Велика рукавичка
Унаслідок прямого влучення ракети токсикологічний корпус Охматдиту зруйновано повністю. Шестиповерхову будівлю поруч з ним — хірургічний корпус — згодом визнали аварійною. Навіть після прильоту тут поміж вирваними вікнами, забитими фанерою, якийсь час працювала кав’ярня, були пацієнти й лікарі. Здавалося, лише вікна поміняти — і все буде ОК. Утім зараз тут немає ні кави, ні пацієнтів. Їх переселили в новий корпус, а будівлю консервують.
Новий корпус, розташований поруч зі зруйнованим, теж побила вибухова хвиля. Частина приміщень не працюють, а сам корпус, за словами Уріна, став великою рукавичкою для медиків і пацієнтів трьох корпусів:
Ми зменшилися щонайменше на 120 ліжок (було 720. — LB.ua), 27 вересня було 567 дітей. Це гарний показник. Ми вийшли майже на ті цифри планових операцій за день, які були до обстрілу.
На питання, чи доводиться лікарям працювати в кілька змін через рукавичку, керівник лікарні каже, що ні. Дітей у невідкладних станах оперують і посеред ночі, утім планових операцій на ніч не ставлять. Бо це а) погано для дітей, б) лікарня не може тримати медсестер на планові операції 24 на 7, бо в країні «навіть таких діамантів немає, скільки зараз коштують медсестри», їх фізично бракує.
Екскурсія новим корпусом: що змінилося через майже три місяці після атаки, кого поселили разом
Екскурсію корпусом LB.ua проводить меддиректор Охматдиту Сергій Чернишук. Каже, що через ракетну атаку лікарня не може використовувати на око п’яту частину приміщень. Пощастило, що лише третина пошкоджених кімнат — палати.
Переважно пошкодило приміщення для персоналу, тому це дозволило Охматдиту «більш-менш у нормальному обсязі відновити роботу».
Чернишук веде коридорами й показує, що здебільшого відділення або скомбінували — звели два в одне, або залишили на місці, якщо одне крило відділення було пошкоджене, а інше вціліло.
Наприклад, до відділення торакальної хірургії доселили відділення урології, бо другому пошкодило палати. Кожне має одне своє крило, хоча ділять і спільні приміщення. Наприклад, сестринські, санітарські кімнати.
«Не всі радіють, тому що черга й усе інше, але всі розуміють, що сталося, очікуючи, що при відновленні наші можливості покращаться, — каже Чернишук. — Але вони все одно не стануть такими, як були, бо неможливо швидко компенсувати втрату двох лікувальних корпусів, один з яких — шестиповерхова будівля».
Попри рукавичку, в Охматдиті є відділення, які лишили в старій конфігурації. Наприклад, нейрохірургію. За словами Чернишука, це специфічне відділення, де є й онкопацієнти, і діти з ушкодженнями нервової системи: «Нейрохірургія — і пухлини, і серйозні травми — це великий відсоток невідкладних пацієнтів. Вони не можуть чекати довго. Зменшувати їм ліжковий фонд небезпечно. Тоді як в урології чи торакальній хірургії більшість пацієнтів планові. Якщо вони тиждень-два почекають — це не критично».
Так само не чіпали й відділення ортопедії та травматології, оскільки Охматдит є центром дитячої політравми: «Тобто всі ДТП, падіння з висоти, усі серйозні травми, які трапляються в Києві й області, везуть до нас, зменшувати місткість відділення не можемо».
Що зараз із відділенням, будівлю якого зруйнувала ракета
Удар по токсикологічному корпусу Охматдиту залишив без приміщень команду відділення інтенсивної та еферентної терапії гострих інтоксикацій. Тож її перевели в новий корпус.
Сергій Чернишук веде на один з поверхів, куди вони переїхали: «Відділення Сан Санича (так називають Олександра Уріна колеги. — LB.ua) для важких пацієнтів. Його ядро — інтенсивна терапія». Сюди потрапляють діти з інфекціями, гострим порушенням роботи нирок, печінки, гострими отруєннями, після спроб суїциду медикаментами, випивання побутової хімії тощо.
«Нам украй важливо було відновити роботу відділення, тому що пацієнти, які сюди потрапляють, не зможуть практично більше ніде в країні отримати медичну допомогу на такому рівні. Це специфічні, складні пацієнти. Для них треба і обладнання, і знання, і досвід», — розповідає Чернишук.
