Голосіївська водонапірна вежа — зразок промислової архітектури середини ХХ століття. Вона розташована між двома узліссями. Ця історична місцевість здавна була майже суцільним лісовим масивом на південно-західних підступах до Києва.
Дослідник історії та архітектури Києва Семен Широчин зазначає, що цей об’єкт — приклад архітектури 1950-х років:
«Тоді навіть утилітарні споруди отримували декоративне оздоблення, яке тут, до речі, збереглося. Вежа розташована на найвищій точці місцевості, і її варто переосмислити й використати під нове призначення. Це може бути, скажімо, оглядовий майданчик. Якось заліз на неї і був вражений видом. Схожих прецедентів використання водонапірних веж у світі багато. У Фінляндії в місті Хаукілахті вежу переобладнали під ресторан, у німецькому Ростоку — під музей, у багатьох інших містах світу це оглядовий майданчик. У Глухові на водонапірну вежу також можна піднятися».
На одному голосіївському пагорбі 1925 року почали будувати комплекс споруд Сільськогосподарської академії (нині Національного університету біоресурсів). А через 30 років тут звели водонапірну вежу заввишки 37 метрів.
Майже сто років тому її спершу так і не ввели в експлуатацію. Тим часом мешканці вподобали об'єкт через панорамні краєвиди на Київ і Голосіївський ліс.
Зараз балансоутримувачем вежі є Національний університет біоресурсів і природокористування — правонаступник Сільськогосподарської академії.
Вежа має близнючку на території ВДНГ зі статусом пам’ятки архітектури й містобудування місцевого значення. Ділянка, на якій розташована вежа, межує з територіями, які входять до природно-заповідного фонду. Поруч є лише кілька житлових будинків, зведених у ХХ столітті для викладачів академії.
Представник НП «Голосіївський» Олександр Соколенко зазначає, що будувати висотки посеред нацпарку неприпустимо, бо гине ліс і це шкодить тваринам і птахам:
«Біля Біличанського лісу звели ЖК "Атлант" — і поряд сосна на трьох кварталах гине. Те саме на ВДНГ і біля села Чайки. Ліс умирає гектарами. Таке будівництво — порушення циркуляції ґрунтових вод. Це підвищення температури та зниження вологості повітря. Це забруднення повітря внаслідок локального збільшення кількості авто. Це затіненість висотними спорудами значних площ, укритих природною рослинністю. І головне — це рекреаційне навантаження, що зростає в десятки разів».
«Усі ці натовпи щасливих новоселів не залишать живого місця в лісі. Усе буде витоптано, випалено, забруднено пластиком, позаростає амброзією. Птахи й інша лісова фауна будуть назавжди розлякані нескінченним галасом й іншими шумовими забрудниками. Зони масштабних будівництв не мають перетинатися з природоохоронними об'єктами, якщо ми дійсно хочемо їх зберегти», — резюмує Соколенко.
Понад 20 років тому пів гектара з вежею Київрада надала в постійне користування Національному університету біоресурсів. Але через два роки керівництво вишу відмовилося від цього права, тож влада дозволила орендувати ділянку під забудову МЖК «Оболонь». Тоді мером столиці був Олександр Омельченко.
В обмін на передачу землі в оренду забудовник обіцяв частину житла співробітникам університету. На цьому місці планували звести дві 24-поверхівки.
Однак забудовник наразився на активний спротив громади, і тоді Омельченко пообіцяв киянам зупинити роботи.
«2004 року на одному заході для ветеранів у нашому районі Омельченко пообіцяв моїй мамі, що ця територія не буде забудовуватися, поки він живий. Це була усна обіцянка, якої він дотримався», — запевняє Ірина Петренко, активістка, яка згодом стала замовником виготовлення довідки про історичну цінність вежі.
Роботи на ділянці припинили до 2022 року, проте весь цей час забудовник поновлював договір оренди через суди.
Три роки тому МЖК «Оболонь» передав ділянку в суборенду ТОВ «Голосіївські вежі». Як з’ясували, суборендар, можливо, пов'язаний з підрядником, який виконував капремонт корпусів Національного університету біоресурсів та природокористування 10 років тому — ТОВ «І.Б.К. Девелопмент».
У них однакові телефонні номери.
Два роки тому «новий» забудовник поновив спроби збудувати житловий комплекс упритул до Національного парку «Голосіївський», обнісши парканом земельну ділянку на вулиці Генерала Родимцева між будинками 9 й 11. За ним опинилася й Голосіївська вежа.
Будмайданчик розмістили за 20 метрів від парку.
«Це порушення екологічного законодавства, яке дозволяє будувати не ближче як за 250 метрів від межі національного парку. Тут мав постати ЖК “Голосіївські вежі”. У вересні 2022 року до башні спочатку прибула велика група молодиків, а потім під'їхала фура з причепом з військовими номерами й емблемою Міноборони, навантажена розбірним парканом. Місцеві мешканці викликали поліцію, приїхав адвокат забудовника, водій зник. Через пів години приїхали люди з військової прокуратури, походили — кабіна фури закрита, водія немає — поїхали. Молодики розвантажили паркан і почали його ставити навколо всієї ділянки. Ми зняли цей інцидент на відео», — розповідає Максим Ганенко, свідок тих подій.
