Міністерство охорони здоров’я працює над створенням в країні центрів для діагностики і лікування гострого та хронічного болю, повідомляє пресслужба відомства.
Вже розпочалося навчання для медичних фахівців, які працюватимуть у таких центрах, що з’являться в різних містах України.
Ця програма навчання – один із перших кроків у створенні мережі центрів лікування болю в Україні.
“Хронічний біль – поширена проблема як серед військових, так і серед цивільних. Своєчасне та ефективне лікування гострого болю знижує ризик його переходу в хронічний стан, сприяє швидшій реабілітації, зменшує ризики психічних порушень та залежності від опіатів, покращуючи загальне самопочуття пацієнтів”, – каже заступник міністра охорони здоров'я Олександр Порхун.
За його словами, створення експертного центру лікування болю, який стане тренінговим центром і забезпечить допомогу постраждалим військовим та цивільним, є пріоритетом для міністерства.
Центри медицини болю не тільки надаватимуть медичну допомогу, а й виконуватимуть функцію тренінгових хабів для підготовки мультидисциплінарних команд по всій країні.
На першому етапі у цих центрах відкриють кабінети діагностики та інвазивного лікування, паралельно з чим відбуватиметься навчання фахівців для забезпечення високого рівня медичної допомоги.
У програмі з менеджменту болю передбачено три основні етапи допомоги, засновані на досвіді США: догоспітальний етап, госпітальне лікування та реабілітація. Такий комплексний підхід дозволяє максимально ефективно надавати допомогу пацієнтам із больовим синдромом.
Сучасні методики менеджменту болю охоплюватимуть усі етапи – від догоспітальної допомоги до реабілітації. Лікування включатиме новітні підходи, такі як регіонарна анестезія, інфузії кетаміну, катетерні блокади та нервова стимуляція.
Зростання кількості пацієнтів з хронічним больовим синдромом через наслідки війни стає одним із головних викликів для медичної системи України. У таких пацієнтів біль часто виникає після мінно-вибухових травм, ампутацій, а також у випадку нейропатичних пошкоджень.
Неконтрольований біль ускладнює реабілітацію, протезування та соціальну адаптацію, а також сприяє розвитку опіоїдної залежності, збільшує медичні витрати та впливає на психічний стан пацієнтів, провокуючи посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та депресію.