«Безпековий форпост»: зміст переліку бажань
Команда Зеленського в США заявила про намір суттєво модернізувати безпековий сектор і, зокрема, ЗСУ. При цьому переважно за кошти західних партнерів.
Зокрема, чинна влада зажадала модернізації військового флоту за 4,7 млрд доларів, з яких 4,3 млрд – від партнерів. Модернізація Сухопутних військ має обійтися в 6,1 млрд, з яких 3,3 млрд – від партнерів. А модернізація Повітряних сил ЗСУ тільки в частині «Придбання бойових літаків і гелікоптерів» коштуватиме 14,5 млрд доларів – тут усі 14,5 млрд доларів мають надійти від партнерів.
До цього можна додати висловлене очільником України бажання створити разом зі США на території України майданчики для реалізації спільних кіберініціатив, загального посилення регіональної кібербезпеки та протидії кібертероризму. У разі схвалення такого проєкту він коштуватиме 400 млн доларів, із яких за американцями – 300 мільйонів.
Не менш важливий напрям – «оборонка». Вона включає створення ракетного двигуна Guardian 250 за 290 млн доларів, розгортання виробництва титанової продукції за 380 млн доларів, а також виробництва літієвих батарей і накопичувачів за 95 млн доларів. Нарешті, спільне створення перспективних систем і зразків озброєння вартістю 370 млн доларів.
Що ж, у Зеленського добре засвоїли: якщо просиш пару мільйонів доларів, то ти жебрак, якщо пропонуєш виділити 277 мільярдів доларів – партнер. Тож, напевно, варто проаналізувати зміст партнерства.
Хто кому партнер
Коли йдеться про стратегічні інвестиції та допомогу, необхідно відповісти на два ключових питання: наскільки це цікаво Вашингтону і наскільки влада за океаном довіряє Києву.
Досі східним форпостом для США була Польща. Саме туди спрямовували й інвестиції, і зброю. Нині саме Польща перетворюється на «озброєну вітрину західного світу»: їй США погодилися постачати цілу низку номенклатури озброєнь – від 48 винищувачів F-16 наприкінці 90-х років ХХ століття до сучасних систем ППО-ПРО Patriot і літаків F-35 нині. У вересні стало відомо, що з 2022 року Польщі буде поставлено й 250 нових танків Abrams – для розміщення на сході країни. Щоправда, Варшава платить за озброєння.
А от інша країна-партнер США – Ізраїль – з 1985-го отримувала по три мільярди доларів американської допомоги на рік, що виділялися Конгресом на військові і цивільні потреби. Наприкінці 2018 року у США набув чинності закон, що гарантує надання Ізраїлю саме оборонної допомоги на загальну суму 38 мільярдів доларів. Підписаний він був ще 2016-го експрезидентом Бараком Обамою та передбачає виконання 10-річного договору про надання Ізраїлю оборонної допомоги.
У лютому 2018 року стало відомо, що США нададуть допомогу Йорданії на 6 мільярдів доларів упродовж п'яти років. Трохи менше, ніж Ізраїлю, але, за словами тодішнього американського держсекретаря Рекса Тіллерсона, підтримка королівства Вашингтоном збільшилася майже на чверть.
Повернемося до України. І президент США Барак Обама, і його наступник Дональд Трамп були дещо стримані щодо України. ЗСУ отримували американські контрбатарейні радари для артилерії, в яких дальність дії була штучно зменшена. Лише у квітні 2018 року США передали Україні летальну зброю – протитанкові ракетні комплекси Javelin. Однак і тут не обійшлося без обмежень: усі ПТРК Вашингтон запропонував тримати в тилу.
«Ресурс, який американці виділяють Україні за напрямком безпеки та оборони, досить обмежений. У рік це близько 250-300 мільйонів доларів допомоги, але тільки близько 30% йде саме на безкоштовну передачу озброєння, техніки. Решта коштів йде на різні реформи в секторі безпеки і оборони. Тут треба бути реалістами», – коментував ситуацію аташе з питань оборони України в США 2015-2018 рр. генерал Володимир Гаврилов.
Однак співробітництво все ж набирає обертів. Так, американська компанія L3Harris Technologies станом на початок 2021 року в рамках військово-технічної допомоги поставила в українську армію радіостанцій на 300 млн доларів, а до 2025 року ЗСУ мають отримати ще стільки само. Відповіддю стало рішення керівництва Збройних сил, яке в середині 2020 року визначило L3Harris головним постачальником захищеного військового зв’язку. При цьому в першу чергу забезпечуються підрозділи Сил спеціальних операцій, ДШВ і ВМСУ. А з 2021 року Україна почала й купувати радіостанції американського виробництва.
