«Правоохоронці за будь-якої можливості намагаються зловити депутатів на порушенні законодавства»
Як підсумок робити впродовж минулого пленарного тижня парламент не задовольнив жодної вимоги протестувальників під Верховною Радою. Депутати лише направили в Конституційний Суд два законопроекти про скасування депутатської недоторканності. Ще дві вимоги протестувальників – ухвалення законів про Антикорупційний суд та про вибори – Верховна Рада не виконала.
Якщо говорити про акцію під парламентом загалом, то варто розібратися, чи це взагалі був справжній протест. Чи вимоги його учасників були надумані? Щоб бодай щось організувати під парламентом… Я поки не маю відповіді на це запитання.
Щодо вимог активістів, то будь-який юрист повинен був пояснити їм, що, зокрема, для скасування депутатської недоторканності потрібно внести зміни в Конституцію. А це неможливо зробити без рішення Конституційного Суду. Тож парламент запустив процес зняття депутатської недоторканності, направивши в КС два зареєстровані законопроекти.
Різниця між ними полягає в терміні скасування недоторканності (президентський законопроект передбачає зняття недоторканності з наступного скликання парламенту – LB.ua), а також в юридичній техніці (в законопроекті президента присутня норма про те, що «народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп» – LB.ua).
Скасування депутатської недоторканності – обіцянка демократичних політичних партій, котрі прийшли в парламент. Я вважаю, що в цій каденції Верховної Ради вона буде виконана.
Така обіцянка звучала з вуст практично кожної владної партії парламенту попередніх скликань.
Зараз ситуація трохи змінилася. По-перше, темп проведення реформ – швидший. Як би їх не критикували, але відбуваються реальні зміни в країні. І по-друге, значно скоротилася дистанція між виборцями і депутатами парламенту. Вимоги виборців так чи інакше виконуються.
Нинішній парламент обіцяв скасувати її мало не з перших днів своєї роботи. Чому принаймні для запуску процесу скасування недоторканності потрібні були активісти під вікнами Ради?
Законопроект (попередній проект закону №1776 авторства президента – LB.ua ) щодо скасування депутатської недоторканності разом із суддівською вже оцінював Конституційний Суд. І якщо стосовно суддів в рамках судової реформи депутати таки внесли зміни, залишивши їм лише так званий функціональний імунітет (стосовно діяльності на посаді судді – LB.ua), то щодо депутатів термін ухвалення цього законопроекту сплинув. 19 жовтня процес скасування депутатської недоторканності був запущений заново.
Зауважу, що з цього приводу дала свої рекомендації Венеціанська комісія. В її висновку йдеться, що скасування депутатської недоторканності можливе в країнах зі сталою демократією. Поки в Україні відбуваються різні демократичні процеси, триває політична боротьба, то відміна депутатського імунітету – трохи не на часі. Втім, повторюсь, що на моє переконання, ця вимога буде виконана нинішнім складом парламенту.
До речі, звертаючись до тих, хто разом із Саакашвілі активно виступає за скасування депутатської недоторканності, хочу зауважити, що у 2010 році за часів президентства Саакашвілі в Грузії була впроваджена норма про депутатську недоторканність.
Більший шанс на ухвалення президентського чи депутатського законопроекту?
Думаю, більше шансів в залі парламенту має законопроект про зняття недоторканності з наступного скликання.
Погодьтеся, не дуже чесно скасовувати депутатську недоторканність для своїх наступників, а не для себе самих.
Озвучу свою позицію з цього приводу. Із запровадженням електронного декларування майна депутати повинні декларувати все своє майно. Однак, його походження для багатьох пояснити важко або взагалі неможливо.
Зважаючи на те, що з початку незалежності України доволі поширеним явищем було отримання заробітної плати у конвертах, то навіть пересічній людини, як правило, важко пояснити походження своїх статків. Депутати – такі ж люди. Не кажу, що всі чесні, але повинні бути рівними перед законом. Тому поки не буде врегульовано законодавство, шанси на зняття недоторканності малі. Депутати в першу чергу можуть потрапити під удар правоохоронних органів, можуть бути притягнутими до кримінальної відповідальності щодо декларування.
