«Сепаратисти захоплювали будівлю Харківської облдержадміністрації тричі»
Один із небагатьох відомих фактів вашої біографії – що ви встановили прапор України на будівлі Харківської ОДА у 2014-му році. Як це було?
Про 2014-й можна розповідати нескінченно. Починаючи з того, як нам вдалося видавити навесні з Харкова перших бойовиків – таких, як Моторола та компанія – та закінчуючи переходом спецслужб Російської Федерації до тактики терористичних актів та диверсій у Харківському регіоні.
Усього їх було здійснено 45. Найгучніші – такі, як теракт на Маршала Жукова (у теракті біля Палацу спорту в Харкові у 2015 році загинуло 4 особи – Ред.) та паб «Стіна» (під час вибуху у 2014 році поранення отримали 13 осіб - Ред.) У 2014 році ми діяли жорстко, потрапляючи до звітів Amnesty Іnternational Human rights watch, але червоних ліній не переходили, інакше втратили б регіон.
Щодо встановлення прапора, то цей факт мав місце. Справа в тому, що сепаратисти захоплювали будівлю Харківської облдержадміністрації тричі. І щоразу на її даху опинявся прапор Російської Федерації. Тому як тільки нам вдавалося звільняти будівлю, перше, що ми робили, – виправляли це швидкоплинне непорозуміння і повертали прапор України на місце.
Чим ви займалися у 2014 році? Чи правда, що маєте відношення до операції з очищення будівлі ХОДА вінницьким «Ягуаром»?
Я обіймав посаду першого заступника начальника УСБУ у Харківській області. Був призначений на цю посаду саме навесні, але фактично очолив операцію зі стабілізації ситуації в регіоні в лютому 2014 року.
Щодо звільнення «Ягуаром» будівлі, то це вже третій штурм, на який міністр МВС надіслав на допомогу «Ягуар». З погляду силової підтримки 8 квітня 2014 року це була величезна допомога. Але (скажу про це вперше): таки ключову роль у Харківському регіоні у кризі 2014-2015 років відіграв саме колектив харківської СБУ під керівництвом генерал-майора Олександра Пивовара. У ті роки особисто я відчув – без зайвої скромності – що зробив у житті щось значуще.
«Люди розуміють – після Криму та Донбасу, – що може бути що завгодно. Але вони втомилися боятися»
У своїх публічних виступах ви часто кажете про те, що Харківська область – прикордонна, Росія поруч, не можна допустити повторення 2014 року тощо. Виглядає як нагнітання про «руку Кремля», яким так часто користуються політики національного рівня…
Як же можна говорити про нагнітання, якщо вже всі найзначніші світові лідери та уряди висловилися з цього приводу? А ціна газу 2000 доларів – це також нагнітання? Це все – форми сучасної війни. Тому жодних нагнітань немає. Є розуміння, що треба робити у тій чи іншій кризовій ситуації. Щодо жителів нашого регіону, відзначу важливий факт. Мені здається, що люди розуміють – після Криму та Донбасу – що може бути що завгодно. Але вони втомилися боятися. І своєю впевненістю показують будь-якому агресору, що не треба нам заважати будувати нову сучасну незалежну Україну. І ми її збудуємо – обов'язково повернемо Крим та Донбас.
Ви вважаєте можливою відкриту російську військову агресію в Харківській області?
У мене є власна суб'єктивна думка, але я хочу бути акуратним в оцінках. Можу лише сказати, що хоч би як ситуація розвивалася, на геополітичній карті Україна є і буде незалежною державою в межах, визначених міжнародним правом, а не кимось із боку.
«Я не радив би «сусідам» перевіряти, що в нас є і на що ми здатні»
Чи є Харківщині що реально протиставити у разі наступу?