Американці за українську послідовність першими з іноземних партнерів почали платити власною послідовністю. У липні 2020 року Державний департамент США схвалив продаж Україні 16 ракетних катерів Mark VI, які можуть стати основою майбутнього москітного флоту. Їхня вартість з озброєнням і супутнім обладнанням становить 600 млн. При цьому шість катерів США вирішили передати Україні саме в рамках допомоги, пізніше мова вже зайшла про передачу 8 катерів. Загалом з 2014 року США виділили Україні понад два мільярди доларів допомоги саме в галузі безпеки.
Під час візиту президента Зеленського у вересні цього року Сполучені Штати виділили Україні додаткові 60 млн доларів військово-технічної допомоги. Загалом наша держава має отримати цього року понад 400 млн доларів. Серед іншого, пакет допомоги США включає й надання нових протитанкових ракетних комплексів Javelin.
Варто додати, що протягом поїздки також було підписано рамкову угоду зі США про стратегічні принципи оборонного партнерства і ще більш важливий документ – угоду про проєкти у сфері досліджень, розробок, випробувань і оцінки. Вона створює умови для впровадження передових оборонних технологій, початку проєктів у сфері модернізації озброєння і військової техніки із залученням американських інвестицій.
США як потенційний союзник: утопічний сюрреалізм?
Україна має для США набагато більше значення, ніж Польща – бо без України, як відомо, не може бути Російської імперії. Але треба обмовитися: Україна з виключно західною орієнтацію. Бо у Вашингтоні добре усвідомлюють небезпеку того факту, що й на восьмому році війни проросійська партія ОПЗЖ спромоглася обійти в рейтингу «Батьківщину» й має понад 12 відсотків прихильників.
У перший день жовтня 2021 року виникли жваві дискусії – через звернення України до США щодо придбання літаків F-15EX, навчальних T-X (T-7 Red Hawk) і гелікоптерів AH-6. Київ зажадав придбати такі потужні озброєння за урядовою програмою США Foreign Military Financing, а Міністерство оборони України ще в липні 2019 року направило відповідний офіційний лист-запит виробнику – корпорації Boeing. Потенційний контракт може включати підтримку всього життєвого циклу літаків і гелікоптерів.
Українська сторона запропонувала залучити до обслуговування літаків ДП «Антонов». Повідомлялося, що кількість запитаних F-15 розраховується з необхідності заміни всього парку МіГ-29, Су-27, Су-24 та Су-25. Кількість навчальних Т-Х і гелікоптерів Aн-6 визначатимуть шляхом перемовин. Цікаво, що Boeing подав запит на отримання експортної ліцензії щодо можливості постачання Т-7 в Україну через ДП «Антонов». Стало відомо, що станом на літо 2020 року постачання T-7 було попередньо погоджене. А після реалізації цього проєкту передбачалося постачання до України й літаків F-15EX.
Нагадаємо, що плани переоснащення авіації Повітряних сил ЗС України були сформульовані у Візії Повітряних сил 2035, яка була схвалена рішенням Військової ради Командування Повітряних сил ЗСУ від 15 травня 2020 року. Орієнтовна вартість переоснащення лише тактичної авіації становить близько 200 млрд грн. А от загальний обсяг ресурсів на розвиток авіації ПС ЗСУ на 15 років оцінюють на рівні аж 320 млрд грн.
Так само 1 жовтня 2021 року стало відомо, що США замовили ще шість катерів Mark VI для України: компанія SAFE Boats International отримала контракт від міноборони США на виготовлення шести патрульних катерів типу Mark VI, призначених для ВМС України. Пентагон повідомив, що катери мають бути виготовлені до березня 2025 року, а вартість контракту складає 84,25 млн доларів. Це вже другий контракт на катери для України – у грудні 2020 року SAFE Boats International вже отримала контракт на два патрульні катери MK VI з фіксованою ціною 20 млн доларів. Катери мають бути готові до грудня 2022 року.