Завдяки тому, що в новому корпусі була обладнана невелика інтенсивна терапія, яку могли віддати під потреби цього відділення, воно відновило роботу. Потужності тут менші, аніж були в корпусі до ракетного удару, але можливості працювати й рятувати дітей є.
«Зараз у нас постійно п'ять-шість дітей. Працюємо. Зазвичай не можу, а оце зміг сходити на консиліум — відчув себе лікарем. Там була важка дитина онкологічна. "Пободалися", як її лікувати», — каже Олександр Урін.
Після ракетного удару вижив один апарат — з нього та жменьки витратних матеріалів і відновлювали роботу. Потім отримали допомогу від Центру здоров’я дитини в Польщі, який привіз два новітні апарати. Організація, з якою Охматдит давно співпрацює по апаратах для перитонеального діалізу, подарувала їм чотири для таких процедур і відновила той, який вижив під час вибуху. «Коли йде вибухова хвиля, тонкі плати й усе інше треба перевірити, чи можна безпечно підключати такі апарати до дітей», — пояснює Урін.
Каже, що його відділення зараз непогано обладнане. Хоча й не вистачає деяких девайсів, наприклад, потрібна водоочисна станція, розводка води. З цим пообіцяли допомогти благодійники. «У нас тісна співпраця та деякі проєкти запущені з GIZ», — зазначає в. о. гендиректора.
За його словами, відділення інтоксикацій не відновлюватимуть до стану, який був багато років: «Тоді це було вимушено, бо в Україні не було діалізних центрів. Тут було єдине місце, де надавали дітям діаліз (це процедура так званої штучної нирки, коли її функції тимчасово заміщує апарат. — LB.ua). Більшість дітей були з інших міст і сіл. Вони мусили тут жити іноді по 10 років. Це катастрофа, бо дитина була прив’язана до лікарні. Ще не було такої програми трансплантації в країні».
Зараз діалізні центри по Україні з'являються, і діти можуть лікуватися ближче до дому або й удома. Це покращує якість їхнього життя.
«Останні декілька років фокус був у нас уже на пересадках. Ми сподівалися перепрофілюватися під підготовку до пересадки та спостереження після неї», — розповідає Урін. Тому відновлюватимуть повноцінне відділення саме з таким прицілом.
Серце корпусу вціліло
«Реанімація і операційний блок є центром корпусу, — зауважує Сергій Чернишук і заводить у серце будівлі. – Якби щось із цього було пошкоджено фатально, це була б катастрофа. Тоді ми не змогли б надавати основні послуги».
На щастя, ударна хвиля була не настільки сильною для критичних ушкоджень, але біди наробила. Наприклад, ізоляторам для тих, кому потрібна інтенсивна терапія та ізольованість, щоб мінімізувати ризики інфекційних ускладнень, як-от онкохворим чи пацієнтам після пересадки органа.
Ізолятори в реанімації зараз не працюють через ушкодження — тут вони помірні: немає вікон, обвалилася стеля, обладнання попадало. «Але чи можна тут лікувати пацієнта в умовах інтенсивної терапії? — риторично питає Чернишук і сам відповідає: — Ні, от і все».
Охматдит знайшов тимчасовий вихід: у реанімації є кілька великих залів, не ізоляторів. Вони розраховані на двох-трьох пацієнтів, але за потреби використовуються під одного, якого треба ізолювати.
Чернишук також додає, що частина обладнання після удару мала ознаки механічного пошкодження, частина візуально виглядала цілою, але:
Я був здивований, що у високотехнологічного обладнання теж є такий термін, як контузія. Вибухова хвиля пройшла — десь пошкодилися візуально невидимі контакти в мікросхемах, і механічних пошкоджень нібито немає, але постійно якісь збої, перезавантаження й так далі.
Загалом у відділенні постраждало переважно приміщення для персоналу. Поки тепло, каже меддиректор, киваючи на медиків усередині, працювати тут ще можна. Але коли буде холодно, уже не вдасться. Тому чекають на тендер з відбудови.
І Урін, і Чернишук посміхаються, що мусять шукати плюси в нинішній ситуації.