Таку ситуацію можна врегулювати, запровадивши нульове декларування (декларується все майно без пояснення джерел походження власності – LB.ua), а тоді спокійно можна знімати депутатську недоторканність.
Хоча фактично депутатської недоторканності як такої вже не існує…
Чому не існує?
Тому що навіть якщо депутат сьогодні порушить правила дорожнього руху, він не зізнається в тому, хто він. Краще тихо сплатить штраф і буде щасливий, що ця інформація не потрапила в ЗМІ.
Сьогодні правоохоронці за будь-якої можливості намагаються зловити депутатів на порушенні законодавства. Як бачимо, якщо достатньо доказів, зал парламенту голосує за зняття недоторканності з того чи іншого депутата.
Наступною вимогою протестувальників під Радою було створення Антикорупційного суду. Ця тема – не нова для парламенту. Норму про створення Антикорупційного Суду Верховна Рада ухвалила в Законі «Про судоустрій і статус суддів» та в змінах до Конституції в частині судової системи у червні минулого року. Ви подали законопроект, в якому йшлося про створення не окремого суду, а палат у вже чинних судах. Чому обрали саме такий варіант, коли закон передбачає створення окремого органу?
У запропонованому мною законопроекті йшлося про створення антикорупційної інституції. Не важливо, як вона називатиметься: антикорупційний суд чи палата.
Я запропонував варіант створення палат, оскільки цей процес швидший, ніж створення окремого суду. Втім, справді Україна взяла на себе зобов’язання зі створення Антикорупційного суду, що передбачено в змінах до Конституції.
Крім цього, існує критична ситуація щодо розгляду антикорупційний справ в судах. Судді, котрі сьогодні розглядають справи про корупційні злочини в місцевих судах, дещо налякані. Плюс у них дуже серйозне навантаження. Тому варто створити окрему судову інституцію, котра займатиметься виключно корупційними злочинами і матиме більшу довіру суспільства.
Венеціанська комісія розкритикувала в тому числі законопроект про Антикорупційний суд, поданий групою депутатів, за норму про створення комісії, що займатиметься відбором суддів з числа представників від парламенту, президента та Міністерства юстиції.
Парламент зробив дуже прогресивний крок, коли усунув Верховну Раду від впливу на суддівську кар’єру. Тепер такі повноваження належать Вищій раді правосуддя. Вища кваліфкомісія суддів, в свою чергу, займається кваліфікаційним оцінюванням суддів.
У випадку ухвалення законопроекту, запропонованого групою народних депутатів, можемо знову повернутися до політичної залежності суддів.
Крім цього, в згаданому законопроекті порушений принцип інстанційності. Тобто пропонується, що Вищий антикорупційний суд розглядатиме справи і в першій, і в другій інстанціях. Не може в одному кабінеті сидіти суддя першої, а в сусідньому – другої інстанції. Існуватиме загроза корпоративності.
Більш того, законопроектом передбачено, що суддю Антикорупційного суду можна притягнути до відповідальності у випадку, коли на це дала згоду антикорупційна колегія. Фактично це означатиме створення закритої системи.
Венеціанська комісія все ж рекомендувала на базі саме законопроекту групи народних депутатів створювати новий законопроект. Тоді як ваш – повністю розкритикувала.
Щодо мого законопроекту Венеціанська комісія сказала лише на одне: Україна брала міжнародне зобов’язання про створення саме суду, а не палат. Це передбачено і в чинному законодавстві, про яке йшлося вище.
На відміну від своїх колег, після оприлюднення висновку Венеціанської комісії я відкликав свій законопроект. Вони ж поки цього не зробили, попри те, що комісія чітко зауважила, що правом законодавчої ініціативи в цьому випадку повинен скористатися президент. Сьогодні я готовий разом зі своїми колегами долучитися до робочої групи з розробки нового законопроекту, що буде внесений главою держави.
