Дорослі мізки
Еволюційно склалося так, що спершу людські дитинчата ростуть великими і статевозрілими, отримують коня і шаблю, освіту, встигають (не раз і не дуже вдало) закохатися, спробувати різні досвіди, вляпатися в неприємності, народити власних дитинчат, і лише потім мозок остаточно дозріває та набуває здатності контролювати імпульсивну поведінку. Баланс нейромедіаторів, що відповідають за збудження й гальмування, також змінюється з віком. У дорослих збудження в мозку меншає — і це нормально.
Це така собі пастка — роби ірраціональні, але потрібні для виживання виду речі, поки мозок тебе не зупиняє. Тобто закохуйся, розмножуйся і підкорюй світ. Потім ти станеш розважливою людиною, яка сто разів подумає: чи треба підкорювати світ? нащо обирати цікавий, але неприбутковий фах? чи варто їхати в столицю зі 100 гривнями в кишені? До слова, кілька приятельок жартують: мовляв, встигли народити, перш ніж помудрішали, інакше були б childfree.
Префронтальна кора головного мозку остаточно формується десь у 25 років. Саме вона стримує від таких витівок, як вечірка до ранку перед навчанням, 20 кілометрів незнайомим містом на підборах чи кілька робіт і життя на енергетиках, кофеїні й нікотині.
Ви скажете, що не всіх 30-річних вона стримує і не всі геть дурні у свої 19, а люди живуть без сну, на енергетиках і нікотині не тому, що без гальм, а тому, що мусять. Це правда. З віком нам переважно вдається хоч однією ногою і ненадовго побувати в зоні комфорту, тож туди хочеться повертатися.
Якщо незрілий ігнорує сигнали SOS решти тіла, то мозок зрілої людини вже оцінює таке життя як важке й небажане.
Зміни хронотипу
У підлітковому віці відбувається так званий зсув хронотипу, тобто комфортного добового режиму сну й бадьорості. Не в усіх, не завжди, але переважно. (Оцініть обачність формулювань!)
Підлітки тяжіють до вечірнього хронотипу — коли їм природно засинати ближче до півночі чи пізніше і прокидатися, коли сонце уже високо. Себто в ранній юності досить природно тусити пів ночі.
Не всі діти, як та мафія з гри, прокидаються вже після того, як місто заснуло. Ранковий хронотип у підлітковому віці інколи трапляється, ще й у пакеті з чемною поведінкою, здоровою масою тіла й хорошими оцінками. Ранковий хронотип — у сина маминої подруги.
Ближче до 30 років хронотип може повернутися до проміжного чи ранкового — стане легше просинатися зрання, природніше вкладатися о 9–11-й вечора, але розважатися чи працювати пів ночі буде важче.
Працювати «в нічну зміну» (знаємо, практикуємо, не любимо), рано вставати і братися до справ, ще й добре при цьому почуватися здатні, либонь, лише інстаграмні біохакери, коти і Чак Норріс. От тільки біохакери можуть брехати, а коти — спати весь день.
Роки і роки поганого сну
Молоді батьки погано чи мало сплять принаймні перші шість років після народження дитини. Шість! А якщо дітей кілька? Коліки, зубки, гарячка, мокра пелюшка, «почитай книжечку», «поспи зі мною», надривне «мамоооо!» серед ночі… Якщо цей репертуар вам знайомий, то навряд чи ви повноцінно спите останніми роками. Люди з дітьми навіть можуть спати достатню кількість годин упродовж доби, якщо є змога подрімати вдень, але якість цього фрагментарного сну недостатня.
Дослідження також кажуть, що люди не лише з малюками, а й із собаками сплять не дуже добре, надто коли собаки сплять разом з ними.
Що довше ми погано спимо, то гірший це має вплив на метаболізм, імунну систему та ризик розвитку хронічних хвороб. Про це теж ми здогадувалися.
Хтось скаже: «А як раніше люди народжували багато дітей і виживали без сну?». На це можна відповісти так: раніше й уявлення про достатньо хороший догляд за дітьми було інакше, як і рівень дитячої смертності.
