Радісні перспективи
У 2019 році на Черкащині стартував проект зі створення племінного господарства з вирощування великої рогатої худоби австрійської симентальської породи (Fleckvieh). З європейської сторони партнерами проекту стали ЄБРР, Федеральне міністерство сільського господарства Австрійської республіки, Федеральне Агентство сільського господарства, установи та підприємства Австрійського Аграрного Кластеру, Асоціація з розведення Fleckvieh.
Програма реалізації проекту передбачає на першому етапі будівництво трьох ферм та придбання більше 1500 голів нетелів (молодих корів, – LB.ua) породи Fleckvieh.
Зрозуміло, що великі плани передбачали і чималих інвестицій. У 2021 році у СТОВ «Агроспілка» завершила реконструкцію приміщень для утримання корів у селі Соболівка (входить до Шполянського ОТГ Звенигородського району), установила нове обладнання для безприв’язного утримання 200 голів та облаштувала сучасний доїльний зал типу «ялинка» від шведської компанії DeLaval – світового лідера з виробництва устаткування для молочного тваринництва. Загальна сума капіталовкладень склала понад 25 млн. грн. Фінансування проводилось як за кошти підприємства, так і з використанням кредитних ресурсів, наданих Європейським банком реконструкції та розвитку та французьким банком Crédit Agricole. Господарство також є учасником державної Програми підтримки сільгоспвиробників.
Начебто проект має всі ознаки історії успіху і міг би слугувати гарним прикладом реальних позитивних зрушень в Україні, де аграрна сфера навіть на найвищому рівні керівництва державою визнається однією з найважливіших, а аграрні інвестори – такими, чиї проблеми мають вирішуватися миттєво. Особливо ті, які демонструють впевнений розвиток і результати. Зараз в реконструйованому приміщенні вже 96 голів австрійської симентальської породи, а до кінця цього року очікується прибуття ще 96-ти. Проводяться карантинні заходи, ветеринарні обстеження, відпрацьовується технологія утримання тварин.
Проект справді мав і має великі перспективи, що, зокрема, констатували на зустрічі керівництва Черкаської облдержадміністрації з представниками Посольства Австрії в Україні, яка відбулася напочатку листопада цього року. Австрійці навіть запропонували поглиблення співпраці, яка в перспективі мала б забезпечити нові робочі місця для мешканців регіону та суттєві надходження до місцевих бюджетів.
Натомість, майже одночасно із приїздом австрійської делегації, депутати місцевої ОТГ вирішили… розпаювати землю, на якій знаходяться тваринницькі ферми спільного україно-австрійського проекту.
Розглянемо детальніше цей прецедент. Згідно з рішенням ради ОТГ «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 15,8478 га», землі, на яких розмішені МТФ СТОВ «Агроспілка», чомусь вирішили роздати працівникам комунальних установ і мешканцям ОТГ. За дивним збігом, усі вони є або працівниками «ЛНЗ Груп» – великого місцевого агропідприємства – або ж мають родичів, які там працюють. Власник «ЛНЗ Груп» - Дмитро Кравченко, до слова, входить в список ТОП 100 українського Forbes.
Схема з використанням власних працівників для вирішення «земельних» питань не нова – не так давно «Дзеркало тижня» писало про те, як інший великий холдинг МХП Юрія Косюка прагне через працівників компанії викуповувати сільгоспземлі у нинішніх власників, аби знову передавати їх в оренду холдингу. Обходячи таким чином обмеження, встановлені законом.
Схеми, подібні до викритих журналістами «ZN», у Шполянській ОТГ навіть удосконалили та пішли ще далі. Тут, використовуючи найманих працівників, по суті – фінансово залежних людей, вирішили провернути рейдерське захоплення успішного підприємства с міжнародними інвестиціями.
Справді, людьми, які раптом потрапили під щедре розподілення депутатами місцевої ОТГ землі, на якій знаходиться нерухоме майно СТОВ «Агроспілка», виявилися працівники «ЛНЗ Груп» - компанії, яка в регіоні має колосальний вплив та кількість земель.
Для таких холдингів «проковтнути» невелику ферму, навіть з австрійськими інвестиціями, зазвичай не є проблемою. Австрія далеко. ЄБРР також не має прямого впливу на ситуацію. Інвест-няня з Києва до регіону також навряд чи доїде, хоча б саме такий інститут, що, нажаль, так і не був створений на практиці, міг би у багатьох випадках запобігати таким ситуаціям.
«ЛНЗ Груп» справді має значний вплив на депутатський корпус та керівництво Шполянської ОТГ: майже усі члени земельної комісії цієї місцевої ради та половина депкорпусу загалом так чи інакше залежні від місцевої корпорації. Що легко доводиться деякими загальновідомими фактами.
