«Ми створили товариство завдяки громадянському суспільству»
Президентка організації, історикиня Франциска Девіс, звернулася до гостей українською мовою: «Це лише другий раз, коли я публічно говорю українською. Вперше це було торік у Мюнхені. Дуже хвилююся, але хочу щиро подякувати всім, хто сьогодні тут. Ми створили товариство завдяки ініціативі громадянського суспільства. Люди зрозуміли: саме зараз необхідно зміцнювати німецько-українські відносини».
Девіс розповіла, що організація вже налічує понад пів тисячі членів. Її мета — поширення знань про Україну в Німеччині, формування інформованих суспільних дебатів і підтримка України у війні проти російської агресії.
Історичні паралелі та «російський комплекс»
Однією з ключових тем стало осмислення історичних відносин Німеччини, Росії та України. Девіс наголосила:«Європейська традиція німецько-російського колоніалізму сягає ще XVIII століття. Політичні й культурні погляди були спрямовані на Москву й Петербург, а не на Київ чи Вільнюс. Масштабна поразка німецької політики щодо Росії та України до 2022 року ще далеко не осмислена».
Вона щиро сказала, що персонально відкрила Україну, її культуру, суспільні процеси з Революцією Гідності та стала розуміти, що та “російська оптика”, по якій вона вчилася далека від правди.Таку ж думку, що Україна є просто частиною російського простору розділяли і чимало її співвітчизників, особливо зі сходу країни.
Есеїст і перекладач Юрко Прохасько продовжив цю думку, вказавши на небезпеку, коли власні імперські практики лишаються непроговореними: «Якщо власний імперіалізм недостатньо осмислити або його заперечувати, виникає тенденція сприймати інші імперії як рівноцінні. Це призводить до надмірного розуміння путінізму і відсунення універсалізму прав людини та демократії на другий план».
«Росіяни навіть історію роблять зброєю»
Філософ Вахтанґ Кебуладзе наголосив, що російський імперіалізм у ХХ–ХХІ століттях часто приховувався за іншими формами влади. І до прикладу Радяський Союз також форма російського імперіалізму.
«Росіяни завжди переписували історію, аби власні злочини виглядали героїчними. Вони навіть історію роблять зброєю. Так було перед великою інвазією 2022 року, коли Путін використав перекручене трактування минулого для виправдання агресії».
Він пояснив і різницю між німецьким і російським нацизмом:«Німецький мав ексклюзивний характер – надлюди й недолюди. Російський – інклюзивний: якщо українці погоджуються бути “молодшими братами”, їм дозволяють існувати. Якщо ні – їх готові знищити».
Переклад як інструмент діалогу
Символічно, що цього вечора німецькі учасники говорили українською, а українські — німецькою. Це підкреслило ідею перекладу не лише як мовного інструменту, а й як культурного жесту довіри та відкритості. Модераторка вечора, журналістка й письменниця Олеся Яремчук зазначила: «Для нас цей вечір — це відправна точка для глибшого взаєморозуміння. Ми хотіли створити простір, де німці та українці не просто слухають одне одного, а намагаються говорити мовою партнера. Це символічно й дуже важливо».
Погляд у майбутнє
Учасники та учасниці зійшлися на думці: нинішня війна — це не лише боротьба України за виживання, а й питання для всієї Європи. Безпеки Єровпейського Союзу, а також можливості розвивати міжкультурний діалог як такий.
Франциска Девіс підсумувала:«Захист незалежності України сьогодні – це захист майбутнього Європи».
Цей вечір у Львові став не просто культурною подією, а важливим кроком у формуванні спільного німецько-українського простору діалогу. Простору, де історичні травми, філософські роздуми й практика перекладу працюють разом заради більшого — взаємного розуміння та спільного майбутнього на європейському континенті. А також це можливість позбуватися стереотипів та викривленої призми Німеччини щодо України та навпаки.
Подію організували Deutsch-Ukrainische Gesellschaft (DUG) та INDEX: Інститут документування та взаємодії.