До речі, у вашому законопроекті у вимогах до суддів місцевих судів, котрі можуть претендувати на посади суддів, що розглядатимуть антикорупційні справи, йдеться, що це можуть бути в тому числі ті, що мають досвід прокурорсько-слідчої діяльності щонайменше п’ять років. Схоже на лобіювання інтересів прокуратури.
Чому ж. Йдеться і про таку можливість для адвокатів. Тоді можна говорити про лобіювання інтересів адвокатів?..
Суддя, який розглядає кримінальні справи, повинен спеціалізуватися на кримінальному процесі. І слідчі, і прокурори, і адвокати мають справу з кримінальним процесом. Їхні знання повинні стати в нагоді в судовій діяльності.
До речі, сьогодні суддів страшенно критикують, вважають, що суди дорівнюють корупції. Хоча корупція існує і в інших системах. Та суддів настільки залякали, що вони бояться правоохоронців. І не важливо чи йдеться про прокуратуру, МВС, НАБУ.
Тобто ви пропонуєте дати можливість суддям працювати разом зі слідчими і прокурорами в Антикорупційному суді, щоб таким чином побороти страх суддів?
Моя пропозиція щодо слідчих і прокурорів виходила виключно з мотивів, що вони – фахівці в кримінальному процесі.
Випадки створення Антикорупційного суду в країнах Європи доволі поодинокі. Та й ті мають негативний досвід. Можливо, не варто в Україні проходити аналогічний шлях?
Знову ж таки, Україна вже взяла на себе зобов’язання щодо створення Антикорупційного суду. Тому питання не стоїть в такому формулюванні: варто чи не варто.
В Європі існують суди, котрі мають окрему спеціалізацію. Наприклад, в Німеччині діє суд, що розглядає виключно справи про банкротство. Однак, ці суди належать до єдиної судової системи. Так само повинно бути у випадку створення Антикорупційного суду в Україні. Про жодну автономію мова йти не може.
Я вважаю, що судова система повинна бути настільки реформована, щоб існувала стала судова практика і в суддів не було жодного люфту для ухвалення іншого рішення. Це зменшить корупцію в системі. Адже людина, котра звертатиметься до суду, розумітиме, яке рішення її очікує.
Президент заявив про необхідність створення робочої групи з напрацювання законопроекту про Антикорупційний суд в парламенті, а не в Адміністрації президента. Яка позиція депутатів з цього приводу?
Логічно, щоб цей законопроект напрацьовувався в Адміністрації президента, де створено Раду з питань судової реформи. До її складу входять депутати різних фракція, в тому числі, я, Оксана Сироїд (представник «Самопомочі»), Леонід Ємець (фракція «Народний фронт») тощо. Якщо буде потреба, то можна долучити до робочої групи інших народних депутатів, котрі зацікавлені в розробці законопроекту про Антикорупційний суд.
Як показує практика, усі законопроекти, що розробляються в Адміністрації президента, після подачі їх в парламент зазнають кардинальних змін. Можливо, тоді варто зібрати у Верховній Раді групу депутатів, аби написати законопроект, який одразу влаштовував би всі фракції.
Дискусія щодо робочої групи з напрацювання цього законопроекту наразі триває. Думаю, це питання буде вирішено найближчим часом.
Не принципово: створять її в Адміністрації чи в парламенті. Так чи інакше над законопроектом працюватимуть одні і ті ж депутати.
«Події під парламентом схожі на розкачування ситуації»
Третя вимога протестувальників і обіцянка парламенту – зміна виборчого законодавства. В парламенті зареєстровані чотири законопроекти щодо зміни виборчої системи і два нових виборчих кодекси. Чому депутати так і не почали розглядати бодай якийсь із них?
Всі законопроекти, котрі зареєстровані в парламенті, – недолугі. Як показав досвід проведення місцевих виборів у 2015 році, під час яких вперше були запроваджені відкриті списки, потрібно серйозно попрацювати над одним законопроектом.