В. о. гендиректора каже, що така вимушена затиснутість трьох корпусів в один стимулює працювати, щоб якомога швидше здорового пацієнта виписати додому: «Є багато маніпуляцій, які можна проводити через хірургію одного дня, це загальна світова практика. Не завжди всі маніпуляції потребують перебування тижнями в лікарні. Ми зробили максимум, щоб пацієнти не відчували цих змін, але дуже багато лікарів перебувають у технічних приміщеннях замість ординаторських, та іншого шляху нема, хіба просто закритися "на усладу" нашим ворогам. Ми, навпаки, повинні працювати ще краще, ніж було до».
Поки що, додає Чернишук, сильного відтоку пацієнтів немає. Кількість операцій впала на 15–20 %, і це враховуючи, що в липні вони майже два тижні не працювали, певний час був психологічний бар'єр у пацієнтів звертатися в Охматдит.
Розвантажили трохи лікарню і зміни, які відбулися в Києві півтора-два роки тому, за спостереженнями Уріна. Він не знає, що саме сталося, але раніше в Охматдит був великий потік пацієнтів з Києва. Зараз столиця майже не надсилає сюди швидкі, окрім травми ока й політравми. Усе інше — самозвернення киян.
Відділення трансплантації кісткового мозку досі в напівевакуації
Напевно, найскладніше відділенню трансплантації кісткового мозку. Їм доводиться жити між двома приміщеннями.
Для онкопацієнтів, які потребують пересадки кісткового мозку, важливі спеціальні стерильні бокси. Адже для трансплантації потрібно фактично вбити імунітет, аби тіло змогло прийняти донорські клітини. Будь-яка інфекція може стати критичною.
Тому їх селять в одиночні стерильні бокси. І якраз частину таких боксів пошкодила вибухова хвиля. На око нічого страшного з приміщеннями не сталося: де-не-де пошкодило вікна, стеля трохи просіла. Але це візуальний обман. Якщо в боксі порушена герметичність, для конкретних онкопацієнтів він не підійде. Тому боксовані пацієнти зараз у Київському міському центрі нефрології та діалізу. А амбулаторні й напівамбулаторні, що не потребують особливих умов, лишаються в Охматдиті, бо їхнє крило вціліло. Медики катаються між двома будівлями.
Нагальне завдання — аби лікарня пережила зиму
«Ми майже постійно займаємося питанням, як наша лікарня переживе зиму», — розповідає Олександр Урін. На прохання деталізувати його день каже, що приїжджає в Охматдит о 8-й ранку і о 10-й вечора виходить. Але кілька разів повторює, що не любить говорити про це, бо зараз перепрацьовує вся команда: «Я навіть не гадав, що стільки документів підписує генеральний директор. Воно займає дуже велику частину часу. Але мені не начхати ні на лікарню, ні на цю будівлю, тому що залишки мого відділення працюють також тут. І потрібно це все зберегти».
Охматдит, персонал якого заточений на лікування дітей, мусив розбиратися в будівництві та його нюансах: «Я не готувався до цієї посади, не маю ні фаху, ні розуміння в будівництві. Жартую, що останнє, що будував, це зі своїми дітьми в пісочку на пляжі, тому мені потрібна постійна допомога. На щастя, багато людей зголосилися консультувати нас, і люди з Ради з відновлення дуже допомагають. Є ціла процедура, як це [тендер на відбудову] зробити якісно, фахово та за правилами, які є в державі. Нам як замовнику потрібно, наприклад, узгодити ціни, перевірити правильність їх формування… Служби замовника як такої в лікарні нема, тому цим займалися наші технічні фахівці. До 10-ї вечора декілька днів підряд це робили фахівці з економічної частини. Дуже жаль людей, але ми зробили спільну роботу. Не можемо дозволити, щоб потім знову сказали, що Охматдит знову щось не так зробив», — каже в. о. гендиректора.
У п’ятницю Охматдит очікував остаточного пакету документів від ДІ «НДІпроектреконструкція», саме його обрали за погодженням з Радою з відновлення Охматдиту на деталізовану оцінку пошкоджень корпусу. Після цього лікарня зможе оголосити тендер на відбудову.
«Дефектний акт має більш ніж сто сторінок, і там щось десять тисяч з чимось позицій з приводу матеріалів, робіт і всього іншого, — розповідає Урін. — Жоден наш фахівець — ми лікувальна установа, а не будкомпанія — не в змозі зробити ту роботу». Він додає, що лікарні треба створити службу замовника, і над цим працюють.
