“Дитсадівський поліцейський” (1990). Айвен Райтман
Вчитель початкових класів
Класичний комедійний бойовик епохи, коли цей жанр був надто популярний. За сюжетом суворий коп (Арнольд Шварценеггер), який все життя витратив на гонитву за мафією в Лос-Анджелесі, стає вчителем молодших класів, щоб мати прикриття для затримки особливо небезпечного злочинця. І впоратись з двома десятками першокласників виявляється куди складнішим, ніж зі вбивцями та наркоторговцями.
Особливість популярності Шварценеггера в тому, що, на відміну від колег по цеху ультра маскулінних бойовиків 1980-х, він має комедійний дар, почуття гумору та відчуття самоіронії. Саме його жарти зробили пафосно-дубовий бойовик “Коммандо” культовим кіно епохи перших VHS. Лише йому вдалось поєднати одразу два амплуа: героя бойовиків, який самотужки робить державні перевороти та забиває до смерті іншопланетного хижака, та дуже смішного здорованя, який комічно виглядає в багатьох побутових ситуаціях.
“Дитсадівський поліцейський” зараз виглядає досить наївно і місцями, можливо, не дуже актуально. Однак, це все ще глядацьке кіно з 1990-х, яке лишає теплий вайб домашніх кінопереглядів з дитинства.
“Учитель на заміну” (2011). Тоні Кей
Учитель на заміну
В західній системі освіті “учитель на заміну” – це окремий вид педагогічної роботи. Якщо в українських школах педагогів підміняє просто інший вчитель-предметник, то в США для цього є окрема спеціальність. Учитель на заміну – це універсал, який може однаково пояснювати історичну важливість Бостонського чаювання та теорему Вієта.
Тоні Кей – режисер досить похмурої долі. Його дебютний фільм “Американська історія Х” став відомим, однак безкінечні втручання у знімальний процес виконавця головної ролі Едварда Нортона призвели до того, що подальша кар’єра Кея пішла на дно. Був невеликий документальний фільм про аборти в США та кримінальний трилер “Транзит через озеро”, який так і не вийшов у прокат. “Учитель на заміну” став фактично єдиним, після “Американської історії Х”, фільмом, який зміг зняти Тоні Кей.
Цей фільм дарує нам одну з небагатьох пам’ятних ролей Едріана Броуді, який знімається не часто, але завжди викладається на повну. Його герой Генрі Барт отримує нове призначення: викладання англійської мови та літератури в державній школі Нью-Йорка. Звісно, в його класі ніхто нічого не хоче вчити. Але “Учитель на заміну” – це не класична історія того, як вчитель долає несприйняття і потім стає опертям для своїх учнів. Це психологічна драма про те, що вчителі – теж люди; іноді вони можуть когось зі своїх учнів врятувати, а іноді – нездатні. Холодність та відстороненість у фільмі викликає гусячу шкіру при перегляді. Це дуже песимістичний, але при цьому цілком реальний погляд на вчительську працю.
“Серйозний чоловік” (2009). Брати Коени
Вчитель фізики та математики
Ларрі Гопнік – єврей, який викладає фізику та математику в невеликому університеті Середнього Заходу. У нього ідеальна американська єврейська родина з дружиною та двома дітьми. Все начебто добре, але одного дня дружина говорить, що подає на розлучення, сина-підлітка ловлять з маріхуаною, на дивані у вітальні з’являється небажаний родич, а в університеті Ларрі звинувачують у хабарництві. На відміну від багатьох українських університетів, в американському – це кар’єрний крах.
Брати Коени фільмували “Серйозного чоловіка” як стрічку про враження власного дитинства. Адже це вони були дітьми єврейських викладачів університету Середнього Заходу. А тому в образі Ларі Гопніка вони дуже гротескно та гіперболізовано показали погляд свого батька.
“Серйозний чоловік” – це взагалі не шкільна чи університетська драма, а радше історія про кризу середнього віку, кафкіанську абсурдність навколишнього та неминуче відчуття катастрофи – і все це в контексті іудейського віровчення. Однак у фільмі професор фізики та математики Гопнік говорить дуже важливу фразу про те, що навіть якщо ви не зрозуміли повністю теорію, це не звільняє вас від того, що вам доведеться зустрітися з нею на іспиті.
“Пуститися берега” (2008-2013). Вінс Ґілліган
Вчитель хімії
Єдиний серіал в цій добірці, але ж який! “Пуститися берега” – це культове шоу, яке протягом п’яти років існування створило не просто окремий всесвіт, але й стало по-справжньому культовим елементом світової поп-культури.
Це історія про вчителя хімії Волтера Вайта, який жив скромним життям в невеличкому місті Альбукерке в далекому штаті Нью-Мексико. Одного дня він дізнається, що в нього онкологія. Щоб знайти гроші для лікування та забезпечити родину на випадок смерті, Волтер Вайт починає виготовляти метаамфетамін. Його освіта хіміка дає йому можливість готувати значно кращий продукт, ніж роблять навколишні “варщики”. Протягом п’яти сезонів глядач бачить, як Волтер Вайт з добропорядного сім’янина та вчителя перетворюється у Гайзенберга – грозу світу наркоторгівлі.