Скажімо так, я не радив би «сусідам» перевіряти, що в нас є і на що ми здатні. При цьому ви повинні розуміти, що через певні обмеження я не можу відверто розкрити всі можливості сектору безпеки та оборони регіону. Але впевнено можу наголосити, що маємо всі необхідні сили та засоби для контролю ситуації сьогодні та блокування існуючих загроз. Щодо сил та засобів – загалом: у нас базується бригада ЗСУ (знаменита 92-а ОМБР ім. Івана Сірка), окремі підрозділи та з'єднання, з'єднання Національної гвардії, прикордонного загону. Також, звісно, є підрозділи Національної поліції, система територіальної оборони, управління СБУ. Усі готові до виконання завдань із призначення відповідно до загальних планів оборони.
Що ви особисто та ХОДА робите у напрямку оборони області?
Я щодня отримую оперативну інформацію про те, що відбувається на кордоні. У межах компетенції – щоденну інформацію про криміногенну та соціально-політичну ситуацію в області. Також – аналітику та оцінки загроз від органів військового управління.
Для зміцнення обороноздатності країни у межах регіону зроблено чимало. Протягом 2017 – 2021 років ми реалізували програми протидії тероризму та територіальній обороні на загальну суму понад 70 млн грн. Завдяки цьому розширили технічні можливості сектору безпеки та оборони регіону для виявлення та нейтралізації тероризму, диверсій. Створено систему територіальної оборони. Постійно здійснюється інженерна підготовка території області до оборони. Це навігаційні заходи, мости, колії, залізнична інфраструктура тощо. 2021 року ми виділили прикордонникам 1,5 млн грн на придбання сучасних систем безпеки.
Загалом у межах Харківської області інженерне облаштування кордону виконано на 90%. Буквально нещодавно я спільно з командиром Харківського прикордонного загону облетів усю довжину кордону в області, ми перевірили готовність прикордонників до дій в умовах агресії з боку Російської Федерації, їхню взаємодію із ЗСУ та спецслужбами.
При цьому зазначу, що взагалі не можна розглядати оборону області окремо від системи оборони держави загалом. Оборона нашого регіону – невід'ємна складова безпеки України. Тому ми виконуємо завдання Верховного головнокомандувача – Президента України, виконуємо у повному обсязі та навіть більше. Готові до нейтралізації будь-яких загроз. Не схибили в 2014-му, не схибимо й зараз. Є ким і чим.
«Я постійно говорю в Києві, що завдання держави – підтримати наш регіон у розвитку»
Окрім навчань тероборони та роботи силовиків, що потрібно робити у регіоні для протидії Росії? Насамперед – щоб змінити проросійські настрої, які на Харківщині досить сильні досі?
Насамперед потрібно розвивати регіон у всіх сенсах – промислових, інфраструктурних, культурних, спортивних, патріотичних. Я постійно говорю в Києві, що завдання держави – підтримати наш регіон у розвитку. Бо хоч і маячня: Харків – столиця Новоросії, але вона не взялася нізвідки. Це стратегія Кремля щодо нашої землі, і хоч би як там було – це ризик завтрашнього дня. Ми зведемо цей ризик до нуля, якщо людям тут буде жити краще, ніж там, де у багатьох друзі та родичі. Коли обмін інформацією покаже, що в Харківській області крутіше, ніж у Білгородській, усі проросійські настрої розтануть.
Що для цього треба робити? Це очевидно – піднімати економіку та розвивати інфраструктуру. Коли я пишу у своїх соцмережах багато разів поспіль про те, що ми змогли врятувати завод «Електроважмаш», який фактично був при смерті на початку року, то це не тому, що мені нема про що більше писати, а тому, що це 2500 робочих місць. Тобто 2500 осіб із роботою та зарплатою та сім'ї цих людей, які не зав’язли в боргах. Те саме стосується ХАЗу, який у цілковитій кризі вже 10 років, і вивести його звідти, я впевнений, може лише приватний власник. Але тільки не такий, який розпиляє все на металобрухт і забудує територію котеджами, а такий, який будуватиме там літаки. І ми зараз рухаємось саме за цим сценарієм.
У цьому світлі дуже радий початку чіткої конкурентної приватизації. Приватизація промисловості дасть їй новий ковток повітря, як це відбувається із заводами, наприклад, спиртової галузі. Із 4-х заводів на території Харківської області сьогодні приватизовано 2. Від приватизації цих заводів отримано близько 100 млн грн до бюджету. При цьому ці заводи сьогодні модернізуються, собівартість продукції знижується, що дозволяє планувати вихід на міжнародні ринки, укладати контакти та отримувати валюту в країну.