Пам’ятаєте, під час місцевих виборів траплялися випадки, коли кандидат вигравав вибори, але не отримував мандат, і округ взагалі залишився без депутата. Як співавтор відповідного закону, вважаю, що такі недоліки треба виправити. А після цього братися за законопроект про вибори до Верховної Ради.
Так, фракції нинішньої коаліції брали на себе зобов’язання змінити виборче законодавство. Втім, парламентські вибори відбудуться лише через два роки. Для чого поспіхом ухвалювати будь-який проект закону? Депутати можуть спокійно попрацювати над ним ще півроку-рік.
Загалом, я не побачив реальних вимог протестувальників. Змінити виборче законодавство за два роки до виборів? Прийняти будь-який законопроект? Хіба це раціональні вимоги? Ну ухвалимо ми цей законопроект зараз. Та хіба від цього щось зміниться?
Цілком очевидно, що мітингувальників постійно провокували окремі лідери цієї акції. Так, наприклад, після направлення законопроектів про зняття депутатської недоторканності до Конституційного Суду до активістів вийшов Семен Семенченко (він же Грішин) і сказав, що законопроект Левченка парламент «провалив». Це – чиста провокація. По-перше, законопроект був поданий групою із 157 депутатів, а не лише Левченка, по-друге, його також відправили в КС. Хіба будучи у Верховній Раді не можна в цьому розібратись? Якщо ні, то що Семенченко взагалі робить в парламенті.
Події під парламентом схожі на розкачування ситуації. Сьогодні багато хто хоче розвалити країну, зробити її слабкішою. Але, на щастя, такі спроби не завершуються успіхом.
Але влада продемонструвала страх, стягнувши велику кількість правоохоронців під парламент і на Банкову.
Ні. Були застосовані засоби безпеки. Ми ж пам’ятаємо 31 серпня 2015 року, коли загинуло четверо правоохоронців під Верховною Радою… Тож цього разу поліція вжила серйозних заходів безпеки. І як протестувальники не провокували правоохоронців, останні не застосовували силу.
«Жодних загроз в правках Лозового немає»
Голосування за зміни до процесуального законодавства, без яких не може запрацювати новий Верховний Суд, у вересні цього року було не з простих. Серйозний скандал виник щодо так званих «правок Лозового» до Кримінально-процесуального кодексу, які комітет погодив під час свого засідання 10 липня. Чому ви особисто за це проголосували? Хіба не розуміли їх наслідків?
Я не знаю, чому зчинили такий гамір стосовно правок Лозового. Насправді жодних загроз в них я не бачу.
Зокрема, чинний Кримінально-процесуальний кодекс передбачає, що будь-яка особа може звернутися до правоохоронних органів зі скаргою і за цим фактом відкривається кримінальне провадження. Тобто навіть сусід може написати на вас скаргу і правоохоронці відкривають провадження за цим фактом. Ви можете і не знати цього. Жодних строків розслідування стосовно цієї категорії справ законодавством не передбачено.
Правка Лозового, котра стосується обчислення строків досудового розслідування, передбачає встановлення шестимісячного терміну для розслідування у цих справах. У випадку, якщо немає підстав для пред’явлення особі підозри, слідчий повинен закрити справу. В протилежному випадку слідчий пред’являє особі про підозру, і направляє справу до суду. Суд, до речі, може збільшити термін розслідування справи, якщо бачить в цьому серйозні підстави.
Суд може продовжити термін розслідування максимум на півтора року. Тоді як окремі справи щодо, зокрема, вбивств, крадіжок, розслідуються по два-три роки.
Ну, давайте будемо десять-двадцять років розслідувати ці справи…
Сьогодні правоохоронні органи засипають скаргами, більшість з яких не мають підстав і перспектив для розслідування. Раніше у Кримінально-процесуальному кодексі була норма, котра передбачала, що після надходження скарги слідчий повинен оцінити докази і мати право відкрити або не відкрити провадження за цим фактом. Цю статтю вилучили внаслідок так званої реформи представники минулої влади.
