Про це LB.ua розповів медичний директор Охматдиту Сергій Чернишук.
“Нам вкрай важливо було відновити роботу відділення, тому що пацієнти, які сюди потрапляють, не зможуть практично більше ніде в країні отримати медичну допомогу на такому рівні. Це специфічні, складні пацієнти. Для них треба і обладнання, і знання, і досвід”, – розповів він.
Це відділення для важких пацієнтів. Його ядро – інтенсивна терапія. Сюди поступають діти внаслідок інфекції, гострого порушення роботи нирок, печінки, гострих отруєнь, спроб суїциду медикаментамии, випивання побутової хімії тощо.
Завдяки тому, що в новому корпусі була обладнана невелика інтенсивна терапія, яку можна було віддати під потреби цього відділення, воно відновило роботу. Потужності тут менші, аніж були в корпусі до ракетного удару, але можливості працювати і рятувати дітей є.
“Зараз в нас постійно 5-6 дітей є. Працюємо. Зараз зазвичай не можу, а оце зміг сходити на консиліум – відчув себе лікарем. Там була важка дитина онкологічна. Пободались, як її лікувати”, – каже LB.ua керівник відділення і в.о. гендиректора Охматдиту Олександр Урін.
Після удару по токсикологічному корпусу один апарат вижив. З нього і “жменьки витратних матеріалів” і відновлювали роботу. Потім отримали допомогу від Центру здоров’я дитини в Польщі, який привіз два новітніх апарати. Організація, з якою Охматдит давно співпрацює по апаратах для перитоніального діалізу, подарувала їм 4 апарати для таких процедур, і відновила той, який вижив під час вибуху. “Коли йде вибухова хвиля – тонкі плати і все інше – треба перевірити, чи можна безпечно підключати такі апарати до дітей”, – пояснює Урін.
Каже, що його відділення зараз непогано обладнане. Хоча й не вистачає деяких девайсів, наприклад, потрібно зробити водоочисну станцію, розводку води. З цим пообіцяли допомогти благодійники. “У нас тісна співпраця і деякі проекти запущені з GIZ”, – каже в.о. гендиректора.
За його словами, відділення інтоксикацій не буде відновлюватись до того стану, який був багато років: “Тоді це була вимушена міра, бо в Україні не було діалізних центрів. Тут було єдине місце, де можна було надавати дітям діаліз (це процедура так званої “штучної нирки”, коли її функції тимчасово заміщує апарат – LB.ua). Більшість дітей були з інших міст і сіл. Вони мусили тут жити іноді по 10 років. Це катастрофа, бо дитина була прив’язана до лікарні. Тоді ще не було такої програми трансплантації в країні”.
Зараз діалізні центри по Україні з'являються, і діти можуть отримувати лікування ближче до дому або й удома. Це покращує їхню якість життя.
“Останні декілька років фокус був у нас уже на пересадки. Ми сподівались перепрофілюватися під підготовку до пересадки та спостереження після неї”, – розповідає Урін. Тому відновлюватимуть повноцінне відділення саме з таким прицілом.
Повний матеріал про те, як і коли почнуть відбудову Охматдиту і як зараз живе лікарня, читайте тут.