ностальгуючі за совком хочуть назву Південноукраїнськ (постанова 11236);
- Замість назви Южне пропонують Порт-Анненталь, що відроджує назву історичної місцевості Анненталь і допоможе розкрити туристичний потенціал цієї громади (постанова 12084);
- Щодо назви міста Первомайськ — від свого імені й побратимів з Миколаївщини прошу не підтримувати назву Ольвіополь (постанова 12085) як назву, яка несе російський імперський контекст. Це неприйнятно в умовах, коли суспільство прагне відмови від усього російського. Ще абсурдніша пропозиція — Ольвія (постанова 12096), адже справжня Ольвія, античний поліс, був розташований за 200 кілометрів від Первомайська. Натомість є гарні історичні назви його місцевостей — Орлик, Богопіль. Є вдала пропозиція громадськості — Вінграновський, на честь одного з найяскравіших українських поетів ХХ століття, уродженця цього міста. Бійці з Миколаївщини кажуть, що їм буде соромно носити шеврон з імперською назвою Ольвіополь.
Ми розуміємо, що за кожну назву буде тривати боротьба і тому свідомо подавалися окремі постанови, щоб кристалізувати позицію кожного нардепа по кожному з цих п’яти населених пунктів.
Українське військо тримає фронт і боронить рідні терени для того, щоб Україна сьогодні, в умовах повномасштабної війни з російським агресором, мала можливість рухатися вперед у правильному напрямку історії, а не зберігала на своєму тілі сліди російської пропаганди й російські назви-покручі. Наш народ вже заплатив і продовжує платити дуже високу ціну, щоб мати можливість повернутися до своїх витоків, відродити національну пам’ять, очиститися від нав’язаних російськими окупантами назв та уявлень про світ.
Наша держава потребує українських назв, а не нав’язаних російськими загарбниками. Я розумію, чому ці рішення сьогодні зривають мери й депутати, які є вихідцями з проросійських сил. Вони не можуть відірватися від ворожого російського культурного поля й докладають зусиль, щоб зірвати перейменування в парламенті. Але вони не розуміють, що українці, побачивши справжній звіриний оскал Росії та її «великої культури», назавжди відмовляються від усього російського. Тож ідеї зберегти російські імперські назви в тому чи іншому вигляді або змінити одну імперську назву на іншу викликають розчарування в мене та побратимів.
За рішеннями нардепів у сфері укріплення української ідентичності стежать тисячі бійців, які воюють за Україну. Так само багато глядачів мого ютуб-каналу, за яким стежать 500 тисяч українців, уболівають за відновлення історичної справедливості й назв, які були затерті імперськими режимами. Серед перейменувань, ухвалених парламентом у вересні цього року, є чимало автентичних історичних назв або відроджених назв історичних місцевостей. Росія боролася з такими маркерами присутності українського народу й натомість століттями насаджувала або свої питомо російські назви, або безликі назви-покручі, спрямовані на знецінення української культури, традицій, історії. Так само російська і радянська пропаганда, як і їхня брехлива історична наука, затирали будь-які згадки про славне козацьке минуле наших земель, адже козацькі традиції і дух нашого народу категорично суперечили російсько-радянській ідеї покірного рабства.
Тому прошу нардепів максимально відповідально підійти до очищення карти України від російських імперських маркерів і підтримати такі важливі рішення. Тут не можна схибити й треба зробити все можливе, щоб відновити історичну справедливість і відродити унікальні історичні назви на карті України.