Як при цьому було багатодітній матері? Ми не знаємо, але чомусь підозрюємо, що її TED-промова (ну уявіть!) про свій день і самопочуття навряд чи когось надихнула б. Хіба що поставити спіраль.
Можна й не мати дітей, а все одно заборгувати своєму організмові дні чи місяці повноцінного сну. Можливостей для цього хоч греблю гати: і кілька робіт, і ретельне вивчення новин, мемів, рилзів і чату ОСББ, ігри, цікаві серіали на відстані дивана та розлади сну, які йдуть слідом за кількома роботами і doomscrolling проти ночі. Довше живемо — більший борг сну, який не повернути валянням у ліжку вихідними.
Менше руху
«Я не танцюю, є! Бо я працюю!» — співає дует TVORCHI. Воно і видно по дорослих. Постійна робота і, як наслідок, тривале сидіння, а також поява автомобіля (і заторів) зменшують рухову активність.
Тобто людина, яка наразі визначилася в житті, ймовірно, проходить за день меншу кількість кроків, ніж та, якій треба маневрувати громадським транспортом між навчанням, друзями, тинянням вулицями в погожий день й офлайн-підробітками, ще й з пересадками.
Ви скажете, що навчання вже майже п'ять років як онлайн, а підробітки й того давніше. І що в будь-якому віці люди ходять у тренажерні зали, бігають, гуляють з дітьми й собаками. І що тріатлон — узагалі вибір тих, кому за 40. Повністю згодні! Але! Рухова і тренувальна активність — це різні речі. Можна достатньо тренуватися, та при цьому спосіб життя буде все одно сидячим з усіма прикрими наслідками.
Якщо людина змалечку сидить за екраном чи книжками, то біль у спині випередить жарти про тонометр на 30-річчя. Що більший наш стаж сидіння, то гірші наші справи.
Ефект накопичення
Курити шкідливо. Що більше куримо, то більша шкода. Мало спати погано. Алкоголь шкідливий у будь-якій дозі. Хаотично і незбалансовано харчуватися не здорово. Розлади харчової поведінки руйнують здоров’я. Багато солі в раціоні й постійний набір жирової маси ведуть до гіпертензії. Пробачте за банальності.
До прикладу, у цьому дослідженні китайських науковців побачили, що куріння, алкоголь, депресивний епізод і погана гігієна зубів часто йдуть у пакеті, що збільшує ризик періодонтиту — запалення ясен, яке веде до втрати зуба. Що більше років ми їмо солодке, куримо й погано дбаємо про зуби, то більший наш рахунок у стоматології. Логічно?
Перші місяці й роки ми можемо непогано триматися на умовній мівіні й лате, навіть напиватися без похмілля — але все має свої запаси міцності. Що далі просувається нездоровий спосіб життя, то глибший карієс, більше запалення й гірша мікробіота кишківника. Ані печінка, ані шлунок від умовних горілки й вафель «тренованішими» не стають.
Які висновки
Якщо вам «раптом» хочеться працювати 40 годин на тиждень, лягати спати о 22:30, важливо вчасно їсти й пити, а мозок відмовляється одночасно вести п'ять проєктів — вітаю, ви адекватна здорова людина з хорошим шансом на виживання й належну турботу про дітей-котів-собак, які, можливо, у вас уже є.
Більша частина змін у нашій продуктивності, витривалості і здатності бути егегей на четвертому десятку життя є цілком очікуваною. Це так і задумано, щоб ми ставали розважливішими й ощадно ставилися до своїх ресурсів. Зауважу, що «внутрішні ресурси» в кожного з нас різні — чиясь «погана продуктивність» для когось є недосяжним взірцем організованості. Це сумно, але що поробиш.
Незалежно від віку ми повинні рухатися, їсти городину, вчасно ходити до стоматолога, качати дупу, робити щеплення, перевіряти кров «на цукор» і чистити кулемет, буквально.
Якщо даруватимуть тонометр на 30 років — не ображайтеся. Одразу попросіть наступного року подарувати панорамний рентген хребта чи зубний імплант. У цю гру можна грати удвох.
