Аукціон за 10 хвилин
Приватизація державного майна – як велика, так і мала – відбувається через відкритий аукціон. Якщо майно неліквідне, за нього намагаються виручити хоч якісь кошти і продають з пониженням ставок – така процедура має назву «голландський аукціон».
Проте об'єкти великої приватизації реалізують на великих відкритих аукціонах. Так, зокрема, вчинили з готелем «Дніпро» в центрі Києва, на Європейській площі. За час торгів, у яких брали участь 29 компаній, сума зросла з 80 мільйонів до 1,1 мільярда гривень.
Натомість продаж 100% акцій об’єкта великої приватизації заводу «Більшовик», головний актив якого – 35 гектарів за три кілометри від Хрещатика, – ажіотажу не викликав. Напередодні аукціону у Фонді держмайна говорили про 15 зацікавлених у торгах. Проте узяли в них участь лише три компанії: ТОВ «Дженерал комерс», пов'язане з групою UFuture екснардепа Василя Хмельницького та його партнера Андрія Іванова, ТОВ «Інвест новація» Степана Черновецького, сина ексмера Києва, і ТОВ «ДК каскад» екснардепа Віталія Хомутинніка.
Аукціон тривав лише 10 хвилин, з яких хвилин 8 ведучий аукціону намагався переконати потенційних інвесторів поборотися за 35 гектарів землі в центрі Києва. Та марно – ціна зросла лише на 40 мільйонів гривень зі стартових 1,38 мільярда гривень.
До аукціону зазначені 35 гектарів оцінювали щедріше. Зокрема, керівник компанії M4U Володимир Даниленко та колишній топменеджер SAGA Development Ігор Райков говорили про 3-4 мільярди гривень.
«Це ринкова ціна, яка сформувалася внаслідок відкритого аукціону у цей момент в історії України. Якби цей об'єкт продавався на Мангеттені, то коштував би мільярди доларів. Зараз цей об'єкт з боргами у 500 мільйонів гривень, без землі, із занедбаними будівлями продано. Я вважаю, що це успіх, і вітаю усіх, хто брав участь», – сказав після завершення аукціону голова Фонду державного майна Дмитро Сенниченко.
Високий ризик інвестицій
Чому не вдалося залучити до участі в аукціоні ні великих українських гравців, ні іноземних інвесторів? Почасти тому, що вкладати гроші в українську економіку досить ризиковано. Проте головна причина – у відвертій проблемності «Більшовика» для інвестора. Новому власнику треба погасити 481 мільйон гривень боргу, з яких 300 мільйонів – це плата за оренду землі зі штрафами та пенею. Приблизно 200 мільйонів – це борги зі сплати податків. Ця сума може бути більшою, бо ще є пеня та штрафи, про які стане відомо після погашення тіла боргу. Також у найближчі три роки покупець повинен інвестувати 57 мільйонів гривень у «Жашківважмашбуд» на Черкащині, філію «Більшовика». А обладнання дочірніх підприємств необхідно буде безкоштовно передати «Укроборонпрому».
Також нові власники заводу отримують спір з КМДА за цех №5, який заважає добудувати Шулявський шляхопровід. Фонд держмайна продавав його за 700 мільйонів – фактично за половину суми від тієї, яку заплатив «Дженерал комерс». За словами мера Києва Віталія Кличка, інвестор муситиме продати цех №5 КМДА за 112 мільйонів гривень. Таке рішення ухвалив суд.
«І ми розраховуємо, що з новим власником відповідне рішення суду буде виконане до кінця року», – сказав мер столиці. Ще п'ять будівель площею понад 6,3 тисячі квадратних метрів були незаконно відчужені і продані ТОВ «Агроміл дистриб'юшн» у 2019 році – попри те, що підприємство входило до переліку заборонених до приватизації об'єктів. Суди щодо цієї частини заводу ще тривають.
Майбутнє всієї землі, на якій стоїть «Більшовик», залежить від рішення депутатів Київради. Зараз земля належить до категорії «зони промисловості», щоб будувати там новий житловий комплекс чи провести реновацію будівель, як це було з цехами «Арсеналу», необхідна зміна цільового призначення.
Також на території підприємства є несформовані земельні ділянки, що не мають кадастрових номерів. Щоб вирішити цю проблему, доведеться звертатися до міськради з метою формування та державної реєстрації права власності. Проєкт відведення ділянки підлягає погодженню з управлінням Держгеокадастру та департаментом містобудування та архітектури.
Що ще можуть продати
У березні цього року, коли Верховна Рада розблокувала процес великої приватизації, ухваливши відповідний урядовий законопроєкт, прем'єр-міністр Денис Шмигаль повідомив, що від продажу держмайна заплановано залучити в бюджет до 12 мільярдів гривень.
Утім за неповні два місяці до кінця 2021 року цей амбітний план об'єктивно виглядає недосяжним. У ФДМУ скаржаться на те, що, мовляв, фактично заборону було скасовано лише в травні, й очікують, що за результатами аукціонів, які вже відбулися, до держбюджету цього року все ж таки надійде понад 5 млрд грн.