Якщо говорити про інфраструктуру – то це насамперед про «Велике будівництво». Лише за цей рік на Харківщині зробили 250 км доріг, наприклад. У тому числі – у прикордонних із Росією районах. І наступного року саме цей напрямок ми хочемо посилити. Дитсадки та школи у селах та смт. Цим же десятиліттями ніхто не займався. А зараз у Пісочині садки крутіші, ніж у Харкові. Басейни. В Ізюмі вже збудували, у Балаклії 10 років як закрився – незабаром відкриємо наново. Лікарні – практично в кожній йдуть капремонти, зроблено приймальні відділення. Наступного року плануємо повну реконструкцію обласної лікарні в Харкові, будуємо онкоцентр… Це все – пазли загальної картини дійсності, яка поступово у людей змінюється.
«Металіст 1925» вигадали в СБУ
Якщо продовжувати тему того, як у людей формуватиме відчуття, що в Україні жити круто, є ще такий напрямок, як спорт. Успіхи спортсменів об’єднують уболівальників. І у зв'язку з цим таке питання: є інформація, що ви маєте відношення до харківського футбольного клубу «Металіст 1925», який виник саме після подій 2014 року. Як ви пов'язані з клубом?
Ця історія розпочалася у 2015 році, коли я працював у керівництві СБУ. Тоді люди були дуже налякані та постійно думали про війну та ту ситуацію, яка відбувається в країні. Ми прийняли для себе рішення, що треба починати активно повертати нормальне життя до Харкова та регіону. Тоді звернулися до багатьох бізнесменів та меценатів у Харкові як представники спецслужби, щоб вони повернули свої важливі соціальні та спортивні проєкти до регіону. Так почав працювати «Фельдман екопарк».
Олександр Борисович (Фельдман – Ред.) повернув туди життя, поставив на лінії знову безкоштовні автобуси, і життя у цьому парку закипіло. Юрій Сапронов повернувся до своїх кейсів у спорті – тих турнірів, які він постійно проводив. У цю ж лінію вкладаються і більш сучасні рішення – наприклад, проєкт будівництва храму Православної церкви України у безпосередній близькості до кордону з Росією (власне, в 30 кілометрах). Це храм Святого Великомученика Юрія-Переможця, який за підтримки Всеволода Кожемяко будують на території частини Нацгвардії в Харкові.
Щодо футболу, то на той момент фактично клуб «Металіст» перестав існувати, і на той момент першому віце-президенту ФФУ Сергію Стороженку прийшла ця ідея – чи не повернути нам у спортивному кейсі ще й футбол. Зважаючи на те, що неможливо було через борги та юридичні складнощі повернути «Металіст», то вигадали назву команди «Металіст 1925». Команда заявилася до аматорської ліги і до сьогоднішнього дня пройшла шлях до Прем'єр-ліги. Я був безпосереднім учасником усіх цих процесів із самого початку, будучи одним із радників керівництва футбольного клубу. І зараз залишаюся у цьому статусі.
Які у вас стосунки з Олександром Ярославським, який повертає проєкт «Металіст» до українського чемпіонату?
З Олександром Владленовичем знайомий. Ми маємо нормальні робочі відносини. Безумовно, минулого року «Металіст» дуже потужно почав виникати на футбольній карті України та зокрема Харківського регіону. Але ми – як і клуби між собою, так і я з Олександром Владленовичем – спілкуємося добре. Тримільйонний регіон цілком може бути представлений у Прем'єр-лізі двома клубами. А я впевнений, що вже цього року і «Металіст» приєднається до «Металіста 1925» і гордо представлятиме Харківський регіон у Прем'єр-лізі.