Тож, як видно, щонайменше частина українських бажань може бути реалізована. Зміг же у 1940 році Вінстон Черчилль домовитися про передачу 50 американських есмінців британському ВМФ в обмін на довгострокову оренду (на 99 років) англійських колоніальних земель. А на той час Черчилль в очах американського істеблішменту був менш симпатичним, ніж Зеленський в очах адміністрації Байдена. Та й річ не в особистих симпатіях, а у глобальній геополітичній перспективі. І, схоже, вперше з початку своєї незалежності Україна може підійти до тієї точки, коли розглядатиметься Вашингтоном як актив, а не навпаки. Йдеться, звісно, не про досягнення Зеленського та його команди – про точку неповернення в обійми Росії.
Отже, Україна цілком здатна стати союзником, наприклад, піднятися до рівня між Йорданією та Ізраїлем. Багато що залежить від перших «історій успіху», бо саме вони, а не надана американцями зброя, можуть переформатувати майбутнє нашої держави.
Досить показово, що саме спільні технологічні проєкти суттєво впливають на сприйняття США й усього західного світу в очах пересічного українця. Наприклад, згадане створення ракетного двигуна Guardian 250 за 290 млн доларів – це наступний гіперстрибок після участі у проєкті виробництва американської ракети-носія Antares. Або спільне створення перспективних систем і зразків озброєння. Як відомо, американці чимало озброєнь купують в Україні: танки, радари, головки самонаведення, бортове обладнання для військових літаків радянського виробництва. Поки що для детального вивчення «таких, як у Росії, озброєнь». Свого часу розглядалася й можливість створення у Дніпрі ракет-мішеней для ПРО США. Звісно, назвати Україну лідером у цих напрямках було б перебільшенням. Але це також високий рівень, а за допомогою деяких американських технологій можна було б багато чого зробити на світовому ринку – чого варта лише модернізація та відновлення виробництва Ан-124 «Руслан». РФ сама цього не зробить ніколи, а на цьому етапі Китаю вона вже непотрібна. А от об’єднання з американцями дозволило б панувати в цьому сегменті ринку. Або принаймні на рівних конкурувати з Китаєм.
Саме в цьому контексті проєкт «Металічний титан», що оцінюють у 500 млн доларів, набуває безпрецедентного значення. Починаючи від надання спеціальних дозволів на розробку титанових руд до приватизації державного видобувного підприємства АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», Запорізького титано-магнієвого комбінату і «Сумихімпром». У цій площини США дійсно могли б виступити стратегічним інвестором. Технічне переоснащення підприємств, налагодження виробництва титанового прокату у промислових масштабах – вихід на реальне заміщення Росії, від якої, як відомо, залежать і американський Boeing, і європейський Airbus, і бразильський Embraer. Україна має всі можливості стати у такому проєкті потужним партнером.
Єдине, що нині набуває надзвичайної ваги – час і чіткість у визначенні пріоритетів.
Для прикладу, українські технології гідроприладів свого часу вважалися чи не найкращими у світі. Настільки, що розглядалося об’єднання зусиль НДІ гідроприладів з німецькою компанією ATLAS Elektronik GmbH – з амбітними планами домінування у світі в постачанні гідробуїв військового призначення. Минуло півтора десятка років, і в ЗСУ вже закуповують гідроприлади цієї німецької компанії.
Друга ілюстрація присвячена чіткості нашої лінії. Так, на початку травня 2021 року глава МЗС України Дмитро Кулеба перед візитом до Києва держсекретаря Ентоні Блінкена повідомив, що Україна проситиме у Штатів системи ППО (ПРО) та антиснайперські технології. А вже у вересні 2021 року з дипломатичною двозначністю зазначив, що «нам не потрібна американська система ПРО. Нам потрібна українська система ПРО. І ця технологія може прийти не обов'язково зі Сполучених Штатів. Є інші країни, які володіють нею. І ми ведемо перемовини про доступ до неї».
Чимало військових переконані: Україні сьогодні потрібні не системи ППО-ПРО Patriot, а трішки інші. Наприклад, ЗРК SLAMRAAM. А також спільне виробництво ЗРК малої та середньої дальності з компанією Ratheon, зокрема, на основі американських зенітних керованих ракет RIM-162, SM-2 Medium Range. А ще інтегрована система бойового управління ППО та ПРО (IBCS) виробництва Northrop Grumman Defense Systems. Тоді стратегія виглядатиме поступовою та схожою на системне переозброєння.
Робота зі США – постійний, безперервний процес. Багато хто вірить, що результативність буде. Головне – не зупинятися.