Кілька років тому Ада Роговцева, Іван Малкович і нині вже покійний Іван Дзюба писали прем'єрові листи з вимогою врятувати сквер.
Питання про його долю столичні депутати цього року вже кілька разів переносили. І ось у порядку денному є проєкт рішення, але він убезпечить від забудови лише сквер. А територію поблизу скверу, де жили Сосюра, Вишня, Тичина, Гончар, Рильський та інші письменники, усупереч волі громади хочуть залишити забудовнику, який пов’язаний з «Батьківщиною».
Цей сквер, який раніше мав назву Чкалівський, декомунізували торік і назвали Літературним не випадково.
Докторка історичних наук і письменниця Марина Гримич розповідає, що тут відбувалося минулого століття:
«У цьому скверику варився, тушкувався, пікся, смажився український літературний процес 20 століття. Уявляєте, понад 300 квартир і в півтора разу більше письменницьких сімей… Це була унікальна комунікативна система, так би мовити, письменницька сусідська община і літературний неофіційний нетворкінг. Письменники та члени їхніх родин разом жили, товаришувати між собою і водночас ворогували, підтримували одне одного в тяжкі хвилини сталінських репресій і зраджували одне одного, разом співали пісень і майже до бійки сперечалися. Творили, коли приходила Муза, і йшли в запій, коли вона їх полишала. Часом ходили до сусідів у гості, а часом навіть і не віталися, зіткнувшись носами в під’їзді».
Тому цілком закономірно, що ініціативу киян, які вимагали захистити сквер, підтримали відомі письменники й культурні діячі.
Річ у тому, що територію скверу не можна забудовувати, оскільки вона входить у зону охоронюваного ландшафту памʼятки архітектури «Садиба Лапинського», яка розташована навпроти.
Але історичну цінність має не лише сквер, а й місцевість, де ці письменники проживали.
Двадцять років тому Інститут геології НАН вирішив обміняти тут свій флігель з майстернями на невелику частку в новобудові й уклав угоду про пайову участь із забудовником «Київміськбуд-1». Тоді ціна питання звелася лише до 140 кв. м.
Утім реалізувати проєкт не вдалося. Через економічну кризу роботи зупинили. Згодом з’явився інший забудовник — «Ділайвест», пов’язаний з «Батьківщиною», оскільки серед співвласників була чинна депутатка Київради від цієї політсили Богдана Тимощук. Також є зв’язок зі спонсоркою «Батьківщини», забудовницею Владою Молчановою (Stolitsa Group), про що розповідали «Наші гроші». І саме вона фігурує в одній «понятійці» про забудову Києва. Громадська ініціатива «Голка» вже писала про спробу Stolitsa Group забудувати Екопарк Осокорки. Тож вплив «Батьківщини» доволі суттєвий.
«Ділайвест» згодом отримав у суборенду ще дві сусідні з Інститутом ділянки, які орендувало в міста ТОВ МЖК «Оболонь», відоме скандальною забудовою впритул до парку «Голосіївський». І це дало можливість запланувати проєкт на значно більшій площі.
Згідно з проєктною документацією, тут — на території, що охоплює і ділянку Інституту геології, і частину Літературного скверу, — має з’явитися багатоповерхівка. Це видно на мапі, яку візуалізували «Наші гроші».
Будівельний паркан, який займав частину скверу, «Ділайвест» звів у 2017 році. Місцеві мешканці об’єдналися, щоб захистити цю територію, виходили на протести.
Рішення, яке Київрада може підтримати в четвер, 21 березня, має відокремити частину орендованої забудовником ділянки, яка заходить на територію скверу. Проте це не вирішує всієї проблеми, наголошує активіст Віталій Чернявський, який багато років захищає Літературний сквер:
«Забудовник думає, що кияни заспокояться, якщо він віддасть шматок землі, який залазить на територію скверу. Проєкт, який вони тут планують реалізувати, мешканці не підтримують. Це повністю зруйнує атмосферу, яку створюють Літературний сквер і пам’ятки довкола».
Будівля Інституту геології є пам'яткою архітектури, історії та має назву «Будинок Київського технічного товариства». І земля, на якій запланували зводити висотку, входить до охоронних зон цієї пам’ятки, тому нове будівництво тут заборонене. Про це у своєму експертному висновку зазначила Олена Олійник, віцепрезидентка Національної спілки архітекторів України:
«Будь-які роботи, що проводять на території і в охоронній зоні цієї памʼятки, що безпосередньо не повʼязані з її утриманням або реставрацією, є незаконними. Будівництво має бути негайно зупинено, а територія памʼятки архітектури приведена до автентичного вигляду відповідно до вимог пам'яткоохоронного законодавства».
Також науковиця наголошує, що будь-яким роботам на території памʼятки повинен передувати дозвіл відповідного органу охорони культурної спадщини та погодження з ним науково-проєктної документації. Цього дозволу забудовник не має. Раніше через це Мінкульт уже видавав припис про зупинку робіт, однак забудовник оскаржив його в суді.
«У серпні 2005 року за підписом нолови Державної служби охорони культурної спадщини Кучерука М.М. було погоджено історико-містобудівне обґрунтування та проєкт об’єкта «Офісний центр на вул. О. Гончара, 55-Б у Шевченківському районі м. Києва» (замовник — Інститут геологічних наук НАН України). В електронній базі документообігу Міністерства культури та інформаційної політики України станом на сьогодні відсутні відомості щодо погодження проєктної документації та видачі дозволів на проведення земляних робіт стосовно будівництва багатофункціонального комплексу за вказаною адресою», — зазначає Наталія Войцещук, начальниця управління погоджувально-дозвільної документації Мінкульту.
Окрім того, ймовірне пошкодження сусідніх споруд, що вже траплялося, коли на цих ділянках розпочинали будівельні роботи. Про це розповідає Раїса Талалай, членкиня Спілки письменників України, місцева мешканка:
«Протягом року на території Інституту геології працювала будівельна техніка, яка заливала бетон під фундамент. Після цього в сусідніх будинках почали руйнуватися стіни. У нашому — "Український письменник" — утворилася шалена тріщина між двома під'їздами».
Через активний протест громадськості у 2020 році Київрада пообіцяла не поновлювати договір оренди із забудовником. Тоді земельна комісія з другого разу проголосувала за таке рішення, однак зробила це на день пізніше за термін, визначений законодавством. Згодом забудовник оскаржив рішення в суді й довів, що в такому випадку договір поновлюють за «мовчазною згодою». Хоч він не виконував умов договору оренди й не використовував ділянку за призначенням. Підтверджує це відсутність містобудівних умов та обмежень.
Кияни збираються на сесію Київради, і активіст Віталій Чернявський наголошує, що вони стежитимуть за поіменним голосуванням депутатів:
«Будемо боротися стільки, скільки потрібно, бо це наш дім. Ми тут живемо. Для забудовника це лише черговий комерційний проєкт, маржинальність якого ґрунтується на знищенні культурної спадщини киян. Забудовник думає, що, купуючи джинсу в ЗМІ та лояльність політиків, зможе звести чергову багатоповерхівку в історичному центрі Києва. Але йому це не вдасться. І що швидше забудовник це зрозуміє, то більше ресурсів заощадить. Депутати Київради мають представницькі мандати й повинні виконувати нашу волю».