«Прилетіла ластівочка». Ірен Роздобудько
ВСЛ
У 1916 році в Києві вперше публічно прозвучав «Щедрик» — українська народна щедрівка в обробці Миколи Леонтовича. Згодом твір здобув світове визнання завдяки гастролям капели Олександра Кошиця та англомовній версії Carol of the Bells. У 1921 році Леонтовича вбив агент ЧК, а обставини й мотиви злочину досі залишаються предметом дискусій. У романі «Прилетіла ластівочка» Ірен Роздобудько поєднує факти з вимислом і пропонує власну версію трагедії.
Оповідь починається наприкінці 1997 року в американському пансіонаті для літніх людей. Почувши «Щедрика», один із мешканців, Ніколас Лео, переживає серцевий напад і просить покликати священника. Під час сповіді він зізнається, що багато років видавав себе за іншу людину. Його розповідь повертає читача до Києва 1916 року — часу першого виконання знаменитої обробки Леонтовича.
Далі роман проводить героїв крізь Першу світову війну, Українську революцію та боротьбу за незалежність. Поряд із життям Леонтовича Роздобудько розповідає про створення Української Республіканської Капели, її закордонні гастролі та культурну дипломатію УНР, завдяки якій українська музика прозвучала в світі. Історичну лінію доповнюють вигадані долі музикантів, митців і студентів, пов’язані талантом, коханням, ревнощами та небезпечним прагненням привласнити чуже ім’я.
Роздобудько показує мистецьке середовище в часи політичного насильства, досліджує одержимість, заздрість і ціну визнання, а також простежує шлях мелодії, яка пережила свого автора й стала одним із найвідоміших українських творів у світі.
«Красиві дівчата теж помирають». Юлія Клебан
Лабораторія
Юлія Клебан — письменниця й маркетологиня, яка понад десять років працює з креативними текстами. У 2023 році вона взяла майже семимісячний сабатікал, під час якого вирішила серйозніше зайнятися художнім письмом. «Красиві дівчата теж помирають» — її дебютний детектив, події якого розгортаються в Києві 2018 року.
Ольга-Олександра, або просто Оллі, майже два роки працювала копірайтеркою в рекламній агенції, але за тринадцять днів до сплати оренди несподівано залишається без роботи. Тиждень безрезультатних пошуків змушує її погодитися на тимчасову роботу асистентки Ірини Хижак — стриманої колишньої адвокатки, яка розслідує справи, що залишилися без відповіді.
Першою справою їхнього дуету стає смерть Лізи Литовської, студентки із заможної родини, під час вечірки в київському гуртожитку. Поліція схиляється до версії самогубства, однак батько дівчини переконаний, що її вбили. Щоб з’ясувати правду, Оллі та Ірині доведеться розібратися в суперечливих свідченнях, давніх образах і таємницях студентського середовища.
«Кримський інжир. Бизимкілєр»
ВСЛ
«Бизимкілєр», що в перекладі з кримськотатарської означає «наші», — п’ята антологія українсько-кримськотатарського літературного проєкту «Кримський інжир / Qırım inciri», що поєднує конкурс, книжкову серію та фестиваль. До нового видання серії увійшли найкращі твори п’ятого конкурсу, написані в Криму й за його межами, у тилу та на фронті.
Цього разу до поетичних і прозових творів та перекладів додали есеїстику українською і кримськотатарською мовами — нова номінація конкурсу. Книжку традиційно відкриває есей співзасновника проєкту Аліма Алієва та «Інжирна промова», яку на нагородженні фіналістів 5-го конкурсу виголосив Євген Глібовицький.
Автори звертаються до історій політв’язнів, викрадених і зниклих кримчан, досвіду повернення кримських татар на батьківщину, вигнання зі спільноти, пам’яті та приналежності. Поряд із текстами, безпосередньо пов’язаними із сучасними подіями, в антології є гумористичні й фантастичні сюжети, філософська містика та любовна історія. Завдяки такому жанровому діапазону Крим постає через історичну пам’ять, особистий досвід і повсякденне життя.
Перекладний розділ містить твори Юсуфа Болата, Сейрана Ібрагімова, Ліни Костенко, Богдана Лепкого, Османа Османова, Майє Сафет та Івана Франка. Тексти кримськотатарською мовою паралельно подано кирилицею та латиницею.
«На вагу золота». Альона Рязанцева
Vivat
Альона Рязанцева — письменниця та журналістка, авторка романтичних комедій і кримінальних романів. У книжці «На вагу золота» вона поєднує легкий гумор, літню атмосферу Одеси й відверту романтичну лінію з розмовою про розлади харчової поведінки, прийняття власного тіла та суспільну фетфобію.