Крім того, наприкінці грудня забудовник отримав ордер на вирубування зелених насаджень на ділянці з вежею, де ростуть, зокрема, дуби віком від 70 до 100 років.
Після цього забудовник звів одноповерхову споруду й в останній день дії договору в січні 2023 року зареєстрував право власності на неї.
Після закінчення договору оренди МЖК «Оболонь» намагається поновити його через суд.
Господарський суд міста Києва та Північний апеляційний господарський суд винесли рішення на користь орендаря, однак Департамент земельних ресурсів і Київська міська прокуратура подали касаційні скарги до Верховного Суду.
У Національному університеті біоресурсів і природокористування вважають, що Голосіївська вежа не має цінності. і наголошують, що землю під забудову віддала місцева влада.
Проректор з навчально-науково-виробничих питань і адміністративно-господарської діяльності Валерій Іщенко переконує:
«Горезвісну водонапірну башту унікальною назвати складно. Таких господарчих об’єктів у Києві чимало, тільки на території столичної ВДНГ, здається, дві. Та, що перебуває на балансі НУБіП України, введена в експлуатацію 1955 року й з 1978 року не використовується за призначенням. Вона просто не потрібна. А нині в аварійному стані. Це висновок з науково-технічного звіту, проведеного сертифікованими експертами: технічний стан стовбура, фундаменту тощо не придатні для експлуатації; дах, резервуар, оглядовий майданчик аварійні. Рекомендація фахівців: щоб уникнути непередбачуваних наслідків для оточуючих — демонтувати».
Національний природний парк «Голосіївський» хоче реставрувати вежу. Торік НПП звернувся до Міндовкілля з клопотанням приєднати до нацпарку ділянку, на якій вона розташована.
Заступник міністра екології Олександр Краснолуцький зауважує:
«Міністерство захисту довкілля спільно з громадськістю та Національним парком "Голосіївський" і далі працюватимуть, щоб розширити національний парк і заповісти зелені зони для їх збереження. Щодо території, на якій розташована Голосіївська вежа, — ми зверталися до КМДА, але відповіді поки що не отримали».
Очільник департаменту екології КМДА Олександр Возний каже, що листа від Міндовкілля отримали:
«Ми згодні з їхньою позицією. Але тут треба і погодження того, хто орендує цю землю, — це МЖК “Оболонь”. Ми направляли їм листа, але вони з такою позицією не згодні. До університету ми також направляли листа, але чіткої відповіді не отримали й готуємо повторно звернення».
Коли два роки тому громада зрозуміла загрозу для вежі, то власним коштом замовила її історичне дослідження. На його підставі Департамент охорони культурної спадщини КМДА визнав Голосіївську вежу об'єктом культурної спадщини Києва. Замовником виготовлення історичної довідки була вже згадана активістка Ірина Петренко:
«У довідці написано, що водонапірна башта в Голосієві — це унікальна споруда в масштабах Києва. Вона розташована на третій за висотою місцині після Арсенальної та Верховної Ради. Крім того, є цінним зразком промислової архітектури середини XX ст. Поки водонапірна башта не набула статусу пам'ятки архітектури, а забудовник планував її знести за тодішнім проєктом будівництва, мешканці під час ворожих обстрілів у 2022–2023 роках переживали, чи це, бува, не планове руйнування.
Додам, що після того, як башта стала об'єктом охорони культурної спадщини, забудовник змінив проєкт і навіть включив башту собі як елемент проєкту забудови! З якого переляку?? Це сьогодні державна власність, а не його».
Місцеві мешканці наголошують, що, попри вимогу ЗУ «Про охорону культурної спадщини», університет досі не уклав охоронного договору на вежу. Жодних реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядкування території пам'ятки не проводять, вежа руйнується.
Офіс Генерального прокурора прокоментував громадській ініціативі «Голка», чому вимагає розірвати додаткову угоду про оренду цієї ділянки між МЖК «Оболонь» і Київрадою:
«Суди не врахували знаходження на спірній земельній ділянці об’єкта культурної спадщини міста Києва — Голосіївської водонапірної вежі, яка перебуває в державній власності, що унеможливлює поновлення договору оренди. Крім того, іншою підставою для внесення цих документів було порушення товариством умов договору оренди, оскільки земельну ділянку передано в суборенду іншому суб’єкту господарювання без згоди орендодавця — Київської міської ради, що також є окремою підставою для відмови в поновленні договору оренди. Участь у розгляді вказаної справи у Верховному Суді буде забезпечено Офісом Генерального прокурора».
Засідання призначили на 13 серпня.