Керівник Офісу президента Андрій Єрмак вважає, що різке скорочення нафтогазових прибутків у Росії може покласти край війні, яку вона розв’язала проти України. Але участь у цьому мають узяти Саудівська Аравія і США, на кшталт того, як свого часу вони об’єдналися проти Радянського Союзу, який перетворив енергоносії на енергетичну зброю. Про це Єрмак написав у колонці, опублікованій в “Європейській правді” та The Wall Street Journal.
За його словами, у 70-х роках Москва скористалася з конфлікту між арабськими країнами та Заходом і закріпила своє місце серед світових експортерів енергоносіїв.
“В результаті отриманими від Заходу нафтодоларами Кремль фінансував радянський ОПК, спрямований проти Заходу, а роль постачальника використовував для послаблення спротиву своїм амбіціям. Прямими наслідками цього стали вторгнення в Афганістан, спроба придушити демократичні рухи в Польщі”, - пише Єрмак.
Але вже в середині 70-х старі радянські родовища почали виснажуватися, а збільшення видобутку вимагало західних технологій і грошей. Нафта, яка була силою СРСР, стала його слабкістю, зазначає керівник ОП.
“Здатність короля Фахда і президента Рейгана порозумітися у протистоянні радянській загрозі для світової безпеки викликає захоплення. План був простий. Зростання ціни бареля нафти лише на 1 долар щороку приносило СРСР мільярд доларів, але її зниження на 10 доларів призводило до втрати 10 мільярдів доларів у твердій валюті.
І Саудівська Аравія, найвпливовіший гравець ОПЕК, наважилась піти проти думки колег по організації, стрімко наростивши видобуток. Сполучені Штати тим часом впровадили ембарго на експорт технологій до СРСР і теж збільшили власний видобуто”, - пише Єрмак.
Тоді, нафта здешевшала втричі - до 12 доларів за барель. Колосальні втрати підірвали радянську економіку. І не врятувало її навіть подорожчання її до 15-23 доларів у 1987-1991 роках.
“Що було далі – загальновідомо. Угода про ліквідацію ракет середньої та малої дальності 1987 року. Виведення радянських військ з Афганістану, руйнування Берлінського муру, тріумф "Солідарності" в Польщі та Оксамитова революція в Чехословаччині в 1989. Угода про звичайні збройні сили в Європі в 1990. Американська гуманітарна допомога – курячі "ніжки Буша" – в Москві. І, нарешті – розпад СРСР у 1991 році. Найбільший у світі ядерний арсенал його не врятував”, - йдеться у колонці.
Те саме, на його думку, можна зробити і з Росією, де на нафту і газ останніми роками припадало близько 60% загального експорту товарів РФ та 40% доходів федерального уряду. Ці сотні мільярдів нафтогазових прибутків на рік живлять імперіалізм та реваншизм Кремля.
Санкційний тиск на Росію, пише Єрмак, має ефект - торік російський бюджет втратив майже чверть доходів від експорту енергоресурсів у порівнянні з 2022 роком. Проте санкції не були жорсткими і раптовими, через нафтогазові доходи РФ все одно склали $102 млрд. З яких фінансується воєнна машина.
“Саме тому Україна продовжує наполягати на зменшенні рентабельності російської торгівлі нафтою. Зниження цінової стелі до 30 доларів за барель – це лише один із механізмів. Інший механізм – послідовне обмеження доступу до технологій, зокрема через санкції проти посередників. Ще один – посилення ринкового тиску.
Але без лідерства Саудівської Аравії та Сполучених Штатів це неможливо. Як і у 1980-х, нарощування видобутку дозволить приборкати не тільки Москву, але й Тегеран. Це – ключ до миру не лише в Європі, але й на Близькому Сході.
А головне, дешевше пальне дасть новий потужний поштовх економічному розвитку США та їхніх союзників і забезпечить подальше глобальне лідерство.Тобто йдеться не про недоотримані прибутки. Йдеться про інвестиції в безпеку й прогрес. Хіба воно того не варте?” - написав Єрмак.