Що таке хвороба Альцгеймера
Хвороба Альцгеймера — одна з найпоширеніших форм деменції, синдрому, що відображає патологічний процес старіння мозку. Він спричиняє зміни в пам’яті, мисленні, мовленні, поведінці, а на пізніших етапах і в навичках самообслуговування, у регуляції сну, харчуванні та всіх інших аспектах життя людини.
«З віком мозок старіє, певний рівень цього старіння нормальний, — розповідає Анастасія Гончар. — Наприклад, з часом ми можемо дещо повільніше пригадувати події чи іноді забувати дрібниці. Проте важливо відрізнити звичайне вікове забування від порушень пам’яті, спричинених деменцією або хворобою Альцгеймера».
Ключова різниця — в обсязі та глибині порушень. Нормально забути, куди поклав ключі, а згодом знайти їх. Але патологічним вважають, коли людина забуває ім’я власної дитини, щойно обговорену тему, день тижня чи навіть власну дату народження. І саме таке забування не властиве для нормального старіння.
Що відбувається в мозку людини з хворобою Альцгеймера
Найпоширеніше пояснення розвитку хвороби — у мозку накопичується надлишок особливого білка β-амілоїду, який утворює відкладення між клітинами. Усередині самих нервових клітин з’являються клубки з іншого білка — тау, який у зміненому стані втрачає свою нормальну функцію. Разом ці процеси порушують роботу мозку і призводять до загибелі клітин.
За словами неврологині, надалі таке накопичення білків обертається атрофією нейронів і зменшенням об’єму мозку.
«На сканах МРТ це добре видно: мозок може виглядати як сир з численними порожнинами, бо його тканина стає дуже стоншеною», — додає Гончар.
Найбільше патологічних білків відкладається у скроневих ділянках, зокрема в гіпокампі, який відповідає за формування і збереження пам’яті. Саме тому перші симптоми хвороби Альцгеймера найчастіше пов’язані з цим.
У якому віці розвивається хвороба
«Хвороба Альцгеймера може початися й у відносно молодому віці — до 65 років. Це так званий ранній початок, який спостерігають приблизно у 5–10 % випадків. Украй рідко симптоми виникають у 40-річному віці — таких випадків лише 0,1–0,5%. Зазвичай ранній початок пов’язаний із генетично визначеними формами захворювання», — каже Анастасія.
Клінічна картина в молодшому віці часто відрізняється від класичної. На перший план можуть виходити не порушення пам’яті, а незвична поведінка, мовні розлади чи проблеми з орієнтацією у просторі. Такі зміни нерідко трактують інакше — як депресію, кризу середнього віку чи інші психологічні труднощі. Через це правильний діагноз інколи відтерміновують на кілька років.
Чи можуть прояви хвороби Альцгеймера мати різний вигляд у різних людей
Так. За словами Гончар, саме ця мінливість й ускладнює діагностику. У частини пацієнтів хвороба починається з класичних симптомів — порушення короткочасної пам’яті. Людина забуває, куди поклала речі, не може пригадати щойно сказані фрази, тему розмови чи навіть імена близьких. Тобто йдеться про забування подій, що відбуваються тут і тепер. Також людина не розуміє значення окремих слів або має труднощі з правильним висловленням думок.
В інших випадках перші прояви пов’язані із зорово-просторовими порушеннями: людині складніше орієнтуватися у просторі, може заблукати у знайомому районі, не знайти дорогу додому, розгубитися в місті чи не пригадати, де саме розташований магазин, у який вона ходила роками. Такі сигнали не слід ігнорувати.
Іноді хвороба Альцгеймера може маскуватися під депресію, проявляючись апатією, байдужістю до оточення та зниженням мотивації.
Чи справді краща освіта якось рятує?
«За теорією когнітивного резерву, у людей з вищим рівнем освіти прояви хвороби Альцгеймера можуть довше залишатися непомітними. Їхня мозкова активність дозволяє маскувати симптоми, тому хвороба в таких випадках починається більш тонко. Наприклад, це може виглядати як збіднення словникового запасу, втрата здатності до багатозадачності чи труднощі з плануванням — навіть звичайного календаря або власних справ», — пояснює неврологиня.
