Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат впродовж багатьох років стабільно визнається одним з найбільших платників податків в Україні. Наприклад, у 2020 році компанія сплатила до Держбюджету 2,3 млрд. грн. податків. Для порівняння, по сумі сплачених податків ГЗК випереджає Ощадбанк, Укрпошту, Укртелеком та багатьох інших.
Підприємством з 2002 року входить до міжнародної групи компаній Ferrexpo, акції якої продаються на основному майданчику Лондонської фондової біржі, а отже її акціонерами є сотні найбільших світових іноземних інвесторів.
Проте, як свідчать дані судового реєстру, на даний момент триває спроба захопити Полтавський ГЗК, забрати його у публічної компанії та передати контроль офшорів – Trimcroft Services Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investments Limited та Calefort Developments Limited. Ці офшори ЗМІ неодноразово пов’язували з російськими бізнесменами Олександром Бабаковим та Євгеном Гінером, так чи інакше пов’язаним з Кремлем.
Олександр Бабаков, чинний депутат російської Держдуми. У 2014 році голосував за анексію Криму, і на даний момент перебуває під санкціями США та ЄС. Євген Гінер президент футбольного клубу ЦСКА, Москва). Не виключено, до атаки на Ferrexpo може приєднатися і Ігор Коломойський, який має з Жеваго давній бізнес-конфлікт.
Вказані російські бізнесмени не вперше прямо атакують Полтавський ГЗК. Ще у 2005 році вони вперше подали до суду про визнання недійсним купівлю у 2002 році групою компаній Ferrexpo акцій підприємства. В результаті розгляду справи суди підтвердили законність придбання Полтавського ГЗК міжнародним консорціумом.
У 2020 році ці самі офшори знов подали до суду позов, яким знов оскаржується угода від 2002 року. У травні 2021 року Господарський суд міста Києва у позові відмовив, повторно підтвердивши незаконність претензій офшорів. Проте подальші події показали, наскільки вразливою є українська судова система перед грошима російських і, за деякими даними, українських олігархів.
Як відомо, в українських судах діє система автоматичного розподілу справ. Це означає, що особа, яка подає апеляційну скаргу, не може заздалегідь знати, кому з суддів вона потрапить до розгляду. У випадку, коли йдеться про чесний розгляд, немає різниці кому з суддів справа потрапить, адже вирішити судову справу здатен будь-який суддя. Проте, у випадку, якщо особа хоче щоб справа потрапила якомусь конкретному судді, вона може через процесуальні зачіпки змінювати суддів один за одним.
Одну з таких зачіпок використали в даній справі пов’язані з росіянами офшори. Суть полягає у наступному: офшорна компанія, яка подала апеляційну скаргу, постійно заявляє відводи суддям, що мали здійснювати розгляд справи. Як наслідок Північний апеляційний господарський суд декілька разів змінював колегію суддів за заявою офшорних компаній (5 серпня, 21 жовтня, 18 листопада, 25 листопада). Перестав це робили лише після того, як автоматизована система сформувала колегію, до складу якої входила суддя Марина Барсук, і судді Євгеній Пономаренко та Людмила Кропивна.
Цікавим нюансом є те, що суддя Марина Барсук є дружиною адвоката Віктора Барсука. Адвокат Барсук довгий час очолював юридичну фірму FCLEX, яка… захищала права Полтавського ГЗК. Також Віктор Барсук довгий час був помічником народного депутата Костянтина Жеваго, який є одним з ключових акціонерів Ferrexpo. За твердженням Слідство.Інфо, яке посилається на розслідування «Української правди», сьогодні Віктор Барсук працює в офісі Ігоря Коломойського. У жовтні року журналісти фіксували Віктора Барсука разом з дружиною, суддею Північного апеляційного суду Мариною Дидиченко (згодом взяла прізвище Барсук) на дні народження бізнесмена Павла Фукса, який з літа 2021 року перебуває під санкціями РНБО. На святкуванні також був Ігор Коломойський.
Відтак виглядає, що офшорні фірми ініційовували одну за одною зміни колегій суддів лише для того, щоб в результаті справа потрапила до колегії суддів за участю судді Марини Барсук. Яка, як зазначено вище, пов’язана є дружиною колишнього адвоката Полтавського ГЗК, який зараз, ймовірно, працює на Ігоря Коломойського.
За словами адвокатів Ferrexpo, для надання правової кваліфікації дій судді в середині грудня ними подана відповідна заява до Державного бюро розслідування.
Окремо також була подана заява про відвід суддів, яка, натомість задоволена не була, і Марина Барсук разом з колегами Євгенієм Пономаренко та Людмилою Кропивною продовжують участь у розгляді справи.
Ця історія досить красномовно демонструє, наскільки нереформована судова система здатна завдавати шкоду Україні. Полтавський ГЗК, через материнську компанію Ferrexpo, фактично належить багатьом найбільшим світовим іноземним інвесторам, які опосередковано мають свою частку у власності українського підприємства. У випадку, якщо суди через 20 років після укладення договору, та після розгляду справи у Верховному Суді вирішать все-таки забрати у інвесторів Полтавський ГЗК, навряд чи прийнятий рік тому Закон про інвестиційних нянь допоможе підвищити інвестиційну привабливість.
У 2021 році Міжнародний рейтинг захисту прав власності (IPRI) помістив Україну на 106 місце серед 129 країн, прямо між Замбією і Мозамбіком. Власник в Україні фактично беззахисний, і це, нажаль, міжнародно визнаний факт. Наведений вище приклад додатково свідчить, що ситуація із захистом інвестицій залишається непростою. Очевидно, що у випадку, якщо у іноземних інвесторів незаконно заберуть підприємство, вони зможуть стягнути його вартість з України через систему міжнародних інвестиційних арбітражів. В такому випадку, за суддівське свавілля доведеться розплачуватись вже всім платникам податків.