Голова земельної комісії місцевої ОТГ Богач Михайло Петрович, одночасно є депутатом ОТГ і директором СТОВ «Маяк Агро», ТОВ «АГРОПРОЕКТ-КНЯЖА», які належать «ЛНЗ Груп», членом земельної комісії також є Прикуп Володимир Миколайович – один з керівників СТОВ «ЛНЗ-АГРО», ТОВ «Лебединська аграрна компанія». Ще один депутат ради ОТГ, Логвінов Вадим Анатолійович, також є одним з керівників у СТОВ «ЛНЗ-АГРО», ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал», ТОВ «ВІВАКОМ ІНВЕСТ», які також входять до належить «ЛНЗ Груп».
Крім того, за даними НАЗК, дружина голови Шполянської ОТГ Кравченка Сергія Володимировича – Кравченко Мирослава Олімерівна отримує заробітну плату у ТОВ «ЛАК» та ТОВ «ШПОЛА-АГРО ІНДУСТРІ». Засновником ТОВ «ЛАК» є син власника «ЛНЗ Груп» – Кравченко Віктор Дмитрович, а компанія ТОВ «ШПОЛА-АГРО ІНДУСТРІ» з 2018 році належить «ЛНЗ Груп».
Саме такі взаємозв’язки, а також інші не менш кричущі факти, наочно демонструють, що будь-яка іноземна інвестиція в Україні легко знищується місцевими домовленостями та інтересами, а реальність, у якій представники держави закликають іноземних інвесторів приходити в Україну, та реальність у конкретних ОТГ, дуже часто взагалі не перетинаються.
Реалії
У вересні минулого 2020 року директор СТОВ «Агроспілка» направив клопотання до Соболівської сільської ради з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. І отримав його. Це дає усі законні підстави для оформлення оренди землі, на якій розміщується ферма, зі сплатою орендної плати в бюджет ОТГ.
У грудні 2020 року, після того як село Соболівка увійшло до складу Шполянської ОТГ, «Агроспілка» звернулась до ради ОТГ з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на ділянці, де розташована ферма.
І ось тут «щось пішло не так».
Листування директора сільгосптовариства з міською радою тривала кілька місяців. «Агроспілка» отримувала листи-відписки за підписами заступників міського голови, в яких вони обіцяли «довивчити» питання та розглянути його на наступній сесії, а директор чекав. Однак, коли терпець урвався, вирішив звернутися не з проханням, а з листом-вимогою, в якому повідомив, що затягування з вирішенням даного питання завдає значних збитків.
Лише після цього звернення питання передачі земельної ділянки площею 15,8478 га, де розташовані тваринницькі ферми, в оренду СТОВ «Агроспілка» винесли на розгляд сесії міської ради, яка, як вже зазначалось, і відбулася 3 листопада 2021 року.
Оскільки сесія не проголосувала за дане рішення, то було винесено інший проект, який надавав право отримати земельний пай на цій землі уже згаданим мешканцям ОТГ, серед яких Булаєв Валерій Вікторович, що працює заступником директора з виробництва та головним інженером ПАТ «Лебединський насіннєвий завод», Шпоть Людмила Анатоліївна, яка працює в СТОВ «ЛНЗ-Агро», Мисечко Анастасія Ігорівна, яка також має дохід в ТОВ «Маяк-Агро». Усі ці підприємства належать «ЛНЗ Груп».
Депутати проголосували за рішення одноголосно.
Що далі?
Варто зауважити, що місцеві обранці створили прецедент, розпаювавши землю, на якій знаходяться цілісні майнові об’єкти, в які вкладені чималі ресурси фактичним землекористувачем. І жодному з тих, хто підтримав це неоднозначне з усіх боків рішення, не спало на думку, що наступники, можуть таким же чином поступитися з їхнім бізнесом – розпаювати будь-яку земельну ділянку під виробничими об'єктами.
Варто відзначити, що у подібних випадках – коли виникають конфліктні ситуації – суди усіх рівнів аж до Верховного ухвалюють рішення на користь законних землекористувачів та орендарів.
Безперечно, такі дії дивують іноземних інвесторів, та в цілому негативно відбиваються на репутації української влади і держави в цілому. Виходить, щоб там не казали у Києві чи не планували у Відні, місцева влада плювала і на інвестиційну привабливість країни, і на можливі правові наслідки.
Те, що це свідоме порушення, і місцевий бюджет вже не отримав орендну плату за використання земель, теж усі колегіально «мали на увазі». Але це, насправді, дрібниці. Найголовніше, що масштабний проект у фазі 80% готовності, цілком може бути знищений – через сумнівні «колегіальні» рішення окремо узятої ОТГ. Та переплетення інтересів великого бізнесу місцевих агробаронів, керівництва місцевої ОТГ та безправного положення найманих працівників, які виступають статистами у процесі знищення успішного підприємства.
Чи буде це справді історія успіху або історія ганьби, залежить від того, чи виконають роль інвестиційної няні українські суди та правоохоронні органи.
Тим часом Черкаська область поступово набуває недоброї міжнародної слави та статусу небезпечного місця для інвестицій. А разом з нею – і Україна, яка цілком можливо потрапить у черговий скандал. На цей раз – із атакою на австрійські інвестиції та кошти міжнародних фінансових установ.