Головна героїня Яна працює плюс-сайз фотомоделлю українського бренду спідньої білизни «Басілея» й веде інстаграм-блог із тридцятьма тисячами підписників. Вона виступає проти бодішеймінгу, говорить про любов до себе й переконана, що залишила розлад харчової поведінки в минулому. Однак за публічною впевненістю Яни приховуються страх близькості, залежність від чужого схвалення та вразливість, якої вона не готова визнавати.
Під час десятиденного робочого відрядження до Одеси Яна змушена постійно працювати з фотографом Ярославом. Пів року тому він грубо відмовив їй на новорічному корпоративі й відтоді став для неї особистим ворогом. Вимушена близькість поступово змінює їхні уявлення одне про одного, а Яні доводиться перевірити, наскільки її внутрішній стан відповідає образу, який вона транслює у блозі.
Одним із джерел натхнення для образу Яни стала Каріна Волкова — власниця магазину спідньої білизни та UGC-креаторка, яка публічно розповідала про власний досвід РХП, схуднення і прийняття себе. Працюючи над цією темою, Рязанцева також читала книжки про культуру схуднення та сприйняття тіла, слухала тематичні подкасти й консультувалася з психотерапевтками.
Події роману розгортаються у 2018–2019 роках. Авторка свідомо обрала період до пандемії та повномасштабного вторгнення, щоб зосередитися на внутрішній боротьбі Яни, її стосунках із власним тілом і поступовому зближенні героїв, а також дати можливість ескапізму для читача.
«Моріс». Едвард Морґан Форстер
Основи
Британський класик Едвард Морґан Форстер написав «Моріса» у 1913–1914 роках, а потім неодноразово переглядав і доповнював роман. Поштовхом до його створення стало знайомство письменника з поетом Едвардом Карпентером та його партнером Джорджем Мерріллом. За тодішніх правових і суспільних умов Форстер не наважувався опублікувати історію кохання між чоловіками, тому «Моріс» побачив світ лише 1971 року, після смерті автора.
У центрі оповіді — Моріс Голл, представник заможного англійського середнього класу. Його майбутнє видається заздалегідь визначеним: освіта, кар'єра, шлюб і належне місце в суспільстві. Єдине, чого не враховує цей бездоганний сценарій, — бажання Моріса. Вихований у респектабельній родині, він звик довіряти правилам середовища, однак у Кембриджі дедалі виразніше усвідомлює потяг до чоловіків. Стосунки з Клайвом Даремом, а згодом знайомство з єгерем Алеком Скаддером змушують його шукати відповідь на запитання: чи можливо жити чесно, коли щирість загрожує втратою репутації, становища і свободи.
Шлях Моріса від сорому та спроб змінити себе до прийняття власної природи дає Форстеру змогу викрити лицемірство британського суспільства. Сексуальні заборони тут нерозривно пов'язані з класовою нерівністю, адже близькість вимагає від героя порушити не лише правила, що визначають допустимі бажання й поведінку, а й усталені межі між представниками різних суспільних верств.
У 1987 році роман екранізував режисер Джеймс Айворі, а 1998-го історія Моріса отримала сценічне втілення.
«Римська кров». Стівен Сейлор
Апріорі
Опублікований 1991 року детектив «Римська кров» відкриває цикл Roma Sub Rosa про Гордіана Шукача. В основі сюжету лежить реальний судовий процес.
Дія розгортається навесні 80 року до нашої ери, коли Рим знемагає від незвичної спеки й страху, породженого диктатурою Сулли. Молодий адвокат Марк Туллій Ціцерон береться за першу велику кримінальну справу у своїй кар'єрі — захист Секста Росція, звинуваченого у вбивстві батька заради спадку. Батьковбивство вважали одним із найтяжчих злочинів, тож впливові правники уникають процесу, пов'язаного з людьми з оточення диктатора. Для Ціцерона ця справа може стати початком блискучої кар'єри або перетворити його на ворога найнебезпечніших людей Рима.
Щоб перевірити версію обвинувачення, Ціцерон звертається до Гордіана Шукача — незалежного розслідувача, який знаходить відповіді там, де інші воліють не ставити запитань. Пошуки ведуть його від галасливих вулиць міста і розкішних будинків знаті до маєтків в Умбрії, де давні родинні конфлікти переплелися з боротьбою за землю, гроші та вплив. Поступово за звинуваченням проступає схема насильницького привласнення майна, до якої причетні родичі загиблого та Хрисогон — могутній вільновідпущеник Сулли.
Стівен Сейлор — американський письменник, що отримав освіту з античної історії та класичної філології (латина, грецька), тож захоплення Римом у нього не випадкове, а виросло з академічної підготовки. Його найвідоміший цикл Roma Sub Rosa налічує десятки книг і охоплює період від Сулли до Клеопатри й Октавіана. Пізніше Сейлор написав ще й масштабнішу трилогію про історію самого Рима — Roma, Empire та Dominus, що охоплюють майже тисячу років його історії.