Когнітивний резерв дає змогу відтермінувати початок проявів хвороби на кілька років. Саме тому вважають, що важливим чинником профілактики Альцгеймера і деменції загалом є вищий рівень освіти. Постійне навчання, здобуття нових знань, розвиток навичок чи наукових ступенів — усе це допомагає зміцнити мозок і захистити його від передчасного виснаження.
«Водночас є низка чинників, які можуть підсвітити або замаскувати перебіг хвороби. Це насамперед судинні захворювання, депресія, діабет і навіть розлади слуху. Саме тому надзвичайно важливо вчасно діагностувати й лікувати ці стани», — каже Анастасія.
А є щось, що допоможе профілактувати хворобу Альцгеймера?
«Коли я ще навчалася в університеті, таким пацієнтам радили розв’язувати судоку, кросворди, грати в шахи чи інші когнітивні ігри, вивчати мови, — пригадує Гончар. — Ефективність цих вправ не надто висока, проте як спосіб зайняти людину й стимулювати мислення — добра порада. До того ж такі заняття допомагають проводити час разом і відчувати підтримку».
2024 року в авторитетному науковому журналі The Lancet опублікували статтю, яка створила фурор серед лікарів і науковців. У ній описали 14 факторів, що можуть знизити ризик розвитку деменції майже на 40 %: «Цю тему обговорюють на кожній медичній конференції, особливо неврологи, і більшість знає ці фактори напам’ять. Я завжди розповідаю про них пацієнтам», — каже лікарка.
Серед цих факторів:
- Зловживання алкоголем;
- Куріння;
- Діабет;
- Ожиріння;
- Високий тиск;
- Забруднення повітря;
- Ушкодження мозку;
- Фізична неактивність;
- Депресія;
- Соціальна ізоляція;
- Втрата слуху;
- Низький рівень освіти;
- Високий рівень холестерину після 40 років;
- Втрата зору.
Більшість цих факторів можна усунути, наприклад, вчасно діагностувати діабет чи гіпертонію, приймати відповідні ліки, дбати про фізичну активність, бути соціально активним — брати участь у сімейних подіях чи зібраннях ОСББ, книжковому клубі чи навіть грати в шахи у парку Шевченка, як це полюбляють деякі активні містяни.
Зниження слуху обов’язково потрібно коригувати слуховим апаратом: «Це, на перший погляд, неочевидно, але існує зв’язок. Людина, яка погано чує, менше спілкується, стає замкненою, проводить більше часу вдома, рухається менше — і такий ланцюжок змін негативно позначається на когнітивних функціях», — каже Анастасія.
Як лікар діагностує хворобу Альцгеймера
«Першим кроком може бути консультація сімейного лікаря. Якщо виникає потреба у глибшому обстеженні, він направить пацієнта до невролога чи психіатра для уточнення діагнозу», — каже Гончар.
І пояснює, що насамперед діагностика базується на клінічній оцінці стану пацієнта. Тепер і сімейні лікарі в Україні можуть провести скринінгові тести на когнітивні порушення — від простіших до складніших. Якщо пацієнт скаржиться на проблеми з пам’яттю, мисленням, мовленням чи поведінкою, лікар (сімейний, невролог або психіатр) повинен запідозрити деменцію і провести низку специфічних діагностичних тестів.
Наступним етапом є виключення інших можливих причин таких симптомів. Для цього можуть призначати аналізи крові й інструментальні дослідження. Хоча вони не завжди обов’язкові в типових випадках, але часто рекомендуються міжнародними протоколами для уточнення діагнозу. Серед таких методів — магнітно-резонансна томографія (МРТ), що дозволяє оцінити структуру мозку, і ПЕТ (позитронно-емісійна томографія), яка показує зони накопичення амілоїду.
Дуже важливо врахувати супутні захворювання, які можуть впливати на когнітивні функції. Це допомагає зрозуміти, йдеться саме про деменцію за типом Альцгеймера чи про змішану або іншу форми.