У Генпрокуратурі заявили, що після ухвалення правок Лозового існує загроза щодо закриття справ Майдану.
По-перше, за справи Майдану повинні відповідати ті, хто їх «злив». У розслідуванні будь-якого кримінального провадження найважливіший – час. Одразу після злочину потрібно оперативно зібрати всі докази. А час було втрачено. Знищені всі докази.
По-друге, не варто спекулювати. Правки Лозового стосуватимуться лише тих кримінальних проваджень, котрі будуть порушені після вступу їх в силу. Це не стосується справ Майдану.
Тим паче, на моє переконання, у справах, де є чимало загиблих чи котрі справді доволі резонансні, суд пролонгує терміни розслідування. КПК передбачено два місяці для розслідування справи з моменту вручення особі про підозру. Цей термін можна продовжити ще на 17 місяців.
У випадку не встановлення особи, підозрюваної в злочині, терміни розслідування зупиняються. Поки її шукають, справу ніхто не закриває. А після виявлення підозрюваного кримінальне провадження поновлюється. Тому говорити про те, що правки Лозового знищили механізм притягнення до кримінальної відповідальності, – це абсурд.
Більш того, я переконаний, що нинішній склад парламенту не ухвалив би норми, котрі перешкоджали би розслідуванню гучних кримінальних справ.
Тим не менше, комітет переписав правки Лозового, подовживши терміни досудового розслідування: щодо кримінального проступку встановили шість місяців, у злочинах незначної і середньої важкості – 12, у тяжких і особливо тяжких злочинах – 18. У початкових правках Лозового йшлося про два, три і шість місяців відповідно.
Після голосування за законопроект в цілому комітет не має права змінювати будь-які норми. Була застосована більш грамотна юридична техніка.
Яка юридична техніка? Були змінені терміни досудового розслідування.
Ні, комітет нічого не змінював. Йдеться про застосування юридичної техніки.
Якщо говорити про перебіг конкурсу до нового Верховного Суду, то ви, очевидно, знаєте про нього не з чуток. За інформацією ЗМІ, ваша дружина брала в ньому участь. Однак на етапі кваліфікаційного оцінювання вибула. Це правда?
На питання, що стосуються мого особистого життя, я не хочу відповідати. Думаю, що навіть на рівні чуток немає інформації, що хтось із конкурсантів пройшов за мого впливу.
Окремі ваші колеги з фракції говорили, що дехто із представників БПП не має бажання голосувати за зміни до процесуального законодавства, оскільки кандидати, котрі мають до них стосунок, не пройшли перші етапи конкурсу. В тому числі, називали і вас.
Навряд чи можна звинуватити депутатів БПП в тому, що на голосування за внесення змін до процесуального законодавства було поставлено понад чотири тисячі правок, на розгляд яких було потрачено два пленарні тижні.
Чимала кількість правок були стилістичними. Більшість з них подали представники «Батьківщини» і «Самопомочі».
Так. Тому казати, що окремі депутати БПП зволікали з прийняттям змін до процесуального законодавства, не можна.
Після оприлюднення переможців конкурсу до Верхового Суду чи можна говорити про його успішність?
Так.
Вважаєте, що все пройшло прозоро?
Були допущені помилки, але вони не кардинально вплинули на результати конкурсу. Зокрема, недоліки конкурсу стосуються здебільшого роботи Громадської ради доброчесності, котрі подавали висновки Вищій кваліфкомісії суддів щодо окремих кандидатів. Чимало висновків ГРД ґрунтувались на чутках, домислах, а не доказах. Крім цього, серед членів ГРД є чимало чинних адвокатів, що брали участь в судових процесах під головуванням суддів, яких вони під час співбесід критикували. Чому я, як народний депутат, повинен скласти адвокатське свідоцтво на період роботи в парламенті, а члени ГРД можуть далі займатися адвокатською діяльністю?
