Обіцяли дембель після 36 місяців, але норму виключили
Ухвалення нового закону про мобілізацію тривало кілька місяців зі жвавими дискусіями, у тому числі через норму про демобілізацію. У версії урядового проєкту закону, який парламент ухвалив у першому читанні ще в лютому 2024-го, була норма про демобілізацію після 36 місяців служби.
Але перед другим читанням у квітні цю норму виключили. LB.ua докладно писав, що зробили це на прохання головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, який у листі нардепам безпекового комітету пообіцяв, що питання демобілізації вирішать згодом, окремим законом.
Тому у фінальній редакції закону про мобілізацію, у прикінцевих положеннях, прописали рекомендацію Кабміну, МО та ГШ (щоправда, без конкретних термінів) підготувати окремий закон про демобілізацію. Як розповів LB.ua член безпекового комітету Вадим Івченко, була також домовленість розробити такий проєкт упродовж наступних восьми місяців.
А в червні на засіданні оборонного комітету обговорювали необхідність подати такий законопроєкт не пізніше ніж у жовтня 2024 року, аби до кінця року була можливість ухвалити його в цілому.
У серпні секретар оборонного комітету Роман Костенко («Голос») стверджував: після того як запрацював закон про мобілізацію, її динаміка значно покращала, тож «якщо до кінця літа темпи мобілізації збережуться, можна буде напрацьовувати й вносити до парламенту законопроєкт про демобілізацію».
Стан підготовки нульовий
Восени ситуація з мобілізацією погіршала. Джерела LB.ua в оборонному комітеті повідомили, що таку інформацію доповіли 18 вересня на закритому засіданні за участю представників МО та ГШ.
«Додатковою проблемою стали понад 80 тисяч випадків СЗЧ. Тому про демобілізацію взагалі не йдеться. Зрозуміло, що й окремого закону про звільнення зі служби також не буде. МО та ГШ не будуть публічно комунікувати цю тему через її чутливість для військових і їхніх родин. І непопулярність для суспільства, по суті електорату. Оскільки для демобілізації насправді треба посилити мобілізацію, щоб замінити тих, хто майже три роки в окопах», — розповів один учасник наради.
На запит LB.ua про стан підготовки окремого законопроєкту про демобілізацію ні Міноборони, ні Генштаб на час виходу матеріалу так і не відповіли.
А за словами членкині оборонного комітету Соломії Бобровської («Голос»), стан підготовки такого проєкту закону на нульовому рівні.
«Якщо прямо казати, то обіцянки підготувати його просто були ширмою, щоб заспокоїти суспільство», — сказала вона LB.ua.
«Це на етапі ухвалення закону про мобілізацію ми чітко розуміли — кроку для демобілізації не буде. І наразі розмови про такий окремий законопроєкт немає. Бо темпи мобілізації хоч і кращі, ніж були на початку року, але недостатні. Фактично ми тільки поповнюємо наші бригади, однак не можемо набрати нові для виконання бойових завдань», — додав член комітету Вадим Івченко («Батьківщина»).
Що пропонують натомість?
Члени оборонного комітету одностайні, що найближчим часом демобілізації не буде.
«На жаль, суспільство реально забуло, що в нас війна. Тому нам треба більше мобілізувати, щоб захищати країну. Тож яка демобілізація?» — заявив ще один член безпекового комітету Олександр Федієнко («Слуга народу»).
Натомість депутати визнають, що проблеми з відпочинком і відновленням тих, хто воює майже три роки, все ж треба вирішувати.
«Варто поставити питання не про демобілізацію, а про ефективне застосування тих військовослужбовців, які є. У нас армія — мільйон. З них приблизно 400 тисяч — це ті, хто безпосередньо, як кажуть, в окопах і на передовій. Їм треба дати можливість відпочити. Саме їх принаймні треба вивести на ротацію. І ми постійно про це ведемо консультації з МО та ГШ, шукаємо механізми», — зазначив Олександр Федієнко.
Варто нагадати, що після призначення генерала Сирського головнокомандувачем ЗСУ в лютому цього року президент уже доручав йому провести ревізію особового складу, щоб знайти в тилу більше придатних до бойових дій військовослужбовців. Тоді Володимир Зеленський називав приблизно ті самі цифри, що й нардеп Федієнко вісім місяців по тому.
Соломія Бобровська розповіла, що лише за останній місяць вона з колегами з комітету об’їхала десятки військових частин, у тому числі на гарячих напрямках.
