Донецька область
Так звані «вибори президента росії» на окупованих територіях (включаючи частину Донеччини) тривали майже місяць та складалися з трьох етапів.
Перший етап – дострокове “голосування” на дільницях поблизу лінії фронту. Другий – дострокове “голосування” на всій тимчасово окупованій території. Третій етап – власне саме “голосування”.
Російська влада намагалася залучити до виборів всіх, кого могла. Як мешканців з російським паспортом, так і тих, хто має українське громадянство. Усі могли (і були змушені) віддати свій “голос” лише через те, що перебувають на території, яку не контролює українська влада.
Були створені спеціальні пересувні виборчі групи, які влаштовували голосування просто неба у різних районах населених пунктів. Окупаційна влада звітувала, що всього було створено 1252 такі групи, хоча стаціонарних дільниць на окупованій території Донеччини було створено лише 708.
Також активно використовували метод поквартирного обходу житлових будинків, зазвичай у супроводі озброєних людей.
Всього за даними пропагандистів під час різноманітних видів дострокового “голосування” свій голос нібито віддало 57,84% виборців.
Окреме питання – кількість виборців. Це одна з найбільших загадок, адже цифра постійно змінюється й ніколи не публікується офіційно.
Зокрема, під час так званого “референдуму про входження днр до складу рф” до “списків виборців” було внесено 2,133 мільйона виборців. А вже під час “місцевих виборів” у вересні 2023 року (після окупації Бахмуту та Соледара та, як стверджують пропагандисти, стрімкого повернення населення в Маріуполь) кількість виборців в списках скоротилася до 1,942 мільйона осіб.
Водночас під час “виборів президента” кількість виборців знов збільшилась до 2,029 мільйонів осіб. Звідки за 5 місяців на окупованій території з’явилося 87,5 тисяч нових виборців не зрозуміло, бо за цей час окупаційні війська встановили контроль лише над Мар'їнкою, в якій не лишилося мешканців та Авдіївкою, у якій залишилося не більше 1000 місцевих мешканців.
Цілком можливо, що пов’язано це з тим, що жодного обліку виборців на окупованій території просто не існує.
Херсонська область
Це була третя масова пропагандистська кампанія на території тимчасово окупованих територій, у тому числі на частині Херсонської області.
Першою став псевдореферендум у вересні 2022 року. На ньому окупанти застосували проведення масових зборів, форумів, багатоденне голосування, подворові та побудинкові обходи, імітацію електоральних процедур, неприкрите фальшування всіх можливих результатів, у тому числі масові приписки щодо явки і погрози репресіями.
Навесні 2023 року почалося створення відділень всеросійських парламентських політичних партій й була проведена друга велика електоральна кампанія, так званий праймеріз правлячої російської партії. На ній вдосконалювалися методи примусу й залучення громадян до голосування.
На “виборах” 2024 року в хід пішло все, що було випробувано раніше (фальшування, побудинкові обходи з озброєними людьми, пересувні виборчі групи).
І це все на тлі:
- масової пропаганди через телебачення, радіо, Інтернет, друковану пресу;
- системного проведення масових ідеологічних заходів із роздаванням подарунків;
- масової ідеологічної обробки дітей та підлітків в школах, дитячих садках, впровадження засад мілітаризму, російського патріотизму, русифікації, залучення до авторитарних парамілітарних дитячих та юнацьких організацій, пропаганди норм та цінностей російського світу, паспортизації молоді.
Запорізька область
На тимчасово окупованій території області “вибори” розпочалася ще у січні, коли було відкрито 19 пунктів подачі заяв, аби “проголосувати” могли навіть ті, хто без російського паспорту і має прописку в іншій області.
Паралельно йшло накачування виборців – через дітей у школах, поквартирні обходи. Також планомірно посилювався тиск. Зокрема, на підприємців та освітян. У перших окупаційна влада погрожувала забрати бізнес, а других – залишити без роботи. Тоді як пенсіонерам, навпаки, обіцяли підвищити пенсії та соціальні виплати.
А щоб ні у кого не виникало спокуси пручатися, під час “виборів” на ТОТ збільшили кількість силовиків. Лише на тимчасово окуповані території Запорізької області було відправлено 2,5 тисячі осіб зі складу Росгвардії та Міністерства внутрішніх справ Росії.
Оскільки погрози і підкуп не приносили бажаний результат, на територію області ще й активно підвозили росіян і заохочували голосувати військових.
Доходило до комічного. У день “виборів” жителі обласного центру Єкатеринбурга та міста Артемівський Єкатеринбурзької області виявили, що вони приписані до “дільниць” на тимчасово окупованих територіях Донецької та Запорізької областей України. Так, на дільниці №1261 у Верх-Ісетському районі Єкатеринбургу кільком громадянам заявили, що вони відкріплені від свого постійного мешкання для голосування у так званій “ДНР”.
А на одній із дільниць у Чкаловському районі виборці дізналися, що вони “переїхали” до Запорізької області України. Десять схожих випадків виявили і в Артемівському.
Чого добивається агресор
Очевидно, головним завданням “виборів” була спроба зафіксувати контроль над тимчасово окупованими територіями і продемонструвати світу російську версію статус-кво. Але крім цього була й низка інших завдань.
Перш за все, це створення умовного резерву колаборантів, яких, на відміну від минулих “виборчих кампаній”, намагалися показувати публічно на фото та відео.
По-друге, це була спроба відрізати наших громадян від України через поширення фейків про майбутні покарання з боку української влади за участь в голосуванні.
По-третє, проведення чергової фільтраційної кампанії, оскільки неучасть у виборах розцінювалася як непокора і демонстрація громадянської позиції з усіма відповідними наслідками.
Тобто, росія через “вибори” шукає неблагонадійних, прив’язує до себе людей, більш схильних до співпраці або тих, хто вимушений це робити і намагається “зацементувати” тимчасово окуповані території так, щоб там не залишилося жодної можливості на спротив чи інакодумство.
Як на це реагувати
Не варто плекати ілюзій, що ці та інші “вибори” не матимуть наслідків для України. Безумовно, це поглиблює розрив з людьми, які проживають на тимчасово окупованих територіях.
За цих умов, окрім засудження та невизнання виборів, нам варто думати, як протидіяти російському катку на ТОТ.
Для початку варто дати нашим громадянам чіткий сигнал, які дії будуть кваліфікуватися як колабораціонізм.
Лише за участь у виборах під дулом автомату? Ні.
За допомогу в організації виборів? Можливо, але чи підпадатимуть під ці дії агітація освітян в школах, або їх участь у роботі “виборчих комісій”? Це питання, на яке варто відповісти.
Також важливо донести цю та іншу інформацію про те, що Україна робить для деокупації та реінтеграції ТОТ, а також розповідати про успішні кейси відновлення на деокупованих територіях Харківщини, Херсонщини.
Ми мусимо боротися не лише за квадратні метри, але й за кожну людину, яка перебуває в окупації. Іншої опції просто не існує.
Автори:
Андрій Романенко, регіональний координатор Національної платформи стійкості та згуртованості в Донецькій області
Дементій Білий, регіональний координатор Національної платформи стійкості та згуртованості в Херсонській області
Дмитро Арабаджиєв, регіональний координатор Національної платформи стійкості та згуртованості в Запорізькій області