Безумовно, клубу «Металіст 1925» як молодому клубу сьогодні стало трохи важче щодо підтримки вболівальників - більша частина вболівальників і фанів повернулася до клубу «Металіст». Але у «Металіста 1925» народжуються нові фан-рухи, нові вболівальники. Тим більше, що саме «Металіст 1925» показав себе патріотичним клубом. Не дарма наш слоган: «Народжені в бою». Клуб реально народжений у бою, у складний час. І в ті складні роки він не побоявся заявити, що ставить перед собою амбітні цілі. Це потрапляння до Прем'єр-ліги. А мрія клубу, безперечно, - це єврокубки. Тож у харківського футболу – все попереду.
«У нас починаються ігрища: утопи наступника»
Є думка, що така часта змінюваність керівництва у Харківській ОДА – багато в чому результат «чорнушних» піар-компаній, які розгортаються проти кожного нового керівника облдержадміністрації, починаючи з 2019 року. Це просто чиїсь амбіції? Чи це також елемент роботи з дестабілізації регіону?
На превеликий мій жаль, в українській політиці інститут наступності влади, м'яко кажучи, не розвинений належним чином. Не бачу нічого поганого в тому, щоб керівник області, який іде, зустрічався з новопризначеним і передавав реально справи регіону з рук в руки – тим самим підтримуючи темп розвитку регіону. А сьогодні такий є.
Але в нас часто починаються ігрища: утопи наступника. У хід ідуть телеграм-канали, інтернет-видання, телевізійні сюжети… І переважно це не конструктивна критика, а крики божевільного. При цьому я точно конструктивну критику підтримую, коли видно її автора, який аргументує свою позицію. А такий порядок речей, як сьогодні, робить нас уразливими до інформаційного поля недругів України. При цьому ще раз – не зрозумійте мене неправильно: критика, як і конкуренція, - двигуни розвитку демократичного вільного суспільства.
«Мені цього дуже хотілося б, щоб новий голова ХОДА протримався тривалий час»
Які висновки із досвіду своїх попередників має зробити пан Синєгубов, якого Кабмін погодив на посаду голови Харківської ОДА?
Повертаючись до моєї тези про спадкоємність влади. Якщо буде Указ Президента щодо Синєгубова, то я готовий йому доповісти всю ситуацію в регіоні. Зроблю акцент на ризикових ситуаціях – у принципі, доповім усю суспільно-політичну ситуацію, ситуацію в облраді, в елітах регіону. У свою чергу буду готовий, безумовно, зробити акценти на всіх позитивних кейсах і пана Кучера (Олексій Кучер керував ХОДА з листопада 2019 по листопад 2020 – Ред.), та пані Тимчук (Айна Тимчук була головою ХОДА з листопада 2020 по серпень 2021). Тому що, безумовно, вони зробили хорошу роботу та сьогоднішня стабільність регіону – у тому числі і їхня заслуга.
Ваша думка: Синєгубов протримається на посаді довше, ніж Кучер та Тимчук?
Мені б цього дуже хотілося, щоб новий голова ХОДА протримався не лише довше, ніж Кучер чи Тимчук, але протримався тривалий час – при цьому сперся б на кістяк того колективу, який зараз сформований у Харківській області. І розвинув би регіон із ще більшими темпами. Хочу, щоб у нього все вийшло. Тому що стабільність у формуванні державної команди, у формуванні команди місцевого самоврядування – це дуже важливо для стратегічних планів регіону та їх реалізації надалі.
Постійні зміни керівників області розгойдують ситуацію. Так неможливо побудувати довгі стратегічні плани і доводиться постійно тупцювати в тактиці, а не в стратегії. І це великий мінус у розвиток. Тому, крім того, що я дуже цього хочу, щоб він протримався так довго, як би цього вимагав розвиток регіону. Крім цього, я ще дуже вірю в це.
Що ви робитимете після завершення періоду керівництва ОДА?
Якщо чесно, ще не будував конкретних планів щодо завершення періоду керівництва ОДА. Маю кілька пропозицій зі столиці – деякі центральні органи влади. Проте моє особисте бажання – все-таки не залишати регіон та бути корисним регіону. Я – харків'янин до мозку кісток, тому хочеться бути корисним своєму рідному регіону. У будь-якому разі ця позиція буде узгоджена з Офісом Президента, з Президентом, тож це питання майбутнього.