Є дослідження, які свідчать про те, що діагностувати хворобу Альцгеймера можна за аналізом крові. У світі активно розробляють так звані біомаркери, які дозволяють виявити патологічні зміни в мозку на ранніх етапах. «В Україні такі тести рутинно ще не застосовують. Вони доступні лише в рамках наукових досліджень у спеціалізованих інститутах. Проте впровадження біомаркерів у широку клінічну практику значно полегшить життя пацієнтів і лікарів, адже дозволить швидше й точніше встановлювати діагноз», — каже Анастасія.
За словами лікарки, неврологи у практиці використовують також аналіз ліквору, тобто спинномозкової рідини. Для цього проводять люмбальну пункцію і так визначають рівень і співвідношення патологічних білків.
«Проте, на жаль, ані цих аналізів, ані біомаркерів крові рутинно в Україні не застосовують», — додає вона.
Лікування і підтримка людей з хворобою Альцгеймера
За словами Анастасії, існують певні симптоматичні ліки, які може призначити лікар. Вони не вилікують хворобу, але допоможуть полегшити прояви і покращать якість життя пацієнта.
Сучасна медицина вже розробила й так звані таргетні препарати. Наприклад, антиамілоїдні ліки здатні очищувати мозок, видаляючи надлишковий білок. Водночас такі засоби надзвичайно дорогі, наразі їх застосовують обмежено — переважно у США й здебільшого в рамках наукових досліджень.
Лікарка розповідає, що в рутинній клінічній практиці їх майже не використовують, а в Україні ці препарати не зареєстровані: «Але сама поява таких ліків є важливим сигналом: наука не стоїть на місці. Адже за даними ВООЗ, нині у світі понад 50 мільйонів людей з деменцією, і до 2050 року ця цифра може зрости утричі. Це колосальний виклик для систем охорони здоров’я й економік усіх країн, включно з Україною».
Не менш важливу за ліки роль для пацієнтів з хворобою Альцгеймера відіграє підтримка родини та доглядальників. Адже хвороба прогресує: є рання, помірна і пізня стадії, які проявляються по-різному. З часом людина поступово втрачає здатність до самообслуговування. На пізніх етапах не може самостійно розчесатися, одягтися чи навіть поїсти.
«Допомагати таким людям потрібно комплексно. Важливо не лише інформувати родичів і доглядальників про перебіг хвороби, а й підтримувати їх морально. Адже є дані, що ті, хто доглядає за людьми з хворобою Альцгеймера, частіше страждають від депресії та тривоги й навіть самі потрапляють у групу ризику розвитку деменції. В одному дослідженні доглядальники мали вшестеро вищий ризик деменції порівняно з популяцією. Постійне спостереження за тим, як змінюється рідна людина, впливає на психіку не менш ніж на фізичний стан», — говорить Гончар.
Також вона додає, що в тяжких випадках доцільний догляд у спеціалізованих закладах чи центрах. Водночас на всіх етапах важливо зберігати соціалізацію: прогулянки, спілкування з друзями, фізична активність допомагають сповільнити прогрес симптомів. Корисними можуть бути домашні тварини — наприклад, вигулювання собаки чи догляд за котом.
Люди з такими розладами особливо потребують стабільності. Зміна середовища, умов життя чи навіть доглядальника може спричинити регрес, посилити порушення поведінки або й викликати психоз.
Також важливо давати людині з деменцією посильні завдання. Дослідження показали, що пацієнти, за яких усе робили доглядальники, деградували швидше, ніж ті, кому залишали хоча б частину обов’язків: самостійно одягатися, дотримуватися розкладу, приймати ліки. Будь-яка розумова активність і маленькі щоденні завдання підтримують когнітивні функції й відтерміновують прогрес хвороби. Тому родичам рекомендують залучати рідних до простих справ: скласти список покупок, сходити в магазин, виконати невелике домашнє завдання. Так, помилки можливі, не все буде так, як раніше, але ці кроки дозволять людині відчувати себе потрібною й водночас тренуватимуть її мозок.