«Хранителька таємниці». Кейт Мортон
РМ
Австралійська письменниця Кейт Мортон поєднує історичну прозу, детективну інтригу та сімейну сагу, звертаючись до характерної для її романів теми — впливу прихованого родинного минулого на теперішнє. 2013 року книжка здобула Australian Book Industry Award у категорії художньої прози.
Улітку 1961-го шістнадцятирічна Лорел Ніколсон під час родинного пікніка бачить, як її мати Дороті вбиває незнайомця. Поліція визнає вчинок жінки самообороною, проте побачене не узгоджується з образом люблячої й турботливої матері, яку Лорел знала все життя. П’ятдесят років потому, коли родина збирається відзначити дев’яностоліття Дороті, Лорел розуміє, що це може бути її остання нагода з’ясувати правду про той день.
Оповідь рухається між 1930-ми роками, 1961-м і 2011-м. Пошуки відповідей повертають Лорел до передвоєнного та воєнного Лондона, де переплелися долі трьох молодих людей: Дороті, її нареченого, фотографа Джиммі, та заможної Вів’єн. Вивчаючи документи, розшукуючи свідків і зіставляючи різні версії подій, Лорел поступово відновлює історію, у якій кожне нове відкриття змінює її уявлення про те, що вона досі вважала правдою.
Детективна інтрига поступово розкривається як психологічна драма про заздрість, прагнення іншої долі, помсту й ціну рішень, наслідки яких можуть переслідувати людину десятиліттями.
«Рівнина в огні». Хуан Рульфо
Темпора
Лаконічна й композиційно складна проза мексиканського письменника Хуана Рульфо суттєво вплинула на наступне покоління латиноамериканських авторів: його вважають одним із попередників літературного буму 1960–1970-х років. «Рівнина в огні», опублікована 1953 року, стала першою книжкою Рульфо, хоча окремі оповідання він друкував у літературних журналах ще від середини 1940-х. У цій збірці вже сформувалася його впізнавана художня манера, яку письменник згодом розвинув у найвідомішому романі «Педро Парамо».
Герої збірки мешкають серед посушливих рівнин і збіднілих селищ, мандрують дорогами, рятуючись від злиднів, переслідування або наслідків власних учинків. Вони мстяться за давні кривди, порушують закон, захищають родину й каються, однак їхні дії часто лише продовжують коло насильства. У змальованій Рульфо сільській Мексиці відчутні наслідки Мексиканської революції, війни крістерос і земельної реформи. Письменник майже не пояснює політичних обставин безпосередньо: історія входить в оповідання через бідність, вимушені мандри, родинні конфлікти та давні рахунки між людьми.
Рульфо пише стримано, уникаючи прямих оцінок і не зводячи персонажів до однозначних ролей жертв чи злочинців. Розмовна мова, уривчасті монологи й чергування голосів надають оповіданням інтонації усного свідчення, хоча за нею стоїть ретельно вибудувана композиція. Події нерідко розгортаються поза хронологічною послідовністю — через спогади, зізнання та зміни оповідної перспективи.
«Серце — самотній мисливець». Карсон Маккалерс
Ще одну сторінку
Карсон Маккалерс належить до найпомітніших постатей американської літератури ХХ століття. Її творчість часто розглядають поряд із доробком Вільяма Фолкнера, Фланнері О’Коннор і Трумена Капоте. «Серце — самотній мисливець» — дебютний роман Маккалерс, що вийшов 1940 року, коли авторці було лише двадцять три. Книжка привернула увагу критиків зрілістю письма й тим, як Маккалерс поєднала особисті драми персонажів із темами расизму, бідності та класової нерівності. Роман зараховують до течії південної готики.
Події розгортаються у 1930-х роках у невеликому промисловому містечку на півдні США. У центрі оповіді — Джон Сінґер, глухий чоловік, який читає з губ і спілкується жестовою мовою. Хоча його навчили говорити, голосом він майже не користується. Після госпіталізації найближчого друга Спіроса Антонапулоса Сінґер залишається сам і поступово стає довіреною особою для кількох мешканців міста. Вони розповідають йому про свої страхи, мрії та розчарування, вбачаючи в його мовчанні уважність, мудрість і здатність зрозуміти кожного.
Проте ці розмови залишаються односторонніми. Герої майже не цікавляться переживаннями самого Сінґера й проєктують на нього власні потреби, тому відчуття близькості з ним значною мірою існує лише в їхній уяві. Через долі персонажів Маккалерс досліджує різні форми самотності й відчуження, спричинені віком, расовою дискримінацією, бідністю, нереалізованими прагненнями та браком взаємного розуміння.
У 1968 році режисер Роберт Елліс Міллер екранізував роман. Фільм отримав дві номінації на премію «Оскар».