6 лютого у прокат виходить новий фільм Паоло Соррентіно, в якому режисер (неочікувано) ставить у центр сюжету жінку та (передбачувано) оспівує рідний Неаполь.
Патрік Вега створює лубочний фон Росії з піснями «калінка-малінка», горілкою та іншими атрибутами. Діти в Ленінграді 60-х у нього ходять у лаптях і п’ють горілку з акваріума, а міліція убиває школярів, які крадуть машини в таксистів.
Навздогін новорічним святкуванням у прокат вийшов масштабний римейк фільму «Носферату, симфонія жаху» Фрідріха Вільгельма Мурнау, який появився на екранах більш ніж 100 років тому і став світовою класикою горору.
Якщо сприймати цей фільм як екшн і кінокомікс — це дійсно непогано зроблене кіно. Якщо ж співвідносити його із заявленим глобальним висловлюванням про каральну психіатрію, то він лише експлуатує цю тему.
Митцям хочеться знімати про війну, яка відбувається просто зараз. Однак дібрати правильну форму, яка дозволила б говорити про неї так, щоб свіжі рани не боліли ще більше, — завдання надзвичайної складності.
Фільмом-відкриттям 53-ї «Молодості» стала польська драма “Дві сестри” Лукаша Карвовського. Це історія сестер, які їдуть на фронт, щоб врятувати пораненого батька.
Після титрів лишається відчуття, що це історія про міфічного персонажа з минувшини, який осів у хрестоматіях і бронзі. Ми живемо в часи героїв — це дуже важливо пам’ятати.
Сьогодні у прокат виходить новий фільм Копполи – химерно оформлена розповідь про майбутнє Америки та соціальні виклики, які можуть знищити її нинішній стан.