Відповідне нове дослідження опубліковане в Alzheimer's & Dementia: The Journal of the Alzheimer's Association.
Про це пише Science Alert.
Ранні стадії хвороби Альцгеймера часто супроводжуються поступовим погіршенням короткочасної пам'яті, а також зростаючими проблемами, такими як перепади настрою, дезорієнтація та труднощі з концентрацією уваги.
У деяких випадках родина та друзі можуть почати помічати ознаки втрати соціальної пам'яті, яка позбавляє пацієнтів здатності впізнавати знайомих людей.
Нове дослідження на мишах, проведене вченими, виявило, що порушення в спеціалізованих структурах, які підтримують з'єднання між нейронами, можуть відігравати вирішальну роль у цій поступовій втраті пам'яті.
У здорових людей структури, які називаються перинейрональними сітками, утворюють сітчасту матрицю навколо нейронів у певних ділянках мозку, де вони регулюють нейронну пластичність, захищають від оксидативного стресу та стабілізують синаптичні контакти, що з'єднують нейрони між собою.
Ці стабілізуючі мережі забезпечують належну комунікацію між нейронами, як виявили науковці, і ця комунікація важлива для здатності нейронів записувати та зберігати спогади.
Підозрюючи, що збій цих мереж може відігравати певну роль у прогресуванні хвороби Альцгеймера, автори розробили нове дослідження, щоб дослідити цю гіпотезу на мишах.
Коли перинейрональні мережі погіршилися в частині гіпокампу, відомій як CA2, миші втратили здатність запам'ятовувати інших мишей, незважаючи на збереження здатності формувати нові спогади про об'єкти в навколишньому середовищі.
Хоча дослідження на мишах не завжди можна перенести на людей, результати нагадують поширений досвід людей з хворобою Альцгеймера, у яких соціальна пам'ять часто згасає раніше, ніж пам'ять про об'єкти. Попередні дослідження показують, що CA2 є важливим для соціальної пам'яті.
«При хворобі Альцгеймера люди мають проблеми із запам’ятовуванням своєї родини та друзів через втрату пам’яті, відомої як соціальна пам’ять. Ми виявили, що сітчасте покриття, відоме як перинейрональні сітки, захищає ці соціальні спогади», — каже провідна авторка дослідження Лата Чаунсалі, аспірантка нейронауки в Університеті Вірджинії.
Окрім виявлення потенційного механізму, автори також перевірили, чи можуть вони запобігти втраті соціальних спогадів у мишей, порушуючи їх.
Вони використовували інгібітори матриксної металопротеїнази (ММП), які також вивчаються як потенційні ліки від раку. Вони блокують активність ММП – ферментів, які можуть розчиняти білки позаклітинного матриксу, такі як ті, що знаходяться в перинейрональних сітках.
Якщо інгібітори ММП можуть зберегти ці мережі, дослідники сподівалися, що ці сполуки також можуть захищати соціальну пам'ять.
Дослідження показало, що миші, які отримували інгібітори ММП, менше страждали від деградації перинейрональних мереж і зберігали більше функцій соціальної пам'яті, незважаючи на хворобу Альцгеймера.
«У наших дослідженнях з мишами, коли ми захищали ці структури мозку на ранніх етапах життя, миші, які страждали від цього захворювання, краще запам'ятовували свої соціальні взаємодії», — каже Чаунсалі.
За оцінками ВООЗ, понад 55 мільйонів людей живуть з деменцією, причому хвороба Альцгеймера становить понад 60 відсотків випадків. Очікується, що ці цифри зростатимуть, і наступного десятиліття вони можуть перевищити 80 мільйонів.