Детально про дефектний акт і його результати говоритимуть пізніше, після фіналізації. Тому поки просимо Уріна описати його хоча б широкими мазками:
Якщо казати про будівлю, як про людину, яка отримала важку мінно-вибухову травму, то це важке захворювання, але не смертельне. Питань до основних конструкцій і стін немає, робили техобстеження. Але є питання комунікаційних мереж. Я майже певен, що цифра буде немалою для відновлення.
За словами Уріна, якщо протиаварійні роботи добре виконають до холодів, усе буде добре і навіть «краще, ніж було до».
Він також розповідає, що в дефектний акт входить багато речей, які були в початковому звіті лікарні про ушкодження (його розкритикували за те, що, наприклад, була порахована заміна всіх фасадних плит, хоча їх побило не по всьому периметру, а з боку ударної хвилі. Тоді Охматдит пояснював, що рахували згрубша, бо не було часу на деталізацію, а після складання проєктно-кошторисної документації зайве викинули б).
Ми будемо намагатися викреслювати що можна. Наприклад, телевізори, які були в палатах, на відновлення не будемо купувати. Першочергово функціонування будівлі й лікування дітей, усі покращення — коли буде змога, вільні кошти чи благодійники захочуть допомогти.
Також не розв'язано низки питань самого проєкту корпусу. Він побудований з дорогих матеріалів, там є авторські права архітектора: «До нього вже зверталися НДІ. Він написав, що згодний спілкуватися, бо ми хотіли йти на здешевлення цих матеріалів. Але постає багато питань, де в мене розуміння немає, буду сподіватися, що все можна буде обговорити. Позиція і МОЗ, і наша, що все, що не пов'язано з лікувальним процесом і функціями будівлі, слід максимально здешевлювати».
Урін також підтвердив те, що раніше розповідав LB.ua: тендер розділять на кілька частин. Перший оголосять на протиаварійні роботи, аби зберегти будівлю на зиму. Уже потім будуть опрацьовувати й оголошувати тендери на те, що треба зробити всередині будівлі, за процедурою «Проєктуй — будуй».
За словами в. о. гендиректора, до такої схеми лікарню спонукає конструкція будівлі. Адже багато комунікацій виведені назовні. І це дуже добре видно на фото. Ці комунікації, розповідає в. о. гендиректора, до ракетного удару були закриті фасадами. Але вибухова хвиля їх пошкодила: «Потрібно їх закрити, щоб у нас там, вибачте, не заливав дощ і трохи збільшити кількість приміщень, які можемо використовувати навіть для персоналу, тому що з цим зараз проблеми».
Чому хірургічний корпус будуть зносити, а не ремонтувати
Ця будівля — проєкт 60-х років, розповідає в.о. гендиректора. Але державні будівельні норми змінилися. І «якщо зараз робити тут просто капітальний ремонт, утратиться щонайменше 50 % корисних площ, бо ми ніколи не пройдемо перевірку на інклюзію та багато іншого. У корпусі були палати по шість місць, а зараз чітко можна не більше від двох дітей у палаті, у кожній має бути туалет з усіма правилами — це все площа, перебудова. Якась кількість пацієнтів тут розміститься, але загалом це не вирішить всіх наших нагальних проблем, а їх ОТАК», — каже він.
Стратегічно про відновлення лікарні, про потреби, розповідає Урін, спілкується із завідувачами відділень, створили внутрішню раду з відновлення та реформування лікарні (Охматдит має увійти в систему медреформи з 2025 року).
Як пропозиції допомоги різних фондів і делегацій поєднати в єдину систему
Якщо глянути на сторінку Охматдиту — у лікарню постійно приїжджають якісь делегації. Та й Урін каже, що не належить собі — постійно на зустрічах. Тому насамкінець питаємо, як пропозиції різної допомоги поєднуються у відбудові в якусь систему.
«Позиція, вироблена ще після удару — щоб усе йшло централізовано. Я особисто жодного разу в жодної делегації нічого не попросив. Чому? Бо не знаю, які вже процеси запущені, що хтось у когось уже попросив. Ця інформація стікається до медичних директорів. І ми вже дивимося. Наприклад, моєму відділенню потрібна була барокамера — домовилися за неї, викреслили й більше нікому про неї не кажемо. Бо, вибачте, їх привезуть 10 штук — і що ми будемо робити?».
***
LB.ua створив цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення». Усе про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