До того ж у Фонді держмайна нарікають на якість активів для приватизації. Зокрема, як розповіли LB.ua у ФДМУ, зі 662 підприємств, переданих ФДМУ на приватизацію у 2020 році:180 – арештоване майно; 167 припинили діяльність; 97 не мають керівників, а деяких Фонд розшукує з поліцією; 49 – банкрути; у 18 борги більші за вартість. Як стверджують у Фонді держмайна, фактично можна приватизувати лише 151.
Зараз найближчий приватизаційний аукціон для великих об’єктів готують на 20 грудня 2021 року. З молотка має піти АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», стартова ціна якої – 3,7 мільярда гривень. Продаж мав відбутися 29 жовтня, проте його перенесли, оскільки Фонд держмайна отримав лише одну правильно подану заявку, хоча компанією нібито цікавилися 29 інвесторів, з яких 16 – іноземні.
ОГХК включає два ключові активні родовища ільменіту та рутилу в Україні – Іршанське і Вільногірське. Ільменітовий і рутиловий концентрати є сировиною для виробництва титану. У 2020-му ОГХК отримало 600 мільйонів гривень доходу.
У коментарі LB.ua Дмитро Сенниченко пояснив, чому аукціон двічі переносили. «Інвестори просять додаткові гарантії, бо їх не влаштовує інвестиційний клімат в Україні; робота правоохоронних органів і судової системи заважає залучати інвестиції. Це говорять нам. Шикарне підприємство, шикарні активи, але зробіть так, щоб нас «не кошмарили» (спричиняли постійні незручності, заважали працювати. – LB.ua). Тому вже двічі аукціон не відбувся», – сказав голова Фонду держмайна.
Сенниченко зазначив, що представники ФДМУ звернулися до уряду з листом, у якому попросили дати гарантії для інвестора, який придбає ОГХК за 200-250 мільйонів доларів.
«Це нормально у світовій практиці: держава бере на себе все, чого не знає інвестор. Щоб держава гарантувала захист від ризиків. Зараз ми працюємо над договором солідарності», – сказав він. Але меморандум може і не допомогти. Джерела стверджують, що ОГХК дуже цікавить бізнесмена, олігарха Дмитра Фірташа. На окупованій території Фірташ має «Кримський титан». Це підприємство є найбільшим виробником оксиду титану у Східній Європі. Але щоб його виробляти, потрібен титановий концентрат, який і видобуває ОГХК.
Крім компаній Фірташа, на титанового гіганта України претендували три компанії. За даними ФДМУ, заяви на участь в аукціоні подали ТОВ «Тінвест», ТОВ «Стугна Лімітед» і компанія Northland Capital Partnets Limited. Однак до аукціону допустили лише ТОВ «Стугна Лімітед».
Цією компанією володіє Дмитро Адамовський. Його батько Андрій є бізнес-партнером колишнього нардепа від Блоку Петра Порошенка Олександра Грановського.
За даними сайту «Наші гроші», компанії Адамовського і Грановського за президенства Порошенка були постійними переможцями тендерів на постачання палива.
За словами Дмитра Сенниченка, у разі успішного продажу ОГХК наступними об’єктами великої приватизації будуть ПрАТ «Президент-готель» і ПАТ «Одеський припортовий завод» (ОПЗ).
«Аукціон по «Президент-готелю» може бути вже на початку 2022 року. По ньому вже пройдено одну з трьох підготовчих процедур. Про початок цього аукціону, я сподіваюсь, ми зможемо оголосити у грудні. Одеський припортовий завод пройшов три з п’яти необхідних процедур. Я думаю, що це підприємство добереться до аукціону до літа 2022 року», – сказав голова Фонду держмайна.
Одеський припортовий завод – це хімічний гігант, що спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду, рідкого азоту, діоксиду вуглецю і рідкого кисню та на перевантаженні хімічної продукції. Це найбільше підприємство в місті Южне на Одещині.
За перше півріччя 2021 року компанія отримала прибуток у майже 500 мільйонів гривень. Для порівняння: перше півріччя 2020-го завод закінчив з більш ніж мільярдом гривень боргів. Але з вересня 2021 року підприємство не працює через високу ціну на газ та низькі ціни на аміак і карбамід.
У жовтні 2021-го колегія суддів ВАКС заочно судила колишнього першого заступника директора ПАТ «Одеський припортовий завод» Миколу Щурікова. Його звинувачують у розтраті 205 мільйонів гривень.
Чотиризірковий «Президент-готель» розташований у центрі Києва, біля НСК «Олімпійський». Його збудували 1990 року як частину комплексів «Інтурист», які зводили по всьому СРСР.
У 2017 році Заводський районний суд міста Миколаєва наклав арешт на акції ПрАТ «Президент-готель», але ФДМУ виграв апеляцію та скасував заборону.
Проте суди тривають і досі. Зокрема, Господарський суд Києва 30 вересня відмовився задовольнити позов ПрАТ "Президент-готель" до ТОВ «Будівельна компанія Квадр» про розірвання укладеного між позивачем і відповідачем договору оренди від 17 квітня 2009 року. За цим договором, готель повинен перебувати в оренді «Квадру» до 2034 року.