Я вважаю, що ті, хто обирається до складу ГРД, повинні призупинити адвокатську діяльність. Можливо, до складу ради варто долучити більше науковців, міжнародних експертів, котрі працюватимуть беземоційно.
Ви ініціюєте внесення змін в Закон «Про судоустрій і статус суддів» щодо роботи ГРД?
Поки ці питання депутати обговорюють на рівні комітету. Але очевидно, що треба їх піднімати перед усім складом парламенту.
«Голосування за омбудсмана відклали, оскільки деякі фракції мали намір змінити порядок його обрання з таємного на відкрите»
Ви були одним із трьох кандидатів на посаду омбудсмана. 6 червня, коли питання про його обрання повинно було розглядатися в парламенті, спікер Андрій Парубій заявив, що Національне агентство з питань запобігання корупції просить більше часу для перевірки претендентів на посаду омбудсмана.
Мені дивно було чути про те, що НАЗК просить відкласти питання обрання омбудсмана, оскільки ще 2 червня агентство надало висновок, що я пройшов перевірку. Те саме стосується й інших двох кандидатів – Людмили Денисової (яку висував «Народний фронт» – LB.ua) та Андрія Мамалиги (від Радикальної партії – LB.ua).
На моє переконання, голосування за омбудсмана відклали, оскільки деякі фракції мали намір змінити порядок його обрання з таємного на відкрите (відповідну норму парламент ухвалив разом із голосуванням за Закон «Про Конституційний Суд» 13 липня – LB.ua).
Можливо, 6 червня за жодного із поданих кандидатів не було достатньо голосів.
Наперед важко спрогнозувати, чи буде достатньо голосів під час таємного голосування. Саме такий механізм обрання омбудсмана вітається Радою Європи та міжнародною спільнотою в цілому. Омбудсман, який бачить, хто за нього голосував, є політично залежним.
На відкритому голосуванні за омбудсмана наполягав «Народний фронт». Депутати фракції хвилювались, що партнери з БПП, котрі пообіцяли підтримати Денисову, «кинуть» їх. Під час таємного виявити «зрадників» доволі складно.
Ви самі відповіли на запитання, чому голосування було відкладено (посміхається – LB.ua).
Разом з тим, окремі представники БПП публічно заявляли, що їх задовольняє перебування Валерії Лутковської на посаді омбудсмана. Зрив голосування фактично дає їй можливість продовжувати виконувати свої обов’язки.
Фракція (БПП – LB.ua) висунула свого кандидата. Цілком природно, що в такому разі вона готова його підтримати. Жодних дискусій з приводу Лутковської я не чув. Я сподівався, що 6 червня відбудеться таємне голосування.
Процес збору підписів за кандидатів розпочнеться заново?
Наразі важливо повернути процедуру таємного голосування за омбудсмана. Я разом зі своїми колегами (депутатами Ольгою Черваковою, Іриною Сусловою та Валерієм Писаренком – LB.ua) зареєстрував у Верховній Раді законопроект з нормою про таємне голосування за Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Не тому, що я хочу перемогти, а щоб залишити рівень довіри і значущості українського омбудсмана серед представників міжнародної спільноти. Можна дуже серйозно нашкодити країні через те, що депутати хочуть бачити ту чи іншу особу на цій посаді.
Більш того, я вважаю, що треба взагалі приймати новий закон, що регламентуватиме діяльність омбудсмана. Інститут Уповноваженого потрібно виводити на новий рівень. Основне завдання омбудсмана – підвищення стандартів захисту прав людини. Він повинен не лише захищати окремих людей, чиї права порушуються, а й рекомендувати зміни в законодавство щодо посилення захисту прав людини, опираючись на практику Європейського суду з прав людини.
Ви претендуватимете знову на посаду омбудсмана?
Все залежить від того, чи зберуть за мене підписи представники моєї фракції і якою буде процедура голосування. Після ухвалення законопроекту про Конституційний Суд президент заявив, що підписує його, зважаючи на необхідність перезапустити КС. Однак, наголосив на необхідності повернутися до попередньої процедури обрання омбудсмана.