“Пуститися берега” – це дуже ніцшеанський серіал, адже він про те, як талановитий науковець, що міг би робити відкриття, через гординю та сімейні обставини стає вчителем хімії і роками накопичує злобу, аби врешті спрямувати свої таланти та амбіції в асоціальне русло. Хороше нагадування про те, що не треба доводити вчителів до ручки.
“Ще по одній” (2020). Томас Вінтерберг
Вчитель історії та суспільствознавства
Ще одна історія про вчителів, яка розповідає про те, що по іншу сторону парти – також люди зі своїми болями, радощами та проблемами.
В центрі цієї данської екзистенційної драми, яка отримала “Оскар” – кілька вчителів у кризі середнього віку. Шкільний психолог пропонує боротись із нею алкоголем, однак за певною методикою: в крові завжди має бути визначена кількість проміле. Не варто пояснювати, що математично вивірена методика пішла на пси ще до середини фільму, перетворюючи психологічний експеримент на великий вчительський запій.
Головний герой, вчитель історії та суспільствознавства Мартін, намагається “лікувати алкоголем” втому від життя: учні не люблять історію, діти його не поважають, дружина не хоче з ним близькості. Врешті це призводить до того, що герой втрачає все – але знаходить сили все повернути назад.
“Спілка мертвих поетів” (1989). Пітер Вір
Вчитель мови та літератури
Дуже тепла та щемка історія про те, що вчитель – це не лише про навчання, але й про наставництво.
Фільм про закритий чоловічий пансіон, куди приходить новий вчитель літератури. Саме він перший у школі вбачає в своїх учнях особистостей. Звісно, сувора та нелюдяна система пансіону не дає можливості такій діяльності – однак педагог стає тим, хто надає хлопцям віру в себе.
“Спілка мертвих поетів” стала найкращою роллю Робіна Вільямса. Його герой містер Кітінг вчив учнів вірша Волта Вітмена “О, капітан мій! Капітан!”. Саме ці ключові для фільму слова фанати Вільямса зробили епітафією до трагічної смерті актора.
“Посмішка Мони Лізи” (2003). Майк Ньюелл
Вчителька мистецтв
Ще одна стрічка про роль наставництва у професії вчителя. Однак цього разу уже в жіночому пансіоні. Молода вчителька мистецтв, яку грає Джулія Робертс, стає не лише викладачкою, але й людиною, яка підтримує учениць у так би мовити позаурочних проблемах.
Цей фільм зачіпає низку питань дорослішання, як то жіноча контрацепція та аборти, лесбійство та усвідомлення власної сексуальної орієнтації, важливість професійної реалізації жінок.
“Посмішка Мони Лізи” – це ідеальний фільм для подвійного перегляду зі “Спілкою мертвих поетів”, адже обидві стрічки розповідаються про закриті американські школи в 1950-х і гарнио доповненюють одна одну.
“Одержимість” (2014). Дем’єн Шазелл
Вчитель музики
Дебютна стрічка Дем’єна Шазелла, якою він з ноги відкрив двері у світ кінематографа. Історія про ударника Ендрю Німана, який стає учнем геніального музичного наставника Теренса Флетчера. Однак цей тандем перетворюється на токсичні відносини учня та вчителя, наповнені садизмом та приниженнями. Фільм іноді важко дивитись, однак фінал, в якому стає зрозуміло для чого було стільки токсичності, пояснює всю цю невротичну взаємодію.
“Одержимість” – частково біографічна для Шазелла історія. Цей фільм ідеально ілюструє те, з яким поривом та пристрастю можна віддаватись справі, яку робиш; а також, що іноді наставництво може бути нелегким і неприємним – однак це не означає, що вчитель намагається знищити того, кого вчить.
Після прем’єри фільма деякі кінокритики порівнювали образ Теренса Флетчера з образом сержанта-інструктора Хартмана з “Суцільнометалевої оболочки” Стенлі Кубрика. Така ж токсичність, яка насправді спрямована на те, щоб новобранці в армії (учні) вижили, а не загинули в бою (загубились у житті).
“Тренер Картер” (2005). Томас Картер
Вчитель фізкультури
Історія заснована на реальних подіях, які відбувались у 1999 році, коли тренер непереможної шкільної баскетбольної команди Кен Картер особисто дискваліфікував своїх підопічних через академічну неуспішність.
Тренера Картера грає неймовірно харизматичний Семюел Л Джексон. А такий дивний вчинок справжнього тренера у фільмі пояснюють досить доступно. Більшість учасників команди були афроамериканці, які домінують у світовому баскетболі. Однак тренер Картер розумів, що спорт – це річ мінлива. Сьогодні його хлопці на висоті, а завтра – ні. А ось наявність вищої освіти – це те, що дасть їм шанс жити достойно завжди. Саме тому тренер Картер не допускав гравців до змагань, якщо вони мали погані оцінки.
“Тренер Картер” – це дуже особлива стрічка, адже показує важливість освіти, навіть у сферах, де часто говорять, що вона не важлива. Практика, коли на погані оцінки спортивно обдарованих дітей закривають очі, повсюдна у світі. І фільм Томаса Картера (співпадіння у прізвищах не випадкове) першим говорить про те, що навіть найобдарованішій дитині-спортсмену важливо знати науки та мати гарну освіту.