Серед засновників компанії "Квадр" – ТОВ «Л.А.Р.К.», бенефіціаром якого через ТОВ «Вертекс Юнайтед» є Борис Кауфман, скандальний власник компанії з продажу тютюнових виробів «Тедіс».
Крім того, на сайті ФДМУ зазначено, що в рамках великої приватизації готові виставити на аукціон шахту «Краснолиманська» в Покровському районі на Донеччині. Підприємство має заборгованість із заробітної плати, а також проблеми з видобутком корисних копалин. Підприємству належать лише наземні комплекси, а всі вугільні запаси та виробництво перебувають у власності ТОВ «Краснолиманська», відтак державна шахта змушена вести видобуток на приватних пластах.
ДПАТ «НАК «Украгролізинг» – це найбільша кредитно-лізингова компанія в Україні, що надає позики українським аграріям. У червні 2021 року НАБУ вручило підозру сину екснардепа Блоку Литвина Василя Шпака, Миколі, який очолював це підприємство. Слідство встановило, що він вивів з підприємства майже п’ять мільйонів гривень.
АТ «Турбоатом» – найбільше у світі підприємство, що спеціалізується на виробництві парових турбін для теплових і атомних електростанцій, гідравлічних турбін для гідроелектростанцій і гідроакумулюючих електростанцій, газових турбін для теплових електростанцій.
ПАТ «Азовмаш» – найбільше машинобудівне підприємство України, яке спеціалізується на випуску обладнання для гірничо-металургійного комплексу, цистерн-вагонів, портових кранів, котлів. Компанія почала зазнавати збитків 2013 року, після закриття російського ринку. У 2019-му з підприємства звільнили тисячу людей.
Завод з виробництва калійних добрив ВАТ «Оріана» перебуває в процедурі банкрутства з 2002 року, що негативно вплинуло на його фінансовий і майновий стан. Зараз доходи підприємства повністю забезпечуються за рахунок здачі в оренду нежитлових приміщень, обладнання та автомобілів. Стан приміщень переважно жахливий.
ПрАТ «Індар» – єдиний в Україні завод із повним циклом виробництва генно-інженерних інсулінів, які широко застосовуються в терапії діабету. Потужності підприємства дозволяють виробляти 13-15 млн флаконів інсуліну на рік. Продукцію експортують у держави СНД, Бразилію та інші країни.
Також продають шість теплоенерго: ВАТ «Тернопільобленерго», ПАТ «Центренерго», АТ «Харківобленерго», ПАТ «Запоріжжяобленерго», АТ «Хмельницькобленерго», АТ «Миколаївобленерго». Це великі енергетичні компанії, фактично монополісти у своїх регіонах.
Мала приватизація ефективніша за велику
За останні два роки в рамках малої приватизації вдалось продати понад три тисячі об'єктів на суму понад п'ять мільярдів гривень. Лише цього року дохід від малої приватизації склав 2,7 мільярда гривень з трьох запланованих. З 12 мільярдів доходів від продажу держмайна, про які говорили прем'єр-міністр Денис Шмигаль і заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко, три припали на малу приватизацію. Якщо до цього додати до 2,7 мільярда суму від продажу «Електронмашу», то план буде навіть перевиконано.
Як зазначалось, ми вже маємо два успішні аукціони від малої приватизації. Це готель «Дніпро» та «Електронмаш». Після закінчення загальна сума торгів зросла у 14 разів – зі 146 мільйонів до двох мільярдів гривень.
В обох випадках аукціони тривали понад три години, а кількість учасників перевищувала два десятки.
То в чому різниця між великою і малою приватизацією? Суть у формі проведення торгів.
Згідно із законодавством, якщо балансова вартість компанії (вартість усіх активів. – LB.ua) нижча за 250 мільйонів гривень, то це об'єкт малої приватизації, якщо вища – великої.
До початку аукціону малої приватизації не повідомляють ні кількості учасників, ні їхніх назв. Тож дізнатися, хто переміг у торгах і хто змагався в них, можна лише після їхнього завершення.
Торги проходять онлайн на майданчику «Prozorro. Продажі» у три етапи. Кожен учасник по колу робить ставку. Автор найбільшої стартової має право називати свою суму за лот останнім.
«Різниця між великою приватизацією і малою в тому, що на малій приватизації стартова ціна – це балансова вартість об'єкта. Це до 250 мільйонів. Усе, що більше, наприклад, завод «Більшовик» – це велика приватизація. Для цього наймаються радник з приватизації, інвестиційні компанії, аудитори, і вони називають ринкову ціну, в іншому випадку закритий аукціон», – каже Дмитро Сенниченко.
Як показує практика, механізм проведення аукціону малої приватизації є більш дієвим, ніж великої.
Проте як кажуть у самому ФДМУ, головне, що прийде інвестор, створить нові робочі місця – тож економіка та податкові надходження до державного бюджету та бюджетів територіальних громад будуть постійно збільшуватися.
Хоча у випадках з «Більшовиком» і багатьма об’єктами малої приватизації бачимо, що інвесторами є забудовники, яким цікава саме земля, а не виробництво.