Впродовж нетривалого часу після цієї заяви Петра Порошенка ви подали законопроект про повернення до відкритої процедури голосування. За моїми даними, він був написаний в Адміністрації президента. Чи не так?
Ні, це не правда. Ініціатором законопроекту про зміну процедури обрання омбудсмана був я і мої колеги.
Ви реєструєте в парламенті законопроекти, розроблені на Банковій?
Ні. Я можу радитись з колегами щодо того чи іншого законопроекту. Разом з ними і подаю кінцевий варіант проекту закону в парламент.
Ви ж бачите в процесі спілкування, що я маю свою особисту позицію з різних правових питань.
Як часто ви буваєте в Адміністрації президента, спілкуєтесь з її представниками?
Періодично спілкуюсь з фахових питань.
Із заступником голови Адміністрації президента Олексієм Філатовим давно знайомі?
Познайомився, коли увійшов до складу Ради з питань судової реформи.
А коли працювали адвокатом ніколи не перетиналися?
Ми знали один одного, але тісного спілкування не було. Сьогодні ми часто спілкуємось з приводу окремих законопроектів. У нас хороші ділові відносини.
«У групи УДАР немає напружених відносин з депутатами БПП»
Ви представляєте групу УДАРу у фракції БПП. Досить часто між УДАРом і БПП складаються напружені відносини. Здебільшого, через посади. Так, влітку цього року поширювалась інформація, що «ударівці» навіть готові вийти з фракції через те, що їх соратники по фракції не підтримують представників УДАРу на окремі посади.
Група УДАР є частиною фракції депутатської групи. А в парламенті є частиною фракції БПП. Ми працюємо разом за всіма напрямками діяльності у Верховній Раді.
Так, але кадрові питання стають каменем спотикання у ваших відносинах. Наприклад, непорозуміння виникли під час обрання голови Рахункової палати, на яку претендував представник групи УДАР Валерій Пацкан. Схожа історія виникла і щодо Уповноваженого з прав людини, на посаду якого ви претендували.
У нас немає напружених відносин. З багатьох питань між депутатами фракції БПП ведуться дискусії, часом емоційні. Але це – нормальні партнерські відносини.
Я не вважаю, що мене «кинули», коли висувався на посаду омбудсмана. Я не відношуся до цієї посади як до блага. Перебування на посаді Уповноваженого з прав людини – це велика відповідальність, значний тягар. Але мені цікава така діяльність, я б хотів провести певні реформи в цій галузі.
Що стосується Пацкана, то голосів за його призначення на посаду голови Рахункової палати йому не вистачило не через депутатів БПП. «Народний фронт» також висував свого кандидата (Руслана Лук’янчука – LB.ua). Претензій з боку групи УДАР до БПП я не чув.
Бути представником великої фракції парламенту з точки зору законодавчої діяльності, – доволі перспективно. Коли вносиш законопроект, можеш одразу заручитися значною підтримкою колег. Під час розгляду кадрових питань у фракції (БПП – LB.ua) важливу роль відіграє не приналежність до окремої групи, а фаховість.
З 2011 року ви очолюєте громадську організацію «Офіційний фан-клуб братів Кличків». Як давно знайомі з Віталієм Кличком?
Вже сім років.
Він запросив вас у партію УДАР.
Так. Я пишаюся тим, що в мене є такі друзі як брати Клички. Горджуся спілкуванням з ними. В політиці дуже важливо, щоб поруч були такі друзі, як вони.
Моє знайомство з братами Кличками розпочалося через захоплення спортом. Згодом громадська організація, яку я очолюю, заснувала їхній музей у Києві. Нещодавно відкрила «Кличко Експо», де відбуваються різні освітні заходи. Наступного року плануємо відкрити алею зірок на «Олімпійському», де будуть зафіксовані імена чемпіонів спортивних змагань, олімпійців, паралімпійців.