«Командири кажуть, що в першу чергу їм потрібні люди. Не дрони, не РЕБи, а люди… Тому максимум, що можна зараз зробити — це імплементувати гарантовані ротації. І не за 10 чи 20 кілометрів від фронту, коли хлопці сидять у сусідньому районі. А зробити справжнє виведення бригади з нуля в тил на ППД. Щоб там люди могли ходити на службу, але не бути там цілодобово. Аби вони мали можливість ночувати із сім'ями, а вдень іти на службу», — запропонувала нардепка.
Ще один варіант — це збільшити терміни відпусток або хоча б гарантувати, що кожен може отримати передбачені законом 30 днів на рік.
Що кажуть військові?
Морпіх Іван Костенко, який перебуває в лавах ЗСУ з 2014-го, у спілкуванні з LB.ua погодився, що демобілізація справді наразі неможлива, оскільки не вистачає людей.
«Тож щоб думати про демобілізацію, треба спочатку провести мобілізацію. З цим якраз нічого не роблять, і це найбільше питання… А ця історія про “багато військових у тилу, давайте їх на фронт” — це знову про те, що “давайте якось обійдемось без мобілізації”. І це не про розв'язання проблеми», — сказав військовий.
Молодший лейтенант ЗСУ Олександр (Мадяр) Матяш, який ще у 2015–2016 роках воював проти росіян, а після повномасштабного вторгнення знову пішов захищати країну, переконаний, що насправді держава може розв'язати питання і мобілізації, і демобілізації.
«Але ж це непопулярне рішення для більшості громадян України. А для влади головне — збереження електорального активу… Тому цей електорат сидить по ресторанах і розважається, його не чіпають… Чи це справедливо? Я загалом не вірю в справедливість», — сказав він.
Водночас Матяш зазначив, що «поки ця війна не стане війною кожного українця, ми не зможемо говорити про якусь консолідацію суспільства». Саме питання демобілізації, на його думку, виринуло через публічний факт СЗЧ Сергія Гнезділова.
«Я з ним знайомий. Я його не підтримую, але його, б…ь, розумію… І в мене є мій крайній термін. Три роки… Я почав війну з 24.02.2022, офіційно мобілізувався за документами 10.06.25. Тому я чесно віддаю свій борг країні до 10.06.25, а потім поставлю питання: “Пацани, що там з моєю демобілізацією?”. І повірте мені, у більшості військовослужбовців закарбувалася обіцяна владою цифра про демобілізацію після 36 місяців. Отже, я прогнозую, що вже в лютому-березні 2025 року ми будемо мати величезні проблеми. Бо люди, які воюють від початку, вони не просто втомилися», — додав Матяш у спілкуванні з LB.ua.
Ветеран війни Юрій Гудименко також згодився, що говорити про демобілізацію можна, лише якщо посилять мобілізацію.
«І дуже. Це необхідність призову плюс-мінус мільйона людей», — сказав він.
Тому, на думку Гудименка, простого рішення бути не може, проблему можна вирішити лише комплексно. По-перше, переглянути роздутий штат заброньованих.
«Набронювали таку неймовірну кількість людей, що тепер на вулиці натрапити на заброньованого набагато легше, ніж на того, хто потенційно підпадає під мобілізацію. Яскравий приклад — поліція охорони, це підрозділ Нацполу, який виконує функції охорони кіосків, приватних квартир, офісів і так далі. А це 16 тисяч людей — потенційно чотири бригади. Так держава сама себе позбавляє можливості набирати нових людей до армії», — наголосив ветеран.
По-друге, в Силах оборони є внутрішні резерви, оскільки деякі штати в тилу не просто роздуті, а дуже роздуті, переконаний Гудименко.
По-третє, за його словами, треба розібратися з відпустками.
«Варто чесно сказати: “Пацани, дембелю не буде до кінця війни. Але ми вам дамо відпустки, не оці короткі відпустки, як зараз. І не такі, що їх узагалі не отримують. А зробимо за ізраїльською системою, коли ти, грубо кажучи, місяць на нулі, а потім обов'язково місяць у тилу”», — запропонував він.
«Ми в ситуації, коли хорошого вибору немає, — констатував Юрій Гудименко. — Ми маємо обирати між поганим рішенням і поганим рішенням. Однак ті, хто в державі має ухвалити таке рішення, не чухаються. Тому, скоріш за все, ми дотягнемо до ситуації, коли проблема стане критичною і рішення доведеться ухвалювати через кров і сльози».