Ця проблема в медичному середовищі називається “оверкодуванням” – коли є простий випадок, а медики свідомо кодують його складнішим, бо за складніший держава більше заплатить.
Є вже цифрові інструменти, які допомагають маніпулювати таким медикам у системі. Медзаклади працюють з центральною базою даних держави через МІСи – медичні інформаційні системи на кшталт Helsi, Health24, Doctor Eleks та інші. З центральною базою даних загалом працюють 35.
Одні з МІСів почали “завойовувати” ринок, впроваджуючи послуги “підказок” для дорожчого кодування. В інтерфейси медикам додають опції, які підсвічують, який код краще ввести, аби отримати більше від держави. І ця практика поширилася й на ряд інших гравців.
На питання LB.ua про те, чому держава не припинить цю практику, заступниця міністра охорони здоров’я з питань цифрового розвитку Марія Карчевич наголосила, що відповідальність тут лежить передусім на лікарях, а не на цифровому інструменті: “Ми можемо це заборонити, якщо жостко підійти до регулювання. Система показує коди, але ж лікар обирає, які внести. Доброчесний обирає коректний код. Той, хто хоче отримати більше коштів, обирає некоретний код”.
На заперечення, що такий підхід шкодить тим медзакладам і медикам, які працюють чесно, Карчевич відповіла, що “рано чи пізно програє лікар, який ввів некоретний код. Десятки закладів потрапляють в увагу правоохоронців та НСЗУ. Є автоматичний моніторинг, є фактичний, рано чи пізно це виявлять. Питання тільки часу. Політика міністерства — ми не можемо не говорити про доброчесність сфери. Махінації робить людина, а не система. Чому лікарі хочуть щось зробити не так з кодуванням? Можуть бути тарифи невеликі або інші речі для розвитку закладу. Але бюджет воєнної країни не дозволяє зробити їх такими, як ми хотіли б максимально. Інша річ — масштабні махінації, які кидають тінь на всю сферу. Ми готові разом з МІСами рухатися далі. І це питання не тільки інтерфейсу, а що ми можемо зробити з погляду інструментів для перевірки правдивості даних”.
За словами СЕО Helsi Євгена Донця, іншого гостя нового випуску “Боляче”, замовником МІСів є медзаклади, які ставлять перед сервісами свої цілі: “Чи ми ставимося до цього прихильно? Ні. МІС має давати зручність, нові сервіси, ШІ, а не займатися тим, як маніпулювати кодами. Ринок МІСів створився 9 років тому. Це небагато. Сказати, що він відбувся, етичний, є гарний діалог усередині — занадто. На цьому ринку не так багато грошей, щоб інвестувати в прозорість та етичність. Діалог складний, але відбувається. Не всі учасники долучені. Є маленькі МІСи, які покривають кілька закладів, а є великі, як ми. Більшість великих публічні, їх знають МОЗ, пацієнти. І якщо ми не підем на діалог, швидше за все, втратимо позиції на ринку. Ми зустрічалися як Асоціація розробників МІС з МОЗ. Засвідчували, що готові розробляти інструменти прозорості. Ми як МІС готові надавати свої доступи регулюючим органам — НСЗУ, МОЗ, чути рекомендації. Важливе питання тут до замовника — медзакладу. Без нього не можна вести цей діалог”.
Донець також підтримує важливість системи моніторингу даних для попередження зловживань: “У системі, в якій багато даних, легко робити порівняння і визначати відхилення, бо є хороша вибірка. І бачити, який лікар коректно кодує, робить помилково або навмисно щось не так. З іншого боку, це питання до всіх учасників ринку. Чим більше ми ускладнюємо процес сплати за конкретні випадки, тим більше виникає кейсів, як це обійти. Тому був діалог представників ринку МІСів з МОЗом, щоб забезпечувати прозору систему. У системі має засвітитися пацієнт, який скаже, чи накладали сені гіпс, чи робили операцію. І тоді й без органів контролю забезпечимо контроль над правдивістю цих даних”.
Повний випуск “Боляче” про цифрові сервіси в медицині дивіться і читайте тут.